Зарубіжна література 6 клас - книга для вчителя - Волощук Є.В. 2019

Мацуо Басьо (1644-1694). Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми та широта художнього змісту хайку. Зображення станів природи в ліриці Басьо. Роль художньої деталі. Підтекст
Поетичне бачення світу
ІI семестр

Мета: розкрити своєрідність японської культури й поезії, зокрема творчості Басьо; ознайомити з фактами життя і творчості Басьо, розкрити поняття хайку; звернути увагу на ідейний зміст поезії, слова-символи в японській літературі, на естетичні принципи поетичної мініатюри; показати шляхом аналізу хайку, що японська поезія - це мистецтво деталі;

розвивати навички читання, асоціативне та образне мислення учнів, уміння аргументовано висловлювати власну думку й обґрунтовувати її;

виховувати повагу до самобутності культури будь-якого народу як необхідну якість сучасної людини; розвивати навички роботи в групі (парі); формувати любов до поезії, природи, уміння бачити і цінувати красу кожної миті.

Обладнання: підручники, портрет Басьо, мультфільм «Безглузді вірші, або Шум сосни на суміє» (режисер Ю. Норштейн, 2003 р ).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Росинки - крап-крап.

Може, спробувати ними

Змити бруд зі світу?

Мацуо Басьо

Хід і структура уроку

I. Організаційний момент.

II. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку.

III. Актуалізація опорних знань.

✵ Літературна розминка.

- Пригадайте твори про природу, які ви вивчали в п’ятому класі, визначте їхні теми.

Автор, назва твору

Тема

Дж. Кітс «Про коника та цвіркуна»

Поетизація образу природи.

Й. В. Ґете «Нічна пісня мандрівника»

Зображення взаємозв'язку природи й людини.

Г. Гейне «Задзвени із глибини...»

Утілення краси весняної природи.

Е. Сетон-Томпсон «Лобо - володар Курумпо»

Авторські спостереження за світом тварин. Утвердження любові до всього живого.

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

✵ Інформаційна довідка «Особливості японської культури».

За давніх часів люди, намагаючись зобразити різні предмети та явища, малювали їх. Згодом ці зображення ставали дедалі умовнішими і, нарешті, перетворилися на ієрогліфи. Кожний ієрогліф - це повноцінний образ, тому його значення легко запам’ятати. Японія - найбільш східна країна, тож ранок тут починається раніше, ніж в інших місцях. Саме тому Японію називають Країною вранішнього сонця. Цей образ відображено у двох ієрогліфах, якими записується слово «Японія» : сонце, день; основа, джерело, книга. Отже, японці вважають свою батьківщину джерелом сонця, країною, звідки світило починає свій шлях.

Японія - загадкова, чарівна країна. Тут усе унікальне: міста, мова, культура. І, напевно, тому, що японці завжди й у всьому вміли знайти гармонію. У світі Японію асоціюють насамперед із сакурою (японською вишнею), Фудзіямою, чайною церемонією, бойовими мистецтвами... Епітети, які найчастіше звучать для характеристики цієї країни: традиційна, ніжна, витончена, оригінальна, загадкова, сувора, спокійна, скромна, горда.

Японія - країна високої культури. Для японців дуже важливе добре ставлення одне до одного.

Є в Японії справжні дива. Одне з них бонсай - мистецтво вирощування карликових дерев. У невеличких садках ростуть дуби, клени, модрини висотою до тридцяти сантиметрів. Вирощують їх понад дев’ятсот років кілька поколінь людей. Японці можуть годинами милуватися такими садками, у роздумах проводити в них увесь свій вільний час...

Справжньою загадкою Японії вважається сад каменів монастиря Рьоан, або Рьоан-дзі (храм миролюбного Дракона), у Кіото. Тут немає ні дерев, ні квітів - тільки п’ятнадцять темних великих, порослих мохом каменів і світлий морський пісок. Камені розташовано так, що п’ятнадцятий камінь увесь час вислизає з поля зору. З будь-якої точки саду можна побачити лише чотирнадцять каменів, що привносить у сприйняття загадковість.

Національна культура Японії дуже давня. Жителям цієї країни властиве шанобливе ставлення до традицій, прагнення до краси, тонке відчуття прекрасного, тісний зв’язок з природою. Любіть природу, любіть квіти, любіть дерева, небо, красу у великому й малому - і ви навчитеся любити життя - такою є основна життєва теза японців.

