Зарубіжна література 6 клас - книга для вчителя - Волощук Є.В. 2019

Поняття про міф. Основні тематичні групи міфів. Відображення єдності людини і природи в міфах народів світу. Популярні міфологічні образи, сюжети, мотиви різних народів. Індійські міфи
Міфи народів світу
І семестр

Мета: дати визначення поняття «міф»; визначити відмінності міфу від казки, причини появи міфів, особливості міфологічного світосприйняття; ознайомити з тематичними групами міфів, міфами про створення світу різних народів, пояснити причини виникнення схожих елементів у міфах різних народів;

розвивати навички читання з елементами коментування, аналізу художнього твору, розвивати образне мислення, уміння висловлювати власну думку й обґрунтовувати її, розвивати вміння аналізувати міф як літературний твір;

виховувати всебічно розвинену особистість, прищеплювати інтерес до культури народів світу.

Обладнання: підручники; тексти міфів Давнього Китаю, Давнього Єгипту, Давньої Скандинавії; карта світу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Взагалі у світі тільки й існують міфи.

А. Лосєв

Хід і структура уроку

I. Організаційний момент.

II. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку.

III. Актуалізація опорних знань.

1. Літературна розминка.

1. З якими міфами народів світу ви ознайомилися в молодших класах? (Давньоєгипетські міфи про створення світу, слов’янський міф «ЯК з’явилися на світі ластівки», біблійний міф «Каїн та Авель», давньогрецький міф «Дедал та Ікар»). 2. Чому міфи належать до усної народної творчості?

2. Інтерактивна гра «Мікрофон».

ЯК організувати роботу

1. Поставте класу запитання «Що означає слово «міф»?».

2. Оберіть предмет (ручку, олівець тощо), який правитиме за уявний мікрофон. Його учні передаватимуть один одному, по черзі беручи слово.

3. Надавайте слово тільки тому, хто отримує «мікрофон».

4. Порадьте учням говорити лаконічно та швидко.

5. Не коментуйте й не оцінюйте окремих відповідей. Натомість запропонуйте одному з учнів фіксувати всі відповіді на дошці.

6. Проведіть бесіду за результатами відповідей на поставлене запитання.

3. Слово вчителя.

Давньогрецьке слово mythos багатозначне (про це можна дізнатися зі словника). Випишіть ті значення, що збігаються з українським перекладом цього слова. За змістом воно приблизно відповідає нашим словам мова, промова, СЛОВО, розмова, рада, вказівка, вислів, чутка, звістка, задум, повідомлення, розповідь, оповідання, переказ, казка, байка, сюжет, бесіда. Отже, доля істини є майже в кожному вашому твердженні. Однак сьогодні наша мета - дізнатися, що називається міфом у літературознавстві.

IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

✵ Кооперативне навчання «Усі разом → вісім → чотири → два».

І етап

1. Запитання і завдання для всього класу.

1. Прочитайте текст (Додатки до уроку: додаток 11, С. 22-23).

2. Знайдіть в оповіді уривки, які відображають уявлення давніх слов’ян про світ, будову Всесвіту.

3. Які епізоди оповіді відбивають прагнення давніх людей усвідомити зміст і причини явищ довколишнього світу?

4. У яких рядках зафіксовано життєвий досвід давніх слов’ян, їхні уявлення про закономірності буття?

5. Назвіть героїв оповіді.

6. Чи сприймаєте ви прочитаний текст як «таємне знання», збережене багатьма поколіннями?

7. Заповніть таблицю за допомогою позначок «+» або «-». Зробіть відповідний висновок.

2. Літературознавчий словник.

Міф (підручник, С. 14).

Міфологія - сукупність міфів будь-якого народу, а також наука, що вивчає міфи.

II етап

1. Завдання для вісімок.

1. Прочитайте міф (Додатки до уроку: додаток 2, С. 23-25).

2. За прочитаним текстом складіть словничок нових імен і назв.

3. Доведіть, що прочитаний текст є міфом.

