Вальтер Скотт - засновник жанру історичного роману
Лицарство очима Вальтера Скотта. Система уроків з вивчення роману Айвенго
Історичне минуле в літературі
Мета: ознайомити учнів з окремими фактами біографії В.Скотта, сприяти створенню образу письменника — активної, талановитої, працьовитої людини, справжнього патріота свого краю, "батька" історичного роману; розвивати спостережливість, навички логічного мислення, виразного читання; виховувати інтерес до творчості В. Скотта.
Обладнання: портрети В. Скотта, Ж. Верна, роман "П'ятнадцятирічний капітан", виставка книг В. Скотта, музичне оформлення
Епіграф: Стверджую, що Вальтер Скотт являє собою зразок людини настільки прекрасної, наскільки людина може бути прекрасною.
Дж.-Г. Байрон
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань
Я хочу розпочати урок з невеличкої літературної загадки. В руках я тримаю добре відому вам книгу. Пропоную три підказки, які допоможуть назвати цю книгу та її автора:
1. "Робота — це моя життєва функція", — стверджував автор книги. В день він, як правило, писав до 24 книжкових сторінок;
2. У бібліотеці письменника знаходився величезний глобус, розмережений густою сіткою різнокольорових ліній. Коли письменник написав цю книгу, він намалював на глобусі ще одну нову лінію.
3. Свій твір автор назвав географічно-пригодницьким романом. Письменник прагнув поглибити знання європейців про природу, звичаї та проблеми Екваторіальної Африки.
Назвіть книгу. (Жуль Верн "П'ятнадцятирічний капітан").
Пригадайте, яких знань з географії ви набули або які поглибили, прочитавши роман Ж. Верна "П'ятнадцятирічний капітан"?
"Мозковий штурм". Як ви гадаєте, чому сьогоднішній урок, на якому мова йтиме про англійського письменника В. Скотта та його захоплюючий твір "Айвенго", я розпочала із книги Жуля Верна "П'ятнадцятирічний капітан"? (Приймаються без обговорення всі версії).
Я вітаю тих учнів, хто побачив спільне між цими творами: за жанром це романи, вони мають пізнавальне значення в галузі географії (Ж. Верн) та історії (В. Скотт).
Дайте визначення жанру роман. (Роман — це великий за обсягом і складний за будовою твір, часто із значною кількістю дійових осіб, у якому детально зображуються певні життєві події чи явища. Роман дає змогу автору докладно показати історію формування характеру героя, дослідити певну проблему та вільно пересуватися як у просторі, так і в часі).
Французький письменник кінця ХІХ ст. Жуль Верн дуже захоплювався географією, мав багату уяву, тому так вільно пересувався у просторі на сторінках своїх численних романів. Англійський письменник початку ХІХ ст. Вальтер Скотт у своїх романах так само вільно мандрував у часі. Обох письменників називають літературними "батьками" — Ж.Верна засновником географічного роману, а Вальтера Скотта — історичного роману.
II. Мотивація навчальної діяльності
Як ви гадаєте, які особливості має історичний роман? (Можливі відповіді. В творах розповідається про історичні події, описується життя людей минулих часів, зображуються реальні історичні постаті тощо).
Учитель. Історичний роман — це великий за обсягом твір, який побудований на історичних фактах. Він відтворює в художній формі епоху чи певний її період. Вальтерскоттівський історичний роман має свої особливості, з якими ми ознайомимся, читаючи та обговорю ю чи роман "Айвенго".
"Айвенго" ось уже протягом 200 років є одним із найпопулярніших історичних романів у світі. "Я не знаю читання більш захоплюючого", — говорив про цей та інші численні історичні романи англійського письменника Байрон.
Яким же був шлях Вальтера Скотта до світового визнання? Чому він увійшов в літературу як автор саме історичних романів? Які особистісні якості та обставини життя сприяли формуванню та розвитку його таланту? Про це наша розмова на уроці.
III. Оголошення теми уроку
Вальтер Скотт — засновник жанру історичного роману
IV. Вивчення нового матеріалу
Учитель. Вальтер Скотт народився 15 серпня 1771 року в Единбурзі, культурному центрі Шотландії. Його батько, спадковий баронет, був відомим адвокатом, мати теж походила із старовинного роду, була донькою професора медицини. Багатою родина не була, але й нестатків не знала. У півтора року Вальтера вразила хвороба, що залишила його на все життя кульгавим. Біографи припускають, що це був параліч. В надії на цілюще сільське повітря хлопчика відправили до діда на ферму в Сендіноу, в Прикордонний край.
