ДУША ЛЕТИТЬ ІЗ ВИРІЮ ЗА ГОГОЛЕМ

ДУША ЛЕТИТЬ ІЗ ВИРІЮ ЗА ГОГОЛЕМ

(проект)

Воробйова Анна Геннадіївна

учениця Сумської ЗОШ I—III ступенів № 27

Я - біограф

Мета: ознайомитися з основними відомостями про життя письменника, показати зв’язок М.В. Гоголя з Україною та українською культурою, дати загальну характеристику його творчості.

Актуальність проблеми: цей міні-проект присвячений 200-річчю з дня народження М.В. Гоголя, покликаний показати справжню українську душу письменника, який народився на Полтавщині та писав російською мовою твори про Україну.

Спосіб презентації: подорож у часі, розповідь про життя і творчість письменника в супроводі мультимедійної презентації.

Дійові особи:

М.В. Гоголь.

Перша служниця бога сну.

Друга служниця бога сну.

Матір Гоголя.

Жінка з гімназії.

1-й учень.

2-й учень.

3-й учень.

4-й учень.

5-й учень.

Дія перша

Виконується увертюра з опери Римського-Корсакова “Травнева ніч” або увертюра з опери Чайковського “Черевички”.

Посередині сцени стоїть стіл (на ньому - речі дев’ятнадцятого століття), за яким сидить М.В. Гоголь. Він дописує поему “Мертві душі”. Під час дії письменник нервує, відкидає від себе папір, знову повертається до роботи; незадоволений, розриває листки.

Дія друга

(М.В. Гоголь, дві служниці бога сну Гіпноса)

1 служниця:

Добрий день! Ми - служниці бога сну Гіпноса, навіюємо Вам сновидіння. Сьогодні я запропоную нашим глядачам поринути у захоплюючу мандрівку до...

2 служниця (перериваючи першу, вказуючи на Гоголя):

Ой хто це, хто це?

1 служниця:

Це - Микола Васильович Гоголь.

2 служниця:

А що це він робить?

1 служниця:

Не знаю. Давай подивимося ближче!

(Підходять до столу)

2 служниця:

О, він дописує “Мертві душі”!

1 служниця:

Дійсно!

(Гоголь стомлено схиляє голову та засинає)

1 служниця:

Дивися, він спить! Хочеш подивитися на його сновидіння?

2 служниця:

Так, звичайно!

1 служниця:

Ласкаво просимо!

Разом:

Тс.!!!

Дія третя

(Гоголь, його матір, жінка з гімназії. Гоголь прокидається. Бачить свою матір, яка розмовляє з жінкою)

Гоголь:

О, так це ж моя матір! А це - наш дім! Хоча я народився у Великих Сорочинцях, але жив на батьковому хуторі Василівка.

Жінка (до матері):

Добрий день! У цьому будинку живе родина Гоголів - Яновських?

Матір:

Так. Я - Марія Іванівна.

Жінка:

Ви - матір Миколи Гоголя?

Матір:

Так.

Жінка:

Я приїхала, щоб запропонувати Вам віддати свого сина на навчання до Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька. Мені хотілося б більше дізнатися про Вашу родину. Це можливо?

Матір:

Так, звісно. Родовід Нікоші свідчить про тісний зв’язок з історією України, Росії та Польщі. Так, його бабуся була праонукою гетьмана Івана Скоропадського та прапраонукою Петра Дорошенка.

Жінка:

Коли Ви познайомилися та одружилися з Василем Опанасовичем?

Матір:

О, він знав мене ще немовлям, коли ми побралися, йому було 28, а мені 14.

Жінка:

Чи є у Вас ще діти?

Матір:

Так, у Нікоші п’ятеро сестер та брат.

Жінка:

На честь кого назвали Вашого сина?

Матір:

На честь святого Миколи Чудотворця, якому я молилася, очікуючи народження дитини. Двоє перших хлопчиків померли ще маленькими, тому, коли 20 березня 1809 року з’явився на світ Нікоша, я дуже зраділа. А тепер розкажіть, будь ласка, про Ніжинську гімназію.

Жінка:

Ось, подивіться! Це - будівля гімназії. У нас викладають випускники європейських університетів, панує дух свободи.