✵ Презентація письменника.

Наприкінці XVII ст. дорогами Японії довгі роки мандрував уже немолодий чоловік, схожий на жебрака. От в осінню негоду, спираючись на палицю, простує він гірською дорогою. На ньому пошарпаний халат із цупкого лакованого паперу, плащ з очерету, на ногах - солом’яні сандалі... Цей чоловік - видатний поет Мацуо Басьо. І саме там, на дорогах Японії, з нових вражень і роздумів народжуються його чудові вірші-хайку.

* * *

Зморшки на ньому розгладжу

І вирушу милуватися снігом.

Старе паперове плаття.

* * *

Листям ірисів

На ногах закріплю

Сандалі без поворозок.

Мацуо Басьо народився 1644 р. у містечку Уено (провінція Іґа) у сім’ї небагатого самурая (самураї - представники військово-феодального дворянства, що було панівним класом у Японії Х- ХІХ ст.). Родичі поета були освіченими людьми, батько і старший брат заробляли на життя викладанням каліграфії. У 1672 р. Басьо переїхав до столиці, де вивчав класичну поезію та філософію Китаю та Японії, там він приєднався до однієї з найвідоміших на той час поетичних шкіл.

Народившись, поет отримав наймення Кіндзаку, досягнувши повноліття, ще одне - Мунефуса, крім того, називався Дзінісітіро. А от уславлене ім’я Мацуо Басьо - псевдонім. Коли, покинувши державну службу, поет став учителем віршування, заможний учень подарував йому невеличку хатинку біля ставка. Посадивши перед своєю оселею бананову пальму, поет назвав її «банановою хижкою» й узяв собі літературний псевдонім «Той, хто живе в банановій хижці», а згодом почав підписувати вірші ім’ям Басьо, що означає «банан», або «бананове дерево».

* * *

Є і чумиза, і просо -

Ну, це майже заможність!

Хатина під стріхою.

* * *

Шумить під вітром банан,

Та кожну дощинку, що падає в цебрик,

Я чую цієї ночі!

Басьо жив у злиднях, але, на відміну від інших, не приховував своєї бідності, говорив про неї з гордістю. Нестатки стали символом духовної незалежності митця. У своїх віршах він створює образ вільного поета-філософа, чутливого до краси й байдужого до матеріальних благ.

* * *

Одна в мене річ -

Легкий порожній гарбуз,

Як моє життя!

А якщо гарбуз-глечик спорожніє, Басьо зробить з нього вазу для квітів!

Поезія Басьо - літопис життя автора, більшість його творів з’явилася під час багаторічних мандрів.

* * *

Дорого моя!

Нема нікого назустріч.

Лиш осінній смерк.

Вірші Басьо - переважно пейзажна лірика, але за образами природи завжди можна побачити настрої, переживання та глибокі роздуми поета.

2. Літературознавчий словник.

Хайку - це жанр японської поетичної мініатюри. Хайку складається з трьох рядків, кількість складів у кожному рядку така: 5+7+5. Японська поезія не має рими, вона будується на кількості складів, завдяки однаковій кількості складів у рядках створюється ритм.

Своєрідною є і композиція хайку: у першому рядку подається тема, у другому тема розвивається, у третьому міститься висновок.

Основна ідея хайку - через дрібниці передати важливі речі. Зміст вірша - природа з її почуттями та людина зі своїм світосприйняттям як частина природи.

3. Робота з підручником.

- Опрацюйте матеріал, уміщений у рубриці «Консультація філолога» (с. 168-169). Спираючись на прочитане, складіть схему «Основні принципи побудови хайку».

4. Ознайомлення із «сезонними словами».

У традиційних японських збірках поезій вірші групувалися за розділами: весна, літо, осінь, зима. Це вимагало від поета обов’язкового використання «сезонних» слів. Існували навіть спеціальні словники таких слів-символів.

Весна

Літо

Осінь

Зима

Молода трава, серпанок, туман, соловей, цвіт сакури, жайворонок, ластівка, жаба.

Цикада, дощ, ірис, цвіт апельсина, зозуля, вечірня прохолода, троянда, віяло, лілія, гроза, веселка, водограй, равлик, змія, муха.

