ХУДОЖНЄ НОВАТОРСТВО О. С. ПУШКІНА (У ЖАНРІ, МОВІ, АВТОРСЬКІЙ ПОЗИЦІЇ, ПІДХОДІ ДО ДІЙСНОСТІ) Й ОБРАЗ АВТОРА В РОМАНІ «ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН» - ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ Й РЕАЛІЗМУ
Усі уроки зарубіжної літератури. 9 клас. I семестр - 2017 рік
Мета (формувати компетентності): предметні (знання про ознаки новаторства в романі О. С. Пушкіна «Євгеній онєгін», образ автора та його значення у творі; словниковий запас; розвинені зв'язне мовлення та критичне мислення; навички ідейно-художнього аналізу художніх творів; прагнення сповідувати загальнолюдські цінності); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: вміння знаходити потрібну інформацію у різних джерелах; навички роботи з книгою; загальнокультурні: естетичний смак, читацькі інтереси, світогляд).
Тип уроку: урок закріплення знань, умінь і навичок (урок з елементами РКМ: захист міні-проекту).
Основні терміни й поняття: новаторство, жанр, автор, герой.
Міжпредметні зв'язки: історія, географія, етика, естетика.
Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет поета, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.
ПЕРЕБІГ УРОКУІ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. О. С. Пушкін — не тільки оповідач, автор роману «Євгеній Онєгін», а й один із героїв цього твору, що надає описуваним подіям достовірності, примушуючи читача повірити в реальність персонажів. Як персонаж автор сповнює роман надзвичайним ліризмом: він незримо присутній на сторінках роману під час усієї розповіді, періодично постає як учасник подій, що відбуваються. Автор — живий, повнокровний герой зі своїм характером, світовідчуттям, ідеалами. Несподіване вторгнення автора в події роману органічне, творчо виправдане: не порушуючи перебігу сюжету, суб'єктивний погляд поета дозволяє глибше осмислити зміст подій, висловити оцінку значущих для Пушкіна історичних фактів, явищ дійсності. Про автора та його героя, про новаторство Пушкіна йтиметься сьогодні на уроці.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання
1) Літературний диктант
ü Про кого сказано: «Сумування було не довго по тобі»? (Про Ленського.)
ü Як склалася доля Ольги? (Вийшла заміж за улана й поїхала з ним.)
ü Куди потрапила, гуляючи, Тетяна? (До будинку Онєгіна.)
ü Що нового й де відкрила для себе Тетяна? (Новий світ книг у кабінеті Онєгіна.)
ü Про кого це?
Дивак сумний і небезпечний,
Що в небі чи в безодні зріс,
Цей ангел чи гордливий біс,—
Що ж він?
(Про Онєгіна.)
ü Як Тетяна поставилася до потенційних наречених? (Відмовила всім.)
ü Що порадили матері Ларіної? (Відвезти дочку до Москви на «ринок відданок».)
ü Чому дівчина погодилася? (Без коханого їй було до всього байдуже.)
ü Яким змальовано московський вищий світ? (Незмінним у своєму безділлі, плітках, розвагах.)
ü Де був у цей час Євгеній? (У чужих краях.)
ü Чому Тетяна відмовила Євгенію, хоча любила його? (Залишилася вірною своєму обов'язку дружини генерала, була гордою.)
ü Чим завершився роман? (Прощанням автора з романом і зі своїм героєм.)
Взаємоперевірка за ключем учителя, взаємооцінювання (робота в парах)
2) Інсценування фрагмента літературного твору
ü Перегляньте інсценування «Освідчення Онєгіна і відповідь йому Тетяни». Що вдалося і що не вдалося акторам — вашим однокласникам?
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням (презентація творчо-дослідницького міні-проекту)
ü За повідомленням однокласника «Образи автора й літературного героя в романі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»» складіть узагальнюючі таблиці-схеми або опорні конспекти.
— Присутність образу автора ми помічаємо від початку роману. Наприклад, поет підкреслює типовість здобутої Онєгіним освіти, більше того, зараховує і себе до цього соціального середовища:
Ми всі навчались небагато,
Абияк і абичого.
Автор усіляко обстоює свою, незалежну від головного героя оцінку подій, життєвих цінностей, протиставляючи пересиченню Онєгіна театром свою любов до нього, називаючи театр «чарівним краєм», холодному ставленню Онєгіна до балів — своє захоплення ними. Настрій поета на початку роману грайливий, легковажний, мінливий. Він уклоняється жіночим ніжкам, уподібнюючись Онєгіну та всьому порожньому аристократичному суспільству, вивчив «науку пристрасті ніжної». Автор тут виявляє себе легковажним, типовим завсідником столичних балів. АДЖЄ він не ідеальний; виховання, середовище, спосіб життя петербурзької аристократії й на нього наклали відбиток. І все ж образ автора досить складний, неоднозначний, він уміщує в собі поряд зі світською безцеремонністю і глибину та витонченість почуттів:
Згадав я час перед грозою:
Як заздрив морю я тоді,
Що мчалось лавою живою
Лягти під ноги молоді!
