Усі уроки зарубіжної літератури 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту II семестр - О. Г. Куцінко 2019

Урок 82. ПЧ. Хорхе Луїс Борхес «Вавилонська бібліотека»
Аргентина
Плани-конспекти уроків. Література постмодернізму

Мета — формувати компетентності:

- предметні (поглиблені знання про художні особливості літератури Латинської Америки та зародження постмодернізму; знання про життя, творчість та оригінальність творчої манери Х. Л. Борхеса; навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом; культуру зв'язного усного мовлення; мислення; читацьку активність);

- ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативні: навички спілкування в колективі; інформаційні: уміння самостійно знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурні: прагнення літературної освіти; естетичний смак; світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок; урок позакласного читання.

Основні терміни й поняття: постмодернізм, «магічний реалізм».

Обладнання: портрет Х. Л. Борхеса, тексти твору «Вавилонська бібліотека».

Це книга, яка не має кінця, і лабіринт, із якого немає виходу...

Х. Л. Борхес

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Інтерактивний діалог «Учитель — учень»

Якому напряму поступився місцем модернізм?

Що ви пам’ятаєте про постмодернізм?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Латиноамериканська література зробила, беззаперечно, оригінальний та самобутній внесок у художній розвиток культури людства завдяки тому, що всі видатні художники прагнули об’єднати, синтезувати свою народну традицію з європейським, а згодом — зі світовим культурним досвідом. Сьогодні ми ознайомимося з творчістю одного з найяскравіших представників

латиноамериканської літератури й поговоримо про його вплив на розвиток сучасного мистецтва слова.

(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

ІV. Робота над темою уроку

1. Вступне слово вчителя

Хорхе Луїс Борхес

Хорхе Луїс Борхес — аргентинський прозаїк, поет і публіцист, визнаний одним із найвидатніших письменників XX ст.

У фантастичних за сюжетами новелах, вигадках-притчах (збірки «Вигадані історії», «Алеф», «Рядки піщинок, що біжать») він створив свій світ «знань-лабіринту-загадок», у яких читач є і співавтором, і співзагадником.

Активно використовуючи метафорику дзеркала та сну, Борхес збудував світи-намистини, що багаторазово відбиваються у цьому дзеркалі та нанизані на єдину нитку.

Хорхе Луїс Борхес — одна з легендарних особистостей сучасного літературного світу.

Перелік його премій, нагород і титулів розростається на багато рядків: коммендаторе Італійської республіки, командор ордена Почесного легіону «За заслуги в літературі й мистецтві», кавалер ордена британської імперії «За видатні заслуги» та іспанського ордена «Хрест Альфонсо Мудрого», доктор Сорбонни, Оксфордського й Колумбійського університетів, лауреат премії Сервантеса...

На всіх континентах його перекладають, вивчають, цитують. Однак Борхеса не тільки звеличують, а й знецінюють. У минулому він досить часто робив реакційні заяви на різні злободенні питання, виявляючи певну нарочитість (епатаж та настирливу ексцентричність), бажання шокувати активну передову суспільну думку латинської Америки. Позиція Борхеса викликала здивування, суперечки, а то й заперечення з боку таких письменників, як Пабло Неруда, Ґабріель Ґарсія Маркес, Хуліо Кортасар, Міґель Отеро Сільва. Проте вони завжди визнавали Борхеса майстром та фундатором нової латиноамериканської прози.

2. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням

(Учні виступають із повідомленням про життя та творчість Х. Л. Борхеса.)

Очікуваний зміст повідомлення

Хорхе Франсіско Ісідоро Луїс Борхес Асеведо народився 24 серпня 1899 р. у місті Буенос-Айресі (Аргентина), у родині аргентинського адвоката Хорхе Ґільєрмо Борхеса та шляхетної уругвайки Леонор Асеведо Суарес. У Борхесів було заведено спілкуватися як іспанською, так і англійською мовами. З раннього віку Хорхе Луїс захоплювався поезією, у віці чотирьох років навчився читати й писати.

1905 року Борхес розпочав навчання з англійською домашньою вчителькою. наступного року він написав своє перше оповідання La visera fatal. У віці дев’яти років Борхес переклав з англійської на іспанську відому казку Оскара Вайльда «Щасливий принц», яку згодом було опубліковано у газеті «Ель Паїс». Навчання у школі Борхес розпочав у 9 років одразу з четвертого класу.

1914 року батько Борхеса був змушений полишити роботу через утрату зору, тому родина вирушила до Європи заради його лікування. Згодом, утікаючи від Першої світової війни, Борхеси осіли в Женеві, де Хорхе навчався в школі. Там хлопець захопився французькою реалістичною прозою, експресіоністською та символістською поезією, творчістю Рембо, Шопенгауера, Ніцше, Карлайла, Честертона, почав писати вірші французькою.

