РМ № 2. Зображення різних сфер життя у романі Євгеній Онєгін. Художнє новаторство О. С. Пушкіна. Образ автора

РМ № 2. Зображення різних сфер життя у романі Євгеній Онєгін. Художнє новаторство О. С. Пушкіна. Образ автора

Зарубіжна література 9 клас І семестр - розробки уроків

Мета: спираючись на текст роману Пушкіна, дати характеристику панорами російської дійсності 20-х років XIX століття та художнім засобам її створення; поглибити учнівське розуміння про новаторство Пушкіна в царині реалістичної літератури; розкрити демократизм автора; сприяти формуванню критичного мислення учнів, виробленню вміння сприймати твори літератури в історико-культурно му контексті.

Обладнання: фрагменти фільму-опери «Євгеній Онєгін», ілюстрації, тексти твору.

В нем отразился век и современный человек изображен довольно верно.

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань. Створення проблемної ситуації

Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про головні проблеми російської дійсності в першій чверті XIX століття

У першій третині XIX століття Росія залишалася одним із останніх форпостів кріпосництва у Західній Європі; складовими російського соціуму були дворяни (аристократична привілейована верхівка), вільні селяни й кріпаки. У той час, коли більшість країн вже перейшли на капіталістичний спосіб господарювання, Росія залишалася феодально обмеженою. Найганебнішим було право одних людей володіти іншими людьми, як речами. Наполеонівське нашестя, підйом національної самосвідомості російського народу, Бородинська битва й закордонний визвольний похід російської армії продемонстрували наявність у російському суспільстві здорових життєздатних сил/й штовхнули значну частину передової аристократії до розуміння необхідності скасування кріпосного права та розвитку демократичних свобод в Росії. Пушкін був серед тих молодих прогресивно мислячих дворян, які розуміли ганебність політики царизму й злиденне існування простого народу.

- Сформулюйте центральну тему роману Пушкіна «Євгеній Онєгін». (Центральною темою роману «Євгеній Онєгін» стала доля героя часу, його духовно-моральне самовизначення, незадоволеність існуючим станом речей і пошуки свого місця в житті.)

- Що саме Пушкін вважав визначальною рисою свого покоління та його долі? Як це пов’‎язане з головним конфліктом роману? (Визначальною рисою свого покоління і його долі, сенсом своєї історичної драми Пушкін вважав трагічне протиріччя між надзвичайними окритими можливостями особистості та її суспільною непотрібністю. У своїх сучасниках (Чаадаєві, Каверіні, Пущині та інших) він бачив «видатних російських людей епічного масштабу», котрі у вищому світі мали вести життя пересічних людей - поміщиків, офіцерів, чиновників. Це було наслідком колосального трагічного розриву двох станів і двох Росій - народної та дворянської.

Добі романтизму, літературі перших десятиліть XIX століття був притаманний пильний інтерес до національних основ життя. Після перемоги над Наполеоном Росія усвідомила свою національну значущість у всесвітньому історичному процесі. Пушкін, працюючи над романом «Євгеній Онєгін», мислив естетичними категоріями просвітників і романтиків. Різке протиставлення двох життєвих сфер, «природи» й «цивілізації», виливається в конфлікт між ними. Вони ворожі одне одному. Тетяна успадкувала кращі риси «природної людини», чутливої до краси, схильної до напруженого внутрішнього життя, прагне внутрішньої гармонії. Онєгін є втіленням усіх вад «цивілізації», беззмістовного й метушливого світського життя. Зустріч «природи» й «цивілізації» призвела до трагічних наслідків для обох героїв. Проте Пушкін пишається Тетяною. Попри всі випробування долі вона зберегла цілісною душу та свою владу над нею.)

