Усі уроки зарубіжної літератури 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту II семестр - О. Г. Куцінко 2019

Урок 73. Модерністські та неоавангардистські тенденції в драматургії другої половини ХХ ст. (загальний огляд)
Плани-конспекти уроків. Література другої половини ХХ — початку ХХІ ст. Модерністські та неоавангардистські тенденції в драматургії другої половини ХХ ст.

Мета — формувати компетентності:

- предметні (знання характеру й особливостей розвитку європейської драматургії 1950-1970-х рр., її найвідоміших представників; розуміння понять «театр абсурду» та драма-притча);

- ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативні: навички роботи в групі; інформаційні: навички самостійної роботи з джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення літературної освіти та загальнокультурного самовдосконалення; естетичний смак; читацьку активність; світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: абсурд, «театр абсурду», трагікомедія, драма-притча.

Міжпредметні зв'язки: мистецтво (художня культура).

Обладнання: словники літературознавчих термінів, відеозаписи фрагментів п'єс «театру абсурду» або презентація за темою уроку, медіа-засоби.

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Аналізування контрольної роботи

(Учитель разом з учнями аналізує результати контрольної роботи за темою «Людина та пошуки сенсу існування в прозі другої половини ХХ ст.».)

2. Експрес-опитування

Що ви можете сказати про тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст.?

Назвіть найвідоміших письменників-драматургів цієї доби та їхні найвідоміші п’єси.

Якою є тематика тогочасних п’єс? Які проблеми вони порушують?

Чим драматургія Бертольда Брехта відрізняється від класичних драматичних творів?

Назвіть характерні ознаки європейської прози другої половини ХХ ст.

Якими є причини появи творів-антиутопій?

Назвіть теми, актуальні для літератури цього періоду.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

На початку 1950-х рр. у театрах Франції з’явилися незвичні вистави, виконання яких було позбавлене елементарної логіки, репліки суперечили одна одній, а зміст, відтворюваний на сцені, був незрозумілий глядачам. Ці незвичні вистави мали також дивну назву — «театр абсурду», або «мистецтво абсурду». Преса негайно підтримала цей напрям у театральному мистецтві. За допомогою критики й реклами твори «театру абсурду» швидко заполонили сцени багатьох країн світу. За час свого існування «театр абсурду» міцно закріпився поміж сучасних модерністських напрацювань у мистецтві. Саме про західноєвропейський театр другої половини ХХ ст. та його вплив на театральне мистецтво світу ми сьогодні говоритимемо.

(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

ІV. Робота над темою уроку

1. Вступне слово вчителя

Театральне життя у другій половині ХХ ст. було пройнято духом найсміливіших експериментів: публіка стала свідком потужних естетичних вибухів, що руйнували канони драматичних жанрів, дію, композицію, сценічну мову. Намагалися створити п’єси «без дії», «без характерів», навіть «без слів». На сценах ставили драми, що зображували стихію підсвідомого й царину мрії, зосереджені на передаванні «живої театральної емоції» та спрямовані на порушення інтелектуально-філософських питань. Особливо бурхливий розвиток драми-притчі відбувався у тогочасному німецькомовному театрі. Деякою мірою вона продовжувала традиції брехтівських «притч для сцени», хоча корифеї цього різновиду драми — М. Фріш і Ф. Дюрренматт — рішуче відмежувалися від будь-якої ідеологічної спрямованості своїх творів (на чому, як відомо, наполягав їхній попередник).

На іншому полюсі театрального життя розквітав «театр абсурду» («драма абсурду», «абсурдистська драма»). на противагу інтелектуальній драмі-притчі, що змушувала глядачів замислюватися над важливими духовними й моральними питаннями життя, «театр абсурду» був спрямований на відтворення емоцій, передусім — спричинених потрясінням свідомості, яка стикнулася з незбагненним світом і абсурдністю буття.

2. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням (запис до зошитів)

(Учні виступають із повідомленнями про ознаки, парадокси та символи «театру абсурду».)

За виступами однокласників складіть стислий опорний конспект уроку.

Очікуваний результат

Абсурд — безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду. Також незвичайний, нелогічний, дивний випадок або феномен, що позбавлений сенсу, значення у розумінні людини та вважається протиріччям.

Запозичення у філософів-екзистенціалістів:

ізольованість людини від зовнішнього світу;

індивідуалізм і замкнутість;

неможливість спілкування між людьми;

беззмістовність активних дій;

непереможність зла;

недосяжність для людини поставленої перед собою мети.

Філософські проблеми «театру абсурду»:

сенсу буття (зберегти в собі людину, не зрадити людяності та власної індивідуальності);

здатності людини протистояти злу;

причини осоромлення людей (за власними переконаннями, «заразився», втягнули силоміць);

людської схильності ховатися від неприємної, проте очевидної реальності;

прояв світового зла — «пандемія масового безумства».

3. Теорія літератури (запис до зошитів)

Драма-притча (драма-парабола) — один із найпродуктивніших жанрів епічної драми. У драмі-притчі широко використано притчову основу, можливості асоціативного відтворення подій об’єктивної реальності, алегоризацію зображеного, ситуацій, особистостей і характерів. У параболічній драматургії продуктивною є методика «розкадрування» матеріалу, застосування парадоксу. Параболічний драматург виявляє не індивідуально-особистісне, а загальне для соціальної групи, для історії або політики.

Трагікомедія — різновид драматичних творів, драматичний жанр, якому властиві ознаки водночас і трагедії, і комедії. Це відрізняє її від драми як жанру, що є проміжним між трагедією та комедією. Трагікомедія заснована на трагікомічному світобаченні, яке пов’язане з відчуттям відносності наявних критеріїв життя, абсурдності буття, непевності в духовних цінностях, відмовою від моральних абсолютів. Трагікомедія характеризується передусім тим, що водночас трагічно і комічно вияскравлює ті самі явища, трагічне й комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.

4. Сприйняття творів інших видів мистецтв

(Учні переглядають відеозаписи фрагментів п’єс (за вибором учителя та учнів).)

V. Узагальнення й систематизація здобутих знань, умінь та навичок

1. Рольова гра

Уявіть себе глядачем театру, який переглядає «драму абсурду». Що ви бачите?

2. Колективне узагальнення

Які тенденції були характерними для західної драматургії 1950 - 1970-х рр.?

Сформулюйте власне визначення термінів драма-притча, трагікомедія. Поясніть свої формулювання.

VI. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

VIІ. Домашнє завдання

Для всіх: опрацювати матеріал підручника за темою уроку, читати твір «Гостина старої дами» Ф. Дюрренматта.

Випереджальне (індивідуальне; для 3-4 учнів): підготувати повідомлення про життя та творчість Ф. Дюрренматта.