1919 року сім’я Борхеса переїхала до Іспанії. У Мадриді та Севільї Борхес приєднався до ультраїстів (представників літературного напряму, здебільшого іспаномовних, які визнавали метафору самодостатньою художньою цінністю та відмовилися від рими й класичного віршування на користь образності, побудованої переважно на суб’єктивних асоціаціях). За своє життя Хорхе Луїс Борхес допоміг заснувати три авангардних журнали, очолював національну бібліотеку й викладав англійську мову в університеті Буенос-Айреса. Його вірші зібрано в чисельні збірки; він часто надихався повсякденним життям або епізодами аргентинської історії, які митець уважав духовними пригодами, що характеризуються ліризмом, уявою і сміливістю. Його есе й переклади просякнуті філософією.

1968 року Борхес подорожує Чилі, Європою та Ізраїлем, де виступає з публічними лекціями.

1969 року виходить друком переклад «Листя трави» Волта Вітмена, зроблений Борхесом.

1970 року опубліковано збірку оповідань Борхеса «Повідомлення Броуді».

Пізні вірші митця вийшли друком у збірках «Ділок» (1960), «Хвала тіні» (1969) та «Золото тигрів» (1972).

1972 року Хорхе Луїс Борхес їде до США, де здобуває численні відзнаки й читає лекції у кількох університетах. 1973 року його визнають почесним громадянином Буенос-Айреса, того ж року Борхес полишає посаду директора національної бібліотеки.

1979 року письменник здобув премію Сервантеса — найпрестижнішу в іспаномовних країнах нагороду за заслуги в літературній царині.

Останньою прижиттєвою публікацією Борхеса стала книга «Атлас» (1985) — збірка віршів, фантазій і дорожніх нотаток.

Письменник багато подорожував. 1986 року аргентинець Хорхе Луїс Борхес переїхав до Женеви, де помер 14 червня у віці 86 років від раку печінки й емфіземи легень. Видатного аргентинського письменника поховали на женевському цвинтарі Пленпале (цвинтарі королів).

3. Слово вчителя

Тематика творчості та творча манера Х. Л. Борхеса. За словами самого письменника, це — «Батьківщина, подвиги пращурів, історія літератур, що звеличили людські мови; сутність відкритих йому філософій, вечірні сутінки, відпочинок і свята, околиці його міста».

Тематичне розмаїття есе й оповідань митця справді неосяжне: буддизм та кабала, апокрифічні Євангелія та середньовічні містики, китайська Книга змін та історії ангелів.

Творчість письменника — зіткнення двох полюсів, двох протиборчих стихій. на одному полюсі — вимисли інтелекту й фантазії, на іншому — насичена дією національна історія.

Аргентинське минуле з’явилося в його творах як утрачений рай, адже там було своє сповідання віри: хоробрість, відданість дружбі, готовність гідно зустріти смерть.

Автор із великою любов’ю і патріотизмом описав старі квартали Буенос-Айреса, опрацював місцеві перекази, оспівав національну історію.

4. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням (продовження)

(Учні виступають із загальним оглядом літературного твору («вавилонська бібліотека» Х. Л. Борхеса).)

Очікуваний зміст повідомлення

Загальний огляд літературного твору («Вавилонська бібліотека» Х. Л. Борхеса)

«Вавилонська бібліотека» — це оповідання-новела аргентинського письменника та бібліотекаря Хорхе Луїса Борхеса, світ якого — це неосяжна Бібліотека, що вміщує всі можливі 410-сторінкові книги певного формату.

Оповідання було написано іспанською й вийшло друком у збірці оповідань Борхеса за 1941 рік «Сад з розгалуженими стежками».

Головний герой новели «Вавилонська бібліотека» — сама бібліотека, що реально існує та охоплює весь світовий простір. Вона заплутана, наче лабіринт. Книги перегукуються в ній, дзеркально відбиваючись одна в одній. Порівняно з цією бібліотекою легендарна Вавилонська вежа — жалюгідна претензія людської уяви на грандіозність.

Бібліотека містить секції, які мають форму шестигранників і є водночас книгосховищами і читальними залами. Кожен шестигранник пронизують ґвинтові сходи, що простягаються вниз і вгору. До всього, що є в бібліотеці, і до неї самої не можна застосувати поняття початку й кінця: нескінченність — її головна характеристика.

Мешканці цього химерного всесвіту — звісно, читачі — одного разу злякалися холодної нескінченності свого світу, і перед ними постало завдання: пізнати цей світ. Однак читачі смиренно погодилися з чиєюсь сумнівною ідеєю, ніби в бібліотеці є книга, що «містить суть і короткий виклад всіх інших»¹.

Отже, основною темою оповідання, написаного в стилі есе-фікції, є опис Вавилонської бібліотеки — вигаданого місця, у якому перебуває герой оповідання. У творі практично нічого не сказано про героя оповіді, він грає більш оповідальну і споглядальну роль, що характерно для багатьох творів Борхеса. ніби світ, простір і час рухаються навколо і крізь героя, а він має лише спостерігати. Твір написано у жанрі «магічного реалізму».

