Казка — батьківщина почуттів (Г. К. Андерсен «Снігова королева») - Твір Зарубіжна література

Сформовані національні традиції й досить високий рівень художньої майстерності датської літератури на початку XIX століття зумовили появу в ній Ганса Крістіана Андерсена — автора романів і повістей, віршів і п’єс, подорожніх нарисів і багатьох чудових казок. Саме казки принесли йому світову славу й творче безсмертя.

«Снігова королева» займає у творчості Г. К. Андерсена трохи відокремлене місце. Вона належить до жанру фантастичних казок. Основний зміст її зводиться до формули: «Право на щастя можна заслужити лише справжньою безкорисливістю й істинною любов’ю. Той, хто не може встояти перед спокусами, гірко поплатиться за це довгими днями покарання, а можливо, й життям».

У казці «Снігова королева» автор прославляє й оспівує велику силу любові, мужності, непохитності й безкорисливості. Ці сили нескоримі, вони здатні перемагати всі перешкоди, горе й розлуку, здатні повернути життя приреченим на загибель.

У казці письменник міркує над вічними питаннями: чому існує зло? Хто посміє виступити проти нього? Якими стають люди, що втратили доброту? До чого приведе втрата здатності радіти життю й робити людям добро?

Згідно з Андерсеном, світ прекрасний, а доброта споконвічна. 1 тому найбільшим злом для людини є той його стан, у якому він перестає радіти життю.

Родини, в яких виховуються Кай і Герда, настільки бідні, що мешкають під самим горищем. Замість саду й городу кожна з них мала «по великому дерев’яному ящику» для розведення коренеплодів і по ящику, в яких росли троянди.

Діти - чисті й добрі душею, вони люблять одне одного, як брат і сестра. Кай усвідомлює себе захисником Герди. На її лякливе питання, чи не посміє Снігова королева увірватися до їхнього житла, він упевнено відповідає, що зуміє захистити Герду: «Я посаджу її на теплу грубку, вона й розтане». Кай і Герда люблять квіти, книги. Усвідомлюючи себе частиною природи, вони щасливі, радіють життю: «...діти співали, цілували троянди, дивилися на сонячні відблиски й розмовляли з ними... Здавалося, їхньому щастю не буде кінця...»

Зав’язкою сюжету є епізод, в якому Андерсен розповідає, що Кая «укололо щось у серце, і щось потрапило в око». Маленька Герда поспішає на допомогу названому братикові. її зброя — любов, турбота й доброта.

Повна протилежність Герди — Снігова королева, яка хоче віддалити Кая від людей. Вона знищує пам’ять про тих, до кого він прив’язаний серцем. Своїм поцілунком Снігова королева остаточно заморозила серце хлопчика — він зберіг пам’ять лише про невелику частину свого минулого.

Поки Кай був добрим. Снігова королева не мала над ним влади. Та й Кай ставився до неї по-іншому. Побачивши її в перший раз, Кай злякався. Потім, коли його поранили уламки дзеркала, і він перестав бути турботливим і чуйним, хлопчик став схожим на неї. Його погляд на світ змінився: все відразливе й зле стало здаватися йому прекрасним: «Кай глянув на неї. Вона була так гарна! Він і уявити собі не міг більш розумного, більш чарівного обличчя. Тепер вона не здавалася йому крижаною, як того разу, коли з’явилася за вікном і кивнула йому головою, — тепер вона представлялася йому досконалістю».

Грізна королева й маленька дівчинка... Чи можна порівняти їхні сили? Чи зуміє Герда перемогти такого ворога? Як їй повернути Кая, що під впливом чарів став безвладним і пасивним, втративши бажання опиратися?

Самовідданість і доброта — зброя Герди — виявляються сильнішими, ніж холодність підступність Снігової королеви й троля.

Герда самовіддано бореться зі Сніговою королевою, як символом душевного холоду й жорстокості, по-дитячому наївно. Але ця безпосередність — найдужча зброя в боротьбі зі злом. Гарячі й чисті сльози Герди «впали Каю на груди, проникли йому в серце, розтопили крижану шкіру, і уламок станув...» Відроджений до життя її любов’ю, хлопчик знов отримав здатність відчувати і страждати: «Кай раптом розридався й ридав так бурхливо, що уламок випав у нього з ока, — його змили сльози».

Тепер він став колишнім Каєм — захисником Герди: згубна байдужість покинула його. До нього повернулася рятівна пам’ять, а з нею — і колишні почуття.

Отже, улюблена героїня Андерсена Герда виявилася сильніше могутніх, але ворожих людям сил. її образ втілює ідею про те, що самовідданість, прихильність, вірність, сила волі здатні перемогти будь-яке зло.