Усі уроки зарубіжної літератури 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту II семестр - О. Г. Куцінко 2019
Урок 74. Фрідріх Дюрренматт. Стислі відомості про митця. Художнє дослідження феномена влади — філософсько-етичне підґрунтя драматургії. «Гостина старої дами» (загальний огляд)
Швейцарія
Плани-конспекти уроків. Література другої половини ХХ — початку ХХІ ст. Модерністські та неоавангардистські тенденції в драматургії другої половини ХХ ст.
Мета — формувати компетентності:
- предметні (поглиблені знання про особливості західної драматургії другої половини ХХ ст.; розуміння художньої своєрідності театру Ф. Дюрренматта; читацьку активність);
- ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативні: навички спілкування в колективі; інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурні: прагнення літературної освіти; естетичний смак; світогляд).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.
Основні терміни й поняття: драма-притча, трагікомедія, трагіфарс.
Міжпредметні зв'язки: мистецтво (художня культура).
Обладнання: портрет Ф. Дюрренматта, видання його творів, словники літературознавчих термінів..
Перебіг уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Інтерактивний прийом «Ґронування»
Складіть ґроно за темою «Драматургія 1950 - 1970-х рр».
ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
Слово вчителя
Видатним досягненням західного театру у перші десятиліття після Другої світової війни були інтелектуальні драми-притчі. З мистецтвом одного з творців такої драми ми сьогодні почнемо ознайомлюватися.
(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)
ІV. Робота над темою уроку
1. Вступне слово вчителя
Фрідріх Дюрренматт одного разу зауважив, що «парадокс — феномен сьогоднішнього мислення. Сьогоднішня драматургія — драматургія парадоксів». Це визначення цілком можна застосувати до його п’єс. У них парадокс — не просто дотепна гра, а засіб для наближення до нагальних проблем сучасності. «у парадоксальному,— відзначав швейцарський драматург,— виявляється дійсність». Романи й новели Ф. Дюрренматта, його філософські притчі та п’єси сповнені гротеску й фантастики. Парадоксальні за самою своєю сутністю, вони не дають однозначних відповідей на одвічні питання, але змушують замислюватися про найголовніше.
2. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням
(Учні виступають з оглядом життя та творчості Ф. Дюрренматта.)
Очікуваний зміст повідомлення
Загальний огляд життя Ф. Дюрренматта
Фрідріх Дюрренматт
Фрідріх Дюрренматт народився 05.01.1921 р. у родині протестантського священика у містечку Конольфінґен. Дюрренматти походили з давнього роду Швейцарії. Один із предків письменника, Ульріх Дюрренматт, був відомим на Батьківщині поетом, без якого не обходилося жодне сільське свято, та громадським діячем, а його син — урядовим радником, онук редагував газету «Базелем нахріхтен». Свою першу премію — годинник — дитина здобула у 12 років, але не за успіхи в літературі, а перемігши в конкурсі дитячих малюнків «Календаря Песталоцці».
Змалку Фрідріх відвідував початкову школу в провінції, згодом — гімназію у Берні. Здобув освіту в Цюріхському й Бернському університетах, де вивчав філософію та теологію, філологічні та природничі науки, займався живописом.
Спочатку в Цюріху, а потім в околицях Женеви проходив військову службу. Саме перебуваючи на службі у війську, почав писати свої перші твори — оповідання, у яких визначив найважливіші філософсько-літературні орієнтири своєї подальшої творчості.
Дюрренматт дебютував у літературі в роки Другої світової війни. Його перші п’єси «Адже сказано...» та «Сліпий» (1947) зорієнтовані на філософське осмислення протистояння абстрактних ідей і життєвої правди. За Дюрренматтом, людина — лише « жертва поточних світоглядів», а світові події — надто грандіозні, щоб вона могла брати участь у їхньому розв’язанні.
Митець також захоплювався астрономією. У його оселі, будова якої, до речі, нагадувала лабіринт, був телескоп, зібраний за ескізом самого автора.
У 1950-ті рр. Дюрренматт створив низку кримінальних романів («Суддя та його кат», «Обіцянка» та ін.), завдяки яким зажив слави майстра детективного жанру. Утім, кримінальну інтригу містять майже всі твори письменника.
Серед найвідоміших творів митця — новела «Аварія» (1956), п’єси «Гостина старої дами» (1956) та «Фізики» (1962), фантастична повість «Зимова війна в Тибеті» (1981), новела «Доручення, чи Про спостереження за тим, хто спостерігає за спостерігачами» (1986).
Уже 1980 року доробок митця містив 30 томів; за 10 років решти життя автор підготував іще 10 книг. Драматург удостоєний Мольєрівської (1957) та Шиллерівської (1959) літературних премій.
Помер письменник 14.12.1990 р. у м. Невшатель.
Загальна характеристика творчості Ф. Дюрренматта
Дюрренматт писав комедії. Він уважав, що лише цей драматичний жанр можливий у театрі ХХ ст. («сьогодні нам личить тільки комедія»), обґрунтовуючи неможливість створення трагедії в сучасній літературі відсутністю справді трагічного героя («розклад нашого століття, що танцює останній танець білої раси, не знає ані винних, ані відповідальних»). Але Дюрренматтові комедії трагічні, вони наближаються до жанру трагікомедії чи трагіфарсу. Недаремно він говорив, що комедія — це «своєрідна форма вираження відчаю».