4. Підготуйтеся до переказу міфу, склавши план.

5. Підсумуйте набуті знання у вигляді таблиці.

Узагальнююча таблиця

2. Словникова робота.

Хаос - у перекладі з грецької ЗЯЯННЯ, порожнеча, протяг, безлад.

Космос - у перекладі з грецької порядок, будова, устрій, світовий порядок, світобудова, потрібна міра, окраса, краса.

Мотив (підручник, С. 16).

III етап

1. Завдання для четвірок.

1. Спираючись на узагальнюючу таблицю, укажіть, у міфах яких народів висвітлено спільне уявлення про те, що передувало створенню світу. Чорним кольором позначте на карті розташування цих міфів за географічною ознакою.

2. У міфах яких народів яйце символізує створення Всесвіту й людини? Доведіть відповідь цитатами. Позначте на карті жовтим кольором.

3. Укажіть, у міфах яких народів світу відображено уявлення про те, що творцем світу є бог, першопредок (першобатько). Позначте місця виникнення цих міфів червоним кольором.

4. У яких міфах висловлено думку про те, що передусім було створено землю і небо? Позначте на карті синім кольором.

5. Міфи яких народів мають спільне уявлення про те, що було створено після неба й землі? Позначте на карті зеленим кольором.

6. Висуньте власні припущення з приводу того, чому в міфах різних народів світу з’явилися спільні мотиви.

2. Висновки.

Основними причинами виникнення спільних мотивів у міфологіях світу є:

✵ спільне коріння різних народів;

✵ схожі умови суспільного й культурного життя народів світу;

✵ схожість мислення представників різних народів;

✵ реальне існування художньо відображених у міфах явищ;

✵ взаємозапозичення елементів міфології народами світу.

IV етап

✵ Завдання для роботи в парах.

1. Опрацюйте розділ підручника «Таємниці давніх міфів» (С. 14-18).

2. Складіть схему «Основні міфологічні мотиви».

3. Перегляньте таблицю «Тематичні групи міфів» (підручник, С. 16). Визначте, до якої групи належать міфічні оповіді, які ви прочитали на уроці.

V. Підсумки.

✵ Хвилина компаративного аналізу.

Чи подібні міф і казка на рівні образів? Пригадаймо фантастичні образи, наявні в багатьох казках: жива вода, острів серед безкраїх вод, Дуб-Стародуб, молодильні яблука, сокіл із золотим пір’ям тощо. Отже, зв’язок міфу й казки як жанрів усної народної творчості існує. Розгляньмо це питання в літературознавчому контексті.

- Заповніть подану таблицю, спираючись на прочитані казки й міфи (зокрема, давньослов’янський міф про походження світу). Перевірте себе за таблицею, уміщеною в підручнику (С. 18).

VI. Домашнє завдання.

1. Опрацюйте матеріали підручника, уміщені на с. 14-18.

2. Виконайте завдання рубрики «Перевірте себе» (підручник, С. 18).

3. Уявіть, що на одному з інтернет-сайтів вам запропонували створити сторінку, присвячену міфам. Розробіть і намалюйте макет такої сторінки, використовуючи літературознавчий матеріал про міфи, який ви засвоїли на уроці.

4. Складіть асоціативний ланцюжок до слова «міф».

Додатки до уроку

Додаток 1

З МІФОЛОГІЇ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

Спочатку були темрява, морок і нескінченна ніч. І не було ні землі, ні неба, ні сонця. Потім з вічності прилетіло Око, і воно пронизало темряву, щоб створити Новий Світ. Око пустило Сльозу-Росинку - з неї виникли Першоптах і Першобог. Птиця Сокіл мала золоте пір’я і освітила собою темряву ночі.

Потім Сокіл пустив Сльозу-Росинку на Око і з’явився острів. Коли Сокіл пролив срібну сльозу на острів, то виникло озеро Живої Води, а коли пустив зелену сльозу - з неї утворилися чудові квіти й густі трави.

