Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво. Історія створення комедії Міщанин-шляхтич

Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво. Історія створення комедії Міщанин-шляхтич

Зарубіжна література 8 клас ІI семестр - розробки уроків

Мета: ознайомити учнів з особистістю, творчим спадком та драматургічними новаціями Жана Батіста Мольєра, короля класицистичної комедії, з історією задуму й створення комедії «Міщанин - шляхтич»; вдосконалювати й поглиблювати знання учнів про жанр комедії та особливості його розвитку за доби класицизму.

Обладнання: трейлер художнього фільму «Мольєр»; відеопрезентація «Мольєр. Жан Батіст Поклен».

Перебіг уроку

I. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Вправа «Так - ні».

1. Класицизм як літературний напрям найбільшого розвитку досяг в Англії.

2. Головним теоретиком класицизму як літературного напряму був Н. Буало.

3. Взірцем досконалості в епоху класицизму вважалося античне мистецтво.

4. Класицизм перекладається як правильний.

5. Раціоналізм - філософська основа класицизму.

6. Жан Батист Поклен - це театральний псевдонім Мольєра.

7. Театр, що відкрив у Парижі Мольєр, має назву «Блискучий».

8. Мольєр написав п'єсу «Прометей закутий».

9. У комедії «Удаваний хворий» Мольєр зіграв востаннє.

10. П'єсу «Тартюф» було заборонено не тільки ставити на сцені, але й читати.

11. Особисте життя Мольєра склалось щасливо.

12. Смерть застала митця на сцені.

II. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Перегляд трейдера художнього фільму «Мольєр» (Франція, 2007 рік, режисер Лоран Тірар)

Створення проблемної ситуації:

Центром дослідження на цьому уроці й буде особистість і творчий доробок Жана Батіста Поклена, що увійшов у світову літературу під ім’‎ям Мольєр.

Учитель. Мольєр (Жан Батіст Поклен) прийшов у літературу в період розквіту класицистичної трагедії. Хоча Корнель і Расін писали і комедії, проте в той час комічним виставам не надавали такого значення, як трагедії. Комедії сприймалися глядачами як несерйозне видовище, яке має лише розважати публіку. Мольєр вкладав у комедії зовсім інший смисл. Його комедії були не тільки цікавими, а й повчальними. Беручи образи й сюжети для своїх комедій із сучасного йому життя, драматург показував людям їх самих з усіма їхніми пристрастями, вадами та помилками. Мольєр поєднав правила класицизму з традиціями народного театру, що надало його комедіям особливої життєвості й динамізму. Його твори стали вираженням духу народу, духу вільнодумства, непокори й протесту проти всього ницого, фальшивого, порочного. Мольєр довів, що у класицизмі комедія має не меншу, а, можливо, навіть і більшу значущість, ніж трагедія. Водночас митець був сміливим новатором у галузі літератури й театральної діяльності: вийшовши за межі класицизму, він заснував нові принципи драматургії.

Талант Мольєра розвинувся за часів утвердження королівської влади у Франції. Людовік XIV, «король - сонце», очікував від класицистів уславлення абсолютизму. І дійсно, величезна кількість творів класицизму прославляла монаршу волю, однак, незважаючи на безліч хвалебних творів на честь короля, справжнім володарем епохи став Мольєр - великий король комедії. До нього прислухався не лише король, а й церковники, аристократи та буржуа. Мольєра не любили можновладці, але він став володарем думок і почуттів простого народу.

Творчий спадок: До Мольєра на французькій сцені священним був авторитет трагедії. Тим величнішим був тріумф Мольєра у царині комедії. Драматургічний спадок Мольєра - близько 40 п’‎єс. Проте найбільший успіх мали 15 з них, чого виявилося цілком достатньо, щоб забезпечити авторові світову славу, а комедії - зайняти визначне місце у світовій культурі. Помер 17 лютого 1673 року через кілька годин після закінчення вистави його п’‎єси «Удаваний хворий». (Прямо на сцені у Мольєра пішла горлом кров: митець виконував роль удаваного хворого і не викликав у публіки ніяких підозр щодо стану свого здоров’‎я, а зірвав шалену бурю аплодисментів.) Паризький архієпископ заборонив ховати Мольєра, що не покаявся (за вимогами католицизму він мав на смертному одрі покаятися у «гріху» лицедійства). Незважаючи на втручання самого короля, Мольєра поховали на цвинтарі Святого Йосифа серед могил самовбивць та нехрещених. На могилу Мольєра поклали велику кам’‎яну плиту, на якій узимку жебраки і каліки розводили вогнище, через що вона тріснула та згодом розвалилася. Лише через 100 років великого драматурга було перепоховано на кладовищі Лашез поряд з могилою Лафонтена в саркофазі, піднятому над землею на чотирьох колонах.