Матір:

Дякую. Я переговорю з чоловіком, та, думаю, ми пристанемо на Вашу пропозицію. До побачення!

Жінка:

До побачення!

Повідомлення учнів у супроводі мультимедійної презентації:

Перший учень:

У гімназії товариші спочатку не прийняли Миколу, але згодом зацікавилися юнаком. Це сталося після відкриття у 1824 році театру, де Гоголь показав неабиякі здібності до акторства та малювання. У ці роки він зачитується Шиллером, Гете, Байроном, Пушкіним. Але у березні 1825 року помирає батько, а після смерті Олександра І та повстання декабристів почалися доноси та заборони. Зокрема, закрили театр та заарештували улюбленого викладача Гоголя. Микола все це болісно переживає. Пише похмуру поему “Ганц Кюхельгартен”.

Другий учень:

Після закінчення гімназії Микола переїздить до Петербурга. Він хоче стати “істинно корисним для людства”. Місто подіяло на юнака як холодний душ. Надії не справдилися, а Петербург був холодним та неприязним. Наступного року Гоголь друкує поему, написану у Ніжині. Звичайно, невдало. Микола Васильович повертається до державної служби, але згодом розуміє своє справжнє покликання. У листах до матері просить вислати йому тексти народних пісень, переказів, народних звичаїв. Він створює “малоросійські” замальовки, які лягли в основу збірки повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Можна зробити висновок про те, що Гоголь був щирим патріотом своєї Батьківщини.

Третій учень:

Юний Гоголь починає писати прозу. У 1830 році друкує повість “Басаврюк, або Вечір на Івана Купала”. Критика сприйняла твір позитивно. Окрилений натхненням, Микола Васильович готує до друку “Вечори на хуторі біля Диканьки”, які одразу зробили автора відомим.

У цей період він знайомиться з Жуковським та Пушкіним. Останній відкрив у молодому письменникові талант, а у майбутньому писав рецензії до творів, підказував деякі сюжети. До речі, племінник Гоголя та онучка Пушкіна одружилися, об’єднавши два величних прізвища.

Четвертий учень:

У Гоголя почалася творча криза. Він хотів створити щось значне, серйозне, а виходить щось на зразок веселих “Вечорів”. Але у І835 році була видана збірка “Миргород”, до якої увійшли такі твори: “Вій”, “Старосвітські поміщики”, “Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем” та інші. Центральне місце у збірці посідає історична повість “Тарас Бульба”.

Криза минула, і у 1835—1836 роках письменник створив “петербурзькі повісті”. Його творчість стала новим етапом розвитку російської літератури і з середини 1830-х років засвідчила завершення пушкінського періоду й початок гоголівського. У 1835 році М.В. Гоголь береться за написання поеми в прозі “Мертві душі” та завершує комедію “Ревізор”, яка повинна була вплинути на свідомість людей і змінити їх на краще, бо у ній були описані реальні проблеми російського суспільства. Але глядачі сприйняли комедію лише як звичайний розважальний твір. Митець був у розпачі, він вирішив поїхати за кордон, навіть не попрощавшись із Пушкіним.

П’ятий учень:

Гоголь побував у багатьох містах Європи. У Парижі познайомився з Адамом Міцкевичем. Найдовше прожив у Римі. Саме тут він дізнався про страшну новину - смерть Пушкіна. Здоров’я Миколи Васильовича погіршується. У 1842 р. він друкує повість “Шинель”, видає першу частину “Мертвих душ”. Наступні 3 роки працює над створенням другої частини, але спалює практично готовий рукопис. У 1848 р. відвідує Єрусалим, молиться біля храму на Голгофі. Після цього подорожує Росією, буває у рідній Василівці.

Зверніть увагу! Ось - картина художника А.Н. Шкурко “Гоголь на Україні”, а це - полотно В.А. Волкова “М.В. Гоголь слухає бандуриста”. Відомою є картина А. Іванова “Переправа Гоголя через Дніпро”. До речі, письменник бував в гостях у художника. Про це свідчить робота В.А. Прибиловського “М.В. Гоголь у Антона Іванова (у Римі)”. 10 лютого 1852р. письменник повідомляє, що рукопис 2-го тому “Мертвих душ” готовий, але знову його спалює.

