Ось дерево звелось… - Райнер Марія Рільке
Ось дерево звелось. О виростання!
О спів Орфея! Співу повен слух.
І змовкло все, та плине крізь мовчання
новий початок знак новий і рух.
Виходять звір із лісової тиші,
покинуть кубельця чи барліг;
вони, либонь, зробилися тихіші
не з остраху, не з хитрощів своїх,
а з прислухання. Рев, скавчання, гам
змаліли в їх серцях, їм за пристанок
недавно ще була маленька хижа,
де крилася жадливість їхня хижа
і де при воді аж хитався ганок, -
там ти воздвиг в їх прислуханні храм.
Переклад М.Бажана