Усі уроки зарубіжної літератури 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту II семестр - О. Г. Куцінко 2019

Урок 79. РМ (усно). Найяскравіші представники постмодерністської прози. Ознаки постмодернізму у творчості письменників-прозаїків кінця XX — початку ХХІ ст.
Плани-конспекти уроків. Література постмодернізму

Мета — формувати компетентності:

- предметні (поглиблені знання про постмодернізм, про творчість окремих письменників-постмодерністів; навички самостійної роботи з додатковими джерелами інформації (пошуку, добирання й систематизування); уміння висловлювати свою думку щодо прочитаного; любов до літератури; жагу пізнання; естетичний смак);

- ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності та критичного мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі й толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційні: уміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; уміння і навички аналітичного характеру; уміння обстоювати свою думку; загальнокультурні: активну життєву позицію; кращі якості особистості).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: постмодернізм.

Міжпредметні зв'язки: мистецтво (художня культура).

Обладнання: портрети (Дж. Фаулза, Дж. Геллера, і. Кальвіно, Ґ. В. Ґрасса, Дж. Х. Апдайка, М. Кундери, Т. Пінчона), видання їхніх творів, мультимедійна презентація за темою уроку, медіазасоби.^.

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Евристична бесіда

Що вам відомо про постмодернізм у літературі другої половини XX ст.?

Назвіть основні ознаки постмодернізму.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Як ви вже знаєте, постмодернізм — це світоглядно-мистецький напрям, якому в останні десятиліття ХХ ст. поступився місцем модернізм.

Цей напрям є продуктом постіндустріальної епохи, доби розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно- філософських, економічних, політичних.

Із творчістю окремих письменників-постмодерністів ми докладніше ознайомимося на наступних уроках, декого згадаємо сьогодні.

(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

ІV. Робота над темою уроку

Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням (запис до зошитів)

(Учні виступають із повідомленнями про життя та творчість Дж. Фаулза, Дж. Геллера, І. Кальвіно, Ґ. В. Ґрасса, Дж. Х. Апдайка, М. Кундери, Т. Пінчона.)

За повідомленнями однокласників складіть стислий опорний конспект.

Очікуваний зміст повідомлень

Життя та творчість Дж. Р. Фаулза

Джон Роберт Фаулз

Джон Роберт Фаулз — англійський письменник, романіст та есеїст, представник постмодернізму. народився 31.03.1926 р. у Лі-он-Сі (графство Ессекс), у родині торговця сигарами. Закінчив престижну школу в Бедфорді, був старостою класу.

8 травня 1945 р. розпочав службу в Королівському відділенні морської піхоти, де прослужив буквально два роки та полишив цю справу. Фаулз вирішив опанувати німецьку та французьку мови, а для цього вступив до Оксфордського університету.

У 1950-1963 рр. Фаулз викладав в університеті міста Пуатьє у Франції, потім в гімназії на грецькому острові Спецес (що стало прообразом місця дії в романі «Маг») і в лондонському коледжі святого Ґодрика. На острові Спецес Фаулз почав писати. 1956 року одружився з Елізабет Крісті, з якою прожив 35 років. 1963 року Фаулз опублікував роман «Колекціонер», який був досить успішним. 1964 року вийшла друком збірка есе «Христос». 1966 року побачив світ роман «Маг», написаний ще до «Колекціонера», який письменник довго не публікував. 1968 року Фаулз оселився в невеликому містечку Лайм-Реджіс на півдні Англії. Більшу частину життя він мешкав у своєму будинку на березі моря, заживши слави замкнутого чоловіка. Там Фаулз написав роман «Жінка французького лейтенанта» (1969), повість «Вежа з чорного дерева» (1974), «Деніел Мартін» (1977), «Лялечка» (1986).

1979 року письменник очолив міський музей і обіймав цю посаду протягом десяти років. Основні твори Фаулза здобули всесвітнє визнання, а їхні екранізації сприяли популярності й комерційному успіху книг письменника. живучи на самоті, письменник в останні роки рідко з’являвся на публіці.

