Шкільний твір - Поезія Галерник Луїса де Гонгора-і-Арготе — зразок лірики європейського бароко

Луїо де Гонгора-і-Арготе — іспанський поет доби бароко. Життя письменника було непростим. Він народився в збіднілій аристократичній родині, наполегливо навчався, згодом став священиком. І хоча декілька років служив при королівському дворі, але не зробив кар’‎єри, дуже бідував і помер убогим. А його перша поетична збірка побачила світ лише після смерті поета. Письменник був переконаний, що поезія призначена не для розваги, а для інтелектуалів, які повинні шукати в ній прихований смисл. Адже саме цей пошук спонукає до власних роздумів і приносить естетичне задоволення. Вірші Луїса де Гонгора-і-Арготе типово барокові: для них притаманні метафоризація, вишукане поетичне мовлення, пишні образи, символіка, декоративність, підвищена мальовничість та емоційність. Зразком такої поезії є твір «Галерник».

Море — один з улюблених образів барокового письменства. Ця стихія з давніх часів цікавила людину, була складовою її життя, одночасно і лякала, і приваблювала своєю красою, силою й непередбачуваністю. Приборкати море неможливо, і помірятися з ним силою може лише стійка й мужня особистість. Ліричний герой вірша «Галерник» — бідний іспанець, що вже 10 років перебуває в неволі на турецькому судні. Опинившись біля рідного узбережжя, він звертається до морської стихії, як до живої людини, з проханням принести звістку з дому від коханої дружини:

Ти ж бо є те саме море,

Що прибоями цілує

Краю батьківського мури,

Короновані і горді.

Про дружину принеси ти

Вістку і скажи, чи щирі

Плач її і всі зітхання,

Що мені і тут лунають...

У монолозі бранець висловлює сум, жаль і біль, що розривають його душу.

На мою думку, образ моря у вірші — це метафора мінливого, скороминущого, бурхливого життя, яке несе нас на своїх хвилях. Ми часто почуваємося самотніми, маємо надії, мрії, жалі та сподівання. Але врешті-решт приймаємо виклик долі. Мені здається, галера у вірші — символ людини, яка наближається до смерті. У поезії наявні мотиви терпіння та смутку. Бідний галерник не отримує від стихії відповіді на свої запитання й змушений, виконуючи наказ жорстокого наглядача, пливти далі:

Враз потужно розгорнулось

Шестеро вітрил галерних,

І звелів йому наглядач

Всю свою ужити силу.

Вірш Луїса де Гонгора-і-Арготе «Галерник» спонукав мене замислилися над проблемами швидкоплинності життя та примхливості долі. Вважаю, що автор твору також утверджує думку про те, що необхідно цінувати свободу та своїх рідних — це найбільший скарб людини.