О.С. Пушкін. 19 жовтня 1925 року. Авторські спогади й роздуми у творі

Мета: розширити й поглибити знання учнів про особистість і творчість видатного російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна, розкрити роль ліцейської дружби в житті й поетичному спадку митця; здійснити цілісний аналіз вірша «19 жовтня 1825 року», сприяти формуванню розуміння цінності дружби, ролі учнівських років у житті людини.

Обладнання: портрет О.С. Пушкіна, тексти вірша, аудіозапис «А.С. Пушкин. «19 октября» (читає І. Смоктуновський).

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності учнів

Бесіда.

- Що таке дружба?

- Чи маєте ви друзів? Які вони?

- Чи може людина прожити без друзів?

- Чому, на вашу думку, вірш «19 жовтня 1925 року» - це гімн дружбі?

III. Оголошення теми і мети уроку.

Аналіз вірша «19 жовтня»

- Виразно прочитайте першу строфу вірша. Поміркуйте, чому Пушкін розпочинає твір з осіннього пейзажу? Це більше пов’‎язано з часом відкриття Царськосельського ліцею чи з настроєм ліричного героя? (Осінній пейзаж вірша «19 жовтня» є фоном, на якому розкривається світ спогадів і почуттів ліричного героя. Побічно осінь є й згадкою про час створення Царськосельського ліцею - 19 жовтня 1811 року, цей натяк для посвячених, для тих, чия доля тісно пов’‎язана з ліцеєм. Головним же є прийом художнього паралелізму, використаний Пушкіним для того, щоб відразу продемонструвати стан ліричного героя, одного з кола ліцеїстів, яке вони поклялися зберігати нерозривним. Біографічні відомості про перебування Пушкіна у Михайлівському засланні як неблагонадійного поета у 1824-1826 роках розкривають причину неможливості ліричного героя бути разом з друзями на святі ліцею (свято зустрічі випускників). «Увянувшее поле» стоїть в одному ряду з «пустынной кельей» опального поета, але камін і вино сприймаються як ланцюжок, що пов’‎язує думки ліричного героя з друзями, які прийшли на свято ліцею.)

- Доведіть, що в цьому тексті Пушкіна вагому роль відіграє автобіографічний аспект. Чи можна вірш вважати твором-посвятою? Хто є адресатом цієї посвяти?

- Визначте причини печалі ліричного героя. Доведіть, що навіть творча уява опального поета не може подолати кордонів цієї самотності. Наведіть приклади з тексту. (Причина печалі ліричного героя в його самотності:

«Печален я: со мною друга нет,

С кем долгую запил бы я разлуку,

Кому бы мог пожать от сердца руку

И пожелать веселых много лет.

Я пью один; вотще воображенье

Вокруг меня товарищей зовёт;

Знакомое не слышно приближенье,

И милого душа моя не ждёт.»)

- Як ви вважаєте, печаль пушкінського героя пов’‎язана з відсутністю конкретного друга, конкретної людини («со мною друга нет»)? Аргументуйте свою думку.

- Виразно прочитайте третю строфу вірша. Проясніть, чому вона переповнена запитаннями? Яке з них, по-вашому, головне? Визначте головну проблему, що міститься у цих запитаннях та їх роль у подальшому розгортанні міркувань і переживань ліричного героя. (Самотній ліричний герой подумки з друзями своєї ліцейської молодості. Його турбують питання: «Кто не пришел? Кого меж вами нет?». Для ліричного героя ці запитання є відправною точкою міркувань про долю своїх «однокашників». Наступні строфи деталізують загальне поняття «товариші», «друзі». Пушкін називає імена тих, з ким його пов’‎язувала дружба не тільки під час навчання в Царськосельському ліцеї, а й після його закінчення.)

- Здійсніть дослідження строф, у яких Пушкін називає конкретні імена своїх друзів по ліцею або робить натяк на ті факти з біографії товаришів, за якими вони будуть упізнані.

Заповніть таблицю «Друзі Олександра Пушкіна по Царськосельському ліцею»

