Специфіка німецького романтизму і творчість Гейне. Книга пісень (На півночі кедр одинокий, Не знаю, що стало зо мною, Коли розлучаються двоє): особливості композиції збірки, образ ліричного героя, фольклорні елементи

Специфіка німецького романтизму і творчість Гейне. Книга пісень (На півночі кедр одинокий, Не знаю, що стало зо мною, Коли розлучаються двоє): особливості композиції збірки, образ ліричного героя, фольклорні елементи

Зарубіжна література 9 клас І семестр - розробки уроків

Мета: повторити відомості про романтизм; продовжити знайомство із найвидатнішими представниками цього напрямку; познайомити учнів із життям і творчістю Генріха Гейне, розвивати читацький інтерес учнів, розвивати творче мислення; виховувати вдумливого читача, повагу до духовних надбань людства.

Обладнання: портрети Генріха Гейне, репродукції картин XVIII ст. із зображенням німецьких пейзажів, Дюссельдорфа, таблиця, гроно на тему «Романтизм».

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі умінь та навичок.

Кожна людина — це світ, який з нами народжується і з нами вмирає;

під кожною могильною плитою лежить всесвітня історія.

Г. Гейне

Перебіг уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

• 3 чим у вас асоціюється слово «романтизм»? (Асоціація із Середніми віками, коли в літературі був популярним жанр рицарського роману.)

• Що ви знаєте про романтизм як напрям мистецтва? (Романтизм — напрям у літературі та мистецтві першої чверті XIX ст., для якого є характерним зображення ідеальних героїв і високих почуттів.)

• У чому полягає суть романтизму? (У зображенні незвичайної людини в незвичайних обставинах)

• Що є витоками, першоосновою творів романтиків? (Усна народ на творчість, легенди, розповіді. Романтики намагались створювати свою національну культуру, їх цікавила історія рідної країни.)

• Укажіть найвизначніші досягнення романтиків у літературі (Створення нових жанрів: роману, поеми та ліричної поезії)

• Назвіть найвідоміших письменників, імена яких пов'язані з романтизмом. (В. Скотт, Ж. Санд, В. Гюго, Е. Гофман, Ф. Купер, Е. По, Дж. Байрон, Г. Гейне, А. Міцкевич, П. Шеллі, Ш. Петефі)

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Серед згаданих імен поетів-романтиків ви вказали ім'я Генріха Гейне, який одного разу порівняв своє серце з дивовижною тропічною квіткою, яка розквітає один раз на сто років. І дійсно, відомий німецький поет, яскравий талант якого розквітнув на початку XIX ст., є визначним майстром світового рівня. Саме про нього та його творчість ми говоритимемо на найближчих уроках.

Минуло майже 220 років від дня народження Г. Гейне, одного з тих видатних поетів, які належать не тільки своїй батьківщині, а й усьому людству. Його справедливо називають співцем кохання й природи. Він зворушливо оспівував те найкраще, що властиве людині: її здатність щиро кохати, любити землю та природу.

У простих і глибоких рядках письменник передав силу почуттів і переживань людини. Не було, мабуть, жодного сучасного поетові суспільного чи мистецького явища, яке не дістало б осмислення й оцінки в його творах. Тому літературний доробок Гейне став правдивим і своєрідним літописом доби.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Перегляд відео «Генріх Гейне»

Відомості про життя та творчість Г. Гейне

Німецький поет, прозаїк, есеїст Крістіан Йоганн Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 року в родині єврейського торговця Самсона Гейне й Бетті Ван Гельдерн у місті Дюссельдорфі, на Рейні. Довга суперечка про рік народження остаточно не розв'язана ще й сьогодні. Сам Гейне, особливо наприкінці свого життя, наполегливо і неодноразово заявляв, що народився 13 грудня 1799 року, але це твердження викликає законні сумніви. Цілком імовірно, що він з'явився на світ двома роками раніше.

