Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431 — 1432 — 1463) «Балада прикмет». Особливості жанру літературної балади - ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ Й БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ - I семестр

Мета: дати визначення поняття «літературна балада»; розкрити особливості жанру; дати поняття про антитезу як засіб створення образу; працювати над виразним читанням балади, вдосконаленням навичок аналізу тексту, розкрити глибокий філософський сенс твору, відчуття складності, суперечливості людської індивідуальності; виховувати культуру зв’язного мовлення, культуру відповіді: логічність, послідовність, доведеність, культуру виразного читання.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання

Учитель. За якими критеріями ви визначали різницю між фольклорним і літературним твором?

Критерії	Фольклорний твір	літературний твір
1. Наявність певного автора	Немає	Є
2. Постійність, незмінність тексту (канонічність)	Текст має варіанти за обсягом і змістом	Текст незмінний
3. Різний ступінь художньої умовності	Пов’язаний із країною і часом описуваної у творі події	Виходить за межі певного часу і країни

ІІ. Формування нових знань, умінь і навичок

1. Бесіда, визначення поняття «літературна балада»

• Як ви вважаєте, у чому все ж таки найголовніша різниця між фольклорним і літературним твором? (Головна різниця — в наявності автора, від якого залежить і ставлення до відтворюваних проблем, і відчуття структури твору, й оцінка героїв.)

• Якщо розглядати баладу як ліро-епічний жанр поезії, розповідь про якісь події, то де ми зустрінемо більше ліричних почуттів, емоційної оцінки персонажів — у фольклорному чи літературному творі? (У літературній баладі чітко чути голос оповідача, його ліричну оцінку подій.)

2. Повідомлення підготовлених учнів про Франсуа Війона

Учитель. Уівіть собі поета Війона — молодого, відчайдушного, який усвідомлює значення свого яскравого поетичного таланту і пишається ним. І він живе бурхливим життям.

Уявіть його на одному з поетичних змагань.

3. Читання вчителем «Баллады поэтического состязания в Блуа» (пер. и. Эренбурга) (текст додається)

4. Бесіда за змістом балади

• Що кидається у вічі з першого ж сприйняття? Яку форму розмови обрав Війон?

Монолог?.. Тому що «я»? А може, це просто довга репліка у діалозі, і людина все ж таки чекає на відповідь?

• Чому у творі так багато протиставлень? (Життя різнобарвне і різноманітне. Людина не може рухатися життям в одному напрямі. Світ розмаїтий у своїй суперечливості.) Як зветься такий засіб зображення? (Антитеза)

5. Робота над текстологічним аналізом «Балади прикмет»

(переклад л. Первомайського)

• Що можна сказати про настрій цього твору і про вдачу зображуваної людини?

• Чим цікава форма балади? Чого досягає цим поет? (Усі 24 рядки балади мають однаковий початок, крім того, спостерігається рефрен кожної з 4 строф. Цим стверджується впевненість, життєрадісність, активна роль людини у житті.)

• Яким зображено світ, суспільство у цій баладі? Якими є основні «прикмети» життя? (Різнобарвність, суперечливість, непередбачуваність, не тільки кольори, а й відтінки)

• Чи можна сказати, що, створюючи цей образ, поет використовує антитезу? Наведіть приклади з балади.

(Добра і лиха година,

шляхи і манівці,

небо щастя і сліз долина,

коні та їздці,

сон і пробудження.)

• А як ви поясните рядки: «Я знаю по голках сосну і ялину»; «Я знаю чорне, біле і рябе»; «Я знаю все й не знаю лиш себе»?

6. Аналіз перекладу балади, зробленим і. Еренбургом

• На що ви звернули увагу?

• Чим можна пояснити, що обидва перекладачі одного й того самого твору використовують різні образи і слова? Хто з них має рацію?

• Що вони відтворили для нас у перекладі? (Ідею, дух балади, внутрішнє «я» ліричного героя)

7. Робота над виразним читанням балади учнями завдання: спробувати передати задерикуватий оптимістичний настрій Франсуа Війона.

III. Підбиття підсумків уроку

Що нового ми дізналися сьогодні про жанр балади?