Джон Фаулз помер 5 листопада 2005 р. у Лайм-Реджіс (графство Дорсет) від наслідків перенесеного раніше інсульту.

Життя та творчість Дж. Геллера

Джозеф Геллер

Джозеф Геллер — американський письменник-сатирик, сценарист, драматург. Народився 1 травня 1923 р. у районі Бруклін м. Нью-Йорк. Син Азека та Лєни Геллер. 1941 року закінчив середню школу ім. А. Лінкольна. Випробував різні професії: помічника коваля, посильного, діловода. Водночас писав невеличкі оповіді (цією справою захопився ще в дитинстві).

Після початку війни з Японією та Німеччиною, 1942 року, Геллер вступив до Авіаційного корпусу армії США.

1944 року закінчив льотні курси бомбардувальника й потрапив до Європи — на Італійський фронт. Тут Геллер на бомбардувальнику Б-25 здійснив 60 бойових вильотів. Після завершення війни Геллер повертається додому. Спочатку навчається в нью-Йоркському університеті, де здобуває ступінь бакалавра мистецтв. Згодом вступає до Колумбійського університету, де 1949 року здобуває ступінь магістра з англійської мови й літератури. Після цього стажується в Оксфордському університеті. Повернувшись до США, викладає в Університеті штату Пенсільванія. Він також викладає художню літературу і драму в Єльському університеті. Водночас Геллер починає співпрацювати з журналами The Times та Look як автор рекламних оголошень. Згодом більше часу присвячує літературній діяльності.

1961 року вийшов друком його перший роман. Від цього часу Джозеф Геллер стає відомим, заробляє чималі гроші. Водночас у 1970-ті рр. викладає у міському коледжі Нью-Йорка.

13 грудня 1981 р. лікарі діагностували в Геллера синдром Ґієна-Барре. Упродовж певного часу митець навіть був паралізований, але вже 1982 року його стан покращився і він зміг повернутися з лікарні додому. 1984 року Геллер розлучився з дружиною, а незабаром одружився з медсестрою, яка його доглядала.

1991 року викладав у коледжі св. Катерини Оксфордського університету. 1994 року повернувся до США. Помер 12 грудня 1999 р. в Іст-Гемптоні (штат Нью-Йорк).

Написав 2 автобіографії, 3 сценарії та 7 романів, найвідоміші з яких — «Пастка-22» (1961), «Щось трапилось» (1974), «Голд, або не гірше за золото» (1979), «Відомо лише богові» (1984), «Портрет художника в старості» (видано посмертно 2000-го).

Життя та творчість І. Кальвіно

Італо Кальвіно

Італо Кальвіно — італійський письменник. Один із найпопулярніших новелістів та письменників-фантастів ХХ ст. народився 15.10.1923 р. у Сантьяґо-де-Лас-Веґас (Куба), у родині італійця-агронома. Коли йому виповнилося 2 роки, сім’я повернулася до Італії. Під час Другої світової війни вступив до італійського Опору.

1945 року здобув учений ступінь з англійської літератури в Туринському університеті. За підтримки старших друзів- письменників звернувся до літератури і 1947 року видав друком першу книгу — «Стежка павукових гнізд», неореалістичну партизанську повість.

1950-ті роки відзначені відходом митця від реалізму. Невеликий роман «Роздвоєний віконт» (1952) являв собою середньовічну фантазію на теми жорстокості й політичної розбещеності. Трилогію продовжили романи «Барон на дереві» (1957), волелюбний герой якого воліє жити на дереві, та «неіснуючий лицар» (1959) — про учасника походів Карла Великого, який силою думки оживляв обладунки.

Зацікавившись архаїчними витоками художньої літератури, Кальвіно видав під своєю редакцією збірку італійських казок (1956). Перші досліди митця в жанрі наукової фантастики — «Космикомічні історії» (1965) — пов’язані з його заняттями космологією та біологією. Наприкінці 1960-х рр. Кальвіно переїхав до Парижа, де захопився структуралізмом і семантикою. Сліди цього впливу наявні в романі «Замок перехрещених доль» (1969). Семіотичну теорію знаків, символів і кодів можна простежити також у романі «Невидимі міста» (1972). «Коли одного разу зимової ночі подорожній...» (1979) — роман-пародія на сучасні літературні стилі. Збірка «Під ягуаровим сонцем» (вийшла друком 1986-го) мала містити розповіді, присвячені п’яти почуттям, але до моменту смерті Кальвіно написав лише про смак, слух і нюх. Посмертна збірка з п’яти автобіографічних есе «Дорога на Сан-Джованні» вийшла друком 1993 року.

