Трагічні суперечності життєвого і творчого шляху М. Горького - шкільний твір

11 клас
ЛІТЕРАТУРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ

Особистість Максима Горького — яскравий приклад трагедії людини і письменника. В усі часи стосунки між митцем і суспільством могли розвиватися тільки у двох напрямках. Це могла бути боротьба і протистояння владі, або відхід митця від світу і його орієнтація на внутрішні переживання. Історія людства знає мало прикладів, коли справжній великий художник творить не на догоду сильним світу цього, не орієнтується на низькі потреби масового читача, а ім’я його визнається і прославляється ще за життя.

Час зле пожартував із Горьким. За життя до нього прийшла світова слава, у Радянському Союзі був створений міф про пролетарського письменника, його ім’ям називалися вулиці, навчальні заклади, кораблі. Після смерті факти біографії були впорядковані й підчищені, твори канонізовані, а через п’ятдесят років прийшов час переосмислення творчості хрестоматійних письменників і відмови від їхньої творчості, знесення пам’ятників, перейменування вулиць... Суспільство намагається забути того, на кого ще так недавно молилося. І це несправедливо, бо Максим Горький справді був великим письменником, твори якого самобутні, цікаві й актуальні за будь-якого часу.

Максим Горький — це псевдонім. Його справжнє ім’я — Олексій Максимович Пешков. Народився майбутній письменник у Нижньому Новгороді. Пошуки свого місця в житті підштовхнули його до мандрів по Русі. Він близько знайомиться із життям пролетарів, намагається з’ясувати причини, які штовхають людей на дно життя, співчуває революціонерам і бачить у них бунтарів проти соціального зла.

У деяких своїх творах Максим Горький не тільки зробив нового соціального типа-босяка героєм, а й проголосив цим характером свій протест проти дійсності. Письменник показав величезний розрив між високим призначенням людини і жахливим існуванням «вінця природи» в реальній дійсності. «Людина — це звучить гордо!» Цей вислів може бути епіграфом до всієї творчості Максима Горького. Герої його ранніх романтичних творів — неординарні особистості. Письменник переосмислює розуміння добра і зла, правди і сили. Сила у його творах поєднується з красою і подається Горьким у підвищено-романтичному ореолі. У людській слабкості письменник вбачає джерело зла і несвободи особистості. Протиставлення сили-краси і слабкості-потворності об’єднують романтичні і реалістичні твори Горького.

Революцію 1917 року Максим Горький зустрів з радістю. Але дуже швидко він зрозумів утопічну суть більшовицьких гасел і вжахнувся наслідкам, які пророчо передбачав. Письменник втрачає інтерес до долі окремої людини, закликає думати про прекрасне майбутнє. Бунтарство, протест Горького-реаліста перетворюється на безпомічні, невиразні заклики утопіста, який вірить чи робить вигляд, що вірить у прекрасне майбутнє СРСР.

Після репресій, розстрілів інтелігенції у 1922 році Горький виїхав за кордон, але сталінському режиму був потрібний авторитет письменника. Влада вирішила будь-що повернути Горького додому. До всесвітньовизнаного митця були організовані поїздки молодих письменників, надсилалася безліч листів від робітників і селян з проханням повернутися в Росію. Славослів’я, широке святкування його ювілеїв — все змушувало Горького вірити в те, що його люблять на батьківщині. Він повернувся і потрапив у «золоту клітку», з якої вже не зміг вирватися до самої смерті.

Брехня, облудні обіцянки, примітивні лестощі зробили свою чорну справу: дух гордого Буревісника було зломлено.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.