Помер Гоголь 21 лютого, хоча лікар не виявив ознак жодної хвороби.

Я – дослідник

Мета: вияснити історію створення збірки “Вечори на хуторі біля Диканьки”, дослідити використання українського фольклору в повістях, зображення українських звичаїв у творах Гоголя на українську тематику.

Спосіб презентації: телепередача “ТСН”.

Актуальність проблеми: Гоголя вважають російським письменником, хоча він митець українського походження. У своїх творах він всебічно відображає життя народу, змальовуючи звичаї, традиції, використовуючи народні пісні, колядки.

Ведуча:

Доброго дня. В ефірі телеканалу 1+1 черговий випуск ТСН. До вашої уваги новини культури. Сьогодні наш випуск присвячується 200-річчю з дня народження великого письменника Миколи Васильовича Гоголя. Ми поговоримо про його, на нашу думку, найвизначнішу збірку повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки”. У нас в гостях експерт. Надамо йому слово.

Експерт:

Дякую. Для початку хочу сказати, що в 1831-1832 роках Микола Васильович опублікував 2 томи повістей під спільною назвою “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Письменник поринув у казковий світ української давнини. У його повістях, то смішних, то ліричних, діють веселі, сильні люди, які відкрито вступають у боротьбу зі злом. Життя українського села зображується як втілення ідеалу краси та добра. Гоголь змальовує святкову сторону народного життя, в якій народ представлений як колектив, де розкривається весь його духовний потенціал.

Ведуча:

Варто закцентувати увагу на фольклорних елементах.

Експерт:

Із задоволенням. Адже вони є основою творів. Автор показує нам дивовижний світ пригод на основі усної творчості українського народу. Вміло зображено святкування національних свят, таких як Різдво та Івана Купала. Описані українські страви, одяг сільських дівчат та хлопців, ярмарок, вечорниці. Всі твори насичені текстами пісень і легенд.

Ведуча:

Дякую вам. На прямому зв’язку наш спеціальний кореспондент. Надамо йому слово.

Репортер:

Добрий день. Я знаходжусь в школі, де проходить вечір художньої самодіяльності. Перед вами книжкова виставка різних видань збірки “Вечори на хуторі біля Диканьки”.

(Представлення книжкової виставки)

(Входять Читач і Рудий Панько)

Читач:

Це що за новина! Що це за “Вечори на хуторі біля Диканьки”. І жбурнув у світ якийсь пасічник! Ще мало обідрали гусей на пір’я і перевели ганчір’я на папір. Ще мало народу, всяких чинів і зброду заляпали пальці в чорнило. І була ж охота у того пасічника піти слідом за іншими.

Рудий Панько:

Ей, друже, зачекай, чого сваришся? Я не якийсь там пасічник. Я - поважний чоловік. Прошу шанувати й милувати - пасічник Рудий Панько. А вечори то не якісь, а дивні, казкові трохи і водночас реальні, то збірка ціла повістей.

Читач:

Зачекай, а хіба не ти їх написав?

Рудий Панько:

Ні, друже. Талановита людина написала - Микола Гоголь. Але тобі ж однаково.

Читач:

Постривай, дуже цікаво. А поясни, чого ж ти їх розказуєш?

Рудий Панько:

О, то ціла історія! Неподалік від Василівки, батьківщини Гоголя, де він провів своє дитинство, розкинулась Диканька - родове гніздо Кочубеїв, овіяне давніми легендами, із старим дубовим лісом, в якому любив гуляти молодий панич. Цей дорогий куточок і став місцем подій ряду повістей Гоголя і самобутньою назвою його збірки. Оповідати далі?

Читач:

Так, прошу.

Рудий Панько:

Мій “батько”-автор забажав залишитися інкогніто, так йому, чув я, порадив товариш. Я - його псевдонім. Кажуть, що Панько - це від діда автора, Афанасія Панасенка, скорочено - Панька, а Рудий - бо мав руде волосся.

Читач:

Ото диво! Бачу автор твій - чоловік розумний...

