Частина четверта. Дружба і кохання

Розділ 4. Вірші про кохання

К.Симонов «Чуєш… Ти чекай мене…»

Аналіз вірша

Написане в 1941 році, уже в лютому 1942 року, коли під ударами радянських військ гітлерівці відкотилися від Москви, «Правда» опублікувала цей вірш, що завоював незабаром серця читачів. Солдати вирізали його з газет, переписували, сидячи в окопах, заучували напам'ять і посилали в листах дружинам і нареченим. Його знаходили в нагрудних кишенях поранених і вбитих...

По жанру лірики його можна віднести до послання, оскільки воно звернено до конкретної особи (В. С.). Присвячене улюбленій жінці поета — Валентині Сєровій.

Вірш складається із трьох строф, довжина яких 12 віршів. Оскільки наголос падає на останній склад у рядку, можна укласти, що це — чоловіча рима. Перехресне римування задає своєрідний ритм добутку. Пафосність анітрошки не псує цей вірш, а навпаки, змушує перечитувати його знову й знову.

Весь вірш читається як лист із фронту улюбленій і далекій жінці. Воно звучить як заклинання, як молитва. Ключове слово тут — чекай, що повторюється багато разів, наводить на думку про те, що саме від цієї здатності жінки в остаточному підсумку й залежить життя й перемога. Кожна строфа починається словами «чекай мене, і я повернуся» — це головна думка добутку. Вона проста й по-житейски зрозуміла, але, з іншого боку, це своєрідне заклинання звучить як «Амінь» у молитві. Без нього було б втрачено загальну емоційну спрямованість, цілісність.

Перша строфа говорить нам про час і умови очікування: «жовті дощі», «снігу», «жару». Читач розуміє, що «чекати», насправді, не так просто: «інших» уже «не чекають»; листів уже не приходить; набридає чекати всім. Але туга й безвихідність не повинні узяти гору над жінкою, що по-справжньому любить, тому що тільки в цьому випадку чоловік може повернутися. Повинен. Симонов так і говорить: «Я повернуся». З умовою, що його будуть «чекати», але не просто, а «дуже».

У другій строфі переважають мінорні ноти. Вона вже не читається написаної від першої особи. Здається, що гіркота поразки прослизає в кожному її рядку (повторюся: вірш написаний в 1941 р., коли ще невідомий був результат війни). Однак непорушна впевненість, що перегукується з очікуванням швидкої перемоги, читається тут. «Нехай повірять син і мати», «нехай друзі утомляться чекати», дійсно, можуть забути всі, крім тої єдиної, котра не повинна забувати, не має права. Тому що це все спаяно єдиним ланцюгом, емоційним зв'язком, що, порвися вона, зруйнує щось більше, ніж людські взаємини. Тому тверде «чекай» звучить тут майже як наказ на фронті, що не обговорюється. Автор абсолютно впевнений у тім, що тризна, «спомин душі», відкладається на невизначений строк. І цю впевненість він також передає читачеві.

Третя строфа звучить як гімн любові. Чарівної, всеперемагаючої. «Смертям на зло». Сторонні люди скажуть, що це везіння. Немає. «Не зрозуміти їм, що не чекали,», що очікування, поєднане з величезним коханням, приправлене вірою й надією може творити чудеса. Воно здатно навіть урятувати від куль «серед вогню». Але це секрет тільки для двох. Про цьому «будемо знати тільки ми з тобою». Але таємниця розкривається просто, «просто ти вміла чекати». Чекати так, як може чекати тільки російська жінка, тільки в лихоліття — «як ніхто інший».

Приголомшливий вірш Симонова «Чекай мене» підкуповує своєю щирістю. Я розумію, чому на фронті воно користувалося величезною популярністю. З одного боку, особисте й інтимне, призначене для двох, з іншого боку, що відкриває цілий світ, масштабне. Його можна читати й тихо, пошепки, а можна голосно, у весь голос. У кожному разі, це буде добре. Саме такого не вистачало на фронті, удалині від улюблених і рідних. Така поезія допомагала вижити в нелюдських умовах, відповідала на вічні й нескінченні життєві питання

Багато на землі віршів гарних і різних. Але «Чекай мене» Симонова коштує особняком, оскільки торкає самих ніжних струн людської душі. Це добуток про любов, хоча це слово жодного разу там не згадується, але кожний, відкриваючий його для себе знову й знову, це розуміє. І, як усяке велике мистецтво, воно робить людину краще, чистіше й морально багатшою.

Посилання на схожі матеріали:

• Контрольна робота № 6. Література ХХ-ХХІ століть. У пошуках себе і високого польоту — Розробки уроків
• Узагальнення й систематизація знань. Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХІХ ст. (доби реалізму й раннього модернізму) — Розробки уроків
• Література і культура. Роди літератури (епос, лірика, драма), їхні характерні ознаки — Розробки уроків
• Література як засіб художнього освоєння дійсності з найдавніших часів до наших днів, як вираження світу почуттів, переживань та уявлень людей — Шкільний твір
• Література середніх віків як відображення середньовічної картини світу. Загальна характеристика. Теоцентризм, універсалізм, традиційність мислення. Символічність художньої форми — Стаття
• Література бароко — Реферат
• Символіка в романі Ельзи Тріоле «Троянди в кредит» — Хрестоматія
• Загадки — Підручник
• Дивовижна країна Література — Шкільний твір
• Антична література — колиска європейських літератур - АНТИЧНІСТЬ - підготовка до ЗНО та ДПА — ЗНО
• ЗРАЗКИ ТВОРЧИХ РОБІТ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2017 - світова література — Шкільний твір
• Література — Теорія літератури
• Шолом-Алейхем «Тев’є-молочар» — Дидактичні матеріали
• Література як вид мистецтва — Розробки уроків
• Творчі роботи 2019 - Зарубіжна література — Шкільний твір