Мій Маяковський... - шкільний твір

Мій Маяковський... - шкільний твір

11 клас
РОСІЙСЬКА ПОЕЗІЯ

Ця тема особиста для кожного, хто обрав її. Кожен буде, звичайно, говорити про те, що дороге йому в особистості і віршах поета, тому що це все-таки «мій Маяковський», хоча не виключені й інші повороти в темі... Для мене очевидним є те, що Маяковський — поет часу, революції і подій, свідком і учасником яких він був. «Моя революція», як говорив поет, і до цього додати нічого.

Справа — у масштабі особистості Маяковського, у ладі його душі, у здатності лірика далеке робити близьким, а у всьому дуже особистому знаходити загальнолюдське:

И чувствую —

«Я»

для меня мало, —

писав поет. Я поділяю думку про поета таких визнаних авторитетів слова, як А. В. Луначарський і режисер В. Мейерхольд, який першим поставив в 1918 році «Містерію-буф» Маяковського, а в 1929-му сатиричну п’єсу «Баня», поетів Марини Цвєтаєвої і Бориса Пастернака. Мені цікаве коло людей, з якими спілкувався і працював Маяковський. Це — математик і поет Велемир Хлебников, який намагався відшукати числовий код до пізнання історичних подій, розрахувати і визначити, де що відбудеться і чим завершиться. О. Блок, що передчуває «немислимі зміни», «немислимі заколоти», соратники по футуризму брати Бурлюки й Кручених. Я поділяю думку О. М. Горького про те, що Маяковський — трагічний поет. Горький відчув це, читаючи ранні вірші поета, і рішуче відокремив Маяковського від інших футуристів, захоплених словесними експериментами. Я розумію людей, які у разі потреби знайти ємку, хльостку і виразну фразу, звертаються до віршів Маяковського.

Мені подобаються вірші Андрія Вознесенського про Маяковського «Маяковський у Парижі»:

Каково Вам, поэт, с любимой?! —

Это надо ж — рвануть судьбой,

чтобы ликом,

как Хиросимой,

отпечататься в мостовой!

Гений. Мот. Футурист с морковкой.

Льнул к мостам. Был посол Земли...

Никто не пришел

на Вашу выставку, Маяковский.

Мы бы — пришли.

Вы бы что-нибудь нам почитали,

Как фатально Вас не хватает!..

………………………………………

Я дуже ціную і відчуваю щире прагнення Маяковського зробити світ кращим, людянішим.

Я бы всех в любви моей выкупал,

да в дома обнесен океан ее!

Поет розповідає про нелегке народження нового ставлення до праці, любові до Батьківщини: «Землю, которую завоевал и полуживую кыняньчил, вовек разлюбить нельзя!»

Авторське «добре!» засновано не на порожньому молодецтві, воно вистраждане в потрясіннях і злиднях.

Усе це я ціную в ліриці поета, якій би ревізії ці почуття і думки не піддавалися сьогодні. Маяковський пишався тим, що бачив і створював. Зробіть краще і пишайтеся цим кращим! Розмову із сучасниками Маяковський продовжує у вступі до поеми «На повен голос». Маяковський відкидає поезію і життя, якщо вони байдужі і глухі до страждань людей.

...неважная честь,

чтобы этаких роз мои изваяния высились по скверам, где харакает туберкулез...

Поет цінував вірність обов’язку понад усе, хоча зі стражданнями переживав свої особисті втрати і розчарування. Я ціную громадянську і людську мужність поета.

Але мій Маяковський — у віршах про кохання:

Нежные!

Вы любовь на скрипки ложите.

Любовь на литавры дожит грубый.

А себя, как я, вывернуть не можете,

чтобы были одни сплошные губы!

Слова тверді, але таке життя... І правда про почуття... Або от ще рядки Маяковського про любов:

...мне

ни один не радостен звон,

кроме звона твоего любимого имени.

(«Лилечка!»)

 

Помните?

Вы говорили:

«Джек Лондон,

деньги,

любовь,

страсть»,

а я одно видел:

вы — Джоконда,

которую надо украсть!

(«Облако в штанах»)

Для Маяковського кохання сильніше за смерть.

...на цепь нацарапаю имя Лилино,

и цепь исцелую во мраке каторги.

Найсвітліша поема В. Маяковського про кохання — «Люблю!» Як урочисто звучать у ній слова про кохання!

Подъемлю торжественно стих

строкоперстый, клянусь — люблю

неизменно и верно!

У 1922 році поет присвятив кілька віршів росіянці, що жила у Франції, Т. Яковлевій, з якою познайомився, перебуваючи в Парижі. Це про неї його рядки:

Ты не думай,

щурясь просто

из-под выпрямленных дуг.

Иди сюда,

иди на перекресток

моих больших

и неуклюжих рук.

«Тільки велика, гарна любов може ще врятувати мене», — говорив поет. Але, на жаль, така любов не прийшла, а Т. Яковлева повертатися до Москви не хотіла. Через багато років харківський поет Аркадій Ривлін напише з приводу одного життєвого випадку, пов’язаного з Т. Яковлевою, поему «Квіти від Маяковського». Справа в тому, що Маяковський на гонорар, який належав йому за збірник віршів про закордон, зробив замовлення квітковій фірмі, яка протягом багатьох років (вже і поета не було в живих) надсилала Т. Яковлевій квіти зі словами: «Від Маяковського». У роки війни вони врятували їй життя...

Він був дивовижною людиною в усьому...



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.