Рудий Панько:

Розумний і старанний. А ще й працьовитий. Щоб написати все це, він просив матір, друзів, знайомих, щоб у листах повідомляли йому про звичаї, обряди, що були на українських землях. Багато книжок перечитав на ці теми. Казав, що йому це конче потрібно. Тепер я зрозумів, навіщо. Бо про все: Україну, українців, їх пісні, легенди - все це мені доручено переповісти.

Читач:

Гарно розказуєш. Може, і мені хоч одну історію переповіси?

Рудий Панько:

Можна, а яку - не знаю: бо розказую я історії веселі, кумедні, дивакуваті, а страшні, де нечиста сила, відьмаки - читайте самі.

Читач:

А чому?

Рудий Панько:

Не з моєю вдачею у таких справах ладу шукати. Отже, бери книгу і читай, коли хочеш.

Читач:

Хочу, і йду шукати Гоголя.

Репортер:

Дякую за увагу. Прямий репортаж зі школи № 27.

Ведуча:

Дякуємо. На жаль, наш час в ефірі добігає кінця. Тому хочу сказати: в наші дні, коли провідне місце займає телебачення та інтернет, мало хто читає книжки, забуваючи, що вони є поштовхом до розвитку суспільства. Книги - наше минуле, майбутнє і сьогодення. А ті, хто їх створюють - безсмертні. Тож давайте не забувати письменників-класиків, серед них і М.В. Гоголя, що залишають вічні образи в нашій пам’яті. До нових зустрічей в ефірі.

Я - критик

Мета: проаналізувати повість “Шинель”, з’ясувати її ідейно-тематичний зміст; дослідити зображення “маленької людини” через образ головного героя; продемонструвати бачення даної проблеми видатними художниками.

Актуальність: Достоєвський говорив: “Все мы вышли из гоголевской “Шинели”, маючи на увазі, що тема “маленької людини” стала найтрагічнішою темою російської літератури. Вона актуальна і зараз, бо серед нас основна маса - це звичайні маленькі люди, як усі, саме такі люди потребують співчуття, допомоги.

Спосіб презентації: телепередача “За і проти”.

Студія. На фоні картин, які показують фрагменти із повісті М.В. Гоголя “Шинель”, стоїть ведуча. По обидва боки від неї - експерти, які відповідно до ролі в передачі сидять під позначками “за” і “проти”. Завершуються останні приготування і починається пряма трансляція програми.

Ведуча:

Добрий день, шановні глядачі. Я рада вітати вас на ток-шоу “За і проти”, в якому кожен має свою думку і не боїться її висловити. Для початку хочу представити сьогоднішніх гостей в студії. Захищати героя, тобто виступати “за” будуть: поет-початківець та відомий журналіст. А в суперечку з ними вступають: дослідник творчості М.В. Гоголя та мистецтвознавець. Не випадково у студії сьогодні зібралися люди, що знаються на літературі. Справа в тому, що ми святкуємо 200-річчя з дня народження письменника М.В. Гоголя.

Всім відомі його твори “Тарас Бульба”, “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Шинель”. Темою обговорень в сьогоднішній програмі буде образ головного героя останнього твору - Башмачкіна Акакія Акакійовича. А питання наше звучить так: “Чи є образ головного героя твору М.В. Гоголя образом “маленької людини”? Перед тим, як вислухати експертів, звернемось до думки залу.

Перед вами лежать картки. Якщо ви згодні з тим, що автор хотів зобразити саме людину, яка є слабкою перед обставинами, життя якої є пустим і беззмістовним (тобто виступаєте проти героя), то піднімаєте синю карточку. Якщо ж впевнені у зворотньому і вважаєте, що цей чоловік не винен у тому, що з ним сталося, бо він нічим не міг цьому зарадити - червону картку. Добре, думку залу ми побачили. Завданням наших експертів сьогодні буде переконати кожного з глядачів у правильності саме своєї думки. Я ставлю перед вами чотири ситуації і слухаю ваші коментарі. У кінці ми ще раз звернемося до залу. Отже, почнемо.

“Низкого роста, несколько робоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу, с морщинками по обеим сторонам щек”, - так говорив про свого героя сам автор. Колеги ставились до нього без поваги, навіть сторожа дивилась на нього, як на порожнє місце, молоді чиновники насміхалися над ним.