- У якому з творів Пушкін вперше зобразив тип сучасника, розчарованого дійсністю? (Уперше тип людини, створеної часом, Пушкін зобразив у поемі «Кавказький полоненик» (1821), показавши байдужість героя до життя, до його радощів, передчасне «старіння душі», які стали визначальними рисами молодих людей його часу. Пізніше Пушкіна захоплює думка закарбувати тип молодого сучасника в поетичному образі: у творчості Пушкіна «відбувалося становлення реалістичного стилю в суперечках, взаємопритягуванні, взаємозбагаченні та взаємо- відштовхуванні зі стилем високого романтизму. До роману вірша митця вів внутрішній розвиток його генія та весь поступальний розвиток російської літератури.)

- Які пріоритети в зображенні дійсності давав Пушкіну жанр «Роману у віршах»? (Вже на початку XIX століття у світовій літературі домінуюче місце посідає жанр роману, який витісняє епічну поему. Гегель і Бальзак у Західній Європі, а Бєлінський у Росії визначили роман як епос приватного життя. За визначенням М. Бахтіна, у романі народжується новий тип героя, який «формулюючи відверто індивідуальні принципи приватної й загальної поведінки, ...висловлює незадоволення способом життя більшості». Конфлікт із суспільством відкриває залежність особистості від суспільних колізій, котрі вона, як правило, здолати не в силах й тому віддаляється від суспільства у пошуках самої себе. Зрозуміло, що Пушкін спирався на європейську романну традицію з новим типом героя («Рене» Р. Шатобріана, «Мельмот-скиталець» Ч. Метьюріна, «Адольф» Б. Констана), а найбільший вплив на нього мали романтична поема Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда» (про це свідчать численні зіставлення Онєгіна з Чайльд Гарольдом) та роман у віршах «Дон Жуан». За словами Г. Г. Красухіна, «Онєгін орієнтується на Чайльд Гарольда... ця риса характеризує тодішній час, вона - його яскрава прикмета. Ми пам’‎ятаємо, що перша глава описує світське життя петербурзького молодика наприкінці 1819 року. А в той час Чайльд Гарольд був кумиром молоді». Поєднавши епічне й ліричне начало у «романі у віршах», Пушкін тим самим зміг показати свого головного героя (і не тільки його) як продукт соціуму, а з іншого - глибоко проникнути в психологію окремої людини, окремого суспільного стану та всього суспільства в цілому.)

- Визначте головну проблему роману «Євгеній Онєгін». (Проблема мислячої російської людини, її призначення, її ролі в долях країни й народу постає у Пушкіна як проблема духовного життя чи духовної смерті особистості. Створення Онєгіна та його літературних нащадків у російській літературі (Печоріна, Бельтова, Рудіна, Обломова...), на думку науковця В. С. Непомнящого, «сутьактыбеспощадной требовательности русского мыслящего человека к себе, предельной интеллектуальной отваги, величайшей совестливости и духовной ВЫСОТЫ». Головна проблема, що хвилює автора, це проблема сучасної йому людини. Але проблема, порушена в «Онєгіні», не особиста - це проблема людини й людства, проблема Росії, а точніше, двох Росій: тієї, що перейняла все те, що нахлинуло із Заходу, і тієї, котра берегла ідеали навіть не Росії, а Русі православної, народної.)

III. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Аналітичне дослідження в просторі означеної теми уроку

- За визначенням В. Бєлінського, роман «Євгеній Онєгін» - це «енциклопедія російського життя». У чому пролягає суперечливість цього твердження? (Формула Бєлінського, що визначила роман Пушкіна як «енциклопедію російського життя», вже у свій час містила в собі невирішувану суперечність: ця суперечність розійшлася з визначенням критика «Євгенія Онєгіна» як «вечно живущего и вечно движущегося явлення». У чому ж парадокс? А він у тому, що енциклопедія не живе вічно й вічно не рухається, це зібрання зупинених знань. Проте слова про «енциклопедію» впродовж тривав лого часу зберігають свою авторитетність і слугують своєрідним методологічним керівництвом для вивчення роману. Тож, основу поетики роману «Євгеній Онєгін» складають енциклопедизм і в той же час рух, процес. Саме як процес роман усвідомлювався й автором. Пушкін видавав його по главах, як відкритий твір, що знаходиться в стані становлення. В. Непомнящий зазначав, що «свободный роман» вырастал из жизни и «размывался» в жизнь, захватывая, втягивая в себя читателя, ...превращая его восприятие в свой содержательный и структурний элемент». «Вільний роман» Пушкін знаходиться в процесі організації на кожному кроці, поступово, й, за висловом Ю. Лотмана, його «текстом виявляється Життя».)

