Взаємодія романтизму і реалізму в романі О. С. Пушкіна Євгеній Онєгін. Традиції світової літератури і культури у творі

Взаємодія романтизму і реалізму в романі О. С. Пушкіна Євгеній Онєгін. Традиції світової літератури і культури у творі

Зарубіжна література 9 клас І семестр - розробки уроків

Мета: з’‎ясувати особливості авторського задуму роману Пушкіна «Євгеній Онєгін», розкрити історію його створення, особливості поєднання романтичних та реалістичних рис у творі; пояснити специфіку «онєгінської строфи»; здійснити текстуальний аналіз першої глави роману; розвивати читацькі компетенції учнів; сприяти формуванню полікультурної свідомості учнів.

Обладнання: відео «Олександр Пушкін. «Євгеній Онєгін», портрет письменника, тексти творів.

Немає загадки важчої, складнішої за загадку Пушкіна...

Багато що в Пушкіна — таємниця під сімома замками.

Арсеній Тарковський

И было сердцу ничего не надо,

Когда пила я этот жгучий зной...

«Онегина» воздушная громада,

Как облако, стояла надо мной.

Анна Ахматова

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

З’‎ясування задуму та історії створення роману «Євгеній Онєгін»

Учитель. Роман у віршах «Євгеній Онєгін» є вершинним твором Олександра Сергійовича Пушкіна, який за словами російського критика В. Бєлінського, став поетичною «енциклопедією російського життя» першої третини XIX століття. А канадський літературознавець Д. Клейтон висловив думку, що цей твір Пушкіна «поклав початок цілому століттю великої літератури». Над його написанням Пушкін працював з 1823 по 1830 роки (за власними підрахунками поета - 7 років, чотири місяці, 17 днів). Повний текст роману вперше побачив світ у 1833 році. Тож в цілому роману було присвячено 13 років життя поета. Основна частина цього дивовижного творіння Пушкіна, що й досі до кінця не розгадане критиками й читачами, була створена у Михайлівському, хоча розпочав його писати поету Кишеневі у 1823 році, а завершив його у Болдіно в 1830 році. За словами Пушкіна, саме Михайлівське неначе створене «для усамітнення і філософських думок».

Пушкін поставив перед собою завдання створити образ «героя часу», типовий портрет сучасника - людини нового, XIX століття, яка представляє вільнодумну й водночас знудьговану дворянську молодь сучасної йому пори - Митець неодноразово підкреслював, що роман «Євгеній Онєгін» - «це найкраще з усього, що я написав». Ідею такого незвичного для російської літератури жанру як роман у віршах Пушкін запозичив у Байрона. Першу згадку про нього знаходимо в листі П. А. Вяземському з Одеси 4 листопада 1823 року: «Що стосується до моїх занять, я тепер пишу не роман, а роман у віршах - диявольська різниця».

Особливості жанру «роману у віршах» полягають у тому, що він припускає переплетення двох планів - епічного, головними героями якого є Євгеній Онєгін і Тетяна Ларіна, і ліричного, де головний герой - це персонаж, якого прийнято називати образом автора, тобто ліричний герой роману. Образи Онєгіна, Тетяни і автора - центральні в системі-образів твору. Сам Пушкін визначив жанр свого твору як «вільний роман», вступаючи таким чином з метрами класицизму в діалог, відмовляючись від будь-яких канонів і правил. У цьому Пушкін був близький до романтиків, але він створював вже не романтичний роман, а перший реалістичний роман в російській літературі. Даючи підзаголовок - «Роман у віршах», митець натякав читачам, що він буде зображувати свого героя всебічно - й зовні, в оточенні світу; й зсередини, досліджуючи внутрішній світ його думок, переживань і почуттів.

У якості епіграфу Пушкін обирає уривок з приватного листа, на думку науковців, написаного самим автором роману. Це своєрідна перша характеристика головного героя, погляд на нього зі сторони, точка сприйняття оточуючими. Що ж ми дізнаємося про героя? Він вирізняється марнославством, гординею, зверхнім ставленням до людей. Однак, все це може бути удаваним, оманливим. Така двозначність характеристики героя налаштовує на неоднозначність сприйняття як головного персонажа, так і всього роману, змушує читача думати, що насправді в людині є справжнім, реальним, а що тільки удаваним, маскою.