Як ви прокоментуєте це?

Поет-початківець:

Зовнішність в житті - не головне, ми самі про це часто говоримо. Що ж до слів автора про те, що над героєм насміхаються...

Невже ви вважаєте це його недоліком? На мою думку, це мінус нашому суспільству, адже судити про людину лише за її зовнішнім виглядом - це, м’яко кажучи, не зовсім вірно.

Дослідник:

Дійсно, зовнішність людини не є головною в житті, але не забувайте про те, що всі перераховані постаті, себто герої твору, добре знали Акакія Акакійовича. А чи не думаєте ви, що не даремно звертають увагу на зовнішність героя, а не на його внутрішній світ? У ставленні до нього відсутня елементарна прихильність і повага, а це доказ бідності духовного світу його середовища.

Ведуча:

Увесь зміст свого життя Акакій Акакієвич бачив в переписуванні документів. Він жив цим, не бачив нічого навколо. Він ніби жив в своєму світі, уявіть собі, у нього навіть були улюблені літери. В творі про це говориться так: “Мало сказать: он служил ревностно - нет, он служил с любовью... Занятия писать он никогда не оставлял, даже дома, он улыбался зарание при мысли о завтрашнем дне: что-то Бог пошлет переписать завтра”. Як ви ставитесь до цієї ситуації?

Журналіст:

Хіба це погано, коли людина займається улюбленою справою, має мету в житті?

Багатьом з нас сьогодні не вистачає цього. Для того, щоб життя було повним, людині просто необхідно те, до чого можна було б прагнути, те, заради чого і потрібно жити. Не кожному вдається самореалізуватись, а йому вдалося. Хіба це погано?

Мистецтвознавець:

Недаремно говорять, що щастя людини дуже широке поняття. Воно містить багато складових (наприклад, дружба, кохання, багатство і, звичайно, улюблена справа). Як можна назвати людину, яка вважає себе абсолютно щасливою, маючи лише частинку того, до чого прагнуть всі інші, людину, яка не помічає краси навколо? Яким є її щастя, яким є її світ? На думку приходить тільки один епітет - бідна.

Ведуча:

Наш герой ходить в старій шинелі, яка згодом порветься. її не можна вже відремонтувати. Для того, щоб придбати нову, він починає економити: ходить по вулицях обережно, щоб зекономити на взутті, ввечері не запалює свічки, не п’є чай. На підтвердження ось вам цитата з твору: “Сначала ему было несколько трудно привыкнуть к таким ограничениям, но потом как-то привыклось и пошло на лад; даже он совершенно приучился голодать по вечерам, но зато он питался духовно, нося в мыслях своих идею будущей шинели”. Що скажете?

Поет-початківець:

Життя - дуже непроста річ. На нашому шляху зустрічається багато перешкод. Важливо, натрапивши на них, не падати духом. Що і зробив наш герой. У нього була, нехай маленька, але мрія, і він не зламався на шляху до неї. Це говорить про силу духу і характеру героя.

Дослідник:

Справді, була мрія, дійсно, він наполегливо до неї йшов. Якою була ця мрія? При одній думці про те, що головним в житті може бути шинель, на вустах з’являється усмішка. Адже навколо стільки “вищого” та важливішого. Його мрія була “маленькою” і “пустою”, а його шлях до неї - смішним і безглуздим.

Ведуча:

Щастя Башмачкіна продовжувалось недовго: всього один день. Наступного дня грабіжники вкрадуть у нього шинель. “На другой день он явился весь бледный и в старом капоте своём, который сделался еще плачевнее” - говорить Гоголь. Наш герой звертається за допомогою в поліцію, але там з ним навіть розмовляти не хочуть. Далі він іде до генерала, але все марно, його там принижують і він пішов ні з чим. Горе Акакія Акакійовича призвело до хвороби, а згодом - до смерті. Що ви скажете на це?

Журналіст:

Звернемо увагу на те, що після того, як у героя вкрали шинель, він вперше знехтував роботою і пішов на зустріч до тих, хто, на його думку, міг йому допомогти. Не можна оминути й те, що він в розмові з писарем показав “характер” і наполіг на зустрічі з генералом. Читач зміг побачити його твердість, наполегливість, силу і незламність.

