ПРО НАЙВАЖЛИВІШЕ: ГОГОЛЬ - МИТЕЦЬ, ЛЮДИНА, МИСЛИТЕЛЬ

ПРО НАЙВАЖЛИВІШЕ: ГОГОЛЬ - МИТЕЦЬ, ЛЮДИНА, МИСЛИТЕЛЬ

Климюк Віталій Володимирович

учень 10 класу Луцької гімназії № 21 ім. Михайла Кравчука Волинської області

Есе І

“Великий Гоголю, наш отче і колего...”

Як відомо, справжня цінність кожного із нас полягає в тому, як ми реалізуємося на користь суспільству. Особливо це стосується митців. Адже їхні творіння - це взірець людського розуму, що спрямований на розвиток прогресу, зменшення зла у світі, позбавлення людства від страждань. Значення митця, мабуть, найкраще визначається тим, як поцінували його сучасники та як він переступив через свій час у майбутнє.

Без перебільшення можна сказати, що одним із таких талантів є Микола Гоголь.

Тарас Шевченко, твори якого є своєрідним моральним кодексом українського народу, у посланні “Гоголю” пише:

За думою дума роєм вилітає,

Одна давить серце, друга роздирає,

А третяя тихо, тихесенько плаче

У самому серці, може, й Бог не бачить.

Кому ж її покажу я,

І хто тую мову

Привітає, угадає

Великеє слово?

Всі оглухли, похилились

В кайданах... байдуже...

Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже.

Поетичні рядки Великого Кобзаря засвідчують визнання Гоголя як рівного собі по силі таланту та мудрості слова. Окрім того, довіряти отак сердечно свої думи поет міг лише дуже близькій за духом людині.

Унікальність Гоголя - в його загостреному відчутті людського страждання, вмінні любити саме тих, хто потребує милосердя і захисту. На це вказує й Тарас Шевченко: “Перед Гоголем должно благоговеть, как перед человеком, одарённым самым глубоким умом и самой нежной любовью к людям. Гоголь - истинный ведатель сердца человеческого! Самый мудрый философ! И самый возвышенный поэт должен благоговеть перед ним, как перед человеколюбцем”.

На жаль, слово “благородство” починає виходити із нашого вжитку. На зміну йому прийшли слова більш сучасні: “бізнес”, “комерція”, “прибуток”, “вигода” і таке інше.

На благородство як природний дар Гоголя вказують його сучасники. Саме цю рису характеру письменника підкреслює М. Чернишевський: “Великого ума и высокой, благородной натуры был Гоголь. Пристрастная любовь к правде и добру всегда горели в его душе... Поэтому и бессмертны остаются его заслуги перед народом”.

Художній світ Гоголя складний і невичерпний. Відмічаючи творчу своєрідність митця, Микола Гаврилович вказує на те, що визначило силу його таланту: “Он сказал нам, кто мы таковы, чего недостает нам, к чему должны стремиться, чего гнушаться и что любить, и вся его жизнь была страстной борьбой с невежеством и грубостью... вся была одушевлена одной горячей, низменнойцелью - мыслью о служении благу родины”.

Можу стверджувати, що читаючи твори Гоголя, зростаєш духовно, бо починаєш розуміти: говорити про доброчинність, як це зараз заведено, - мало, потрібно невтомно творити добро.

Попри “модні” зараз суперечки, якій конкретно культурі належить Гоголь, Олесь Гончар справедливо зазначає: “Своєю творчістю Гоголь звів золотий міст духовності, який єднає культури двох народів - російського та українського, що усвідомлюють свою спільність з культурою всього людства”.

Пророчими виявилися слова російського письменника І. Тургенєва: “Семена, посеянные Гоголем, мы в этом уверены, безмолвно зреют теперь во многих умах, во многих дарованиях; придёт время - и молодой лесок вырастет около единого дуба”.

Можемо сказати, що нове покоління людей, як і сучасники Гоголя, визнало славу і велич його таланту:

Великий Гоголю,

Наш отче і колего!

Колего?.. А чом би й ні;

І за природою душі, і за папером...

(Б. Олійник)

Есе ІІ

Ключ до розгадки генія

Чесно кажучи, знайомство з “Авторською сповіддю” Гоголя вразило мене. Твір, написаний у 1847 році, є глибоко філософським. Визначити жанрову приналежність цього шедевру досить непросто, скоріше неможливо. Це і авторське одкровення, і життєпис, де можна визначити кредо Гоголя-людини і кредо Гоголя-митця. Проблеми, які піднімаються в творі, є дуже актуальними й для нашого суспільства. Тому, я вважаю, що цей твір варто перечитувати все життя.

“Авторська сповідь” - ключ до розуміння того, що спонукало Миколу Васильовича писати той чи інший твір, які художні узагальнення лягли в основу написаного.

Насмілюсь розділити думку тих небагатьох сьогоднішніх дослідників творчості Миколи Васильовича, які вважають, що вивчення його творів у школі чи іншому навчальному закладі, потрібно починати із знайомства з його “Авторською сповіддю”. А опрацювання даного твору варто ввести у шкільну програму в 10-ому класі.

Надіюся, що “Сповідь”, яка є не тільки відкриттям нових сторін таланту Гоголя, але і відображенням важливих проблем сьогодення, стане в подальшому предметом глибокого дослідження науковців.

Великий талант Миколи Гоголя визначив найважливіші проблеми свого часу і впевнено ступив з ними у ХХІ століття. Як не погодитися з твердженням: “Вопросы нравственные взяли перевес и над политическими, и над учёными, и над великими другими вопросами. И меч, и грохот пушек не в силах занимать мир. Везде более или менее обнаруживается мысль о внутреннем строении: всё ждет какого-то более стройного порядка. Мысль о строении, как себя, так и других делается общей”.