Аналіз присвяти

- Виразно прочитайте присвяту до роману «Євгеній Онєгін». Кому вона присвячена? Як це характеризує самого автора? (Присвята звернена до Петра Олександровича Плетньова, літератора, друга й видавця творів Олександра Сергійовича Пушкіна. У «Присвяті» Пушкін дає характеристику жанровій природі свого творіння - «собранье пестрых глав», різних за змістом та емоційним настроєм, у яких автор здійснив глибокий художній аналіз минулого й теперішнього, соціуму й психології людини. Пушкін наголошує на тому, що обраний ним напрям поетичної оповіді відрізняється від романтичного, тобто поет відразу заявляє про новаторський характер свого «роману у віршах». Усією душею митець віддається «поэзии живой и ясной, высоких дум и простоты». Це декларація реалістичного методу відтворення дійсності. Визначивши в присвяті П. А. Плетньову роман як «собранье пестрых глав», Пушкін підкреслює й ключову рису свого першого реалістичного доробку: роман ніби «розімкнений» у часі, кожна глава могла б стати останньою, але може мати й продовження, відкритим може вважатися й фінал «Євгенія Онєгіна». Роман Пушкіна виходив частинами, залежно від написання кожної з них, тим самим підкреслювалася самостійна цінність кожної глави. «Главою» Пушкін називає тут строфу, яку він спеціально розробив для «Євгенія Онєгіна», і в подальшому отримала назву «онєгінської строфи».)

Теорія літератури.

«Онєгінська строфа» - строфічна форма, використана О. С. Пушкіним для написання роману у віршах «Євгеній Онєгін». «Онєгінська строфа» складається з чотирнадцяти рядків з перехресним, паралельним і кільцевим римуванням.

Своєрідність смислової побудови онєгінської строфи полягає в тому, що, як правило, перший чотиривірш окреслює загальну тему строфи. Другий розгортає та деталізує її. Третій катрен доводить цю тему до кульмінації, яку афористично висловлює заключний двовірш строфи.

За Володимиром Набоковим, вперше у світовій літературі таку строфіку використано Лафонтеном у 1671 році. Подібну форму 14-рядкового вірша має й сонет, яким Пушкін також чудово володів, однак сонет - складна строфічна форма з суворими вимогами щодо розгортання внутрішнього змісту. Реалістичний роман у віршах вимагав простої форми, придатної для цікавої розповіді й філософських роздумів, для переходів від лірики кохання до іронії, для поступового розкриття характерів героїв і для стислого пейзажу. Кожна строфа роману має смислову єдність. Вона містить в собі певний «сюжет», завершений і цілісний.

Аналітичне дослідження першої глави роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»

Бесіда.

- Пригадайте, які роки утворюють художній час роману. (1819-1825 роки, до повстання декабристів.)

- Як автор звертається до читачів свого роману? («Друзья Людмилы и Руслана!») Чому? (Пушкін сподівається, що його роман будуть перш за все читати люди вже знайомі з його творчістю, його прихильники.)

- За яких обставин автор знайомить читачів з героєм свого роману?

- Доведіть, що Пушкін створював самостійного літературного героя, а не свій художній портрет. («Онегин, добрый мой приятель». Автор відразу відмежовується від свого героя. Він йому приятель, але не він сам.) На які факти власної біографії натякає Пушкін, зазначаючи «Но вреден север для меня»?

- Розкажіть, спираючись на текст про походження, соціальний статус та виховання й навчання Онєгіна. (Пушкін створив типову літературну біографію виховання й навчання молодого дворянина в сучасній йому Росії. Пушкін зауважує:

Мы все учились понемногу

Чему-нибудь и как-нибудь,

Так воспитаньем, слава богу,

У нас немудрено блеснуть.)

- Які вимоги до молодого аристократа ставило вище суспільство, щоб вирішити «что он умен и очень мил»?

- У якій з наук Євгеній досягнув найбільшого успіху?

- Узагальніть, яким постає перед нами образ Онєгіна на початку твору?

- Складіть розклад занять Онєгіна впродовж одного дня? Поміркуйте, чому Пушкін описує усього один-єдиний день з петербурзького життя Онєгіна?

Проснется за полдень, и снова

До утра жизнь его готова,

Однообразна и пестра.

И завтра то же, что вчера.»)