Стисла характеристика творчого доробку Мольєра. Основні твори Мольєра, їх тематика

За тематикою комедії Мольєра прийнято поділяти на три групи:

Комедії, що висміюють вади вищих прошарків французького суспільства та спотворення моральних норм. Це такі твори як «Смішні манірниці» (1659), «Дон Жуан» (1664), «Мізантроп» (1666), «Скупий» (1668), «Жорж Данден» (1668), «Міщанин-шляхтич» (1670).

Головні об’‎єкти сатири - дворяни та буржуа, що бездумно копіюють псевдоаристократичні манери поведінки.

Головні вади - обмеженість, пихатість, грубість, лицемірство, скнарість, жадоба наживи, прагнення чинів, псевдовихованість та псевдоосвіченість.

Комедії, в яких порушуються проблеми сім’‎ї, шлюбу, негативні наслідки родинного виховання:

«Сганарель»(1660), «Школа чоловіків» (1661), «Школа дружин» (1662), «Витівки Скалена» (1671). Головні об’‎єкти сатири - чоловіки, дружини, молоді люди, що шукають вигідного шлюбу, та їхні вади - користолюбство, зневажливе ставлення до жінки, батьківський егоїзм, псевдопочуття, лицемірство, ревнощі, підлість.

Комедії, що зосереджуються на проблемах релігії, культури, освіти і їх значення в житті суспільства.

Найвідоміші твори цієї групи: «Тартюф» (1664-1669), «Вчені жінки» (1672), «Удаваний хворий» (1673).

Головний об’‎єкт сатиричного таврування - лікарі та представники церкви. Головні вади - неосвіченість, псевдовченість, шарлатанство, позірне святенництво, жадібність, легковірність.

Жанрова специфіка творів Мольєра

«Завдання комедії полягає у тавруванні людських вад... Найблискучіші трактати на теми моралі часто справляють значно менший вплив, ніж сатира, бо ніщо не бере так людей за живе, як зображення їхніх недоліків. Піддаючи вади загальному висміюванню, ми завдаємо їм нищівного удару. Легко терпіти осуд, але глузування нестерпне. Декого не лякає, коли його вважатимуть злочинцем. Але ніхто не хоче бути смішним...» Мольєр. З передмови до комедії «Тартюф»

У початковому періоді творчості (період «Блискучого театру») Мольєр наслідував жанри середньовічного старофранцузького фарсу. Характерні ознаки фарсу: анекдотична основа сюжету; ексцентричний, яскравий характер сценічної дії; персонажі є уособленням узагальнених соціальних типів - хитрий слуга, невірна дружина чи зрадливий чоловік, невдаха-студент, зануда-вчений, лікар-шарлатан та ін. Другий жанр, який був популярним у тогочасних глядачів, - це італійська комедія дель арте, що є своєрідним італійським аналогом французького фарсу, але виникла приблизно у XVI столітті та відрізнялася манерою виконання.

Характерні ознаки: комедія дель арте не мала фіксованого тексту чи сталого сюжету, відрізнялася акторською імпровізацією безпосередньо на сцені під час самої вистави, підпорядковуючись тільки загальній схемі сюжету та логіці конфлікту; в основі конфлікту - протистояння батьків і дітей у справах кохання; склад персонажів фіксований - від 10 до 12 осіб, яких називали масками (актори справді грали в масках і кожна маска уособлювала собою певний соціальний або суспільний тип людської поведінки (батьки, діти, лікарі, слуги, псевдовчені та ін., в межах якого актор міг вільно інтерпретувати ті або інші його характерні риси та ознаки.

Спроби створення оригінальних п’‎єс, експерименти із жанром старофранцузького фарсу привели до створення Мольєром дивертисментів - невеликих комічних вистав, що складалися з окремих сценок, він використовував елементи італійської імпровізаційної техніки на сюжетному матеріалі тогочасного французького життя. Це стало проривом у театральному репертуарі, і п’‎єси Мольєра почали випереджати італійські.

- чітке розмежування персонажів на позитивних і негативних;

- особлива увага до домінантної риси характеру героя, яка постійно підкреслюється та гіперболізується.

Вершинні твори цього періоду - «Сганарель, або Позірний рогоносець», «Школа чоловіків», «Дон Жуан, або Камінний гість», «Мізантроп», «Скупий», «Жорж Данден, або Обдурений чоловік», «Тартюф», «Міщанин-шляхтич», «Витівки Скалена», «Удаваний хворий».

