Частина 1. Медіакомпетентність вчителя: виклики та можливості
Палітра уроку зарубіжної літератури на мольберті сучасності: розвиток медіакомпетентності вчителя
Казакова Оксана, учитель зарубіжної літератури, учитель-методист, заступник директора з науково-методичної роботи Миколаївського муніципального колегіуму ім. В. Д. Чайки
У «Школі майбутнього» Кен Робінсон розкриває головний принцип сучасного вчителя: «Те, що має значення для учнів, має значення і для нас» [5; с.29]. Постає питання, а що «має значення» для нового «мультимедійного покоління» ? Перш за все, ми спитали у самих школярів, і вони зазначили, що хочуть бачити на уроках електронні інтерактивні засоби, імерсивні технології (віртуальну, доповнену, змішану та модифіковану реальності), новаторські програми. Педагоги, що використовують імерсивні технології, дозволяють учню відчувати себе у вирі подій художніх творів та ключових історичних моментів, дають можливість опинитись всередині організму людини або у космосі. Чому для сьогоднішнього учня так важливо все «відчувати» ? Проведена нами діагностика учнів 7-х класів Миколаївського муніципального колегіуму показала, що 73% учнів є кінестетиками. Це підтверджує необхідність пошуку нових педагогічних підходів, адже для учня головним є відчуття занурення, а не споглядання і прослуховування. Діагностичні матеріали, надані психологічною службою колегіуму, дозволили порівняти результати нашої діагностики з діагностикою учнів 7-х класів 2008 року, за результатами якої 75% учнів виявилися візуалами. Зазначене вище доводить, що сьогодні необхідно застосовувати нові методи та технології, які спрямовані на занурення учня у матеріал за допомогою різних видів реальності. До того ж, в сучасному освітньому процесі на сцену виходять діяльнісні або діяльнісно-ціннісні технології, які зручно реалізовувати за допомогою мультимедійних засобів та імерсивних методів, прийомів і форм.
Зазначені вище технології потребують нових вимог до пізнавальної діяльності учня: вміння знаходити інформацію з різних авторитетних джерел та аналізувати її, «бачення» методів маніпуляцій та вміння протидіяти їм, ефективно комунікувати у медіапросторі та просувати свої ідеї, «правильно» реагувати на кібербулінг, створювати якісну медіапродукцію. Все це вимагає сформованості у школярів певного рівня медіакомпетентності, а формувати її має медіаінформаційно грамотний вчитель.
Перший крок у вирішенні проблеми — це безперервний розвиток медіакомпетентності педагога, яка в наукових дослідженнях розглянута як «інтегративна якість особистості педагога, що визначається готовністю до вибору, використання, критичного аналізу, оцінювання, створення і передачі медіатекстів в різних видах, формах й жанрах, аналізу складних процесів функціонування медіа у соціумі [Бодалев, 2011], як сукупність мотивів, знань, вмінь, здібностей, що сприяють медіаосвітній діяльності педагога в різновікових аудіторіях [Федоров, 2010]. Медіакомпетентність більш точно визначає суть наявних у педагога вмінь використовувати, критично аналізувати, оцінювати й передавати медіатексти. Беручи до уваги те, що останнім часом учні все частіше стали скаржитися на медіаагресію у медійному середовищі (наприклад, на кібербулінг у соцмережах), необхідно, на наш погляд, додати до визначення медіаосвіта — ще вміння протидіяти медіанасильству та медіаагресіїї, тобто здатність особистості до безпечного перебування в кіберпросторі.
Ми розглядаємо медіакомпетентність педагога у трьох площинах: індивідуальна, загально-професійна і предметна.
Загально-професійна педагогічна медіакомпетентність пов’язана з вмінням пересуватися з учнями одними онлайн-траєкторіями, слідкувати за їхньою онлайн-репутацією, володіти алгоритмами протистояння кібербулінгу, медіаманіпуляціям, тобто педагог має вміти навчити учня ефективно і безпечно перебувати у віртуальній реальності. Також важливим є питання організації якісного дистанційного навчання та вміння працювати на освітніх порталах. Так в роботі О. Мерзлякової мова йдеться про інформаційну грамотність вчителя в контексті протидії пропаганді, у працях Л. Найдьонової представлені алгоритми протидії кібербулінгу.
Предметна медіакомпетентність повязана зі специфікою шкільних дисциплін. Так медіаосвітою майбутнього вчителя у вищій філологічній школі займалась О. Семеног, формуванню медіаграмотності вчителів початкових класів присвячені праці Г. Єрко, О. Плотнікової, І. Стеценко, інформаційній культурі як складовій професійно-педагогічної культури вчителів іноземної мови присвячено роботи І. Лук’янчик, питання формування компетентності педагога-музиканта розглядається Н. Приваловою, Н. Шубенко. Щодо предметної компетентності вчителів літератури, то на перший план виходить вміння аналізувати медіатексти, використання мультимедійного супроводу та імерсивних технологій, побудова уроку як гіпертексту, імплементація в урок інтерактивних методів та прийомів з використанням гаджетів (Quiz, Kahoot, Контур).