- Яке важливе питання ставить автор у 36-й строфі першої глави?

Но был ли счастлив мой Евгений,

Свободный, в цвете лучших лет,

Среди блистательных побед,

Среди вседневных наслаждений?»

Проблема щастя людини, осмисленості її життя є однією з центральних у літературі взагалі. Проте Пушкін вирішує її по-своєму.)

- Поясніть, спираючись на 35-у строфу, сенс протиставлення одноманітного розгульного життя Онєгіна й життя трудового Петербурга. Доведіть демократизм мислення самого автора.

- Зробіть узагальнюючий висновок стосовно образу головного героя. Чи можна вважати, що його життя й особистість набувають розвитку? (Онєгін перетворюється на великосвітського хлюста, його життя визначене наперед (вірогідно, назавжди).) У своєму розвитку він зупинився. Щоб бути популярним у вищому світі, не обов’‎язково «блистать умом»; достатньо «легко мазурку танцевать и кланяться непринужденно». Онєгін - людина, котра потрапила в систему помилкових цінностей, моди на скептичне, легке ставлення до життя. Він - споживач. Рими: «брегет» - «обед» - «котлет» - «балет» - «туалет» - малюють замкнене, механічне коло його життя. Стосунки з жінками - коло задоволень. Він їх використовує так само, як шампанське, паштет чи балет. З його появою все помирає, в оточуючий світ він несе скепсис і руйнацію:

«Все хлопает. Онегин входит, Идет меж кресел по ногам, Двойной лорнет скосясь наводит На ложи незнакомых дам;

И молвил: «Всех пора на смену;

Балеты долго я терпел,

Но и Дидро мне надоел».

У часи Онєгіна (Пушкіна) прийнято було нічим не захоплюватися, над усім насміхатися

- так само, як і сьогодні, до речі. Початок дев’‎ятнадцятого і початок двадцять першого століття в цьому надзвичайно схожі.

У Онєгіна були романи з заміжніми жінками не тому, що він був запеклим лиходієм серед ангелів, — так було прийнято у вищому світі. Так і сьогодні «прийнято» грішити, бравуючи гріхом. )

- Поміркуйте, як же сприймає автор свого героя? Невже він вважає його негідником? Поясніть сенс вислову «рано чувства в нем остьши». Що відбулося з головним героєм? (Онєгін не погана людина. Обставини зробили його жовчним скептиком, насмішником, людиною з «похмурою душею», таким собі російським «байронічним героєм». Але Пушкін його цінує як людину, яка випадає із загального кола великосвітських трутнів. За що ж його цінує автор? Він цінує свого героя за те, що його «заїла» хандра.)

- Як Пушкін визначає «хворобу» Онєгіна? Чому вона захопила в свій полон саме Онєгіна?

(«Недуг, которого причину

Давно бы отыскать пора,

Подобный английскому сплину,

Короче: русская хандра

Им овладела понемногу».

Онєгін опинився в тенетах хандри (спліну), тому що йому нудно від метушні на балах, в театрах і ресторанах. Він занадто глибокий для такого марного життя. У нього інше коріння, у нього інший менталітет. Саме за цю хандру полюбив свого героя Пушкін. Іронія поета стосовно Онєгіна в першій главі - це багато в чому іронія стосовно самого себе. Перша глава - це скоріш портрет цілого покоління молодих людей напередодні повстання декабристів, ніж особистості. Індивідуальна риса героя, «різкий охолоджений розум», проявляється хіба що в тому, як нещадно чесно дивиться він на самого себе, їдучи до дядька заради спадку. Але, знову ж таки, в його час не соромно бути цинічним. У цьому навіть є демонстрація певної уявної переваги. Як і в наші дні, коли над усім глузують й усе більше втрачаються моральність та святині. Слово хандра часто мелькає і в листах Пушкіна. У1822 році він зізнається у листі до П. А. Плетньова:

«Ти, звичайно б, вибачив мої легковажні рядки, якби знав, як часто буваю схильний до так званої нудьги. У ці хвилини я злий на цілий світ, і ніяка поезія не ворушить мого серця». У травні 1825 року в листі до Рилєєва читаємо: «Тобі нудно в Петербурзі, а мені нудно в селі. Нудьга є однією з ознак мислячої істоти. Як бути?» Як бачимо, стан нудьги був знайомий усім мислячим людям епохи, а значить, він наслідок не стільки властивостей особистості, скільки часу. Російська нудьга - непросте, глибоке душевне почуття безпредметної туги, яку людина усвідомлює і від якої страждає. Цей сплав настроїв, думок і почуттів визначав ставлення тогочасної людини до світу. У стані хандри людина натикається на непереборні перешкоди, але при цьому в її душі часом спалахують спроби до дії, правда, марні, тому що дія, як правило, не руйнує нудьгу, а лише посилює її. Життя втрачає сенс, а тому й виникають питання: «Що робити?», «Як бути?».)

