Літературний процес. Основні літературні епохи, напрями, течії, специфіка їхнього розвитку в різних країнах

Мета: ознайомити учнів з поняттям «літературний процес», розкрити основні позиції розвитку літератури в контексті різних культурно-історичних епох, показати специфіку виникнення і функціонування літературних напрямів і течій у різних країнах; сприяти формуванню в учнів цілісного діалектичного сприйняття і розуміння літературного процесу як духовного центру культури людства.

Обладнання: схеми-таблиці «Світоглядно-естетичні моделі культурно-історичних епох».

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань Фронтальне бліц-опитування

- Що ми розуміємо під поняттям «культура»?

- Які сфери людського буття входять до понять «матеріальна культура» і «духовна культура»?

- Що таке «художня культура»?

- Які види мистецтва розвиваються з найдавніших часів до сьогодення?

- Чому художню літературу вважають центром культури?

- Яка країна вважається батьківщиною західноєвропейської культури? (Давня Греція.)

- Назвіть основні роди літератури.

- Назвіть головні ознаки епосу, лірики й драми.

- Що таке літературний жанр?

ІІІ. Оголошення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Ми розпочинаємо системне вивчення літературного процесу від найдавніших часів до сьогодення. Тому наша перша розмова буде присвячена з’‎ясуванню надзвичайно важливих культурологічних та літературознавчих понять, які мають стати для вас науковим підґрунтям як до розуміння поступального й невпинного розвитку всесвітнього літературного процесу в цілому, так і до опанування окремих творів, що є шедеврами різних культурно- історичних епох та національних культур. Як тільки людський розум почав здійснювати спробу опанувати сутність світобудови й визначати в ній місце людини, стали виникати різноманітні культурно-історичні моделі, що відповідали рівневі розвитку певних суспільно-економічних формацій. Філософи, історики, культурологи дійшли висновку, що людство у своєму розвитку пройшло певні цикли. Зміна культурно-історичних епох бачиться нам як постійні діалоги єднання та заперечення. Проте це неперервний органічний процес, який прийнято називати «всесвітнім літературним процесом».

Літературний процес — історичний розвиток як світової, так і національних літератур.

Літературний процес відбиває зв’‎язки художньої літератури з іншими видами мистецтв — живописом, музикою, скульптурою, театром, кіно. Як відомо, давньогрецькі поети не читали свої вірші, а співали їх, акомпануючи собі на лірі і кіфарі — знаменитих попередниках сучасної арфи. В історію літератури увійшли імена відомих художників і композиторів, що ілюстрували літературні твори різних часів і народів і створювали музику до них. І нині зв’‎язок літератури з іншими видами мистецтв залишається нерозривним: художники створюють ілюстрації до класичних і сучасних літературних творів, малюють декорації для театру; композитори пишуть музику до театральних постановок, теле- і кінофільмів, які є екранізацією відомих книжок. Що ж об’‎єднує різних митців — будь то письменник, художник чи музикант? З цього приводу відомий англійський письменник Джон Голсуорсі (1867—1933) сказав: «На питання, заради чого ми віддаємося мистецтву, є тільки одна відповідь: заради більшого блага і величі людини».

Літературний процес у світовому масштабі невіддільний від суспільно-історичного процесу, тобто від тих змін, які відбувалися в різний часу житті і суспільстві різних країн і народів (в давнину, середньовіччя, новий і новітній час).Важливим складником літературного процесу є вивчення міжнародних літературних зв’‎язків, встановлення подібностей і відмінностей у творчості письменників різних народів. Національні літератури, що мають багато спільних рис (загальнолюдські ідеали, теми, проблеми, ідеї тощо), і водночас самобутні, не схожі одна на одну, складають неоціненне багатство світової культури. Завдяки літературним взаємозв’‎язкам і, зокрема, перекладам художньої літератури з однієї мови на іншу, мільйони читачів усього світу мають можливість познайомитися з чудовими творами письменників різних країн.

З давніх часів відомі способи, або роди літературного зображення: епічний, ліричний і драматичний.

У творах, що відносяться до епічного роду, розповідається про події та людей (героїв). Епічна розповідь ведеться від імені автора-розповідача, який є посередником між зображуваним у творі і читачами (слухачами). Відомості про його долю, стосунки з персонажами зазвичай відсутні. Про свої думки і переживання автор епічного твору замовчує, або говорить мало. Водночас розповідач може стати конкретною особою, тобто оповідачем. Наприклад, від імені оповідача ведеться розповідь у відомому вам оповіданні Е. По «Золотий жук». Вдумливий читач не тільки засвоює сюжет епічного твору, але й розуміє ставлення автора до зображуваного, помічаючи його засудження або співчуття, заперечення або ствердження. Епічні твори — це казка, билина, байка, балада, оповідання, поема, повість, роман.

У творах, що належать до ліричного роду, автор основну увагу приділяє зображенню власних почуттів, настроїв, роздумів, викликаних навколишнім світом. До ліричних творів відносять вірш, пісню, хайку та ін. Знайомлячись у цьому навчальному році з античною і середньовічною літературою, з видатними поетами Сходу і Китаю, ви дізнаєтеся й про інші ліричні літературні жанри — оду, елегію, сонет, рубаї тощо. Ліричні твори відрізняються не тільки за жанрами, а й за темами. З попередніх класів ви добре знайомі з пейзажною, любовною, громадянською, філософською лірикою. Особливості індивідуального, глибоко особистого сприйняття кожним поетом навколишнього світу і визначають його звернення до тієї чи іншої теми в своєму ліричному творі. Є твори, в яких автор (або оповідач), розповідаючи про певні події або людей, передає свої власні думки і почуття. Такі твори називаються ліро-епічними. До них відносять, наприклад, балади; з цим жанром ви ознайомилися в 7 класі.

У творах, що відносяться до драматичного роду мова автора відсутня, крім зауважень для акторів (ремарок). Характери героїв в драматичному творі не описуються, а проявляються безпосередньо в дії, у вчинках, висловлюваннях. У п’‎єсах важливі монолог і діалог — мова героїв, за допомогою якої розгортається драматична дія. Події, відтворені на сцені, сприймаються нами як такі, що відбуваються в даний час, «зараз». Тому так хвилює нас постановка драматичного твору на сцені. До основних драматичних творів належать трагедія, драма, комедія.

Рід літератури	Епос	Лірика	Драма
Основні характеристики	- розподільний характер: - усебічне змалювання героїв (портрет, вчинки, дії мовні партії); - сюжетність.	- відтворення людських емоцій, переживань, думок; - ліричний герой: - безсюжетність.	- дія (призначена для постановки на сцені); - монологи та діалоги героїв; - сюжетність.
Основні жанри	Малі форми: - оповідання; - новела; - нарис; - казка; - легенда тощо. Середні форми: - повість. Великі форми: - роман	- гімн; - сонет; - елегія; - ода; - пісня; - епітафія; - ідилія; - курйозні вірші (акровірш, азбучний вірш, фігурний вірш тощо); - лірична поема; - послання тощо.	- трагедія; - комедія; - власне драма.

IV. Рефлексія.

V. Домашнє завдання:

Опрацювати конспект, підручник С. 7-9.

Повторити поняття «міф», «фольклор».

Виконати завдання 11, С. 9*