Характеристика естетичних поглядів і театральних новацій Мольєра

Естетичні погляди Мольєра

Художні відкриття Мольєра

1

театр - дзеркало суспільства

1

правдиве зображення характерів

2

велика виховна роль театру

2

дійові особи його п’‎єс не міфічні та історичні герої, а звичайні люди з життя

3

дві мети комедії - розважати та повчати

3

використання у п’‎єсах музики, співів, танців, що сприяло зародженню нових сценічних жанрів - опери та

4

завдання комедії - відображати вади людей взагалі і зокрема вади сучасників

4

використання досягнень народного мистецтва, що значно оживило комедію

5

природність і простота структури п’‎єси та гри акторів

5

створення двох типів комедій: комедії обставин (наприклад, «Смішні манірниці», «Витівки Скалена») та комедії характерів («Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп»). Нерідко поєднував їх («Міщанин-шляхтич»)

6

сатира - більш активна сила у боротьбі з вадами, ніж трагедія

6

порушення правил класицизму в інтересах п’‎єси

7

типізація характерів (художні образи - результат спостережень за сотнями людей)

7

поєднання комічного і трагічного конфліктів

Другий період - період творчих пошуків.

Мольєр вирішив наблизити свої театральні експерименти до тих правил, які були визначені для драматичного твору теорією класицизму. Від невеличких, як правило, двох - або трьохактних п’‎єс він переходить до створення значних за обсягом (на 5 дій, як того вимагала теорія класицизму) віршованих комедій з розгорнутою інтригою, великою кількістю персонажів і різноманітними сюжетними сценами. Тоді ж Мольєр починає вводити до своїх комедій фіксований текст, що стало основою зародження професійного, авторського театру. Експерименти привели до створення нового жанру - комедії- балету, в якій поетичне слово поєднане з музикою і танцювальним мистецтвом.

Третій період - вершина творчості Мольєра: його ще визначають як період «високої комедії». Це художнє відкриття здійснило революцію в театрі XVII століття. Новий жанр синтезував у собі трагедію та комедію шляхом перенесення високої моральної проблематики, притаманної тогочасній трагедії, до комічного сюжету. Мольєр узяв від трагедії її інтерес до моральних аспектів людської поведінки і переніс цю тематику у свої комедії, сюжети для яких брав із сучасного йому французького життя.

Головні ознаки жанру «високої комедії»: композиційний поділ на п’‎ять дій; дотримання закону трьох єдностей;

З’‎ясування історії створення комедії' «Міщанин-шляхтич» Мольєра

Одна із найвідоміших комедій Мольєра - «Міщанин-шляхтич» - була написана в 1670 році на замовлення короля Франції Людовіка XIV. Прем’‎єра відбулася 14 жовтня 1670 року в заміському королівському замку Шамбор.

Історичне підґрунтя створення п’‎єси «Міщанин-шляхтич»

У 1669 році Людовік XIV приймав у своїй версальській резиденції турецьке посольство на чолі із Солиман-Агою. Турецьких послів змусили довго чекати, а потім їх прийняли у розкішній галереї Нового палацу. Король сидів на троні, і на його вбранні було діамантів на чотирнадцять мільйонів ліврів. Але Солиман-Ага не виказав захоплення, а продемонстрував своїм виразом обличчя, ніби у Турції всі носять костюми з діамантами, а на коні його султана більше коштовностей, ніж на королі Франції. Така поведінка образила пихатого монарха, і він наказав придворному драматургу Мольєру та придворному композитору Люллі написати п’‎єсу, яка б висміяла турків та їхні церемоніали й традиції. Спочатку Мольєр вигадав комічну сцену, що зображувала посвячення у сан турецького «мамамуші», яку король схвалив і яка стала поштовхом до створення майбутньої комедії. Події комедії зав’‎язуються навколо особи обмеженого і марнославного міщанина Журдена, що прагне набути шляхетних манер і стати дворянином, а натомість загальне посміховисько. Кульмінацією твору стає сцена появи турецьких псевдопослів та псевдопосвячення героя в турецькі «мамамуші».

Після прем’‎єри король не промовив і слова, Мольєра охопив жах, а всі, помітивши мовчання короля, почали на всі заставки лаяти п’‎єсу.

З’‎ясування первинних вражень від прочитання тексту п’‎єси «Міщанин-шляхтич» Мольєра

- Розкажіть, наскільки легко (чи важко) було читати п’‎єсу Мольєра «Міщанин-шляхтич».

- Як часто ви сміялися під час читання твору? Які саме сцени викликали у вас сміх чи посмішку?

- Чи все у творі вам зрозуміло? Що потребує додаткового пояснення?

- Про що цей твір?

- Яким ви собі уявляли дійових осіб п’‎єси? Хто з них викликав ваші симпатії, а хто з персонажів видався огидним чи неприємним? Чому?

- На які запитання за змістом ви хотіли б отримати відповіді?

III. Рефлексія.

IV. Домашнє завдання

Підготувати усний стислий переказ сюжетної лінії.

Визначити композиційні особливості твору й записати їх у зошити.

За бажанням: переглянути фільм-спектакль «Міщанин-шляхтич» (СРСР, 1977 рік, режисер Володимир Машков, у ролі пана Журдена Володимир Етуш).






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.