Генріх був старшим сином у єврейській родині зі скромним до-статком. Його батько працював провіантмейстером у ганноверській армії, потім оселився в Дюссельдорфі й оженився на дочці лікаря. Він був добродушною, скромною, інтелектуально не розвинутою людиною. Мати була більш освіченою. Свого старшого сина вона хотіла бачити практичною людиною, відтак його бажання стати поетом вважала хибним. Рейнська область була економічно більш розвиненою, ніж інші. Тут уже 1805 року з приходом французьких військ були скасовані феодальні повинності й уведене більш прогресивне законодавство.

Отож з раннього віку Гейне мав змогу бачити не лише феодальну відсталість країни, але й паростки нової Німеччини. З 1810 по 1812 рік Генріх навчався у Дюссельдорфському ліцеї. Єврейське походження зробилося для Гейне і щастям, і нещастям усього життя. Воно позбавило молодого чоловіка впевненості, і молодий Гейне, закінчивши Дюссельдорфський ліцей, не мав можливості зробити чиновницьку кар'єру, про яку мріяла для нього мати. Вона вирішила, що син повинен піти в комерцію, незважаючи на те, що до такого фаху в нього не було ніяких здібностей. Наступний рік Гейне провів у конторі багатого банкіра у Франкфурті-на-Майні. 1816 року Генріх продовжив заняття комерцією у Гамбурзі в торговій фірмі дядька — мільйонера Соломона Гейне.

Перші вірші Гейне були надруковані 1817 року в журналі «Гамбурзький страж» і були відгуком на перше нерозділене кохання ло кузини Амалії. На кошти дядька 1819 року Генріх вступив до Боннського університету, звідки 1820 року переїхав до Геттінгенського університету, але змушений був полишити його у зв'язку з участю в дуелі. Він вивчав юридичні науки, філософію, літературу. 1821 року вступив до Берлінського університету, де слухав лекції філософа Гегеля, одного з найосвіченіших людей свого часу. Пізніше Гейне виступив з глибоким аналізом німецьких філософських систем. У грудні 1824 року Генріх повертається до Геттінгенського університету. У цьому ж році його приймають у будинку Ґете у Веймарі. 1825 року Гейне отримав у Геттінгенському університеті ступінь доктора права, а напередодні прийняв лютеранство. Потім він багато подорожує, відвідуючи Англію, Італію. Враження від цих поїздок відбились у його дорожніх нарисах. Під час літнього відпочинку Гейне прочитав у газетах про Липневу революцію, що підштовхнуло його поїхати до Франції.

Гейне прибув до Парижа 14 травня 1831 року. Усе подальше життя поета пройшло в столиці Франції. До Німеччини він боявся повертатися, адже йому загрожував арешт за гострі політичні твори. Упродовж життя Гейне побував у Німеччині двічі, щоб відвідати матір й улаштувати справи з видавцем (1844). У подальшому поїздки до Німеччини були неможливими через стан здоров'я: поет не міг рухатися через параліч спинного мозку. У тривні 1848 року він востаннє вийшов з дому, щоб відвідати Лувр. Решту років, які він називав «матрацною могилою», він був прикутий до ліжка. Один з друзів розповідав: «Він лежав, простягнувшись на залізному ліжку, і міг трохи піднятися за допомогою спеціальних пристосувань. Десять грубих шнурів звисали зі стелі над ним, щоб йому було зручно вхопитися за них, коли він бажав підсунутися або змінити положення. Найважче була дивитися на те, як колись прекрасне обличчя із бездоганно правильними рисами було спотворене виснаженням та свинцевою блідістю». Біля Гейне постійно перебувала дружина Матільда.

Гідною подиву видається працездатність поета протягом цих важких років. Ледь чутно, пошепки (губи та язик уже його не слухалися) диктував Гейне свою прозу, пронизану язичницькою повнотою почуттів, іскристими веселощами та іронією. Проживаючи в Парижі, Генріх Гейне зустрічався з багатьма видатними людьми: Оноре де Бальзаком, Жорж Санд, Гансом Крістіаном Андерсеном, Ріхардом Вагнером, Карлом Марксом та Фердинандом Лассалем.