Імена друзів Пушкіна по ліцею	Рядки вірша, присвячені цій людині	Як склалася доля ліцейського товариша	Як пов’‎язана ця людина з долею Пушкіна
Микола Корсаков (1800-1820)	Четверта строфа «Он не пришел, кудрявый наш певец, С огнем в очах, с гитарой сладкогласной: Под миртами Италии прекрасной Он тихо спит, и дружеский резец Не начертал над русскою могилой Слов несколько на языке родном, Чтоб некогда нашел привет унылый Сын севера, бродя в краю чужом,»	Помер в Італії у вересні 1820 року.	Корсаков, як і Пушкін, був творчо обдарованою особистістю (мав талант поета і композитора, писав романси на вірші Пушкіна).
Федір Матюшкін (1799-1872)	Пята й шоста строфи «Сидишь ли ты в кругу своих друзей, Чужих небес любовник беспокойный? Иль снова ты проходишь тропик знойный И вечный лед полунощных морей? Счастливый путь!.. С лицейского порога Ты на корабль перешагнул шутя, И с той поры в морях твоя дорога, 0 волн и бурь любимое дитя! Ты сохранил в блуждающей судьбе Прекрасных лет первоначальны нравы: Лицейский шум, лицейские забавы Средь бурных волн мечталися тебе; Ты простирал из-за моря нам руку, Ты нас одних в младой душе носил И повторял: «На долгую разлуку Нас тайный рок, быть может, осудил!»	Морський офіцер, адмірал, мореплавець, учасник навколосвітніх морських експедицій Головніна В.М. (1817-1819) та Врангеля Ф.П. (1825-1827).	Один із найближчих ліцейських друзів Пушкіна.
Іван Пущин (1798-1859)	Дев’‎ята строфа «И ныне здесь, в забытой сей глуши, В обители пустынных вьюг и хлада, Мне сладкая готовилась отрада: Троих из вас, друзей моей души, Здесь обнял я. Поэта дом опальный, О Пущин мой, ты первый посетил; Ты усладил изгнанья день печальный, Ты в день его лицея превратил.»	Декабрист, один із засновників Північного товариства. Енергійна, чесна і мужня людина, патріот й істинний громадянин своєї Вітчизни. Брав безпосередню участь у повстанні на Сенатській площі, був засуджений до 20 років каторги.	Найближчий друг Пушкіна з перших ліцейських днів («Мой первый друг, мой друг бесценный!»). Ліцейські прізвиська: Великий Жанно, Іван Великий.
Олександр Горчаков (1798-1883)	Десята строфа «Ты, Горчаков, счастливец с первых дней, Хвала тебе — фортуны блеск холодный Не изменил души твоей свободной: Все тот же ты для чести и друзей. Нам разный путь судьбой назначен строгой; Ступая в жизнь, мы быстро разошлись: Но невзначай проселочной дорогой Мы встретились и братски обнялись.»	Князь, російський дипломат і державний діяч, канцлер, з 1856 року міністр закордонних справ, захисник національних інтересів у зовнішній політиці, реформатор.	Ліцейський товариш Пушкіна. Поет присвятив Горчакову вірш, у якому передбачив його блискуче майбутнє: «Тебе рукой Фортуны своенравной указан путь и счастливый и славный». Повертаючись у 1825 році в Росію у справах через Псковську губернію, молодий дипломат зустрівся з другом юності, що перебував у засланні, незважаючи на те, що його вчинок міг обернутися неприємностями. Став останнім із ліцеїстів, хто, за передбаченням Пушкіна, святкував «под старость» День ліцею.
Антон Дельвіг (1798-1832)	Одинадцята сторфа «Когда постиг меня судьбины гнев, Для всех чужой, как сирота бездомный, Под бурею главой поник я томной И ждал тебя, вещун пермесских дев, И ты пришел, сын лени вдохновенный, О Дельвиг мой: твой голос пробудил Сердечный жар, так долго усыпленный, И бодро я судьбу благословил.»	Поет пушкінської доби, послідовний діяч «чистого мистецтва», видавець, помічник бібліотекаря Публічної бібліотеки (І. А. Крилова).	Один із найближчих друзів Пушкіна по ліцею. За відвідування опального Пушкіна в Михайлівському був звільнений зі служби. Друзі Пушкіна відзначали, що саме Дельвіга поет любив найсильніше й найніжніше. Рання смерть Дельвіга приголомшила Пушкіна. У листі своєму видавцю й ліцейському другу Плєтньову поет писав:«Грустно, тоска. Вот первая смерть, мною оплаканная... никто на свете не был мне ближе Дельвига. Изо всех связей детства он один оставался на виду - около него собиралась наша бедная кучка. Без него мы точно осиротели».
Вільгельм Кюхельбекер (1797-1846)	Дванадцята, тринадцята, чотирнадцята строфи «С младенчества дух песен в нас горел, И дивное волненье мы познали; С младенчества две музы к нам летали, И сладок был их лаской наш удел: Но я любил уже рукоплесканья, Ты, гордый, пел для муз и для души; Свой дар как жизнь я тратил без вниманья, Ты гений свой воспитывал в тиши. Служенье муз не терпит суеты; Прекрасное должно быть величаво: Но юность нам советует лукаво, И шумные нас радуют мечты... Опомнимся — но поздно! и уныло Глядим назад, следов не видя там. Скажи, Вильгельм, не то ль и с нами было, Мой брат родной по музе, по судьбам? Пора, пора! душевных наших мук Не стоит мир; оставим заблужденья! Сокроем жизнь под сень уединенья! Я жду тебя, мой запоздалый друг — Приди; огнем волшебного рассказа Сердечные преданья оживи; Поговорим о бурных днях Кавказа, О Шиллере, о славе, о любви.»	Письменник, поет-романтик пушкінської доби, декабрист. Автор волелюбної лірики. Помер у засланні в Тобольську.	Один із найближчих ліцейських друзів Пушкіна. Прізвисько «Кюхля». Під час навчання в Ліцеї між ними навіть відбулася дуель через сатиричний віршик Пушкіна, в якому були слова «и кюхельбекерно и тошно». Кюхельбекер поклявся «укокошить Француза» (так Пушкіна називали в ліцеї). Пушкін вистрелив у повітря, чого чекали й від Кюхельбекера. Короткозорий Кюхля все ж цілився, й пістолет танцював у його руці від напруги. На що Пушкін крикнув Дельвігу, який був секундантом: «Дельвиг, чего ты там стоишь в стороне? Там ведь опасно. Стреляет Кухля, так что самое безопасное место на этой поляне - это там, где стою я». Це ще більше розпалило Кюхельбекера й він своїм пострілом збив шляпу з голови Дельвіга. Дельвіг від несподіванки сів у мокру траву, а Кюхельбекер з риданнями кинувся на шию Пушкіну. На одному із зібрань любителів російської словесності в 1820 році Кюхельбекер читав вірші, присвячені Пушкіну, котрий перебував у засланні. Це зробило і його неблагонадійним з точки зору влади.
Малюнки Наді Рушевої

