Такий різний Маяковський... - шкільний твір

Такий різний Маяковський... - шкільний твір

11 клас
РОСІЙСЬКА ПОЕЗІЯ

І оглядатися на Маяковського нам, а може, і нашим онукам доведеться не назад, а вперед.

Марина Цветаєва

Двадцяте століття, століття суспільних протиріч, ламання старого, століття світових воєн і революцій. Це століття мало потребу у своєму поеті, що зміг би про нього розповісти як громадянин і поет. І тепер, коли XX століття вже увійшло в історію, розумієш, що можна назвати багато імен, але воно було б немислиме без В. Маяковського. З його натиском, з його вірою в події, що відбуваються, вмінням бачити і розуміти — хто ще міг бути уособленням століття? Права М. І. Цветаєва, що назвала В. Маяковського першим серед поетів того часу. Не беруся судити, чи виграє поезія, коли в ній поєднують політику і лірику, але Маяковський це зробив, і зробив геніально:

И только

боль моя

острей,

стою, огнем обвит,

на несгораемом костре

немыслимой любви.

(«Человек»)

У В. Маяковського своє місце в історії і, природно, у темі революції. Старше покоління знає поета як автора гасел і плакатів, «Левого марша», «Стихов о советском паспорте», вірша «Товаришу Нетте — пароходу и человеку», їм до душі його відкритість, захопленість побудовою нового суспільства. Але навряд чи вони задумувалися над тим, наскільки глибокий був поет у своїх прозріннях і сумнівах, як хотів бути зрозумілим!

Відразу після похорону Маяковського М. Цветава писала: «Боюся, що, незважаючи на народний похорон, на всю пошану йому, Росія дотепер не зрозуміла, хто їй був даний в особі Маяковського». Вдумаємося и рядки Маяковського:

Я хочу быть понят

моей страной.

А не буду понят,

что ж,

По родной стране

пройду стороной,

как проходит

косой дождь.

Це завершення вірша «Додому», яке не потрапило тоді на сторінки книг... Багато про що говорять ці рядки: про поета задиристого, сміливого, але в груди якого, за словами А. В. Луначарського, «було вкладено і билося гаряче, ніжне серце». Спробуємо почути, як стукало це велике людське серце:

Хорошо вам,

А мне

сквозь строй,

сквозь грохот.

как пронести любовь к живому?

Живе, тепле, людське Маяковський цінував понад усе на світі. У його віршах і поемах багато звірів, птахів, навіть у дощу він зумів роздивитися сторожко скошені очі, теплі дні післявоєнного світу порівнював зі щенятами з андерсенівських казок. Маяковський усе життя повставав проти кам’яної, чавунної величі монументів, не виносив їхньої пишності і мертвості. У віршах «Остання петербурзька казка» він з доброю усмішкою спостерігає за тужливим Мідним вершником, що назавжди закований у мідь і є в’язнем власного міста.

Маяковський — людина дивної здатності відчувати світ яскравим, таким, що вміє любити і ненавидіти:

Ненавижу всяческую мертвечину,

обожаю всяческую жизнь!

Один з перших віршів раннього Маяковського —

А вы

ноктюрн сыграть

могли бы

на флейте водосточных труб?

Як зрозуміти цей дивний і зухвалий вірш? Андрій Платонов запропонував свій варіант: «Він змушений був зіграти на тому інструменті, що був у нього «під руками»... Письменник вважає, що Маяковський передає страшний трагізм існування поета в оточенні нерозуміння. Прекрасне існує тільки в його уяві!.. Може, не варто ускладнювати Маяковського, адже він і так непростий. І не біда, якщо кожен зрозуміє його по-своєму.

Який чудовий вірш «Послухайте!»:

Если звезды зажигают,

значит, это кому-нибудь нужно,

значит, кто-то хочет, чтобы они были,

значит, кто-то называет эти плевочки

жемчужинами...

Як м’яко звучить звертання: «послухайте...» Якою ніжністю перейнятий вірш «Скрипка і трошки нервово», за яким на любимовській Таганні був поставлений цілий спектакль:

Знаете что, скрипка?

Мы ужасно похожи!

Я вот гоже

ору —

а доказать ничего не умею!

Давайте будем жить вместе!

А вірш «Дешевий розпродаж» змушує здригнутися від безвихідності життя:

Сегодня

в Петрограде...

ни за грош

продается драгоценная корона.

За человечье слово —

не правда ли, дешево?

Маяковський був закоханий у життя, про його оптимізм завжди говорять, а в його душевний біль просто не вірять, а він був:

Я одинок, как последний глаз,

у идущего к слепым человека.

Поет, люблячи людей, прагне перебороти розрив між людиною і людством, вивівши до великої правди людських почуттів. От як він писав про Людину:

Это я

сердце флагом поднял,

небывалое чудо XX века.

Маяковський дуже різний, не завжди той, якого презентувала офіційна точка зору, але завжди цікавий, чесний, різноманітний у виборі тем і для багатьох читачів великий поет часу. Вірші поета і сьогодні потрібні!



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.