Беремо за основу структуру медіакомпетентності Л. Найдьонової, яка виділяє 3 компоненти: технічний, когнітивний, комунікативно-творчий. Вважаємо за необхідне додати ще й мотиваційно-ціннісний.
Мотиваційно-ціннісний компонент пов’язаний з усвідомленням педагогом необхідності: — у постійному розвитку власної медіакомпетності та медіакультури учнів; — використання електронних засобів, мультимедійних та імерсивних технологій; — просування своєї педагогічної творчості та надбань за допомогою інтернет-простору.
Технічний компонент пов’язаний з ефективним використанням педагогом медіа-засобів як у побуті, так і у професійній діяльності; з вмінням пристосовуватися до постійних змін і модифікацій сучасних технологій; з усвідомленням необхідності бути мобільним та адаптивним у світі сучасних медіатехнологій. Вчитель має сприймати гаджети та девайси, як доступні інструменти і вміти їх ефективно використовувати; працювати з пошуковими системами, володіти хмарними технологіями та самостійно опановувати мультимедійні програми і використовувати їх у власній педагогічній діяльності.
Когнітивний компонент (критичне розуміння) — пов’язаний з сприйняттям і оцінюванням педагогом медіатекстів. Важливим є те, наскільки педагог здатен «читати», класифікувати та аналізувати медіа-контент. Вкрай необхідно вчасно ознайомити педагогів з маркерами маніпуляцій, щоб вони могли самі відрізняти фейки від правди і «джинсу» від об’єктивної подачі матеріалу, крім цього, їх місія — навчити цьому своїх вихованців.
Комунікативно-творчий компонент пов’язаний з попередніми, адже здатність спілкуватися та просувати (рекламувати) власну творчість за допомогою медіа вимагає і технічних знань, і когнітивних вмінь. Цей компонент базується на стосунках, які педагог будує з іншими за допомогою медіазасобів, зі створенням контенту, включаючи соціальні відносини, громадську участь. Більшість педагогів з легкістю спілкуються у мережах, ведуть власний канал на YouTube, знімають відео у TikTok, що значно сприяє формуванню їх позитивного педагогічного іміджу та онлайн-репутації.
З метою визначення стану сформованості основних компонентів медіакомпетентності вчителів нами здійснене обґрунтування критеріїв трьох рівнів (високого, середнього та низького). Ми запропонували власну характеристику рівнів основних компонентів медіа компетентності:
Високий рівень
- технічний компонент: сформованість технічних та медіаопераційних навичок, які потрібні для ефективного застосування медіазасобів; вміння застосовувати різні пошукові системи та використовувати мультимедійні програми;
- когнітивний компонент: сформованість уявлення щодо авторитетних джерел інформації та вміння їх знаходити та використовувати, здатність розпізнати медіаманіпуляцію і розуміти її призначення, вміти аналізувати медіатексти;
- комунікативно-творчий компонент: вміння ефективно взаємодіяти з іншими і підтримувати мережі, створювати власний якісний медійний контент.
Середній рівень
- технічний компонент: часткова сформованість технічних та медіаопераційних навичок, які потрібні для ефективного застосування медіазасобів; фрагментарне використання мультимедійних програм (здебільшого за допомогою фасилітаторів);
- когнітивний компонент: вміння розрізняти авторитетні і не авторитетні джерела інформації, за допомогою фасилітатора знайти необхідну інформацію з авторитетних джерел; наявність теоретичних знань щодо природи медіаманіпуляцій та їх призначення, сформованість уявлення про медіатексти та вміння їх частково аналізувати (визначати їх призначення та на який контингент розраховані медіатексти, аналізувати специфіку розташування інформації).
- комунікативно-творчий компонент: вміння взаємодіяти з іншими і підтримувати мережі, здебільшого лише для «лайків», репостів, викладання власних фото та поодиноких постів.
Низький рівень
- технічний компонент: обмежена сформованість технічних та медіаопераційних навичок, потреба в інструкторі по користуванню технічними засобами та програмами;
- когнітивний компонент: незначне вміння розрізняти авторитетні і не авторитетні джерела інформації та знаходити необхідну інформацію з авторитетних джерел; відсутність наявності теоретичних знань щодо використання медіаманіпуляцій та їх призначення; поверхневе уявлення про медіатексти та їх аналіз;
- комунікативно-творчий компонент: обмежене вміння взаємодіяти за допомогою гаджетів і девайсів, підтримувати мережі та створювати власний медійний контент; відсутність бажання спілкування за допомогою медіа.
