Про почуття, і не тільки про це (за таврами Иоганна Вольфганга Ґете «Фауст» і Тараса Шевченка «Катерина») - Твір Зарубіжна література

ЙОГАНН ВОЛЬФҐАНҐ ҐЕТЕ

Вічні теми кохання і зради знайшли своє втілення в багатьох творах світової літератури, бо таким є життя у його найрізноманітніших проявах. Бо Добро і Зло теж живуть поряд, і кожній людині Бог надав можливість обирати течи інше, боротися зі Злом чи сприймати його під личиною Добра. Кажуть, що бувають у житті такі ситуації, коли немає чіткої межі між Добром і Злом. Інколи здається, що цю межу можна провести, покладаючись на власне сумління: чини так, як серце велить. Але ж серце — це не лише почуття, це і відповідальність перед іншими людьми, перед власним сумлінням.

Доля Гретхен із славнозвісної трагедії «Фауст» Й. Гете багато в чому схожа з долею Шевченкової Катерини з однойменної поеми. Це дівчата-покритки, які виросли у звичайних сім’ях, шанували рідних, ходили до церкви, мріяли про кохання, але жодна з них не мала уявлення про те, наскільки сильним може бути це почуття. Гретхен змалечку дотримується життєвих правил і традицій, працює легко і завзято, бо розуміє, що вона — єдина опора в сім’ї. Але почуття кохання до Фауста нахлинули на неї наче повінь, як нашестя. Вона неспроможна була боротися з ним. Та і як боротися, коли у сумнівну хвилину людина, думаючи про Добро і Зло, покладається та «чинить так, як підказує серце». Саме так вона і вчинила, відкрила душу Фаустові, не думаючи про гріховність своїх вчинків. Але якоїсь миті вона збагнула: «1 от тепер я грішна!» Але почуття такі сильні, що вона не владна протистояти їм, хоча напевно відчувала, що це так не минеться. І не минулося: народилася позашлюбна дитина, смерть матері і брата, розлука з коханим, осуд з боку сусідів. Такій вразливій натурі як Гретхен цe тяжко витримати, вона збожеволіла.

Схожа доля і в Катерини: росла з батьками, не переобтяжена непосильною працею, росла, як і більшість дівчат із звичайних сімей. Але сталося те ж саме лихо: «Покохала москалика, як знало серденько». Віддалася своїм почуттям до останку, кинулася у вир пристрасного кохання, не слухала ні батька, ні неньки. Та зрадив коханий, поїхав — і не повернувся, а батьки, що шанували традиції, виганяють її з дитиною світ за очі шукати батька-москаля. Знайшла його Катерина, та втіхи мало — прогнав її москаль-офіцер, а на сина і не глянув. Катерина у відчаї від такої зневаги втопилася, одним вчинком вирішивши свої проблеми, навіть про дитину на той момент думала якнайменше, покладаючись на добрих людей, що побачать та й підберуть її нещасне немовля.

Обидві героїні поквиталися за своє кохання, таке щире і чисте, бо крім почуття вони більше нічим не керувалися. Обидві випили до дна чашу горя і сліз. Але щире каяття Гретхен врятувало її душу. Мефістофель вважав, що душа дівчини навік загинула, але Бог простив її, і голос з неба відповів Духу Зла: «Врятована!» Біля небесної брами Фауста зустрічає душа Маргарити, вона йому вибачає все і кохає так, як і раніше. Янголи співають про вічну жіночність, безмежне кохання та заступництво Богородиці.

Фінал твору Тараса Шевченка — це лише початок шляху каяття або духовної загибелі, бо Катеринине дитя було врятоване, хлопчик стан поводирем у кобзаря. Одного разу пан проїздив мимо цих двох нещасних і впізнав свого сина, впізнав по очах. І відвернувся. Чи буде його душа врятована? Залежить від нього. Адже каяття ніколи не буває вчасним чи невчасним, запізнілим чи раннім, воно або є, або його немає.

І Ґете, і Шевченко у своїх творах показали, яким складним буває життя, як непросто жити і перебувати в гармонії зі своїми почуттями, навколишнім світом. Ніхто не може бути вільним від помилок, бо людині властиво помилятися. І каяття можливе лише тому, що людина є людиною. І люди завжди будуть кохати і вірити у своє щастя, яким би тяжким шляхом не довелося йти, чого б не довелося зазнати на цьому шляху.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.