Після цього Сокіл зніс золотий жолудь і з нього зродилося Першодерево - Дуб-Стародуб. На ньому росли плоди безсмертя - молодильні яблука.

Згодом Сокіл-Род зніс два яйця - біле й чорне - і опустив їх в озеро Живої Води. Із часом вони перетворилися на Чорного і Білого Лебедів. Обидва Лебеді з’їли молодильні яблука і стали безсмертними богами: Білобогом і Чорнобогом. Білобог був богом Добра, а Чорнобог - богом Зла, і вдвох вони породили Життя.

Якось Білобог пустив дві світлі сльози - з однієї з’явився красень-велетень Перун. Коли він мив небо, то лив дощ. З другої сльози Білобога утворилася дружина Перуна - жінка-красуня Коляда.

Чорнобог став володарем Темряви. Він теж пустив дві сльози - з них з’явилися Дракон з трьома головами й жінка Мара з гнилими очима та зміями на голові.

Білобог за наказом Сокола-Рода опустився на дно озера Живої Води, узяв там піску, з якого утворилась земля. Перун також набрав на дні озера піску, і з нього утворилися гори.

Минув час, і Сокіл-Рід зніс ще один золотий жолудь та золоте зернятко. Із жолудя виріс юнак-дуб, а із зернятка - дівчина-колос. Це були Дажбог і Жива, від них пішов людський рід. Однак без Сонця нічого не жило на землі. І тоді Сокіл наказав Коляді народити Божича - Молоде Сонце. Так і сталося. Від ніжного погляду Коляди на сина утворилося синє небо. Тепле сонячне проміння пестило землю, і вона породила зерно, луки й ліси.

За літо молодий Божич-Сонце дорослішав, восени - старів і помирав, а Коляда знову народжувала Божича - Нове Сонце. Так відбувалося щороку.

Переказ українською О. СЛОБОДЯНЮК

Додаток 2

Перша група

З МІФОЛОГІЇ ДАВНЬОГО КИТАЮ

У глибокій давнині, коли ще не існувало ні неба, ні землі, світ був похмурим безформним хаосом. І в цій темряві поступово народилися два великі духи - Інь і Ян, які з величезним зусиллям почали упорядковувати світ. Дух Ян узявся керувати небом, дух Інь - землею. Так було створено наш світ.

Був час, коли земля і небо ще не відділилися одне від одного і, злиті докупи, нагадували куряче яйце. Тут і зародилася, як курча в жовтку, перша людина Пань-гу. Минуло вісімнадцять тисяч років, перш ніж Пань-гу прокинувся. Навколо панувала непроглядна липка темрява, і серце людини заніміло від страху. Раптом її руки намацали якийсь предмет, це була сокира, що взялася не знати звідки. Пань-гу розмахнувся з усієї сили і вдарив.

Пролунав сильний грім, такий, ніби розкололася гора. Нерухомий світ, у якому знаходився Пань-гу, почав рухатися. Усе легке й чисте спливло вгору, а важке й брудне опустилося на дно. Так виникли небо і земля.

«Чи довго вони залишаться розділеними? Чи зможе утриматися небо без опори?» - ці тривожні думки загорілися в мозку першої людини, і вона відразу уперлася головою в небо, а ногами в землю.

Пань-гу стояв непорушно. Щодня небо піднімалося вище, і Пань-гу теж витягувався. Вісімнадцять тисяч років стояла перша людина між небом і землею, поки відстань між ними не сягнула у дев’яносто тисяч лі.

Після цього небо перестало підніматися, і Пань-гу зрозумів, що світ створено. Він радісно зітхнув. Від того зітхання народилися вітер і дощ. Пань-гу відкрив очі - і почався день. Йому б жити і жити, радіючи міцності й красі новонародженого світу, однак життя його було в рості. Припинивши рости, він мав померти.

