«Тихе небо понад дахом…» - Поль Верлен

Тихе небо понад дахом

Синє та безкрає,

Темні віти понад дахом

Дерево схиляє.

Дзвін ласкавий у повітрі

Ніжно-ніжно плине,

Десь на дереві в повітрі

Чути зойк пташиний.

Скрізь життя спокійне й просте,

Боже, Боже милий!

Звуки лагідні і прості

З міста надлетіли.

— Що ж зробив ти, що так плачеш,

Тужиш так душею,

Що зробив ти, що так плачеш,

З юністю своєю?

Переклад М.Рильського