Незадовго до смерті раптово спалахнула в ньому любов до Камілли Сельден, яку він обезсмертив у декількох віршах під ім'ям «мушки». Переживаючи нестерпні фізичні страждання, поет болісно доживав останні дні. Ще 13 лютого 1856 року він писав свої мемуари; 16-го після обіду сказав: «Папір і олівець»,— але то були останні його слова, почалася агонія. 17 лютого 1856 року Гейне не стало. Він похований на Монмартрському цвинтарі, згідно із заповітом — без релігійних обрядів і промов. За труною йшли друзі поета — письменники, журналісти; над могилою його дружина поставила пам'ятник, на плиті якого вирізані всього два слова: «Непгі Неіпе».

«Це один з найвидатніших людей Німеччини»,— сказав про Гейне Ференц Ліст.

ЛК. Пам’‎ятник «останньому співцеві романтичної епохи» Генріхові Гейне (скульптор Вальдемар Гржимек) встановлено в центральній частині Берліна на невеликій площі поблизу будівлі університету ім. Братів Гумбольдтів. Пам’‎ятник — бронзова скульптура поета, розміщена на невисокому мармуровому постаменті. Гейне сидить на простому стільці в мить поетичного натхнення. Постамент по периметру оперізує вузька смуга барельєфа із зображеннями різних сцен із творів поета.

Перші збірки творів Гейне в Україні побачили світ 1892 р. у Львові. У перекладах Лесі Українки і Максима Старицького було видано «Книгу пісень» (вибрані твори), а в перекладах Івана Франка — «Вибір поезій» Г. Гейне. Протягом другої половини XIX ст. та перших двох десятирічь XX ст. не було жодного видатного українського поета, який не звертався б до лірики Гейне.

В. Гржимек. Пам’‎ятник Г. Гейне в Берліні

«Вільне письмо». Не розмірковуючи довго, запишіть свої відчуття, продовжуючи речення «На мою думку, Генріх Гейне - це ...».

Учитель. Справжнього поета можна порівняти з натягнутою струною на скрипці буття. Дотик — і заспіває, заплаче душа поета. А людям залишаються вірші... Особливо це стосується тих, у кого велике і палке серце, здатне відчувати прекрасне, та чиста співоча душа. Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, був його фундатором разом із Байроном, Міцкевичем, Пушкіним, Шевченко. У кожного з цих поетів була своя книга, що принесла йому світову славу. Для Гейне такою книгою була збірка поезій «Книга пісень», яку сьогодні ми розгорнемо для того, щоб наблизитись до образу її творця.

1827 року з’‎явилася знаменита поетична збірка «Книга пісень», яка увібрала все краще з поетичного доробку Генріха Гейне 1816-1827 рр. «Книга пісень» є ліричною повістю, складові якої об’‎єднано спільною темою — темою кохання. У віршах збірки знайшли відображення переживання поета, пов’‎язані з почуттям нерозділеного кохання до кузини Амалії; дослідники творчості Гейне знаходять тут сліди й інших юнацьких захоплень. «З мого великого болю творю я пісні маленькі»,— говорив поет. Однак більша частина віршів присвячена коханню. Сімнадцятирічним юнаком Гейне закохується у доньку свого багатого дядька Амалію. Але горда дівчина не звертає уваги на юного кузена. Юнак страждає, серце його шалено б'ється, і на світ з'являється шедевр світової лірики, який потім увійшов до «Ліричного інтермецо». Загалом тема кохання начебто розділена на три частини: «Юнацькі страждання» — кохана з'являється до нього в уяві; «Ліричне інтермецо» — кохання розцвітає у сновидіннях; «Знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам'яті поета.

Структура збірки «Книга пісень»

З одного боку, художню структуру своєї збірки поет будує за аналогією до поетичної збірки «Канцоньєре» (XIV ст.) італійського поета епохи Відродження Франческо Петрарки, який оспівує в ній своє кохання до мадонни Лаури. У Петрарки Гейне запозичує й назву свого твору: «Канцоньєре» в перекладі означає «Книга пісень».