Слід зауважити, що вчитель літератури не лише повинен володіти медіакомпетентностю (бажано — на високому рівні), а й вміти розвивати її у своїх учнів. Відносно практичної реалізації функції вчителя при формуванні інформаційної культури учня, ми повинні пам’ятати, що сьогодні сучасному школяру не цікаво бути просто споживачем контенту, він прагне його створювати, а от наскільки якісним буде цей дитячий медіапродукт — залежить від учителя, який, у свою чергу, сам має володіти сучасними медіатехнологіями: створити та вести власний блог або канал на Ютубі, брати участь в он-лайн заходах, користуватись авторитетними джерелами інформації, працювати в популярних програмах (наприклад, «Prezi», а не в застарілому PowerPoint), володіти хмарними технологіями та орієнтуватися в освітніх Інтернет-порталах. Усе це не просто значно полегшить роботу вчителя, а й надасть певного авторитету серед молодого покоління, що «народилося з гаджетами у руках».
Отже, безперечно, що сьогодення потребує сформованості у сучасного вчителя і учня медіакультури, складовими якої є медіаграмотність та медіаобізнаність; медіакомпетентність розглядають як показник рівня медіакультури особистості, над підвищенням якої слід безупинно працювати.
Якщо розглядати медіакомпетентність як складову інформаційної компетентності, то постає питання, яка роль сучасного учителя літератури в ланцюгу: інформація — людина? Відповідь достатньо складна і в теоретичному, і в практичному аспектах. Що стосується теорії, то при наявності багатьох методичних напрацювань, усі вони, здебільшого, розглядають це питання у вимірі використання на уроці ІКТ. І тільки у роботах доктора філологічних наук В. І. Шуляра, є посилання на урок літератури як на самостійний гіпертекст. У методичних рекомендаціях науковця містяться сучасні методи роботи з інформацією на уроці літератури у розрізі медіаосвіти.
Значну увагу на уроках літератури необхідно приділити і професійному підходу до аналізу медіатекстів. Ще декілька років тому медіатекстом вважали продукцію мас-медіа (реклама, фільми, кліпи, новини, передачі), сьогодні ж під цим поняттям розуміють все, що несе певну інформацію та надає можливість зрозуміти посилання «автора» : етикетки, одяг, гроші, мурали, написи на стінах. Завдання педагога — навчити учнів декодувати медіатексти. Існує певний підхід до аналізу медіатекстів, який містить критичне сприйняття, аналіз репрезентації, стереотипів, жанрів; ідеологічний, іконографічний, семіотичний та наративний аналізи; контекстуальний аналіз та комерціалізацію. Це питання сьогодні вимагає від педагога постійного розвитку власної медіакомпетентності та критичного мислення, адже однозначної чіткої схеми або алгоритму щодо аналізу медіатесту бути не може, що пов’язане з постійною модернізацією форм, жанрів, методів їх створення.
Отже, аналіз наукових праць показав, що більшість дослідників (А. Волошина, О. Федоров, Ю. Казаков) у своїх роботах говорять про формування медіакомпетентності у студентів-філологів, які в більшості є представниками однієї вікової категорії і відносяться до покоління, яке з дитинства володіє певним рівнем медіакомпетентності, необхідно зосередити увагу на розвитку відповідних навичок у вчителів, які відносяться до різних вікових категорій і мають різний рівень медіакомпетентності. Праці наших земляків В. Шуляра, І. Царлової, А. Новицької, Т. Монахової, Г. Головченка містять практичні рекомендації щодо розвитку медіакомпетентності учнів та вчителів. Але скільки б не існувало рекомендацій, головний фактор розвитку медіакомпетентності вчителя — це сам вчитель, його бажання зробити урок літератури сучасним, ефективним та цікавим для всіх учнів.
Список використаних джерел
1. Ф. Іванов, Т. Іванова. Медіакомпетентність та медіаграмотність як основні компетентності сучасного педагога. Інформаційне суспільство. Серія: Проблеми соціальної комунікації. 2014. Вип. 20. С. 96 - 99. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/is_2014_20_23 (дата звернення: 5.08.2019)
2. Іванов В., Волошенюк О. Медіаосвіта та медіаграмотність / За науковою редакцією В. В. Різуна. Київ: Центр вільної преси., 2012. 352 с.
3. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід / За ред. Л. Найдьонової, О. Баришпольця.: Міленіум, 2009. 440 с.
4. Найдьонова Л. Медіапсихологія. Основи рефлексивного підходу. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2015. 244 с.
5. Робінсон К. Школа майбутнього //Літопис. Львів. 2016 С. 20-29
6. Шуляр В. Учень-читач і вчитель-фасилітатор в умовах 12-річної школи: [науково-методичний посібник] / Василь Шуляр, Надія Огренич. — Миколаїв : Видавець : Ганна Гінкул, 2006. — 208 с.
7. Шуляр В. І. Урок літератури в умовах 12-річної школи: 5-9 класи : [методичний посібник] / Василь Іванович Шуляр. — [2-ге видання]. — Миколаїв : Вид-во «Іліон», 2008. — 284 с.
8. Шуляр В. І. Сучасний урок літератури: технологічні моделі : [навчальний посібник] / Василь Іванович Шуляр. — Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — 136 с.
Посилання на схожі матеріали:
Дата останньої редакції: 02 березня 2026