Робота з епіграфом. Створення проблемної ситуації.

Виразно прочитайте епіграф до уроку. Визначте, де саме в романі «Євгеній Онєгін» й з якого приводу прозвучали ці слова? Чи можна вважати роман Пушкіна таким, що в ньому «отразился век / И современный человек / Изображен довольно верно...»?

Проблемна ситуація

Маємо визначити в результаті дослідження, наскільки в романі «Євгеній Онєгін» О. Є. Пушкіна відобразилася картина сучасного йому життя. Маємо довести, що в «Євгенії Онєгіні» «отразился век / И современный человек / Изображен довольно верно...».

- Які сфери російської дійсності знайшли відображення в романі Пушкіна?

- Яку роль відіграє історичний час у творі?

Самостійна робота по варіантах за запропонованими пам’‎ятками

I варіант. Створює стислу характеристику відображення столичного життя в романі (Петербург, Москва).

II варіант. Створює стислу характеристику відображення провінційного життя в романі

Пам’‎ятка для створення характеристики сфер російської дійсності

1. Де й коли відбуваються події? (Росія, Петербург, Москва, провінційне село.)

2. Коли відбуваються зображувані події? (Двадцяті роки XIX століття.)

3. Як зображене життя аристократії? Визначте його пріоритети та проблеми.

4. Як зображене життя простолюду? Визначте його пріоритети та проблеми.

5. Як вплітається доля головних героїв у цю художню сферу роману?

6. Яку роль у створенні картини часу відіграють другорядні й епізодичні персонажі?

7. Визначте ставлення автора до зображуваного. Як авторські характеристики, зауваження та ліричні відступи «оживляють» картину тогочасного російського суспільства?

8. Які художні засоби використав Пушкін для зображення цієї сфери російського життя? Наведіть приклади.

9. Визначте своє особисте ставлення до зображуваного.

10. Зробіть висновок, як обставини вливають на людину, спираючись не текст.

11. Поміркуйте, чи може особистість змінити світ навколо себе? Підтвердьте цитатами.

І варіант. Стисла характеристика столичного життя

У романі О. С. Пушкіна дійсно, як в справжній енциклопедії, відображені всі сторони російського життя початку XIX століття. Десяті -двадцяті роки позаминулого століття у Росії були часом підйому національної самосвідомості. Краща частина російського дворянства виступила проти кріпосництва й абсолютизму. Головною проблемою «Євгенія Онєгіна» є проблема кризи дворянської культури, відображення тих історичних суперечностей, що постали перед панівним класом у кріпосницький Росії. Сюжет відображує історію зіткнення кращих характерів, створених дворянською культурою, із суспільством, що породило ці характери. Визначальним моментом у розвитку сюжету є вплив на героїв суспільних умов та умовностей, характерних для дворянського середовища, які приводять їхню особисту долю до краху. Композиція «Євгенія Онєгіна», побудована за принципом розгортання дії й характерів, відрізняється типовими рисами реалістичної композиції:

1) природність самого життєвого процесу, розгортання характерів у їх природному побутовому й соціальному середовищі (на противагу «романтичним» поемам, де спостерігається умовність життєвих обставин, в яких формується й функціонує характер);

2) логічна послідовність розвитку дії й розвитку характерів;

3) типовість і закономірність життєвих обставин та вмотивованість вчинків.