З іншого боку, називаючи свої вірші піснями, Гейне орієнтується на притаманну німецькій романтичній поезії 1820-х рр. тенденцію до наслідування зразків народнопісенної творчості.

«Книга пісень» містить 215 віршів, об’‎єднаних у п’‎ять циклів:

збірки відображають три етапи нерозділеного кохання ліричного героя

• «Юнацькі страждання»;

• «Ліричне інтермецо»;

• «Знову на батьківщині»;

тематично пов’‎язані з історією кохання

• «З подорожі на Гарц»;

• «Північне море».

У складі збірки поезії різних жанрів: пісня, балада, романс, сонет, що свідчить про орієнтування Гейне на народну поезію, на ритмомелодику, образність і стиль німецьких народних пісень.

Цикл «Юнацькі страждання»

Цикл містить невеличкі розділи, вірші в яких згруповано за тематичним і жанровим принципами («Сновидіння», «Пісні», «Романси», «Сонети»). Наскрізна тема циклу — муки нерозділеного кохання, ревнощі до щасливого суперника, різні історії нещасливих закоханих. У першому циклі кохання — це фатальна, ірраціональна сила, що несе страждання й загибель. Поет живе у світі гнітючих снів і марень, його переслідують образи нерозділеної любові й зрадливої коханої, перед ним постають привиди й мерці з могил, і всі вони — жертви нещасливого кохання.

Цикл «Ліричне інтермецо»

Цикл містить пролог та невеликі ліричні мініатюри.

Відповідно до назви, цикл розгортає тему нерозділеного кохання ліричного героя з дещо іншим емоційним та смисловим забарвленням. На відміну від першого циклу, тут кохання не є фатальною силою, тут воно постає як суто людське почуття, що приносить і щастя, і муки.

Цикл «Знову на батьківщині»

Цикл продовжує тему нещасливого кохання. Змучений нерозділеним коханням, поет шукає забуття та втіхи в мандрах. Його ваблять рейнські простори, казкові пейзажі, прості люди. Він повертається до рідного міста, де колись уперше покохав, зустрічається із сім’‎єю своєї коханої, і в його душі оживають спогади про душевні муки. Ліричний герой дивиться на минуле очима досвідченої людини. Юнацькі страждання близькі йому як спогад. Цикл містить найбільшу кількість поетичних шедеврів, до яких, зокрема, належать вірші «Не знаю, що стало зо мною...», «Вечірні промені ясні...», «Вмирають люди, і роки...», «Хотів би я в слово єдине...» тощо.

Цикл «З подорожі на Гарц»

Назва цього циклу пов’‎язана з мандрівкою Гейне після закінчення ним університету на північ Німеччини, де він відвідав гірський масив Гарц. Вірші цього циклу не відбивають безпосередньо душевну драму ліричного героя, але поглиблюють уявлення читача про світ його внутрішніх переживань, про його співчутливе й скорботне серце, яке тут протиставлено душевній порожнечі міщан-обивателів, що в бездумній гонитві за благами цивілізації втратили зв’‎язок із природою, здатність щиросердно сприймати світ та людей, які їх оточують.

Цикл «Північне море»

Цикл навіяло поетові перебування на морському курорті Нордерней улітку 1825 і 1826 рр. Море символізує свободу, нездоланне прагнення людиною гармонії, джерело людської діяльності. Ліричний герой, зазнавши розчарування та втрати, прагне жити одним життям із природою, почуватися малою, але необхідною часткою Всесвіту. Йому здаються тепер марнотою даремні нервування, він позбувся романтичних мрій та ілюзій. Поет творить зразки високої філософської лірики, у якій природа співвідноситься з людиною, а людське життя вимірюють масштабами світобудови. Перед стихією втрачає всеосяжне значення любовна трагедія ліричного героя.