- Яке із своїх занять покинув найпершим, охоплений хандрою Онєгін? Як ви думаєте, чому? («Причудницы большого света!/Всех прежде вас оставил он...»)

- Спираючись на текст, розкажіть, як Онєгін намагався позбавитися від спліну? (Строфи 43- 44.) прокоментуйте ключові фрази:

«Онегин дома заперся,

Зевая, за перо взялся,

Хотел писать — но труд упорный

Ему был тошен; ничего

Не вышло из пера его...»

«Уселся он — с похвальной целью

Себе присвоить ум чужой;

Отрядом книг уставил полку,

Читал, читал, а все без толку (...)

Как женщин, он оставил книги,

И полку, с пыльной их семьей,

Задернул траурной тафтой»)

- Як ви думаєте, чому автор підкреслює, що він познайомився з Онєгіним саме в розпалі його хандри? Чому Євгеній йому сподобався? (Строфи 45-51.)

Прокоментуйте, що спільного й чим відрізняються герой і його автор?

- Як змінилося життя Онєгіна в зв’‎язку зі смертю дядька? (Строфи 52- 53.)

- Виразно прочитайте строфу 54. Виділіть ключові слова. Поясніть, чи позбавився Онєгін від хандри, опинившись у сільській місцевості? Як ви думаєте, чому? (У Онєгіна не був сформований життєвий стрижень, не було мети, якій би він присвятив життя, й тому йому залишаються хандра, цинізм, скепсис.)

ІІІ. Рефлексія.

Самостійна робота Заповніть кліше таблиці:

Поєднання в романі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» рис романтизму та реалізму

Епічне начало

Ліричне начало

Розповідь про події від імені автора

Віршова форма

Дія твору відбуваються впродовж тривалого часу

Наявність ліричних відступів від основного сюжету, вільні переходи в просторі й часі (вільний хронотоп)

У творі виписано декілька сюжетних ліній

Авторські відступи, характеристики й зауваження, що стосуються різних сфер людського життя

Система образів розгалужена (головні герої, другорядні, епізодичні персонажі)

Неприхована авторська позиція, емоціональна оцінка дійсності, подій, героїв

Роман у віршах значно більший за обсягом порівняно з поемою

Образ ліричного героя (автора)

Пріоритетним автор зробив орієнтацію на зовнішнє зображення життя в його різноманітних проявах (Пушкін подає його в двох площинах - як життя вищого світу Петербурга та як життя дрібних поміщиків у селі)

Глибокий психологізм, увага до внутрішнього світу персонажів

Показ впливу оточуючого середовища (соціуму) на людину

Відірваність ряду героїв від реального життя, їх зорієнтованість у світ мрій

Зображення типових героїв у типових обставинах

Наявність зовнішнього й внутрішнього конфліктів у поведінці героїв

Достовірність зображення («зображення життя у формах самого життя» (В. Бєлінський)

Критичне ставлення головного героя до оточуючого світу

Сприйняття особистості як продукту соціуму

Риси «байронічного героя», героя з похмурою душею в образі головного героя

 

Зображення любовних колізій

Робота з епіграфами

- Виразно прочитайте епіграфи до уроку. Прокоментуйте вислови Арсенія Тарковського та Анни Ахматової. Чи поділяєте ви їхню точку зору на роман Пушкіна «Євгеній Онєгін»?

IV. Домашнє завдання:

Усім: прочитати зміст роману до кінця.

Виконати міні -проект «Один день із життя героя» (записати основні заняття героя впродовж дня, підписати їх цитатами з твору)

ІІ в. - «Освіта Євгенія Онєгіна» (скласти перелік знань і вмінь, використовуючи цитати)*







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.