Як прагнув разом з бурунами
Діткнутись милих ніг устами!
Ніколи у кипучі дні
На золотій моїй весні
Не прагнув я з таким тремтінням
Ні уст рум'яних, ніби цвіт,
Ні вкритих розами ланіт,
Ні перс, хвильованих томлінням;
Ніколи рій бажань палких
Так не терзав грудей моїх!
Поет набагато вищий за слабкості, поверхові захоплення, внутрішній світ його багатий, різноманітний. Подолавши захоплення аристократичним світом, автор піднявся над ним, і на цьому ґрунті зійшовся з Онєгіним:
Зненавидівши марнослів'я
І світські приписи дрібні,
Його зустрів і полюбив я.
Припали до душі мені
І мрій жадоба мимовільна,
І своєрідність непохильна,
І ум, холодний та їдкий;
Він був похмурий, я — лихий;
Обидва пристрасті ми знали,
Обох життя гнітило нас;
В серцях огонь юнацький згас;
Обох підступно чатували
Злоба Фортуни і людей,
Як тільки в світ прийшли ми цей.
Однак Пушкін неодноразово підкреслює, що ототожнювати його з Онєгіним недоречно: щоправда, критичне сприйняття дійсності, протест проти вульгарності, бездуховності, пошук суспільних ідеалів, прагнення реалізувати себе, щоб не «дивитися на життя, як на обряд», дуже зближують автора з Онєгіним.
Автор чутливіший за Онєгіна, він знаходить джерело радості в тому, що його іронічний Євгеній може навіть не помітити. Відчуття таїнства природи, її гармонії та краси, усвідомлення її благотворного впливу також різнить автора й Онєгіна:
Село, любов, дозвілля, квіти,
Поля! я вірний вам давно.
Тут радий дать я зрозуміти,
Що я й Онєгін — не одно,
Щоб недовірливий читальник
Або лукавий постачальник
Спліток злостивих та дрібних,
До рис приглянувшись моїх,
Не запевняв людей брехливо,
Що я подав тут свій портрет,
Як Байрон, гордості поет,—
Неначе б зовсім неможливо
Поему написати нам,
Як не герой у ній ти сам.
Автор дуже любить Тетяну, її мрійливість, глибину і сталість почуттів, напруженість духовного життя, тому що це його, змужнілого духовно, ідеал жінки. Він навіть ототожнює її зі своєю музою.
Дуже доброзичливо ставиться автор до романтичного ленського, волелюбні настрої якого й віра у святість і всепереможну силу справжньої дружби здаються копією юнацького портрета самого Пушкіна. АЛЕ автор давно пережив період захоплення романтизмом і тепер іронічно підкреслює пишномовність модної літературної течії, її відірваність від дійсності.
Образ автора, що постає зі сторінок роману (живий, щирий, мрійливий та іронічний),— своєрідна особистість, з оригінальними поглядами, доброзичливим ставленням до героїв. Ми стежимо за його долею з не меншим інтересом, ніж за долями головних героїв твору.
АВТОР виступає як свідок і учасник подій: він зберігає лист Тетяни та вірші ленського, які водночас були доказом реального існування героїв. Однак поет у цьому непослідовний: то зображує героя як реальну особу, то як витвір своєї фантазії.
Упродовж усього роману автор перемовляється зі своїм читачем, апелює до його думок, ділиться своїми сумнівами. «Вже думав я про форму плану і як героя назову...» — таким чином Пушкін створює атмосферу невимушеної розмови, дружньої довіри, співпраці автора з читачем, ніби з довгих бесід сам на сам народжуються рядки геніального роману:
Та що ж — лиш кілька глав пістрявих
Тобі в дарунок я зібрав,
Напівсмішних, напівпечальних,
Простонародних, ідеальних,
Недбалий плід моїх забав,
Хвилин натхнення бистрольотних,
Зів'ялих рано літ моїх,
Досвідчень розуму холодних
І серця записів гірких.
Пушкін навіть завершує роман як бесіду під час прогулянки із читачем у Літньому Саду:
Прощай, мій вірний ідеале,
І ти, супутнику чудний,
І ти прощай, натхнення стале
Труда малого. Чар живий,
Поету щастя принесли ви:
Забув я з вами світ бурхливий,
До милих серцем говорив.
Багато проминуло днів,
Відколи молода Татьяна
І мій герой у тьмянім сні
Враз появилися мені,—
І вільноплинного романа
іще не ясно бачив даль
я крізь магічний свій кришталь.
<...>
О, скільки втрат було з тих пір!
Блажен, хто міг лишити рано
Бенкети юності, до дна
Її не випивши вина,
Хто не скінчив її романа
І враз умів розстаться з ним,
Як я з Онєгіним моїм.
Артист і читець Володимир Яхонтов так сказав про образ автора «Євгенія Онєгіна»: «Автор — людина дотепна, зухвала, розумна. Часом він веселий, часом затуманюється печаллю, часом зло жартує. Але завжди він патріот, закоханий і в природу російську, і в чистоту своєї героїні (так чарівно вписаної в морозну зоряну ніч), і в російські сніги. Закоханий так, як тільки могло це бути в істинно російської людини з великою душею художника».