Бесіда.

- Як ви думаєте, чому Пушкін розпочинає свої роздуми про друзів-ліцеїстів зі згадки про Корсакова: «Он не пришел, кудрявый наш певец, С огнем в очах, с гитарой сладкогласной»? Як смерть товариша перегукується з теперішнім станом самого поета? (Перебування поета «в глуши, во мраке заточенья» асоціювалося у нього зі смертю. Проте невблаганна смерть назавжди забрала Корсакова з кола випускників Ліцею, а у ліричного героя Пушкіна надія на зустріч ще є. Але ця мить, 19 жовтня 1825року, для нього є вкрає болісною.)

- Як згадка про Федора Матюшкіна пом’‎якшує відчай ліричного героя? Аргументуйте свої відповіді прикладами з тексту. Яку важливу думку стверджує поет думкою про Матюшкіна? Подумайте, чи потрібно було називати імена Корсакова і Матюшкіна у вірші? Чому їх не називає Пушкін? (Мореплавець і дослідник Федір Матюшкін був далеко, у своїй другій навколосвітній подорожі. Та, на відміну від Корсакова, він був живий. Його відсутність довготривала, але не вічна. Й це дає надію й самому поету на майбутню зустріч. Пушкін не називає імен Корсакова і Матюшкіна, тому що вірш адресований друзям-ліцеїстам, яким за натяками було зрозуміло, про кого йде мова.)

- Як ви думаєте, чому саме після слів Матюшкіна «На долгую разлуку нас тайный рок, быть может, осудил!» Пушкін проголошує головні рядки вірша «19 жовтня»? Виразно прочитайте сьому строфу вірша. Доведіть, що вона посідає чільне місце у композиції вірша і ці рядки не випадково називають «гімном ліцейській дружбі». Поміркуйте, чому ми взяли ці слова за епіграф до нашого уроку.

- Прочитайте ці ж рядки в україномовному перекладі С. Крижанівського.

(«Прекрасний, любі друзі, наш союз!

Він, як душа, одвічний, неподільний,

Незрушний, однодушний і свавільний,

Міцнів він під крилом коханих муз.

Куди б не кинула нас зла година

І щастя теж куди б не привело,

Незмінні ми: весь світ для нас чужина,

Вітчизна наша — Царськеє Село!»)

- Як ви вважаєте, чи вдалося перекладачеві зберегти пафос звучання пушкінського тексту? Який нюанс увійшов у текст у зв’‎язку з перестановкою звертання «любі друзі» з початку речення в середину? Що змінилося із заміною пушкінського «Друзья мои!» на «любі друзі»?

- Як змінюється загальна тональність вірша та стан ліричного героя після сьомої строфи? Визначте загальний настрій, що об’‎єднує строфи, у яких ліричний герой згадує Пущина, Горчакова, Дельвіга й Кюхельбекера? Яку роль відіграють рядки:

«И ныне здесь, в забытой сей глуши,

В обители пустынных вьюг и хлада,

Мне сладкая готовилась отрада:

Троих из вас, друзей моей души,

Здесь обнял я»?