Помер Кальвіно в Сієні (Італія) 19 вересня 1985 р.

Життя та творчість Ґ. В. Ґрасса

Ґюнтер Вільгельм Ґрасс

Ґюнтер Вільгельм Ґрасс — німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1999 р. Народився 16.10.1927 р. у місті Данциґу (нині — Ґданськ, Польща). Його батько, Віллі Ґрасс (1899 - 1979), німець за національністю та протестант за віросповіданням. Мати, Гелена Ґрасс (1898 - 1954), була католичкою, а за національністю належала до кашубів. Ґрасси також мали дочку, молодшу від Ґюнтера на 3 роки. Дітей виховували в католицькому оточенні. Батькам належала бакалійна крамниця в районі Ланґфур з прибудованими квартирами.

Першу спробу пера Ґрасс здійснив 1939 року, у 12 років написав роман під назвою «Кашуби»; першу книжку видав 1956 р. («Переваги диких курей. Вірші, проза, малюнки»).

2006 року відомий німецький письменник Ґюнтер Ґрасс приголомшив усе суспільство, оголосивши, що під час війни він служив у Ваффен-СС. Тоді, за словами Ґрасса, він сприймав цю організацію як космополітичні елітні війська, а в подвійних рунах у петлицях уніформи Ваффен-СС не бачив нічого негожого. Ґрасс заявив, що під час служби у Ваффен-СС він не здійснював військових злочинів і не зробив жодного пострілу.

Ґрасс помер 13.04.2015 р. у Любеку у віці 87 років від легеневої інфекції.

Найвідоміші твори Ґ. В. Ґрасса: «Камбала» (1977), «Зустріч у Тельгті» (1979), «Щуриха» (1986), «Крики джерлянки» (1992), «Широке поле» (1995), «Моє століття» (1999). Усього опубліковано приблизно 30 книжок митця, більшість з яких — фантастичні твори, збірки віршів або статей, виступів, альбоми його гравюр і літографій.

Життя та творчість Дж. Х. Апдайка

Джон Хойєр Апдайк

Джон Хойєр Апдайк — американський письменник, народився 18.03.1932 р. у штаті Пенсильванія, у невеликому місті Редінґ. Був сином емігранта з Голландії та німкені. Дитинство митця минуло у маленькому містечку Шиллінґтон. Після школи почав вивчати в Гарварді літературу.

1953 року Мері Ентвістл Пеннінґтон стала дружиною Апдайка, після чого він успішно склав випускні іспити до Оксфордської школи на курс живопису. 1955 року Апдайк посів місце співробітника в журналі The New Yorker, у якому публікували його перші оповідання. За 2 роки Апдайк очолив відділ критики цього журналу. 1957 року Дж. Х. Апдайк стає професійним письменником, переїжджає в околиці Бостона й щороку публікує по твору.

Першою вийшла друком збірка віршів «Міцно збита курка й інші приборкані тварюки» (1958), потім — збірка «Ті самі двері» (1959) і перший роман «ярмарок в богадільні» (1959).

1960 року читачі здобули змогу прочитати перший том «Тетралогії про Кролика», у якій описано життя Геррі Енґстрема (на прізвисько «Кролик») — типового провінційного громадянина (1960 — «Кролику, біжи»; 1971 — «Кролик зцілився»; 1981 — «Кролик розбагатів»; 1990 — «Кролик на спочинку»).

Упродовж 1972 - 1975 рр. Дж. Х. Ап- дайк обіймав пост Почесного консультанта Бібліотеки Конгресу США. 1974 року розлучився з дружиною, згодом переїхав до Джорджтауна й одружився (1977) з Мартою Раґлз Бернард. За своє життя Апдайк здобув дві Пулітцерівські премії та безліч інших нагород. Попри те, що його вважали інтелектуальним письменником, його книги завжди були бестселерами.

