Ось дерево звелось… - Райнер Марія Рільке

Ось дерево звелось. О виростання!

О спів Орфея! Співу повен слух.

І змовкло все, та плине крізь мовчання

новий початок знак новий і рух.

Виходять звір із лісової тиші,

покинуть кубельця чи барліг;

вони, либонь, зробилися тихіші

не з остраху, не з хитрощів своїх,

а з прислухання. Рев, скавчання, гам

змаліли в їх серцях, їм за пристанок

недавно ще була маленька хижа,

де крилася жадливість їхня хижа

і де при воді аж хитався ганок, -

там ти воздвиг в їх прислуханні храм.

Переклад М.Бажана