Зосередження - Шарль Бодлер

Розважна будь, моя Скорбото! В неспокої

Ти звала Вечір; він спускається; він тут;

Кладе на місто тінь густі свої навої,

I буде мир одним, і другим — біль і труд.

В час, коли Втіха, кат без милості малої,

На бенкети бичем жене низотний люд,

Щоб жниво раб зібрав для совісті гризької,—

Скорбото, руку дай, ідімо від отрут!

Глянь, як киває нам з балконів хмар стемнілих

Усопших Років ряд в убраннях застарілих,

Як Жаль з глибоких вод нам усміх подає;

Як Сонця попели в могилу сходять кротку

I як на сході Ніч, мов саван, постає,—

О, слухай, дорога, її ходу солодку!

Переклад М. Зерова