Тіло Пань-гу стало світлом і життям. Ліве око засяяло сонцем, праве - заблищало місяцем. Чотири кінцівки і п’ять внутрішніх частин тіла стали чотирма сторонами світу й п’ятьма священними горами, кров - річками й рівчаками, жили і вени - шляхами, що вкрили землю, плоть - ґрунтом, а волосся на голові й вуса - рослинами, зуби й кістки - золотом і камінням, кістковий мозок - перлинами й нефритом, передсмертний піт, що виступив на тілі Пань-гу, став дощем і росою.

Переказ українською О. СЛОБОДЯНЮК

Друга група

З МІФОЛОГІЇ ДАВНЬОГО ЄГИПТУ

На початку був хаос, що називався Нун, - безкрая, нерухома й холодна водна гладінь, оповита темрявою. Минали тисячоліття, але ніщо не порушувало спокою: Споконвічний Океан залишався нерухомим.

Та якось з Океану з’явився бог Атум - перший бог у Всесвіті.

Усесвіт, як і раніше, сковував холод, і все було занурено в пітьму. Атум почав шукати в Споконвічному Океані тверде місце - якийсь острівець, але навколо не було нічого, крім нерухомої води хаосу Нуна. І тоді бог створив Пагорб Бен-Бен - Споконвічний Пагорб.

Знайшовши під ногами землю, Атум почав міркувати, що йому робити далі. Насамперед треба було створити інших богів. Але кого? Може, бога повітря й вітру? Адже тільки вітер зможе зрушити мертвий Океан. Проте якщо світ почне рухатися, то все, що б Атум після цього не створив, буде відразу зруйновано і знову перетвориться на хаос. Творіння недоречне доти, доки світ не сталий, доки в ньому немає порядку й законів. Тому Атум вирішив, що водночас із вітром треба створити богиню, яка охоронятиме й підтримуватиме назавжди встановлений закон.

Прийнявши після багаторічних роздумів це мудре рішення, Атум нарешті заходився творити світ. Він виплюнув з рота Шу, бога вітру й повітря, та Тефнут, богиню світового порядку. Нун, побачивши Шу й Тефнут, вигукнув: «І зростуть вони!».

Однак світ ще не було створено. Усюди, як і колись, панувала пітьма, і діти Атума загубилися в Споконвічному Океані. Атум відрядив на пошуки Шу й Тефнут своє Око. Поки воно бродило водною пустелею, бог створив нове Око і назвав його Чудовим. Старе Око тим часом знайшло Шу й Тефнут і привело їх. З радості Атум заплакав. Його сльози впали на Пагорб Бен-Бен і перетворилися на людей.

Від шлюбу Шу й Тефнут народилася друга божественна пара: бог землі Геб і його сестра та дружина - богиня неба Нут. Геб і Нут дуже любили одне одного ще в утробі матері й з’явилися на світ міцно обійнявшись. Тому на початку творіння небо і земля були злиті воєдино.

Нут увечері народжувала зірки, а вранці, до світання, проковтувала їх. Так тривало день у день, з року в рік. І якось Геб розгнівався на Нут за те, що вона ковтає зірки, і назвав її свинею, що поїдає своїх поросят.

Владика Усього Сущого Ра був дуже незадоволений сваркою Нут і Геба. Він закликав до себе бога вітру Шу і наказав йому розірвати обійми Геба й Нут, розділити небо і землю: якщо вони не можуть жити в злагоді, нехай живуть окремо.

Коли Шу розірвав обійми Нут і Геба, богиня Нут в образі Небесної Корови піднеслася над землею. Від висоти в неї запаморочилося в голові. Бог Сонця наказав Шу підтримати Нут. Відтоді Шу завжди тримає свою доньку вдень, а вночі опускає її обережно на землю.

Тефнут іноді допомагає тримати Нут над землею, але дуже швидко втомлюється і починає плакати. Її сльози - дощ - перетворюються на рослини.

Уранці Нут залишає Геба, обертається на Небесну Корову й народжує сонячний диск. Хепрі, бог Світила, що сходить, котить Сонце перед собою, як жук-скарабей котить свою кулю, і, досягнувши зеніту, передає сонячний диск Ра. Ра бере Сонце й своїм священним Човном Вічності везе його через небесну річку - по животу Нут.