Загальний огляд п’єси «Гостина старої дами» Ф. Дюрренматта
Головні теми творів Ф. Дюрренматта — пошук або втрата самоідентифікації; провина або безневинність (духовна криза сучасного світу після проголошення Ніцше про те, що Бог мертвий); технологічна всемогутність (людське переконання в тому, що все можливо, і технології дають змогу людям контролювати все) проти долі (особливо в «Гомо Фабер»). Також митець у своїх творах гостро критикував створення Швейцарією іміджу толерантної демократії, що базується на консенсусі,— як ілюзію та змальовував людей (особливо швейцарців) наляканими власною свободою та схибленими на контролюванні найменшої частинки свого життя.
Згідно з принципами своєї театральної естетики, у п’єсі «Гостина старої дами» Ф. Дюрренматт загострює конфліктну ситуацію до абсурду. Улаштований героїнею страшний суд, що перетворив Ґюллен на бордель для громади й на камеру смертників для Ілля, увінчується кровопролиттям. Утім, такий фінал пробуджує у глядача щире співчуття до страченого й змушує замислитися над моральним станом суспільства, яке уможливлює подібні гротескні історії в реальному житті. За зображенням мук совісті Ілля та картиною його загибелі лунає пристрасна проповідь людяності. Сам драматург наголошував: ««Гостина старої дами» — зла п’єса, відтак трактувати її слід якнайгуманніше. і персонажі мають викликати не гнів, а сум».
За жанром ця п’єса є трагічною комедією. Нічого однозначно серйозного, пройнятого одноманітним трагічним пафосом у ній, за задумом драматурга, бути не може. навіть загибель Ілля за всієї своєї монументальності має відбиток двозначності. Дюрренматт із цього приводу говорив: «вона водночас осмислена й безглузда». Осмислена ця загибель тією мірою, якою вона пробуджує в героєві, що, як би не запевняли себе ґюлленці у власній правоті, вони стратили Ілля не за його старі гріхи (адже самі також були винні перед Клер) і не заради суспільного добробуту, а з міркувань особистої матеріальної вигоди. Однак, обмінявши процвітання на злочин, чи не повторюють вони всі разом давню помилку Ілля, а відтак — чи не програмують у майбутньому черговий візит якоїсь «старої дами», що з’явиться вже по їхні душі? Це питання-пересторогу драматург адресує своїм глядачам.
У «Гостині старої дами» митець піддає критиці суспільство, у якому цінність грошей переважає цінність людського життя, а гуманістичні ідеали утворюють лише тонкий шар цивілізованості, що ледь приховує хижацькі інстинкти й варварську жорстокість. Водночас на прикладі Ілля, який еволюціонує від сну совісті до усвідомлення своєї провини й потреби її спокутувати, драматург демонструє, як крізь бруд життя пробивається чисте джерело людяності. на пробудження у глядача співчуття до цього героя почасти спрямований найгірший варіант розв’язки сюжету.
3. Теорія літератури (запис до зошитів)
Що таке трагікомедія? (Трагікомедія — різновид драматичних творів, драматичний жанр, якому властиві ознаки водночас і трагедії, і комедії. це відрізняє її від драми як жанру, що є проміжним між трагедією та комедією. Трагікомедія заснована на трагікомічному світобаченні, яке пов’язане з відчуттям відносності наявних критеріїв життя, абсурдності буття, непевності в духовних цінностях, відмовою від моральних абсолютів. трагікомедія характеризується передусім тим, що водночас трагічно і комічно вияскравлює ті самі явища, трагічне й комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.)
Трагіфарс — різновид трагікомедії, що виникає на перетині трагедії та фарсу — малого комічного жанру, який утворився в західноєвропейському середньовічному театрі та являв собою сценічні замальовки життєподібних побутових ситуацій здебільшого комічного чи сатиричного характерів, а також театралізовані анекдоти.
4. Слово вчителя (запис до зошитів)
Своєрідність тематики й особливості стилю Ф. Дюрренматта
Апокаліптичні настрої (кризи, катастрофи).
Моральний суд над людством: провина, відповідальність, справедливість.
Ствердження цінності життя людини.
Схрещення комічного та трагічного.
Широке використання гротеску, пародії, іронії, чорного гумору.
Насиченість дії, динаміка сюжету, найгірший фінал.
V. Узагальнення й систематизація здобутих знань, умінь та навичок
Складання сенкана
Складіть сенкан до постаті Ф. Дюрренматта.
VI. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія
VIІ. Домашнє завдання
Для всіх: дочитати твір «Гостина старої дами» Ф. Дюрренматта. Випереджальне (індивідуальне; для 1 учня): підготувати повідомлення про історію написання «Гостини старої дами» Ф. Дюрренматтом.
Для охочих: переглянути екранізацію «Візит дами» (реж. М. Козаков, 1989, СРСР) або відеозапис вистави Московського обласного театру драми і комедії «Гостина старої дами»1.
1 Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=DTP8TCS9M8U.