У характері Онєгіна помітні такі суттєві моменти: типове дворянське виховання, світське життя, загроза банкрутства, отримання спадку, приїзд у село, випадкова «дружба» з Ленським, дуель, мандрівка, повернення до Петербурга, любов до Тетяни, коли вона стає «неприступною богиней роскошной, царственной Невы», тобто повернення до того ж світського життя, від якого він відійшов свого часу, - ось той основний ланцюжок подій, в яких реалізується характер Онєгіна. (Цей же принцип прослідковується й у змалюванні образів Ленського, Тетяни.)Чим ширше і багатогранніше розкриваються в романі характери персонажів, тим глибше виявлять себе й протиріччя оточуючого соціального середовища. Безглузда смерть Ленського, згасання Онєгіна в «бездействии досуга», мізерна роль Тетяни в ролі «законодательницы зал», драматичний фінал її життя («но я другому отдана...») й життя самого дворянства, як воно подане в романі, - все це в комплексі приводить до висновку про глибоке усвідомлення Пушкіним «несовершенства мира», в якому гинуть його кращі представники.

Кріпосницьке середовище руйнує, знецінює характери, які носіями кращих рис людяності, знищує людей, які критично ставляться до цієї дійсності. Ось суперечність соціальної дійсності того часу, яку викриває Пушкін в «Євгенії Онєгіні». Образ людини, яким його бачив Пушкін, мав у собі такі прагнення, повноцінне здійснення яких було можливе в інших соціальних умовах, і в цьому реалістичність цих образів.

У російському суспільстві підсилився інтерес до прогресивних мислителів і філософів Заходу (наприклад, Онєгін читає Адама Сміта, а Руссо - улюблений письменник Тетяни Ларіної). З притаманним йому лаконізмом Пушкін зображує економіку й культурне життя тогочасної Росії. З роману ми дізнаємося, які п’‎єси, що йшли тоді в театрах, користувалися успіхом; що знаменитим постановником балетів був Дідло; разом з автором зачудовано любуємося дивовижною грацією «блистательной и полувоздушной» Істоміної, дізнаємося про талановиту російську трагічну актрису Семенову. Легко, ніби мимохідь, торкається Пушкін питань економіки Росії, але при цьому дає вичерпні й влучні характеристики. У Росію «за лес и сало» ввозилися всілякі дрібниці й предмети розкошів: «духи в граненом хрустале», «пилочки», «щетки тридцати родов».

На цьому широкому фоні автор виводить галерею представників усіх суспільних прошарків російської нації, від великосвітського денді до кріпачки. На самому початку роману він описує зимовий ранок трудового Петербурга:

«...Петербург неугомонный

Уж барабаном пробужден.

Встает купец, идет разносчик,

На биржу тянется извозчик,

С кувшином оттенка спешит,

Под ней снег утренний хрустит...»

Ця картина протиставлена способу життя «золотої дворянської молоді». Онєгін, стомлений «шумом бала», повертається вранці додому й просинається далеко «за полдень». Життя Євгенія одноманітне й пістряве: бали, ресторани, театри, знову бали, знову ресторани... Зрозуміло, що таке життя не могло задовольнити розумну, мислячу людину. Ми розуміємо, чому Онєгін розчарувався в оточуючому світі, в суспільстві, в людях. Адже «вищий світ» - це здебільшого люди егоїстичні, байдужі, позбавлені високих прагнень. Пушкін подає вбивчий портрет столичної аристократії у восьмій главі:

«Тут был, однако, цвет столицы,

И знать, и моды образцы,

Везде встречаемые лица,

Необходимые глупцы...

З іронією автор відзначає, що вершки столичного світу складають пихаті дами, бальні диктатори, пани, «заслуживающие известность низостью души». Провінційністю віє від дворянської Москви. У сьомій главі Пушкін сатирично зображує московську аристократію. Тут і Любов Петрівна, яка любила брехати, й Іван Петрович, головною рисою якого є дурість, і скупий Семен Петрович. Характеристика московського панства точна й вичерпна:

«Все в них так бледно, равнодушно;

Они клевещут даже скучно;

В бесплодной сухости речей,

Расспросов, сплетен и вестей

Не вспыхнет мысли в целы сутки,

Хоть невзначай, хоть наобум...»