Прикордонним краєм називали місцевість на півдні Британії, де Шотландія межувала з англійськими графствами. Шотландія остаточно втратила свою незалежність в 1707 році, проте за часів Вальтера Скотта ще не вмерли спогади про її недавню велич. Прикордоння вважалося вільним краєм, де жили справжні шотландські патріоти, які довгий час не визнавали влади англійців.
1 біограф. Суворі скелясті гори, стрімкі потоки та водоспади, мальовничі долини й пагорби, руїни середньовічних замків — усе дихало минулим. Скутий тілом хлопчик довгими зимовими вечорами із захопленням слухав балади та легенди про героїчну боротьбу шотландців за свою незалежність. Так з дитинства він захопився історією рідної землі, привчився жити в романтичному світі сказань і пісень Прикордонного краю.
Поступово Вальтер знову навчився володіти своїм тілом — спершу стояти, а потім ходити і бігати. І все ж серед однолітків він почувався самотнім, головним чином через свою кульгавість, яка так і залишилась на все життя. Він забирався на скелі і звідти зачаровано роздивлявся поля численних боїв, таємничі замки, загадкові озера. І в його уяві оживало історичне минуле рідної Шотландії.
Учитель. Коли Вальтер Скотт підріс, його віддали до Единбурзької середньої школи. Вчився він легко, багато читав, особливо захоплювався поезією та історією. Оволодів кількома мовами: латиною, французькою, італійською, а згодом і німецькою.
Серед однокласників він користувався неабиякою популярністю як неперевершений оповідач захоплюючих історій.
У 12 років Вальтер вступив до Единбурзького університету на юридичне відділення. В університеті була багата бібліотека, найактивнішим відвідувачем якої і став юний Вальтер Скотт. Особливо він зачитувався лицарськими романами, міг цитувати їх напам'ять цілими сторінками.
У 1792 році двадцятидворічний В.Скотт витримав іспит на звання адвоката. Працюючи адвокатом, а згодом шерифом одного із округів, він не полишав свого захоплення — багато подорожував Прикордонним краєм. Оглядав замки і поля битв, слухав розповіді про стару Шотландію, знайомився з народними звичаями, переказами, збирав предмети ста ро вини і найголовніше — записував старовинні балади та пісні.
Ходив він не надто швидко — за годину проходив три милі, але і 30 миль у день не були для нього межею. Він відрізнявся неабиякою витримкою і величезною фізичною силою (ранком для розминки однією рукою піднімав кувадло).
2 біограф. "Мандрую дикими куточками Шотландії в пошуках додаткових матеріалів для "Прикордонних пісень", — писав В.Скотт у квітні 1801 року. Ці мандрівки були тяжкими і небезпечними. Він постійно ризикував загинути в непрохідному лісі або в трясовині, зламати собі шию, упавши з прибережного обриву. Проте, незважаючи на труднощі, Вальтер Скотт пробирався в найнедоступніші поселення Прикордонного краю, щоб записати невідомі пісні і балади. Адже своїм обов'язком він вважав — зберегти їх для нащадків.
Та Вальтер Скотт не лише збирав народні пісні. Він їх оновлював — заміняв слова, уводив нові строфи, з декількох варіантів однієї і тієї ж балади складав один, змінював рими і ритм, а то й перекладав стародавні легенди на власні вірші. Він до глибини душі насолоджувався цією роботою, у плодах якої дрімало зерно його майбутніх досягнень.
Учитель. Збиранню стародавніх пісень Скотт присвятив 10 років життя. Випустивши тритомну фольклорну збірку "Пісні шотландського кордону", він узявся за власну поему. Успіх першої поеми "Пісня останнього менестреля" перевершив найсміливіші очікування: Вона стала надзвичайно популярною і розійшлася в сорока чотирьох тисячах екземплярів. На той час Вальтеру Скотту було 33 роки.
Наступні поеми — "Марміон", "Діва озера", "Рокбі" — були присвячені Середньовіччю. В них описувалися стародавні замки, шотландські пейзажі, сцени полювання, казкові пригоди тощо.
Поеми принесли надзвичайний успіх В.Скотту, якого назвали першим поетом Англії і запропонували місце поета-лауреата. Це була почесна і прибуткова посада придворного поета, у чиї обов'язки входило написання віршів на урочисті випадки в житті королівської сім'ї. Скотт відмовився від цієї честі.
