Двійники й антиподи Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського «Злочин і кара») - шкільний твір

10 клас
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА XIX СТОЛІТТЯ

Роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара» — це «психологічний звіт одного злочину», вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони — люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в думках і справах самого героя.


Раскольников — автор теорії «крові по совісті», відповідно до якої заради щастя одних людей можна знищити інших. Достоєвський розвиває цю теорію далі, і тоді на сторінках роману з’являються «двійники» Раскольникова. «Ми одного поля ягоди», — говорить Родіону Свидригайлов, підкреслюючи їхню подібність.


Що ж єднає Раскольникова з «сильними світу цього» Петром Лужиним і Аркадієм Свидригайловим? Петро Петрович Лужин був хворобливо марнолюбний і самозакоханий, головний принцип його життя полягав у тому, щоб «возлюбити самого себе, що на світі усе на особистому інтересі засноване». Економічна теорія Лужина — логічне завершення думок Раскольникова. Не даремно той говорить Лужину: «Доведіть до наслідків те, що ви нещодавно проповідували, і вийде, що людей можна різати».


Аркадій Свидригайлов — натура більш складна. З одного боку, він злочинець, на совісті якого кілька смертей, з іншого боку — він допомагає поховати Мармеладова і влаштовує долю сиріт. Але що ріднить його з Раскольниковим? Ріднить те, що він також вважає себе неабиякою людиною і також «переступає». Він нікого не убиває сокирою, але з його вини вмирає його дружина Марфа Петрівна. Свидригайлов не просто егоїст, як Лужин, не просто лиходій. Він ще й цинік, що відкидає всі моральні закони суспільства. Свидригайлов уже по той бік добра і зла. Усі його вчинки і спосіб життя ведуть до виправдання ідеї Раскольникова. От чому вони «одного поля ягоди». Виходить, що Раскольников хоче захищати знедолених від лужиних і свидригайлових, а його помилкова теорія зближує його з цими людьми. Раскольников не гине, як Свидригайлов, а через страждання і каяття намагається повернутися до людей. Допомагають йому в цьому Порфирій Петрович і «вічна Сонечка». Вони і є в романі антиподами героя.


Соня Мармеладова, як і Раскольников, переступила закон — стала повією, вбила свою душу. Але вона пішла на це заради своїх близьких і вчинила злочин проти себе і своєї совісті. Раскольников вирішив, що йому «все дозволено», і вчинив злочин проти старої-лихварки та її сестри Лизавети. Раскольников терпить докори сумління не тому, що вбив безвинних, а тому, що виявився слабким, «вошею», «твариною тремтячою».


Порфирій Петрович, слідчий, розумний і тонкий психолог, спростовує теорію Раскольникова про сильні особистості. І якщо «вічна Соня» привела героя до «явки з повинною», то Порфирій Петрович переконав Родіона в тому, що «можна втекти від закону, але від себе втекти не можна», що моральні муки сильніші фізичних. І якщо людина вчинила злочин, вона повинна пройти через ці муки. Муки Совісті. Двійники і_ антиподи Раскольникова підкреслюють складність і суперечливість його натури. Його душа розколота. У ній йде невпинна,боротьба темного і світлого, доброго і злого. Достоєвськии переконливо показав нам, що навіть закінченим грішникам, пропащим можна знайти своє місце в житті. Великий гуманіст показує в романі шлях до спасіння загубленої душі.




На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.