Усі уроки зарубіжної літератури 11 клас. Профільний рівень + рівень стандарту II семестр - О. Г. Куцінко 2019

Урок 85. ПЧ. Крістоф Рансмайр «Останній світ»
Німецькомовні твори
Плани-конспекти уроків. Література постмодернізму

Мета — формувати компетентності:

- предметні (знання про життя та творчість К. Рансмайра; розуміння особливостей його постмодерністської творчості (на прикладі роману «останній світ»); читацьку активність);

- ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативні: навички спілкування в колективі; інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурні: прагнення літературної освіти; естетичний смак; світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок; урок позакласного читання.

Основні терміни й поняття: постмодернізм.

Міжпредметні зв'язки: мистецтво (художня культура).

Обладнання: портрет К. Рансмайра, видання його творів, тексти роману «останній світ», кросворд, мультимедійна презентація за темою уроку, медіазасоби.

Книги пишуться не для того, щоб у них вірили, а для того, щоб їх обмірковували.

У. Еко

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

1. Розгадування кросворда

Розгадавши кросворд, в обведених клітинках прочитаєте прізвище сучасного письменника-постмодерніста, творчість якого ми вивчатимемо сьогодні.

1. Країна, у якій народився М. Павич. (Сербія.)

2. Художній метод — ... («магічний) реалізм».

3. Назва оповідання, написаного Х. Ф. Кортасаром. («Менади».)

4. Моделлю чого є Вавилонська бібліотека? (Всесвіту.)

5. Світоглядно-мистецький напрям сучасної літератури. (Постмодернізм.)

6. Річ, яку шукав головний герой оповідання «Вавилонська бібліотека» Х. Л. Борхеса. (Книга.)

7. Х. Л. Борхес народився у м. Буенос-... (Айрес).

8. Визнання множинності істин. (Плюралізм.)

Ключове слово: Рансмайр.

2. Слово вчителя

Є автори, які написали десятки книг, але відомі лише досить вузькому колу читачів. Австрійський письменник Крістоф Рансмайр за двадцять років опублікував лише три романи, але з моменту виходу друком першого з них зажив визнання читачів та літературних критиків. Його найвідомішими творами є романи «Жахи льодів і мороку» (1984), «Останній світ» (1988) і «Хвороба Кітахари» (1995). Роман «Останній світ» здобув світове визнання і переведений 30 мовами. Із творчістю цього письменника та його романом «Останній світ» ми сьогодні ознайомимося.

(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

ІІІ. Робота над темою уроку

1. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням

(Учні виступають із повідомленнями про життя та творчість К. Рансмайра, про історію написання ним роману «Останній світ».)

Очікуваний зміст повідомлень

Огляд життя та творчості К. Рансмайра

Крістоф Рансмайр

Крістоф Рансмайр народився 20.03.1954 р. у Велсі (Верхня Австрія), у родині сільського вчителя.

Школу Крістоф відвідував у Ройтгамі та Ґмундені, а в містечку Ламбах закінчив Бенедиктинську гімназію.

Упродовж шести років (1972 - 1978) він вивчав філософію та ентомологію у Віденському університеті.

В університетські роки Рансмайр розпочав працювати над дисертацією про політичні утопії та співвідношення індивідуальної свободи й суспільної, але, захопившись письменницькою діяльністю, наукової роботи так і не завершив. Упродовж тривалого часу К. Рансмайр працював журналістом.

У 1978 - 1982 рр. Рансмайр працював редактором у газеті Extrablatt, опублікував кілька статей і есе в GEO, Transatlantik і Merian. Після виходу друком 1988 року його роману «Останній світ» багато подорожував Ірландією, Азією, Північною та Південною Америками.

1994 року перебрався до Вест-Корка (Ірландія), де орендував будинок на узбережжі Атлантичного океану: по-перше, ціни там були більш ніж доступні, по-друге, письменників у Ірландії не обкладають податком на прибуток.

Після одруження навесні 2006 року Рансмайр повернувся до Відня.