У «Євгенії Онєгіні» уповні реалізувалися реалістичні принципи у створенні сюжету. Для кожного з героїв знайдений властивий їм тип життя, підібрані ті обставини, в яких вони виявляють себе з найбільшою повнотою. Так, Євгеній Онєгін зображений у колі таких життєвих обставин, у який дійсно й формувався тип витонченої, безініціативної людини, що втрачала здатність і бажання до справжнього повноцінного практичного життя.

За образним висловом В. С. Непомнящого, в пушкінському світі, «світло істини, спільної для всіх, змушує тіні лягати в точній відповідності з дійсним станом речей». «Божественна свобода» сягає дуже далеко: у його баченні світу немає нічого осудного, однозначно негативного. Якщо і є дещо дійсно трагічне у його світовідчутті, так це те, що істина беззахисна, нею легко знехтувати, тому що вона відома усім. Неможливо не погодитися з дослідниками: філософія творчості Пушкіна полягає е в її

загальнолюдській спрямованості на пошук правди, в своєму художньому світовідчутті він прагне заповітного й піднесеного. Буття постає перед творцем як надзадача, а оскільки буття невичерпне, у творчості немає й не може бути останнього слова (в основі думки М. Бахтіна).

Росія знаменувала для Пушкіна нелегку, але плідну зустріч різних просторів, різних життєвих способів, народів, вірувань, мов, людських характерів. Пушкін був твердо переконаний у своєрідності російського світу, в суттєвій відмінності історії Росії та історії Західної Європи. Ніколи не переступивши західного кордону Росії, Пушкін сприйняв західну культуру, виховуючись спочатку на Вольтері й французькій літературі, потім на Байроні, Шекспірі, Гете...Але в його душі витонченість впливу європейської культури поєднувалася з «русским духом». Геніальна здатність Пушкіна до синтезу, що здатен примирити протилежності, що відкриває широкі духовні й історичні перспективи, робить його захисником цінностей російської національної культури, але й стверджує й необхідність західної культури для Росії, «...в художественном творчестве он проявил эту всемирность стремления русского духа неоспоримо», - стверджував Ф. М. Достоевський. Говорячи про роман у віршах «Євгеній Онєгін», ми розуміємо, що це «твір не тільки про кохання, але й про долі Росії». Його сюжет, побудований на тяжінні-протистоянні «героя часу», скованого «європейським» вихованням, що сформувався на чужорідному світогляді, - і провінційної панночки, яка залишилася російською за своїми ідеалами, життєвими і релігійними уявленнями, незважаючи на французьку мову й англійські романи, - віддзеркалює тяжіння-протистояння Захід - Росія і містить у собі всеохоплюючий історичний сенс. Пушкін вирішує проблеми Росії та російської людини, проблеми всесвітньо-історичного масштабу, коли йдеться про долю й сенс життя особистості, нації, країни. Сьогодні це на часі й для України, яка має вберегти власну самоідентифікацію у процесі входження в європейську спільноту.

II варіант. Стисла характеристика провінційного життя

(Примітка. Значна частина думок, висловлених в попередній характеристиці, є чинними й для характеристики провінційного життя в Росії, відображеного в романі Пушкіна.)

У «Євгенії Онєгіні» створений і образ російської тогочасної провінції. Головну увагу Пушкін приділяє зображенню провінційного дворянства. Обмеженість, примітивність інтересів, духовне зубожіння - ось головні риси «поместных владетеей». Їхні розмови не йдуть далі таких тем як вино, псарня, косовиця. Не випадково Пушкін зображує цих людей у вигляді чудовиськ у сні Тетяни. Вони так зубожіли й розумом, і душею, що майже не відрізняються від тварин. Гості на іменинах Тетяни - це яскраві взірці поміщицької породи. Вже в прізвищах автор розкриває їхню сутність: Буянов, Пустяков, Скотиніни. А два-три слова характеристики сільського пана здебільшого вбивчі, наприклад, Флянов - «владелец тощих мужиков».

