Дидактичний супровід уроків світової літератури. 5 клас. І семестр - І. В. Царлова 2013

«Чому не варто видавати себе за когось іншого?» Індійська народна казка «Фарбований шакал»

Шила в мішку не втаїти. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

Українські народні прислів’я

Завдання 1. Згадайте і назвіть усіх героїв казки «Фарбований шакал»; коротко проаналізуйте їх поведінку ( 2 бали).

Завдання 2. Прочитайте рядки, знайдіть ключові слова. Яким ви уявляєте себе Чандараву? ( 1 бал)

Хто родичами гидує,

Серед чужих обертається —

Той, як дурень Чандарава,

Піде стежкою загибелі!

Завдання 3. Виправте змістові помилки. Запишіть правильні варіанти (1 бал).

A) Коли Чандарава з’явився в місті, з усіх сторін до нього збіглися шакали.

Б) Чандарава сказав, що його створив бог Шіва.

B) Чандарава викрив себе, коли з нього змилася синя фарба.

Завдання 4. Які посади отримали звірі, що зображені на ілюстраціях? Які взаємини склалися у Чандарави з хижаками? (1 б)

Завдання 5. Користуючись довідковим матеріалом, розкрийте алегоричний зміст образу Шакала (2 бали)

Теоретична довідка

Алегорія (грец. allegoria) — відображення в образах тварин людських стосунків характерів (інакомовлення).

Прикладом висміювання таких людських вад, як лицемірство і підступництво, є байка Глібова «Лисиця-жалібниця «.

Здавна люди звикли вважати лисицю підступною та хитрою твариною, тому байкар не міг підібрати для висміювання лицемірства кращого «кандидата».

У цій байці розповідається про те, як лисиця жаліла пташок, коли вони були високо на дереві, а коли пташки попадали вниз, їх всіх просто поїла.

Так само відбувається і серед людей. Варто лише простежити за будь-яким лицеміром, і у ньому одразу ж можна впізнати ту лисицю, котра дорікає котам, дивується, як їм не соромно їсти пташок:

Ну вже коти! Десь на лихо вони

Вродились, вражії сини,

Не тільки вдень — вночі поживу бачать,

Не бачать тільки, як горюють в світі, плачуть.

Насправді ж вона з величезним задоволенням вчинила б так само, як і коти, якби мала можливість.

Завдання 6. Порівняйте уривки із індійської казки «Фарбований шакал» і «Фарбованого Лиса» Івана Франка про те, як викрили головного героя. Чим вони схожі і чим відрізняються? Поміркуйте і заповніть таблицю (2 бали).

«Фарбований Лис» Івана Франка

Так минув рік. Надходили роковини того дня, коли він настав на царство. Звірі надумали святкувати врочисто той день і справити при тій нагоді великий концерт. Зібрався хор з лисів, вовків, ведмедів, уложено чудову кантату, і вечором по великих процесіях, обідах і промовах на честь царя хор виступив і почав співати. Чудо! Ведмеді ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж око в'януло. Але як молоді лисички в народних строях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг витримати. Його серце було переповнене, його обережність заснула, і він, піднявши морду, як не задзявкає й собі по-лисячому!

Господи! Що стало? Всі співаки відразу затихли. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та се Лис! Простісінький фарбований Лис! Ще й паскудною олійною фарбою фарбований! Тьфу! А ми собі думали, що він не знати хто такий! Ах ти, брехуне! Ах ти, ошуканче!

Індійська народна казка «Фарбований шакал»

Із того часу всі хижаки приносили здобич шакалові, а вже він - своєю царською владою - розподіляв її між своїми підданими.

Якось, сидячи на раді, він почув десь далеко тужливе виття шакалів. І тут од великої радості з його очей полилися сльози, він скочив і голосно завив у відповідь. Звірі одразу збагнули, хто перед ними.

- Як же обдурив нас цей пройдисвіт?! - у гніві вигукували вони.

- Це ж усього-на-всього жалюгідний шакал! За обман - розірвати негідника!

Підіб’ємо підсумки!

Повернемося до нашого епіграфу та теми уроку. Оберіть будь-яке прислів’я з поданих у ролі епіграфів та, опираючись на текст казки «Фарбований шакал», поясніть його. Поміркуйте, чи справедливою була кара?(3 бали).

Додаток до уроку (текст)

У лісовому краю жив шакал на ймення Чандарава. Одного разу від лютого голоду він забився у місто. З усіх сторін збіглися голодні пси і, голосно гавкаючи, кинулися на нього. Нещадно покусаний, рятуючи життя, шакал шмигнув у дім маляра, а там ускочив у велику бочку із синьою фарбою. Звідти він виліз геть синій. Пси, що чекали на нього під дверима дому, навіть не впізнали його, і пофарбований шакал спокійно побіг до рідного лісу.

Забачивши дивовижного звіра із синьою, як у самого бога Шіви, шиєю, лісові мешканці - леви, тигри, пантери, вовки та і решта - із жахом кинулися тікати.

Хто знає, чого сподіватися від цього чудовиська, - приказували вони. - Краще сховатись од нього подалі.

- Чому ви всі втікаєте? - зупиняв їх Чандарава.- Вам нема чого боятися. Мене сьогодні створив сам Брахман*. «Віднині помазаний мною на царство, - сказав він,- ти будеш володарем над усіма звірами».

- Прав нами, о царю! - визнали його лісові мешканці.

Новоспечений «цар» подарував левові посаду головного радника, тигра зробив керуючим палацом, пантері довірив охорону царської скарбниці, а вовка призначив палацовим сторожем. Зі своєю ріднею, шакалами, він навіть не захотів говорити: наказав вигнати геть усіх до одного.

- Як же обдурив нас цей пройдисвіт?! - у гніві вигукували вони.

- Це ж усього-на-всього жалюгідний шакал! За обман - розірвати негідника!

Шакал намагався було втекти, але його наздогнали й роздерли на дрібні шматки.

(Брахман - представник вищого суспільного кола в Індії; тут: Бог- творець.)