Книги Крістофа Рансмайра переведено 30 мовами світу. Він — лауреат 12 престижних літературних премій, зокрема премій імені Франца Кафки, Бертольда Брехта, Державної літературної премії Австрії. Письменник багато подорожує найвіддаленішими куточками світу й лише кілька разів на рік читачам випадає щаслива нагода поспілкуватися з улюбленим автором.

Зараз мешкає в Дубліні.

Історія написання К. Рансмайром роману «Останній світ»

Історія написання цього твору досить незвичайна. Відомий німецький письменник, засновник і видавець серії «Інша бібліотека» Ґанс Маґнус Енценсберґер запропонував молодому авторові підготувати для видавництва «Ґрено» прозовий переклад славетних «Метаморфоз» Овідія. К. Рансмайр, працюючи над твором античного поета, інтерпретуючи його, відчував, що вийшов за межі просторово-часової структури «Метаморфоз», що одвічні образи та теми цього твору актуальні й досі. Так з’явилися оригінальний задум, своєрідна міфологізація дійсності. В опублікованому згодом «Задумі роману» К. Рансмайр лаконічно схарактеризував зміст свого твору: «Тема — зникнення та реконструювання літератури, поезії; матеріал — «Метаморфози» Публія Овідія Назона».

2. Слово вчителя

Система образів та художні особливості роману «Останній світ» К. Рансмайра (загальний огляд). Образи роману можна поділити на історичні та міфологічні. Коли до перших належав поет Публій Овідій Назон, імператор Октавіан Авґуст та молодий римлянин Котта, то постаті, що становили громаду Томів, запозичено з Овідієвих «Метаморфоз». К. Рансмайр додав до свого твору своєрідний довідничок — «Овідіїв репертуар», де стисло схарактеризував персонажів «Останнього світу» та їхніх прототипів у давньому світі. У формі енциклопедично стислого викладу письменник створив невеликий подвійний ескіз до кожного персонажа роману, проводячи паралель між міфологічними й історичними постатями, цитуючи провідні місця з Овідієвих «Метаморфоз» чи інших літературних та історичних джерел. Автор інтерпретував персонажів, пояснив їхнє місце в сюжеті та в образній системі, роль у розвитку авторської думки. Давньогрецький поет став центральною постаттю твору. Дія, у якій узяли участь усі персонажі, постійно розвивалася навколо особистості Овідія, хоча протягом усього роману він не з’явився жодного разу. Справа не лише в дії. Античний поет — безпосередній натхненник «Останнього світу».

Точка відліку сюжетної лінії «Останнього світу» перебувала також на історичному полотні. Звістка про вигнання довела до відчаю Овідія, і він жбурнув у вогонь майже завершені «Метаморфози», заприсягнувшись не писати. Але вже під час плавання грудневим Середземним морем у його голові народилися нові рими «Скорботних елегій».

Роман К. Рансмайра — не тільки одна зі спроб оригінальної інтерпретації античності. Це твір про вічність і плинність, самотню долю й неприкаяність таланту не лише у вигнанні, а й у власній Вітчизні, у суспільстві несхожих на нього, про всю гаму людських почуттів, що реагували на найменші дисонанси.

З’єднувальною ланкою між історичним та міфологічним світом є образ Піфагора. Давньогрецький філософ став у Овідієвій поемі виразником упевненості античного поета в тому, що все змінюється. В «Останньому світі» це — гротескна постать старого, переконаного в реальності попередніх інкарнацій людської душі. У розпачі та стражданнях поета він упізнав власну долю і знайшов гармонію між своїми та Назоновими думками. Саме він намагався увічнити поета, поставивши пам’ятник на честь кожного його слова.

Завершальна сцена роману — початок апокаліпсису. Змінився клімат, усе підвладне скам’янінню, спустошенню. На руїнах буяє природа. Зник і твір Овідія, література перетворюється на окремі елементи — слова, написані на клаптиках тканини, які перебирає напівбожевільний Котта.

3. Аналізування тексту літературного твору

Коли відбуваються події, описані в романі «Останній світ» К. Рансмайра? (Події відбуваються і в античності, і в сьогоденні. Сполучення сучасного, минулого і майбутнього в єдине ціле набуває позачасових рис. У романі сказано: «Епохи позбувалися своїх назв, переходили одна в одну, перетиналися»¹.)