Та на вершині своєї поетичної слави В. Скотт зненацька залишив поезію. Таке рішення він прийняв після того, як зрозумів, що його місце в серцях читачів зайняв інший поет — Джордж Гордон Байрон. "Розум порадив мені згорнути вітрила перед генієм Байрона". В. Скоттові на той час виповнилося 42 роки. І він почав писати романи.
1 біограф. Перший роман "Веверлі" він написав надзвичайно швидко, за декілька місяців, хоча весь час був зайнятий своїми основними справами, включаючи обов'язки у суді. "Справляючись з цією задачею, я одержував величезне задоволення", — так говорив про написання першого роману В. Скотт. І це задоволення, судячи з усього, дійсно було захоплюючим. Один студент, який проживав у сусідньому будинку, спостерігав через вікно в кабінеті Скотта, як його рука неспинно строчила ніч за ніччю і як безупинно ріс стос списаних аркушів.
2 біограф. Про те, що він написав роман, Скотт не сказав нікому, за винятком дружини і найближчих друзів. Та й з них узяв слово зберегти це в таємниці. Роман вийшов без зазначення імені автора і мав величезний успіх. Звичайно, багато хто здогадувався, що автором роману є В. Скотт, хоча сам він це заперечував, а всі свої наступні романи підписував так — "автор "Веверлі".
Учитель. Чому він вирішив приховати своє авторство? Можливо тому, що писання романів могло розглядатися як справа, неналежна секретарю Вищого суду, шерифу і члену колегії адвокатів. А можливо, це рятувало його від важкої необхідності обговорювати свої книги з кожною безтактною особою, якій здумало- ся б до нього чіплятися з розмовами.
Та, мабуть, причина все ж у іншому. Скотт дуже любив таємниці і, як хлопчисько, упивався витівками заради самих витівок. Тепер він міг слухати, як обговорювали його власні романи, і лукаво вступати в розмову. Йому подобалося насолоджуватися життям, ховаючись за лаштунками. Таке було його бажання — залишатися "Великим Інкогніто".
Вальтер Скотт почав писати романи один за одним. Майже щороку з'являвся новий шедевр: "Гай Маннерінг", "Антикварій", "Пуритани", "Роб Рой" та багато інших.
При цьому його життя було надзвичайно діяльним. Він керував видавництвом, готував до друку твори інших авторів, виконував обов'язки шерифа, проводив по півроку на сесіях Вищого суду, був секретарем Судової комісії...
Згадуючи згодом цей час, він говорив:" Я розривався на частини, але як чудово, радісно мені жилося! Кров вирувала в жилах — у мене було почуття, начебто на світі немає нічого такого, що виявилося б мені не під силу".
А ще в цей час він почав будувати свій готичний замок "Абботсфорд".
1 біограф. Пристрасть до Середньовіччя змусила В. Скотта настільки вжитися в образ, що він побудував собі на березі Твіду за стародавніми кресленнями готичний замок "Абботсфорд" і на середньовічний манер прикрасив його зовні фамільним гербом, а всередині — портретами шотландських королів і своїх шляхетних предків, в основному створених уявою.
Дім він перетворив на справжній музей шотландської старовини. У своїх спогадах письменник розповідав, що коли він із сім'єю перебирався в Абботсфорд, багаж складався з 24 возів, завантажених головним чином різними старожитностями: лицарськими обладунками, зброєю, давніми предметами домашнього вжитку тощо.
В Абботсфорді він прагнув по можливості дотримуватися середньовічного стилю життя. В. Скотт називав свій замок "житлом, схожим на сновидіння". В ньому Скотт приймав нескінченний потік друзів і знайомих. Мабуть, за всіх часів ніхто з письменників не користувався такою широкою популярністю і загальною любов'ю, як Вальтер Скотт.
2 біограф. І це тому, що найпримітнішою рисою Скотта була доброзичливість. Бажання допомагати людям було в нього настільки ж могутнім, як невичерпною була його життєва енергія. Усі, хто звертався до письменника за допомогою, отримували її. Він допомагав багатьом нужденним літераторам, художникам, музикантам: позичав гроші, підшукував роботу, постачав рекомендаційними листами до потрібних людей. "Стверджую, що Вальтер Скотт являє собою зразок людини настільки прекрасної, наскільки людина може бути прекрасною", — говорив про нього Байрон.
Учитель. За порадою до нього зверталися так само часто, як за грошима. І він нікому не відмовляв. Скотт був гостинним, щедрим хазяїном. Завжди було людно в його будинку: не встигали поїхати одні гості, як з'являлися інші.