Іноді на Човен нападає споконвічний ворог Сонця - гігантський змій Апоп. У такі дні небо затягує хмарами або налітає з пустелі піщана буря. Богиня Нут ховається в горах, поки Ра не переможе Апопа. Якщо змію вдається проковтнути Човен, настає сонячне затемнення, - але навіть і тоді Ра зрештою здобуває перемогу над Апопом і пливе далі небесною річкою. Увечері, виконавши свою величну місію, бог Сонця віддає диск Атуму, і Атум опускає його за обрій.

Переказ українською О. Слободянюк

Третя група

ЗІ СКАНДИНАВСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

Спочатку не було нічого: ні землі, ні піску, ні холодних хвиль. Була лише одна чорна безодня Гіннунгагап. На північ від неї лежало царство туманів Ніфльхейм, а на південь - царство вогню Муспельхейм. Тихо, світло й спекотно було в Муспельхеймі, так спекотно, що ніхто, крім дітей цієї країни, вогняних велетнів, не міг там жити, у Ніфльхеймі ж, навпаки, панували вічний холод і темрява.

Та ось у царстві туманів пробився струмок Гергельмір. Дванадцять потужних потоків, Элівагар, стрімко потекли з нього на південь, падаючи в безодню Гіннунгагап. Жорстокий мороз царства туманів перетворював воду цих потоків на лід, але джерело Гергельмір струменіло без упину, крижані брили збільшувалися і дедалі ближче просувалися до Муспельхейму. Нарешті лід підступив так близько до царства вогню, що почав танути. Іскри, що вилітали з Мус- пельхейму, змішалися з розталим льодом і вдихнули в нього життя. Тоді над безкраїми крижаними просторами з безодні Гіннунгагап раптом піднялася велетенська постать. Це був Імір - перша жива істота світу.

Того ж таки дня під лівою рукою Іміра з’явилися хлопчик і дівчинка, а від його ніг народився шестиголовий велет Трудгельмір.

Водночас з велетнями з розталого льоду виникла гігантська корова Аудумбла. Чотири молочні річки потекли з її вимені, даючи їжу Іміру та його дітям. Зелених ланів ще не було, тож Аудумбла паслася на льоду, лижучи солоні крижини. Наприкінці першого дня на вершині однієї з тих криг з’явилося волосся, на другий день - ціла голова, наприкінці третього дня з криги вийшов могутній велетень Бурі. Його син Бер узяв собі за дружину велетку Беслу, і вона народила йому трьох синів-богів: Одіна, Вілі та Ве.

Братам-богам не подобався світ, у якому вони жили, не хотіли вони терпіти й панування жорстокого Іміра. Боги повстали проти нього і після тривалої жорстокої боротьби вбили його.

Тепер вже ніхто не заважав богам влаштувати світ так, як вони хотіли. Вони зробили з тіла Іміра землю у вигляді плаского кола та встановили її посеред великого моря, що утворилося з крові велетня. Боги назвали землю Мітгард, що означає «середня країна». Потім брати взяли череп Іміра й зробили з нього небосхил, з його кісток вони зробили гори, з волосся - дерева, із зубів - каміння, а з мозку - хмари. Кожен із чотирьох кутів небосхилу боги згорнули у формі рогу, і в кожен ріг посадили по вітру: у північний - Нордрі, у південний - Судрі, у західний - Вестрі, у східний - Аустрі. З іскор, що вилітали з Муспельхейма, боги зробили зірки і прикрасили ними небосхил. Частину зірок вони закріпили нерухомо, інші ж для того, щоб визначати час, розмістили так, щоб вони рухалися по колу, обходячи його за один рік.

Переказ українською О. Слободянюк

Четверта група

З МІФОЛОГІЇ ДАВНЬОЇ ІНДІЇ

(підручник, С. 19-20)