Помер 27.01.2009 р.

Життя та творчість М. Кундери

Мілан Кундера

Мілан Кундера — усесвітньо відомий чесько-французький письменник, поет, прозаїк, драматург. Народився 01.04.1929 р. у Брно (Чехословаччина), в інтелігентній родині Людвика Кундери, чеського музикознавця та піаніста, який упродовж 1948 - 1961 рр. очолював Музичну академію Брно. З раннього віку Мілан навчався гри на піаніно зі своїм батьком. 1948 року закінчив школу та почав вивчати літературу й естетику на факультеті мистецтв Карлового університету, але за два семестри перейшов до Академії Кіно, де відвідував лекції з режисури й написання сценаріїв.

Із 1975 р. мешкає у Франції, пише чеською та французькою. У своїх творах Кундера змальовує суперечливий світ, який постійно аналізує з філософської точки зору. Проте визначити приналежність Кундери до якоїсь конкретної філософської школи неможливо.

Концентруючись на еротичному боці характерів своїх персонажів, Кундера аналізує соціальне значення еротичного досвіду людини. Твори Кундери є наслідком його центральноєвропейського досвіду розчарування в лівому крилі комунізму та захоплення західноєвропейською літературною традицією, проголошеною у творах Рабле, Дідро, Сервантеса та Стерна, а також центральноєвропейських авторів, зокрема Ф. Кафки, Р. Музіля, Г. Броха та М. Хайдеґґера.

Життя та творчість Т. Р. Пінчона

Томас Раґлз Пінчон

Томас Раґлз Пінчон — американський письменник, відомий своїми складними прозовими творами, представник постмодернізму. народився 08.05.1937 р. у містечку Ґлен-Коув на північному березі Лонґ-Айленду (штат Нью-Йорк) у родині дрібного службовця.

Закінчивши школу 1953 року, Пінчон вступив до Корнелльського університету, де вивчав прикладну фізику. на другому курсі він полишає університет і йде служити до Військово-морських сил США.

1957 року, повернувшись до Корнелла, Пінчон змінює спеціальність на англійську літературу. Після опублікування кількох оповідань у 1950 - 1960-ті рр., Пінчон почав писати романи, завдяки яким зажив неабиякої слави. Твори Пінчона написані з використанням багатьох стилів і на різноманітну тематику, зокрема з мотивами з історії, природничих наук та математики.

Пінчон жив у Ґрінвіч-Віллідж, у Мексиці, доки не переїхав до Філадельфії. Із 1960-го до 1962 року працював у Сіетлі на корпорацію «Боїнґ», розробляючи технічну документацію. Протягом цього періоду він публікує кілька оповідань і активно працює над своїм першим романом «V», який вийшов друком 1963 року, здобувши авторові Фолкнерівську премію за кращий дебют та висування 25-річного письменника в перші ряди американської літератури.

Письменник відомий тим, що не з’являється на публіці (хоча незначну кількість його фотографій колись було опубліковано) і точне місце його проживання не відоме. Поміж найвидатніших творів Т. Пінчона варто зазначити такі, як «V» (1963), «Веселка тяжіння» (1973), «Мейсон і Діксон» (1997), «Остання межа» (2013).

Цікаво, що 2004 року Томас Пінчон озвучував самого себе у двох епізодах відомого мультсеріалу «Сімпсони». Анонімність було збережено — персонажа письменника зобразили з пакетом на голові.

V. Узагальнення й систематизація здобутих знань, умінь та навичок

Складання сенкана

Складіть сенкан до постаті одного з митців, про яких ви почули сьогодні на уроці.

VI. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

Інтерактивний прийом «Мікрофон»

Завершіть речення: «Сьогодні на уроці мені запам’яталося...».

VIІ. Домашнє завдання

Для всіх: читати твори з переліку згаданих на уроці та запропонованих Програмою (за вибором учнів).

Випереджальне (індивідуальне; для 2-3 учнів): підготувати повідомлення про життя та творчість М. Павича.