IV. Домашнє завдання

Чи має сенс перекладати один і той самий поетичний твір кілька разів? індивідуальне завдання: повідомлення про Ф. Шіллера.

Додаток

Франсуа Війон

БАЛАДА ПРИКМЕТ

Я знаю — мухи гинуть в молоці,

Я знаю добру і лиху годину,

Я знаю — є співці, сліпці й скопці,

Я знаю по голках сосну й ялину,

Я знаю, як кохають до загину,

Я знаю чорне, біле і рябе,

Я знаю, як Господь створив людину,

Я знаю все й не знаю лиш себе.

Я знаю всі шляхи й всі манівці,

Я знаю небо щастя й сліз долину,

Я знаю, як на смерть ідуть бійці,

Я знаю і чернички спідничину,

Я знаю гріх, але грішить не кину,

Я знаю, хто під течею гребе,

Я знаю, як в бочках скисають вина,

Я знаю все й не знаю лиш себе.

Я знаю — коні є і є їздці,

Я знаю, скільки мул бере на спину,

Я знаю, хто працює без упину,

Я знаю сну й пробудження хвилину,

Я знаю Рим і як він всіх скубе,

Я знаю і гуситську всю провину,

Я знаю все й не знаю лиш себе!

Я знаю палац — знаю і хатину

Я знаю цвіт, і плід, і соб-цабе,

Я знаю смерть і знаю домовину,

Я знаю все й не знаю лиш себе!

(Пер. Л. Первомайського)

Франсуа Вийон (1431 — п. 1463)

БАЛЛАДА ПРИМЕТ

Я знаю, кто по-щегольски одет,

Я знаю, весел кто и кто не в духе,

Я знаю тьму кромешную и свет,

Я знаю — у монаха крест на брюхе,

Я знаю, как трезвонят завирухи,

Я знаю, врут они, в трубу трубя,

Я знаю, свахи кто, кто — повитухи,

Я знаю все, но только не себя.

Я знаю летопись далеких лет,

Я знаю, сколько крох в сухой краюхе,

Я знаю, что у принца на обед,

Я знаю — богачи в тепле и в сухе,

Я знаю, что они бывают глухи,

Я знаю — нет им дела до тебя,

Я знаю все затрещины, все плюхи,

Я знаю все, но только не себя.

Я знаю, кто работает, кто нет,

Я знаю, как румянятся старухи,

Я знаю много всяческих примет,

Я знаю, как смеются потаскухи,

Я знаю — пропадешь с такой любя,

Я знаю — пропадают с голодухи,

Я знаю все, но только не себя.

Я знаю, как на мед садятся мухи,

Я знаю смерть, что рыщет, все губя,

Я знаю книги, истины и слухи,

Я знаю все, но только не себя!

Франсуа Вийон

БАЛЛАДА ПОЭТИЧЕСКОГО СОСТЯЗАНИЯ В БЛУА

От жажды умираю под ручьем.

Смеюсь сквозь слезы и тружусь играя.

Куда бы ни пошел, везде мой дом.

Чужбина мне — страна моя родная.

Я знаю все и ничего не знаю.

Мне из людей всего понятней тот,

Кто лебедицу вороном зовет.

Я сомневаюсь в явном, верю чуду

Нагой, как червь, пышнее всех господ.

Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Я скуп и расточителен во всем.

Я жду и ничего не ожидаю.

Я нищ, и я кичусь своим добром.

Трещит мороз — я вижу розы мая.

Долина слез мне радостнее рая.

Зажгут костер — и дрожь меня берет,

Мне сердце отогреет только лед.

Запомню шутку я и вдруг ее забуду,

И для меня презрение — почет.

Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Не вижу я, кто бродит под окном,

Но звезды в небе ясно различаю.

Я ночью бодр и засыпаю днем.

Я по земле с опаскою ступаю.

Не вехам, а туману доверяю.

Глухой меня услышит и поймет.

И для меня полыни горше мёд.

Но как понять, где правда, где причуда?

И сколько истин? Потерял им счет.

Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Не знаю, что длиннее — час иль год,

Ручей иль море переходят вброд?

Из рая я уйду, в аду побуду

Отчаянье мне веру придает.

Я всеми принят, изгнан отовсюду

(Пер. И. Эренбурга)