Епоха Відродження (Ренесансу) в Європі. Гуманізм. Культ античності. Характерні ознаки ренесансної культури і літератури - ВІДРОДЖЕННЯ

Мета:

• навчальна: ознайомити з основними засадами мистецтва Відродження (Ренесансу), представниками мистецтва та їхніми творами; дати визначення поняття гуманізм; розкрити характерні ознаки ренесансної культури та літератури;

• розвивальна: розвивати увагу, уміння слухати, працювати з інформацією;

• виховна: виховувати повагу до митців, мистецтва та гуманізм.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань та формування на їх основі вмінь і навичок.

Обладнання: ілюстрації картин найвідоміших художників Відродження; портрети Петрарки, Шекспіра, Сервантеса, Леонардо да Вінчі, Рафаеля та ін.; мультимедійні матеріали; картки для роботи в групах.

*Примітка. Можливим є застосування проектів, підготовлених учнями за випереджальним завданням.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

— Епоха Відродження, одна з найбільш цікавих і повноцінних епох в історії людства, це синонім особистої свободи, досконалості у мистецтві, краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини... Ренесанс був не стійкою і спокійною, а бурхливою і суперечливою епохою. Ренесанс — це період становлення буржуазного суспільства, період, коли спадають окови середньовічного укладу, але обмежувальні умови капіталістичного суспільства ще не встигли оформитися», — саме так відомий учений Борис Робертович Віппер визначив суть Відродження, епоху, про яку ми сьогодні говоритимемо.

III. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Лекція вчителя

— Відродження, або Ренесанс, — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності, її «відродження» (звідси і походження терміна). Першим термін Відродження, або французькою мовою Ренесанс, застосував у XVI столітті італійський історик мистецтва Джорджо Базарі. Він прагнув підкреслити факт повернення образотворчого мистецтва тієї доби до античних взірців. Поступово поняття Відродження поширили на всю культурно-історичну добу та її мистецтво.

Література Відродження (література Ренесансу) — період в історії світової літератури, що охоплює XIV-XVI століття в Італії та кінець XV — початок XVI століття в інших країнах Європи. Ознаки Відродження частково простежуються і в літературах Сходу. Завершенням доби можна вважати 1616 рік — дату смерті Шекспіра і Сервантеса.

2. Здобутки доби Відродження

Робота в групах. Кожна група отримує заздалегідь підготовлені вчителем картки з необхідною інформацією, опрацьовує і готує презентацію опрацьованого матеріалу для всіх учнів.

• 1 група — Розвиток науки і техніки.

• 2 група — Образотворче мистецтво, архітектура і театр.

• 3 група — Національні література і театр.

3. Словникова робота

Поняття гуманізм (лат. humanism — людяний, людський) у філософській літературі вживають у двох значеннях. У широкому — це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, у більш вузькому — це прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Античність позначилася на формуванні провідної ідейної течії доби Відродження — ренесансного гуманізму, що вирізнявся посиленим інтересом до земного життя.

4. Слово вчителя

— Особливе значення для культури Ренесансу мала антична спадщина. Діячі Відродження багато зробили для врятування та відновлення культурних здобутків античності: збирали давні рукописи, зразки грецької та римської культури, твори античного мистецтва, предмети домашнього вжитку. Античність для них була не лише предметом вивчення, а й способом життя, саме в античності вони шукали джерело нових ідей, точку опертя у боротьбі зі схоластикою і середньовічною обмеженістю. Античність з її увагою до чуттєво-тілесних аспектів буття могла відіграти роль теоретичного обґрунтування властивого Ренесансу прагнення знайти задоволення і розраду не в потойбічному світі, а в земному житті. І якщо Середньовіччя протиставляло небесне життя земному, духовне начало — природному, то Відродження, спираючись на кращі зразки античної культури, прагнуло реабілітувати земне життя людини та її природні начала.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. Висновок (учитель формулює спільно з учнями)

Епоха Відродження в історії світової культури мала революційне значення.

• На зміну панівному церковному світогляду приходить новий, антропоцентричний погляд на світ, у центрі якого перебуває людина;

• у науці замість відірваних від реальності умовиводів виникає дослідне природознавство і, як результат, відбувається потужний поступ у пізнанні навколишнього світу і власне людини, виникає спеціалізація у науці;

• об’‎єктом вивчення стає і власне людське суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого устрою;

• виникають сучасні національні європейські літератури і професіональний театр;

• унікальним є історичний феномен ренесансного мистецтва, яке дало людству найвеличніші твори.

2. Ґронування за темою «Відродження»

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати конспект.

2. Підготувати повідомлення про Франческо Петрарку (випереджувальне індивідуальне завдання).