Мистецтвознавець:

Ви забули ще про дещо. Генерал його принизив. А він стерпів, де була його сила в цей момент? “Незламною” не можна назвати людину, для якої втрата шинелі стала настільки болючою травмою, що вона захворіла і врешті-решт померла. Для більшості з нас це була б просто дрібниця, звичайно, неприємна, але дрібниця.

Ведуча:

Аргументи наших експертів були досить переконливими і перед тим, як глядачі зроблять свій вибір, ми надаємо їм останнє слово. Прошу.

Журналіст:

На початку повісті ми бачимо нічим непримітну людину - чиновника. Але в кінці твору він зміг розкрити своє “я”. Герой зняв маску чиновника і став справжнім. Нехай для цього повинно було статися щось неприємне, нехай він не все зміг перебороти, але досяг головного - відкрився. Закінчити хочу словами Е. Веденяпіної: “Чтобы пробудилось его сознание, Акакия Акакиевича надо было унизить дважды: как человека и как чиновника. Кража шинели - первое унижение, крик генерала - второе. Но сознание-то пробудилось, что не соответствует образу “маленького человека”.

Дослідник:

Недаремно М.В. Гоголь починає повість про головного героя, вказавши на його посаду - “один чиновник”. Автор не описує індивідуальних рис героя, бо він був одним із багатьох. Герой мав примітивну і низьку мрію, мав пусте, не побоюсь цього слова, життя, і виявився слабким, надто слабким, щоб боротися з обставинами.

Мистецтвознавець:

Ю. Манн говорив: “Какой страшный образ Акакий Акакиевич. В этом изуродованном больном существе оказывается скрытая могучая внутренняя сила. И так необычна, “низка”, неромантична та цель, к которой она обращена. И как жизненно необходима эта цель - шинель, в его бедной, холодной жизни”.

Ведуча:

Після таких слів особисто у мене думка щодо цього образу змінилася. А у вас, шановні глядачі? Почнемо голосування. (Глядачі піднімають картки, кожна з яких відповідає кольору твердження експертів, тобто “за” і “проти”)

Дякую. Я бачу, в залі є глядачі, які змінили свою точку зору. Чому? Поясніть. (Ведуча підходить до кількох людей, які висловлюють свою думку)

Наша дискусія закінчилася. Дякую експертам і глядачам за участь у передачі.

Я - мистецтвознавець

Мета: знайти твори митців світу, написаних за гоголівськими мотивами, ознайомити з ними аудиторію, зацікавити слухачів музичними творами та творами образотворчого мистецтва, співставити їх.

Актуальність проблеми: М.В. Гоголь - самобутній оригінальний письменник, теми його творів хвилювали його сучасників і є актуальними до сьогодні. Прикладом цього є інтерес до його творчості композиторів, художників, драматургів, кінорежисерів. Пропоную познайомитися з деякими роботами митців, їхнім баченням гоголівських тем.

Спосіб презентації: творчий вечір у таборі “Зоряний” на тему: “Гоголь та мистецтво”.

Ведуча 1:

Ми зібралися з вами, щоб обговорити план на завтрашній день. Він має бути цікавим для дітей нашого табору. Будь ласка, ваші пропозиції...

Ведуча 2:

Я пропоную провести змагання “Найспритніший”, яке включатиме в себе такі ігри, як баскетбол, футбол та волейбол.

Ведуча 3:

А я пропоную розважати дітей інтелектуально.

Ведуча 1:

Так, я з тобою згодна.

Ведуча 3:

Я навіть знаю, що це буде: вечір, присвячений видатному письменнику М.В. Гоголю, а саме темі “Гоголь та мистецтво”.

Ведуча 1:

Добре.

Сценарій проведення заходу.

(Звучить музика...)

Ведуча 1:

Дорогі діти! Ви прослухали чудовий уривок з опери М. Мусоргського до повісті М.В. Гоголя “Сорочинський ярмарок”.

Ведуча 2:

Тож ви, мабуть, зрозуміли, що сьогоднішній вечір ми присвячуємо саме цьому великому письменнику. І це не випадково, адже святкуванням 200-річчя з дня народження письменника не вичерпується пошанування генія.