Ті, хто побував у Абботсфорді, не могли повірити, що В. Скотт і є тим Великим Інкогніто, романами якого зачитується вся Європа. Адже вони були переконані, що Скотт присвячує їм весь свій час.
Звідки ж їм було знати, що кожного ранку він піднімається на світанку, сідає за письмовий стіл, щоб провести за ним 5—6 годин напруженої літературної праці, що перо його строчить без зупинки, а рука, яка водить цим пером, ледве поспіває за бігом думки.
Він писав романи з такою швидкістю, що читачі не встигали переварити останню його книгу, як уже з'являлася нова. Всього за 18 років Скотт написав 28 романів, кілька повістей і оповідань.
1 біограф. "Часом мені здається, що рука в мене пише сама собою, незалежно від голови. Раз двадцять я по чи написати за визначеним планом, але жодного разу не дотримував його до кінця, у кращому випадку — на півгодини", — так розповідав письменник про те, як створювалися його знамениті романи. Працюючи над однією главою, він найчастіше не мав уявлення про те, що буде відбуватися в наступній.
2 біограф. Вальтер Скотт жив у світі своєї багатої уяви, і це приносило щастя і йому самому, і його читачам. Іншою постійною підмогою для нього була пам'ять, і пам'ять надзвичайна. У 50 років письменник міг дослівно повторити будь-який лист, написаний ним з 15-річного віку, якщо йому зачитають перший рядок. Міг по пам'яті відтворити цілу поему, хоча чув її один-єдиний раз. В історії людства він, можливо, явив собою унікальний приклад поєднання феноменальної пам'яті з багатою уявою.
Учитель. А ще природа нагородила В.Скотта життєрадісним духом. І це допомогло йому пережити най тяжчі часи.
Одного разу Скотт пригощав друзів обідом у своєму будинку, аж раптом підхопився із-за столу і кинувся геть з кімнати з несамовитим криком. Для присутніх це був як грім серед ясного неба. Всі зрозуміли, що так поводитися Скотта могло змусити хіба що найжорстокіше катування. Біль виникав від кольок у животі, але причиною всьому були успадковані від матері камені в жовчному міхурі.
Напади повторювалися через рівні проміжки часу, і лікарі намагалися вибити клин клином, піддаючи його катуванням іншого роду. Йому прикладали до живота розпечену сіль, і та наскрізь пропалювала сорочку, але він її навіть не відчував. Часом болі були такими сильними, що він непритомнів. Від рясних кровопускань у ньому майже не залишилося крові. Його заморили дієтою, але і це не дало полегшення.
Важко навіть уявити, але в таких умовах він продовжував писати романи. "Працювати я кину лише тоді, коли переселюся у світ інший", — говорив письменник. Так створювався роман "Айвенго", який являє собою дивовижний приклад перемоги духу над плоттю. В Англії книга мала грандіозний успіх — була зустрінута там з великим захопленням і стала настільною книгою молоді.
1 біограф. В. Скотт мріяв стати родоначальником шляхетного прізвища, і він ним став. У 1820 році йому було дароване право називатися "Сер Вальтер Скотт Абботсфорд баронет". І він вважав це право найбільшою нагородою.
Письменницька слава принесла йому величезні статки. Бажаючи забезпечити майбутнє своїх дітей, він зважився стати компаньйоном видавничої фірми, що випускала його книги. Та через деякий час фірма збанкрутувала, і на письменника був списаний борг 117 тисяч фунтів. Королівський банк запропонував йому допомогу, але Вальтер Скотт відмовився. Хтось із друзів спробував дати йому в борг суму, достатню, щоб улагодити справи з кредиторами, на що він відповів: "Мені допоможе моя права рука!" І з цього часу працював до без пам'ятства, випускаючи роман за романом...
Через п'ять років, переживши кілька інсультів, 21 вересня 1832 року Вальтер Скотт пішов з життя.
V. Підсумок уроку
Учитель. Ім'я В. Скотта відоме у всьому світі. Його романи читають люди різного віку, але в наш час вони стали переважно надбанням юного читача. В часи Скотта й наступні десятиліття вони сприймалися по-іншому, ними зачитувалися найсерйозніші люди: критики, письменники, історики, філософи. Кожен новий його роман перекладався на інші мови, газети й журнали були наповнені захопленими відгуками на його твори, в ньому вбачали великого генія, славу й гордість сторіччя.
Що ж, на вашу думку, допомогло В. Скотту піднятися на вершину письменницької слави?
VI. Домашнє завдання.
Опрацювати статтю підручника. Прочитати І, ІІ розділи роману "Айвенго".