5. Евристична бесіда

Опишіть, який вигляд мала бібліотека в оповіданні. (Вона містила нескінченну кількість шестигранних секцій (галерей) із книжковими полицями; у коридорах галерей — дзеркала, які зорово подвоювали і так безмежну кількість фондів Бібліотеки, у яких не було двох однакових книг.)

Як розміщені книги в бібліотеці? Які ці книги? (У кожній з кімнат є по 20 полиць, на кожній з яких містяться 32 книги одного формату, в усіх книгах по 410 сторінок, на кожній сторінці 40 рядків, у кожному рядку приблизно 80 літер чорного кольору із 25 орфографічними символами: 22 літери, крапка, кома та пробіл.)

Що вам відомо про книги Бібліотеки? (Вони різняться хоча б однією літерою, хоча б одним словом. тут зберігаються практично всі можливі книжки, які розкривають таємниці світу минулого, теперішнього і майбутнього.)

Що ми знаємо про того, хто розповідає про бібліотеку? (Герой- оповідач виявився зачиненим в інтелектуальних лабіринтах Бібліотеки. Подорожуючи нескінченними книжковими галереями, він шукав книгу, яка була каталогом каталогів.)

Чим займалися інші присутні в бібліотеці? (Усі люди бібліотеки розшифровували таємниці її виникнення.)

Який висновок зробив Оповідач? (Пошук універсальної книги допоміг йому дійти універсального висновку, що це «велика кругла книжка, безмежний корінець якої проходить стінами... Ця сферична книга є Бог».)

Про який забобон, що виник у бібліотеці, говорить автор? («Людина Книги. На якійсь полиці в якомусь шестиграннику стоїть книга, яка містить суть і короткий виклад всіх останніх: якийсь бібліотекар прочитав її і став подібним до Бога».)

Чим займалася інквізиція в бібліотеці? Якими були наслідки її дій? (Інквізиція спалювала тисячі книжкових полиць. Але вавилонське книгосховище було настільки безмежним, що людина не могла заподіяти йому жодної шкоди.)

6. Художнє аналізування тексту літературного твору (колективне узагальнення)²

Узагальніть свої знання за оповіданням Х. Л. Борхеса «Вавилонська бібліотека»: визначте символіку, художні принципи та значення метафор у творі.

Очікуваний результат

Використання метафор в оповіданні Х. Л. Борхеса «Вавилонська бібліотека»

«Вавилонська бібліотека» — це водночас метафора і космосу, і культури. У поведінці персонажів оповідання автор метафорично втілив різні позиції сучасної людини у ставленні до культури: одні — традиціоналісти — фетишизують культуру минулого, інші — авангардисти — спростовують традицію, треті — цензори — нав’язують нормативно-моралістичний підхід до класичних текстів. Книга, слово, літера, бібліотека, лабіринт — найпоширеніші метафори.

Символи в оповіданні Х. Л. Борхеса «Вавилонська бібліотека»

Зазначені метафори є також образами-символами:

лабіринт — символ простору й одночасності буття справжніх культурних феноменів;

літера — символ таємних знаків;

слово — символ усемогутності, магії;

книга — символ духовного зцілення;

бібліотека — символ явищ культури минулого.

Художні принципи в оповіданні Х. Л. Борхеса «Вавилонська бібліотека»

Метафоричність, тяжіння до символіки.

Інтелектуальна витонченість.

Звернення до філософських та метафізичних проблем буття людини.

Гра з читачем, що реалізовано завдяки розгорнутій системі прихованих натяків та цитат із творів усесвітньої літератури.

Поєднання реального й фантастичного.

Інтертекстуальність та цитатне мислення.

V. Узагальнення й систематизація здобутих знань, умінь та навичок

1. Інтерактивний прийом «Ґронування»

Складіть ґроно за темою «Творчість Х. Л. Борхеса».

2. Робота з епіграфом до уроку

Як ви розумієте слова, що є епіграфом до нашого уроку?

(Учні занотовують до зошитів епіграф до уроку.)

VI. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

VIІ. Домашнє завдання

Для всіх: написати стисле есе (7-9 речень) за темою ««Вавилонська бібліотека» Х. Л. Борхеса», прочитати твір «Менади» Х. Ф. Кортасара.

Випереджальне (індивідуальне; для 2-3 учнів): підготувати повідомлення про життя та творчість Х. Ф. Кортасара.

Для охочих: прочитати твір «Дзеркало і маска» Х. Л. Борхеса.

¹ Тут і далі: цитати з оповідання Х. Л. Борхеса «Вавилонська бібліотека» наведено у перекладі Віктора Шовкуна.

² Рекомендовано для використання у класах із високим рівнем навчальних досягнень.