Образ автора організує взаємини поета і читача. Автор то наближає його до себе, то віддаляє, іноді навіть повністю протиставляє себе читачеві. Поет ділиться з ним своїми планами, і читач виступає в ролі критика. Образ автора має велике значення для композиції роману: він слугує переходом від ліричної частини до епічної та сприяє розширенню меж роману, створенню «енциклопедії російського життя».
2. Аналіз образів літературного твору
ü Складіть порівняльну характеристику героя й автора роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» за прослуханим повідомленням (міні-дослідженням).
Онєгін |
Автор |
Спільне |
|
Відмінне |
|
... |
... |
ü На прикладі роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» узагальніть свої знання про образи автора й героя літературного твору.
Очікувана відповідь
Образи автора й героя літературного твору
Образ автора |
Ліричний герой |
Художній двійник автора, створений ним для певного твору |
Ліричний герой — персонаж ліричного твору |
Проявляє себе у ліричних відступах, епіграфах, авторських характеристиках, зверненнях до читача (позасюжетних компонентах) |
Певною мірою відображає особистісні переживання, світогляд, духовний світ автора, але не зливається з ним (у сюжеті твору) |
3. Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням (презентація творчо-дослідницького міні-проекту; продовження)
ü За повідомленням однокласника «Новаторство О. С. Пушкіна в романі «Євгеній Онєгін»» складіть узагальнюючі таблиці-схеми або опорні конспекти.
— Роман «Євгеній Онєгін» має новаторський характер — це продовження традиції художнього осмислення нового соціального типу — егоцентричної, розчарованої, скептичної молодої людини, що знаходиться у стані конфлікту із суспільством і з самим собою. Цю тенденцію відбито в романах і поемах Ф. Шатобріана «Рене» (1802), Б. Констана «Адольф» (1807-1815), Дж. Ґ. Н. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда» (1812-1817), А. Мюссе «Сповідь сина століття» (1836). Про такі романи Пушкін згадує, окреслюючи на сторінках свого твору читання Онєгіна. Але книга Пушкіна своєрідна за формою: це — роман у віршах. На думку літературних критиків, створення віршованого роману (коли в російській літературі не було ще жодного гарного роману і в прозі) — сміливість, що виправдана успіхом та є свідченням геніальності поета. Новаторство письменника полягає також в органічному поєднанні в романі епічного й ліричного.
Поєднання в романі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» епічного й ліричного
Епічне начало |
Ліричне начало |
Широта охоплення життя. Розгорнута оповідь про події та героїв. Значний обсяг твору. Наявність кількох сюжетних ліній і низки персонажів. Тривалий час змальованих подій. Розповідь від імені автора (оповідача) |
Опис духовного життя героїв. Суб'єктивний характер оповіді. Глибокий психологізм у розкритті характерів. Відступи від розвитку сюжету, змішування оповідних планів, вільний перехід від теми до теми. Наявність ліричного героя |
Безумовно новаторською була й онєгінська строфа, вдало винайдена поетом.
Отже, новаторським підходом позначено жанр — роман у віршах, дзеркальну композицію, авторську позицію (розуміння поетом свого героя, відзначення своєї з ним схожості за багатьма позиціями й опозиція щодо нього, іронія та навіть деякий осуд). Мова твору — жива, проста, легка, близька до розмовної; новою є й система віршування, спеціальна організація образної системи; сучасну авторові дійсність зображено реалістично, з великою часткою іронії. У незавершеній і спаленій 10-й главі роману, за свідченням літературознавців, Пушкін дуже гостро порушував політичні проблеми, зокрема писав про декабристів, що взагалі тоді вважали крамолою. Усе згадане дозволяє вважати роман О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» новим словом не лише в російській, а й у світовій літературі.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ
Аналіз літературного твору (евристична бесіда)
ü Чому, на вашу думку, О. С. Пушкін назвав розділи свого роману «кілька глав пістрявих <...> / Напівсмішних, напівпечальних, / Простонародних, ідеальних»?
ü За словами самого поета, «Євгеній Онєгін» — це
Недбалий плід моїх забав,
Хвилин натхнення бистрольотних,
Зів'ялих рано літ моїх,
Досвідчень розуму холодних
І серця записів гірких.
На вашу думку, чи так це?
ü Які художні відкриття зробив О. С. Пушкін на сторінках свого роману?
ü Чому жанр «Євгенія Онєгіна» визначають як соціально-психологічний роман?
ü Поясніть значення понять роман у віршах і онєгінська строфа.
ü Хто переклав роман «Євгеній Онєгін» українською?
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Інтерактивний прийом «Мікрофон»
ü Над чим твір Пушкіна примусив вас замислитися?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: підготуватися до уроку розвитку мовлення.
Творче: дібрати з роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» вирази, які стали афоризмами.