В центрі уваги автора - людина з її прагненням до самовдосконалення себе, суспільства, людства.

На думку Гоголя, кожна людина має впродовж усього життя добросовісно виконувати громадянський обов’язок за законами заповідей Христових, нести відповідальність за ту справу, яка їй доручена: “Всю всемирность человеколюбивого закона Христова, всё отношение человека к человечеству может всякий из нас перенести на своё небольшое поприще, и тогда можно будет произвести много полезных дел почти на почти незаметном месте”.

Як відомо, в 19 років Микола Гоголь їде до Петербурга з метою - жодної хвилини короткого життя не витрачати марно, а творити добро, бути корисним Вітчизні. В 1828 році в листі до матері він пише: “Верьте только, что всегда чувства благородные наполняют меня, что никогда не унижался я в душе, и что я всю жизнь мою обрёл благу”.

Варто повчитися толерантності, виваженості та справедливості суджень Гоголя про інших людей, особливо тих, хто може владно проявляти свою волю над іншими. Державно-соціальні проблеми мають вирішуватися на основі гуманності та справедливості. Щоби вершити суд над кимось, потрібно мати не лише юридичне, але й моральне право.

Як тут не згадати слова В. Астаф’єва: “Я вірю, що розвиваючись разом із генієм та з допомогою генія, люди - читачі майбутнього - стануть рухатися далі і вище до духовного вдосконалення, бо геній людства завжди в строю, вічно знаходиться в нелегкому поході до світла і розуму”.

Есе ІІІ

Наближення до істини

Всім добре відомо, що людська діяльність може бути спрямована на творення чи руйнацію. На жаль, ми є очевидцями великих екологічних катаклізмів та політичних авантюр, жертвами яких стають люди. Зло все більше поширюється у світі. Чому? Хто його творить? Самі ж люди творять зло один проти одного.

Чому? Через недосконалість світу і людини.

Як прийти до досконалості?

Ось ці питання, які все життя хвилювали Гоголя. Звідси і його увага до душі людини, пізнання її сутності.

Над цими “вічними”, як життя, питаннями Гоголь задумувався не перший. Згадаємо Г. Сковороду, який розмірковує над питанням: “Який шлях веде до справжньої людини, що таїться в нас?” І тільки під кінець життя дійшов висновку: “Пізнай себе. Зрозумій себе. Знайди шлях до себе самого”.

Як відвернути зло?

Про це роздумує у своєму маловідомому творі “Правило житія у світі” М. Гоголь.

Певно, що твір у якійсь мірі є суперечливим, як і сам автор. З чимось можна погодитися, щось заперечити. Але головне - твір є матеріалом для роздумів кожної мислячої людини у сучасному світі.

Безумовно, “Правило житія у світі” можна назвати проповідницьким і містично-філософським. Роздуми М. Гоголя про Бога поєднуються з власним баченням добра і зла на землі. Любов до Всевишнього прирівнюється до того високодуховного пориву, що здатен пробудити все найкраще в людині: “Початок, корінь і утвердження всьому є любов до Бога. Проте у нас цей початок в кінці, і ми все, що тільки не візьми на світі, любимо, більше аніж Бога. Любити Бога годиться, щоб усе інше, окрім Бога, вважати не першорядним і не головним. Хто любить Бога, той уже незрівнянно дужче любить і батька, і матір, і дітей, і брата, і друга...”

Крім того, у “Правилі” піднімаються актуальні проблеми виховання людини, самовиховання та вдосконалення духовного світу: “Щоб виховати іншого, нам слід раніше виховати себе. Як же виховати себе? Виховання має відбуватися у безупинному роздумуванні про свій земний обов’язок, в читанні тих книг, де зображується людина в подібному до нашого становищі, товаристві, суспільстві і чині серед таких само обставин...”

Питання самовдосконалення людини хвилювало Миколу Васильовича все життя. “Я полишив на час сучасне, я звернув увагу на пізнання тих вічних законів, якими рухалася людина і людство взагалі”, - писав Гоголь.

Ідея толерантності, поєднання людей на основі взаєморозуміння, бажання творити добро для суспільства є дуже важливою. Гоголь переконаний: “Сварки, як вогню, слід остерігатися. Істина, виголошена в гніві, роздратовує, а не нахиляє. Отже, виховати іншого і подати йому душевну допомогу нам до снаги лише за умови, що самі ми досягли якнайвищої незлобливості... щоб навчати інших і вчитися самому - це взаємопов’язано”.

Безумовно, що шлях Гоголя до істини був нелегким, як і все його життя, а тому достовірно звучать сповідально-повчальні рядки його “Правила”: “Земне наше життя не може ані на хвилину бути безтурботним, це ми маємо пам’ятати завжди. Тривоги напливають одна за одною: сьогодні одні, завтра інші. Ми покликані у світ на битву, а не на свято.”

Не випадково Гоголь ідеалом людини вибирає саме Ісуса Христа: “Нам потрібно мужньо, не падаючи духом, виконувати все як законний обов’язок наш із розумним спокоєм, озираючись повсякчас довкола себе і звіряючи все з Законом Христа Господа нашого”.

Певно, що саме життя письменника, яке було в певній мірі трагічним і жертовним, благородство та велич його душі давали йому право виступати в ролі проповідника і наставника.

Гоголь унікальний, а те, що він залишив нам у спадщину, можна з впевненістю назвати актуальним у всі часи. Він - вічна загадка, а вічною загадкою в його розумінні є душа людини, над якою він роздумував усе життя.

Чи розгадав?..

Важливо, що він закликає нас приєднатися до пошуку істини. Тож приєднаємося?!






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.