Крім життя провінційних поміщиків, у романі правдиво зображене життя й побут селян. На прикладі няні Тетяни Ларіної Пушкін висвітлює гірку долю жінки-кріпачки, котру тринадцятирічною дівчинкою видали заміж проти її волі. Автор не розповідає про експлуатацію селян та гноблення кріпаків, але однією фразою, одним епізодом він абсолютно точно демонструє жорстокі порядки, що панували на селі. Мати Тетяни так само просто й природно, як солила гриби, ходила в баню по суботах, била служанок, віддавала селян в солдати, змушувала дівчат, які збирали ягоди, «чтоб барской ягоды тайком уста лукавые не ели».

Сюжет «Євгенія Онєгіна» тільки на перший погляд видається обмеженим любовним конфліктом, але причини його соціального порядку - це конфлікт особистості й середовища, особистості й суспільства, - відчуваються в самій долі героїв.

Так, добираючи події для характеристики Тетяни, Пушкін був обмежений тією обставиною, що жінка в той час не мала ніяких можливостей для вияву своєї суспільної активності, й у цьому сенсі любовний конфлікт був вже формою виразу суспільного протесту.

Особливо це стосується листа Тетяни, який був порушенням звичних норм суспільної поведінки. Не випадково Пушкін в декількох строфах вмотивовує вчинок Тетяни й виправдовує його. Досить пригадати, що навіть у такий момент суспільного піднесення, яким було повстання декабристів, суспільна активність жінки могла виявитися лише в тому, що вона ділила долю чоловіка, при цьому сам цей факт (від’‎їзд Трубецької, Волконської, Муравйової та інших) мав величезний суспільний резонанс. Таким чином, в романі «Євгеній Онєгін» своє художнє втілення знайшли всі прошарки російського суспільства, всі сторони й проблеми російської дійсності. Й що найважливіше, Пушкін зумів їх побачити очима всієї нації, всього народу.

V. Рефлексія

- На думку літературознавців Є Каманіної та Ю. Лотмана, роман «Євгеній Онєгін» - це роман- діалог, це витвір творчої особистості, яка впізнає Себе тільки в Діалозі» тобто в суперечностях дійсності (Каманіна). Які суперечності (проблеми) сучасної Пушкіну російської дійсності зобразив у своєму романі Пушкін? Наскільки вони є актуальними для сучасного світу?

- Чи можна Онєгіна вважати нещасною людиною? Що саме робить його життя позбавленим сенсу? Визначте, хто в цьому винний в більшій мірі - сам Онєгін чи суспільство, в якому він живе? Аргументуйте відповіді.

- З тексту роману відомо, що Онєгін був атеїстом? Чи можна це вважати однією з причин його дисгармонії зі світом і собою? «Російська людина без Бога погань», - писав Достоєвський. Як це виявило себе в образі Онєгіна?

- Чи можна картину, сучасного Пушкіну світу вважати стовідсотково об’‎єктивною, адже це роман у віршах? Яку роль відіграють ліричні відступи у створенні в романі художнього образу доби? (Роман Пушкіна поєднує в собі епічне й ліричне начало. Ліричні відступи представляють автора як героя роману й відтворюють його власну біографію (наприклад, перша глава - розповідь про молодість, натяки на південне заслання; шоста глава - прощання з юністю; восьма - згадки про роки навчання в Ліцеї). Разом з тим у ліричних відступах виявив себе суб’‎єктивний світ автора. Завдяки ліричним відступам, Пушкін створив органічну єдність епічної широти та ліричної суб’‎єктивності. «Євгеній Онєгін» - не просто «енциклопедія російського життя», а енциклопедія від першої особи.)

VI. Домашнє завдання:

Опрацювати С. 117-122, підготувати презентації «Лермонтов-художник», за однією із поезій Лермонтова. *






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.