Сутінки, повний місяць, іній, кумкання жаб, рисове поле, роса, очерет, хризантеми, червоне листя клена, олень, дика качка, коник, цвіркун, крук.

Сніг, пелюстки сливи, рожево-білий колір, грудень, холод, короткий день, січень, самота.

5. Робота в групах. Творча робота «У майстерні хайку».

Учні діляться на чотири групи. Кожна група має за поданими запитаннями розкрити особливості одного з хайку: «Старий ставок!..», «Метелик літає...», «Все вибілив ранковий сніг...», «Тиха місячна ніч…».

1. Прочитайте хайку.

2. Знайдіть «сезонні» слова й деталі, за допомогою яких створено пейзажну замальовку.

3. Визначте загальний настрій вірша.

4. З’ясуйте, як поет розкриває зв’язок між світом природи і людини.

5. Визначте підтекст прочитаного хайку.

✵ Висновки.

Хайку Басьо - це відображення подорожніх вражень і роздумів поета: він милується квітами і краєвидами, оспівує красу місяця і ставка, знаходить цікаве в поведінці тварин та комах. І завжди за образами природи відчувається автор: його ставлення до зображуваного, його думки, асоціації. Отже, головною темою віршів Басьо є тема природи та людини в природі. У своїх творах поет постає щирим і чуйним поціновувачем краси природи, якому притаманне відчуття нерозривної єдності з нею.

6. Мистецьке відлуння.

Для екранізації циклу віршів Басьо «Зимовий день» у Японії було організовано інтернаціональний анімаційний проект. Участь у ньому взяли тридцять шість режисерів: з Японії, Канади, Бельгії, Китаю, Англії, Росії та інших країн. Російський художник-мультиплікатор Юрій Норштейн працював над хайку «Безглузді вірші».

Цьому хайку в Басьо передують такі слова: «Мені мимоволі пригадався майстер «Безглуздих віршів’’ Тікусай, ЩО бродив КОЛИСЬ ЦІЄЮ дорогою». Тікусай - вигаданий персонаж японського фольклору, однак існує в уяві японців настільки реально, що вони навіть «оселили» його в якомусь містечку, у нього навіть є своя аптекарська крамничка. А втім, він не лікує, він лікар- шарлатан, і блазень, і юродивий... Норштейн розповідає: «Японці були здивовані, побачивши, ЩО за сюжетом Тікусай і Басьо зустрічаються, - їм ніколи на думку таке не спадало. У мене Ж вони перетнулися...»

Сюжет двохвилинного мультфільму простий. Іде Тікусай, слухає дерева й підкидає ногою опале листя, раптом бачить незнайомця, який займається якоюсь дуже важливою для нього справою. Тікусай підходить ближче. Басьо чи не Басьо - що йому? Обидва вбого вбрані, але ця злиденність не викликає в глядача печалі чи співчуття. Адже відбувається нормальне спілкування людей, у яких є смак до життя і прагнення до гармонії. Басьо, незважаючи на велич свого поетичного таланту, зберігає почуття гумору і щодо свого одягу, і щодо свого «побратима».

1. Перегляньте мультфільм «Безглузді вірші, або Шум сосни на суміє» (режисер Ю. Норштейн, 2003 р.).

2. Порівняйте мультфільм з хайку Басьо (в перекладі Г. Туркова).

* * *

Складач безглуздих тривіршів...

Так, зараз, під вітром скаженим,

я схожий на Тікусая!

V. Підсумки.

✵ Взаємоопитування учнів за поданими запитаннями.

1. У чому полягає основна особливість японської культури?

2. У який період життя Басьо створив найбільше поетичних мініатюр?

3. Що таке хайку?

4. У чому полягає своєрідність композиції хайку?

5. Яка основна ідея поезії Басьо?

6. У чому полягає зміст поезії Басьо?

7. Які «сезонні слова» ви можете назвати?

VI. Домашнє завдання.

1. Опрацюйте матеріали підручника, уміщені на с. 168-170.

2. Опрацюйте завдання № 1-4 рубрики «Літературний практикум» (підручник, С. 171).

3. Вивчіть напам’ять три-чотири хайку Басьо (на вибір).

4. Спираючись на вивчені хайку, напишіть твір-мініатюру «Якщо у твоєму серці квітуча слива...».