Яку роль у долі ліричного героя відграють факти відвідування опального поета його ліцейськими друзями?

- Подумайте, чому Пушкін говорить про своїх найближчих друзів по ліцею відразу після роздумів про тих, хто прагнув зайняти місце «нових друзів»? Який художній прийом і з якою метою застосовує поет? («Нові» друзі - це друзі на годину, помилкові й лицемірні, вони ніколи не посядуть у житті ліричного героя того місця, що займають товариші-ліцеїсти. Порівняйте з народною приказкою «Для приятеля нового не цурайся старого». Тільки перевірені часом друзі здатні з ризиком для власної кар’‎єри та часом і життя простягти руку підтримки неблагонадійному поетові. Антитеза допомагає утвердити цю думку.)

- Як ви думаєте, чому візит Пущина ліричний герой Пушкіна сприймає як «свято Ліцею»?

- Який важливий мотив увійшов до вірша «19 жовтня» зі згадкою про Дельвіга та Кюхельбекера? (Дорогоцінна зустріч з Дельвігом-віршотворцем та братом по перу Вільгельмом пробуджує в ліричного героя жагу до життя, розуміння ліцейського союзу як братства поетів. Дух Ліцею, дух творчості робить їх усіх братами, що значно цінніше, ніж просто друзі. Залишаючи Царське село, ліцеїсти встановили там пам’‎ятник з написом «Генієві місця». Це пам’‎ятник їхній дружбі - священному братству, дружньому союзу, незалежному від політики.)

- Порівняйте стан ліричного героя у перших трьох строфах з описом його стану в останніх чотирьох строфах. Що, по-вашому, стало причиною зміни настрою ліричного героя від печалі, відчуття самотності, покинутості, скінченності життя до відчуття радості й повноти життя? (Творча уява поета, яка спить на початку вірша під тягарем життєвих випробувань, тепер знову оживає. Життєві сили й радість наповнюють ліричного героя. Вони є результатом усвідомлення нерозривності дружби ліцеїстів, їхньої вірності ідеалам молодості, золотого правила підставленого в горі дружнього плеча. Ліричний герой переповнений бажанням нових зустрічей і переконаний, що вони відбуватимуться доти, доки битимуться серця у грудях випускників ліцею.)

- Як зі зміною настрою ліричного героя змінюється хронотоп вірша? (На початку вірша між випускниками ліцею, що прийшли на свято-зустріч, і ліричним героєм величезна відстань. Усвідомлення неможливості бути разом із друзями, гіркота розлуки переповнює героя. Але зі спогадами про друзів, про дух Ліцею художній простір вірша змінюється. Ліричний герой не відчуває просторової перешкоди. Він не тільки розумом, а й серцем серед присутніх на святі ліцею. Спогади минулого й сподівання на краще майбутнє сходяться у фінальних строфах вірша для ліричного героя у теперішньому - в моменті святкування Дня ліцею! Відомо, що вірш «19 жовтня» був створений Пушкіним у період між 10 і 20 жовтня 1825 року. Таким чином

«проживання» Пушкіним дня ліцею на відстані від друзів і процес роботи на віршем, що став гімном учнівському братству, перетнулися в художньому і в реальному просторі й часі.)

- Яку роль, по-вашому, у вірші відіграють тости заздравиці? Виразно їх прочитайте й прокоментуйте. Який сенс заздравиці на честь царя? (Проголошення тостів свідчить про те, що ліричний герой більше не почувається самотнім. Він - один із учасників великого бенкету перших випускників Царськосельського ліцею, він - частина цього осередку дружби й вільнодумства, цього гнізда істинних патріотів своєї Вітчизни, воістину порядних і чесних людей, що з гідністю проносять через усе життя ідеали своєї молодості.)

- Виразно прочитайте останню строфу вірша. Розкрийте сенс протиставлення ліричного героя Пушкіна невідомому другу-ліцеїсту, якому на схилі віку випаде останньому святкувати День ліцею. Поясніть, чому вино у його чаші буде гірким. Доведіть, що фінал вірша звучить оптимістично.

IV. Рефлексія.

- Зробіть узагальнення, яким постає перед нами образ ліричного героя вірша. Що йому допомагає долати самотність в тяжких життєвих випробуваннях? Як автор розуміє істинну дружбу?

- Сформулюйте й прокоментуйте провідну думку вірша. Чим вона цінна для вас особисто? Чи втратить вона свою цінність з плином часу? Чому ви так вважаєте?

- Доведіть, що образ автора і ліричного героя зливаються у вірші «19 жовтня». Яку роль для розуміння сенсу вірша відіграє яскраво виражене особистісне начало?

V. Домашнє завдання.

Прочитати повість О. Гріна «Пурпурові вітрила», С. 157-159.