Ліричний герой «Книги пісень»

Стильові особливості «Книги пісень»

Аналіз поезії «Не знаю, що стало зо мною..».

Учитель. Пісня написана на зразок народних пісень. Ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ Лорелей, дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом. Це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає Рейном. Зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. Саме Гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею.

Легенда про Лорелею.

Виразне читання поезії - С. 60.

Перегляд відео «Лорелея».

Поезію Гейне «Не знаю, що стало зо мною...» можна визначити за жанром як баладу, адже в ній переплелися лірична й епічна стихії, уведено фантастичні елементи, дію зосереджено довкола одного сюжетного вузла, відчутно драматичну напруженість подій, через окремий факт розкрито загальнолюдські проблеми.

Як і в попередників, Лорелей у Гейне — втілення згубних чарів кохання. Гейне перевів відомий мотив у глибинно ліричний план, у нього він стає метафорою, що передає душевний стан поета, його відчуття, породжені казковим образом.

IV. Рефлексія.

Бесіда

— Скільки разів за життя поета видавалась збірка «Книга пісень» ? (13 разів)

— У чому суть духовних переживань ліричного героя збірки? (У першому розділі домінують переживання і муки нерозділеного кохання. Ліричний герой впадає у відчай, свою трагедію він сприймає як найбільшу у світі. У другому розділі тугу змінює світла печаль. У третьому розділі ліричний герой полишає рідні місця та переосмислює все, що сталося. Юнацькі страждання для нього лише спогади. Герой, переживши розчарування, утрати, прагне жити спільним з природою життям, відчувати себе часткою всесвіту. Тема нерозділеного кохання в збірці переплітається з трагічною самотністю героя.)

— Які образи створюють почуття самотності? (Світла печаль та самотність ліричного героя знайшли відображення у віршах про сосну, пальму, відомі нам у перекладі М. Лєрмонтова, хоча в німецькій мові «сосна» — чоловічого роду, а «пальма» — жіночого.)

— У чому новаторство поезії Гейне? (Поезія Гейне стала найвищим досягненням німецького романтизму. Поет відкидав застарілі поетичні умовності, висловлюючи свої почуття без риторики й поетики, а іноді навіть іронізував над пристрастю своїх почуттів. Сучасників поета підкорили простота, природність, імпровізаційність його поезії. Гейне сприяв певному «спрощенню» лірики; хоча з космічних висот і неозорої далечі він переніс поезію в бюргерську вітальню, вона не перестала бути щирою і значущою. Кредо ліричного героя Гейне — без кохання немає щастя, без щастя неможливе життя.)

— Чому Гейне свою збірку назвав «Книга пісень»? (Назву збірки Гейне запозичив у Петрарки («Канцоньєре» в перекладі — «Книга пісень») і таким чином приєднався до багатовікової традиції оспівування недосяжної Мадонни, яка є символом чистого, всепоглинаючого та піднесеного кохання.)

— У чому новаторство Гейне-поета? (У «Книзі пісень» Гейне наслідував традиції німецького фольклору. Він узяв деякі мотиви та теми з усної народної творчості, форма багатьох пісень нагадує пісні. До збірки також увійшло багато віршів, які були написані в строгих канонічних жанрах сонета, балади, романсу. Поет намагався показати свій поетичний хист у різних жанрах. Хоча назву збірки автор запозичив у Петрарки, Мадонна Гейне не схожа на ренесансні взірці — поет не заперечує, що його кохана — звичайна дівчина.)

Складання сенканів на теми «Гейне», «Поезія Гейне»

Гейне,

Палкий, неспокійний,

Навчався, подорожував, творив,

Працював до останньої хвилини,

Поет.

Поезія Гейне,

Романтична, щира,

Чарує, зворушує, вражає,

Поєднання сну із реальністю,

Музика.

V. Домашнє завдання.

Опрацювати С. 58-63, до однієї з поезій підібрати музичний супровід, поезію «Не знаю, що стало зі мною...» вивчити напам’‎ять.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.