Соціальні і філософські джерела бунту Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського «Злочин і кара») - шкільний твір

10 клас
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА XIX СТОЛІТТЯ

Одна з основних тем творчості Ф. М. Достоєвського — тема взаємин людини й ідеї. У більшості його романів є персонажі, одержимі якою-небудь ідеєю, що живуть тільки нею, що підкоряють їй усі дії й у результаті руйнують і своє життя, і життя інших людей.

Роман «Злочин і кара» був задуманий автором ще на каторзі. Тоді він називався «П’яненькі», але поступово задум змінювався. І новий роман «Злочин і кара» став «психологічним звітом про один злочин». Але мова йде не про звичайне убивство, а про ідеологічне, виконане злочинцем-мислителем.

Але хіба Родіон Раскольников, бідний студент, — злочинець, убивця? Що штовхнуло його на злочин? Тяжкий стан на межі убогості, хвороба або винайдена ним самим теорія про «обраних» і «звичайних» людей? Що було раніше?

Автор роману намагається досліджувати соціальні і філософські джерела злочину Раскольникова.

Розумний, гордий, повний усвідомлення власної гідності, Родіон Раскольников виключений з університету, тому що йому не було чим платити за своє навчання. Живе він у крайній бідності, страждає від голоду і нужди, від принижень, що відчуває і він сам, і його мати, і сестра Дуня. Він бачить навколо тільки бруд, убогість, пороки. Він намагається допомогти Мармеладову, але марно; хоче допомогти Соні, своїй сестрі Дуні — однак вони залишаються «приниженими й упослідженими». Раскольников змушений закласти деякі свої речі, щоб не вмерти з голоду.

Він відчуває себе нікому не потрібним, знедоленим серед багатих особняків і ошатної публіки. Задавлений убогістю і несправедливістю, він приходить до думки про вбивство лихварки Альони Іванівни. Злочин цей має, так би мовити, теоретичне обґрунтування. Убивство старої — не просто банальне вбивство, а вбивство «по совісті».

Ще до злочину він пише і публікує статтю, у якій викладає теорію про те, що всі люди поділяються на «звичайних» і «незвичайних, як Наполеон». Незвичайні мають право задля блага людей переступити закон. Раскольников довго міркує про свою власну роль: «звичайна» він людина — «тварина тремтяча» чи «право має». І вирішив довести на ділі, що він «право має вчинити злочин по совісті», стати владарем світу.

Родіон Раскольников думав убити стару-лихварку, цю «нікчемну істоту», і врятувати від убогості себе і своїх близьких. Але він забув головне: ніхто не давав йому права позбавляти життя іншу людину. І все-таки, вчинивши злочин, Раскольников не зміг переступити через себе, через свою совість. «Я не стару вбив... я себе вбив», — скаже він.

Ф. М. Достоєвський спростовує теорію Раскольникова: логічне спростування представив Порфирій Петрович, а моральне — «вічна» Соня Мармеладова.

Ставлення до Раскольникова в Достоєвського складне, але вирок письменника нещадний — права на злочин не має ніхто! Показуючи нелюдськість буржуазного суспільства, Достоєвський усе-таки не в ньому бачить причину злочину свого героя. Причина — у самому Раскольникову. І перш ніж змінювати суспільство, треба змінитися самому.




На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.