Чи можна назвати цей роман історичним? (Де роман про нашу сучасність, де звернення в минуле та майбутнє перетворюється тільки на стилістичні прийоми, що дає змогу авторові дослідити в художньому просторі твору найширше коло питань: від висвітлення сутності тоталітаризму до проблем екології та значення творчості, міри її співвіднесеності з плинним та матеріальним.) Відповідь обґрунтуйте.

Сформулюйте основну ідею роману. (Заперечення лінійного розвитку — духовне матеріалізується в формі кола, відповідаючи поняттю центричного часу: все повторюється, людство не розвивається, а просто існує.) Відповідь обґрунтуйте.

Що зумовлює деформацію простору? (Руйнування реальної хронології.)

Скільки просторів описано в романі К. Рансмайра? Стисло схарактеризуйте їх. Обґрунтуйте свою позицію цитатами з тексту. (Перший простір — Рим: столиця цивілізованого світу, «вічне місто», своєрідна суміш античного та сучасного; другий простір — Томи: сукупність хаосу, злиднів, нестабільності та непевності, це — «кінець світу»; третій простір — незаймана природа: на периферії природа сильніша від цивілізації.)

Які часові парадокси є у творі? (Попри те, що в романі йдеться про вигнання римського поета Овідія в епоху імператора Октавіана Авґуста, назвати його історичним не можна: це роман про нашу сучасність, проблеми сьогодення письменник психологічно тонко відтворює у філософському осмисленні, що виявляється в численних часових паралелях, історичних та політичних аналогіях у підтексті.)

Чому саме Овідій виявився близьким постмодерністським пошукам К. Рансмайра? (Овідій — римський поет — став символом справжнього митця. Він здобув велику славу і став вигнанцем. Поезія занапастила поета, і саме вона врятувала його від відчаю. XX ст.— доба формування й розпаду тоталітарних диктатур — багате на такі саме приклади свавільного ставлення влади до митців. Овідій був переконаний: «Ніщо не зберігає свою подобу»; «Нікому не зостається його подоба» — ці слова є лейтмотивом роману к. Рансмайра.)

Яким постає Октавіан Авґуст на сторінках роману К. Рансмайра? (Октавіана Авґуста змальовано лаконічно й однозначно: це типовий деспот, який утішався усвідомленням нової влади, годинами споглядаючи її уособлення — носорога). Підтвердьте свою думку цитатами з тексту.

Як у романі розкрито тему зникнення книги та її автора? (Овідій перед тим, як вирушити у вигнання, спалив у Римі книгу. Котта, почувши про смерть поета, вирішив переконатися, чи дійсно немає Овідія, і відшукати «нову редакцію чи бодай копію римського варіанта «Метаморфоз». У Томах Котта пригадав важливі факти з життя Овідія та познайомився з мешканцями, які знали поета і розповіли про його життя у вигнанні.)

ІV. Узагальнення й систематизація здобутих знань, умінь та навичок

1. Колективне узагальнення (запис до зошитів)

Колективно узагальніть інформацію про художні особливості роману «Останній світ» К. Рансмайра.

Очікуваний результат

Художні особливості роману «Останній світ» К. Рансмайра

Сплав минулого, сучасного й майбутнього в єдине ціле набув позачасових рис.

Манера письма стримана, безстороння, автор зберігає певну дистанцію.

Тон розповіді — жорсткий і лірично гнучкий водночас.

Наявна тенденція до сюрреалізму (деталі в описах розкішної рослинності зниклого світу, гіпнотичне змалювання процесу вмирання).

Зображаючи глибинні підсвідомі процеси, письменник часто вдавався до натуралізму.

На художні погляди письменника вплинула філософсько-естетична теорія трансцендентного мислення.

2. Розгорнута відповідь на запитання

У чому полягає сенс відкритого фіналу роману «Останній світ» К. Рансмайра? Як би ви завершили цей твір?

V. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

VI. Домашнє завдання

Повторити вивчене, підготуватися до контрольної роботи за темою «Література другої половини ХХ — початку ХХІ ст.».

¹ Тут і далі: цитати з роману «Останній світ» К. Рансмайра наведено у перекладі Олекси Логвиненка.