ЦИКЛ ВІРШІВ

ЦИКЛ ВІРШІВ

Погрібна Оксана Вікторівна

учениця 10 класу Лубенської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Полтавської області

Тож якщо і була в ньому таємнича всепоглинаюча любов, яка його вічно палила,

то скоріше це була Україна, мати всієї його поезії, його вразливої душі,

здатної так відчувати божественну красу життя.

О. Гончар

ВІД ПРОЧИТАННЯ “ВЕЧОРА НАПЕРЕДОДНІ ІВАНА КУПАЛА”

Розгортається ніч

На далекім вкраїнськім привіллі,

Сплять півні по дворах,

Бо до світу ще ціла верста.

І повзуть навсебіч

Від багаття дими поруділі,

Під склепіння небес

Світла пісня купальська зліта.

Там дівчата усі ж,

Мов квітки білопінні на вишнях,

Там Пидорці Петрусь

Срібні роси дарує в траві,

Там занесено ніж

Над дитятком малим і безгрішним

І відьомський обряд

Доверша переступ на крові.

Там вінків досхочу,

Там заховані скарби в окрузі,

Диво-папороть цвіт

Лиш у ніч на Купала цвіте.

...Гоголь світить свічу

У далекім чужім Петербурзі,

І сльозою стіка

Опівночі перо золоте.

СМІЄТЬСЯ ГОГОЛЬ

На всі держави мовби мимохідь,

Де зло і кривда, і душа убога,

Впродовж віків на пристанях століть

Сміється Гоголь.

Йому підвладні крісла і чини,

Йому корони падають під ноги,

Коли людина варта півціни,

Сміється Гоголь.

І хай просвіток мріє вдалині,

Та никнуть всі затяті демагоги,

Бо кожен раз у відповідь брехні

Сміється Гоголь.

ДО ГАННИ МИХАЙЛІВНИ ВІЄЛЬГОРСЬКОЇ

Єдиній коханій жінці М. Гоголя

Тобі приношу всі гріхи мої,

Бо ти найближче до мойого серця,

Яке, мов пташка, миттю стрепенеться,

Коли торкнуться співом солов’ї.

Моя жура не втопиться в вині.

Хоч ти ніколи не була багаттям,

Я мав надію ще на Водосвяття,

Тепер ти просто подруга мені.

За все спасибі, і за все прости,

Лишаюся небажаним для тебе,

О Боже, о німе пекуче небо,

В якому променітимеш лиш ти.

НЕНАПИСАНИЙ ЛИСТ ГОГОЛЯ ДО НАЩАДКІВ

У віковій повторності цвітінь

Давно спочили недруги і друзі.

Мій друже, через кілька поколінь

Пишу до тебе в невимовній тузі.

На серці камінь і в душі жура:

Не все зробив, не написав, що треба,

Тому прийшла, уже прийшла пора

Із потойбіччя промовлять до тебе.

Живи в смиренні, в Господі живи,

Не дай себе хандрою ошукати,

Щоб не змогли прислужники Москви

Коріння рідне в тебе відібрати.

В спокусливому світі не забудь

В годину ранню і у вечорову,

Що ще і досі на землі живуть

Коробочки, і Плюшкіни, й Ноздрьови.

І Чичиков у роздумах не спить –

Ну де б ще “мертві душі” прикупити?

Укоренилась в людях ненасить –

Чим більше є, тим більші апетити.

Тож я до вас через віки лечу,

У відчаї молюся до знемоги.

Сміюся й плачу. Каюся й кричу.

Щасливі будьте. Ваш Микола Гоголь.

* * *

Если бы вы знали, с какой радостью я бросил Швейцарию

и полетел в... мою красавицу Италию! Она моя!

Н. Гоголь

О Італіє, земле кохана!

О безмежжя морів голубе!

Україно моя дивосяйна,

Ти пробач, що покинув тебе.

Я синівську любов незгасиму

Притаїв у широкій душі,

Захопився принадами Рима,

Де античні боги й вітражі.

Тут і небо свободою гріє,

Дух розкутості серденько рве.

Та живе Україна у “Вії”

1 в “Тарасові Бульбі” живе.

Із її вечорами під гаєм

Близь Диканьки, де линуть пісні.

О Полтавський незраджений краю,

Як же тепло від тебе мені!






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.