Ведуча 3:

“... Жоден поет на Русі не мав такої дивної далі, як Гоголь, - писав у свій час В. Бєлінський, - ... до його таланту ніхто не був байдужий: його або любили захоплено, або ненавиділи...” Ведуча 1:

Глибока життєва, високохудожня, новаторська творчість письменника відкрила цілу епоху не тільки в російській літературі, але й у російському мистецтві: епоху критичного реалізму, і повністю відповідала ідейно-естетичним принципам нової російської музичної школи.

Ведуча 2:

Гоголь у своїх творах звертався до образу містечка Великі Сорочинці, і це не дивно, бо він там народився. Отож, повернемося до опери, яку ми прослухали, адже саме в цьому творі Гоголь і звертається до образу рідного містечка. Опера “Сорочинський ярмарок” і в незакінченому вигляді являє собою величезну художню цінність. Це перша класична народно-побутова комічна опера і перший по-справжньому український оперний театр у російській музиці. Вона вражає життєвою правдивістю, соковитістю й оригінальністю думки, дотепністю й веселощами, гумором і задушевністю лірики, яскравістю українського народного колориту.

Ведуча 1:

Дорогі діти! Саме до цього вечора ми приготували для вас виставку картин відомих художників на гоголівську тему.

Ведуча 3:

Ці художники зверталися до найпоширеніших творів Гоголя. А саме до “Мертвих душ”, “Сорочинського ярмарку” та “Ночі перед Різдвом”. Тому ми вирішили зібрати для вас картини саме до цих творів. Діти, а хто з вас може щось сказати про ці картини?

Учасниця 1:

Я дуже захоплююся творчістю М.В. Гоголя. Моїм найулюбленішим твором є “Сорочинський ярмарок”. Цю тему я досліджувала, тому я можу розповісти вам про картини, які мене вразили.

Ведуча 3:

Добре, ми тебе уважно слухаємо.

Учасниця 1:

М.В. Гоголь народився в містечку Великі Сорочинці. Саме тому ця тема стала провідною в його творчості. Художники В. Горєв та Г. Філіповський намагалися реалістично зобразити містечко Сорочинці з усіма його жителями, їх традиціями та побутом. На картинах ми бачимо метушливих, стурбованих людей, які поспішають на український ярмарок, який є загальновідомим. Художники дуже чітко відмітили найдрібніші деталі твору та змалювали звичайних людей. А на цій картині ви можете побачити оригінальне завершення цього твору.

Ведуча 2:

Чудово! А тепер поговоримо про ілюстрації до поеми “Мертві душі”. Може хтось хоче нам щось розповісти?

Учасниця 2:

Цього року в школі я захищала реферат на тему: “Герої Гоголя очима художників”. Тому я можу вам розповісти про деякі картини. На цьому полотні ми бачимо славнозвісного “торгівця душами” Чичикова. Художник Г. Купріянов до дрібних деталей змалював риси обличчя та характеру цього героя. За задумом автора, на початку твору - це цинічна, безсовісна людина, яка в кінці повісті повинна була переродитися і стати іншою, але рукопис другої частини роману згорів. На інших картинах ми бачимо поміщиків, а саме Собакевича, Ноздрьова, Манілова.

Ведуча 1:

Дякую, ваші виступи нам дуже сподобались...

Учасник 3:

Вибачте будь ласка, я побачив, що на вашій виставці присутні картини до твору “Ніч перед Різдвом”, я можу розповісти вам про них!

Ведуча 3:

Ми тебе уважно слухаємо.

Учасник 3:

Споглядаючи картини М. Дерегуса, ми бачимо, що на них відтворені українські звичаї та обряди, точно зображений український одяг. На картині, так, як і у творі, ми спостерігаємо присутність надприродних істот: відьом та чортів. М. Дерегус змальовує примітивну українську хату, а також подвір’я навколо неї. Автор зобразив обряд колядування.

Ведуча 3:

Твори Гоголя дали поштовх до створення різноманітних мюзиклів та фільмів.

Ведуча 2:

Дякуємо вам, діти, ми навіть не чекали, що ви настільки добре знаєте не лише творчість Гоголя, а й твори різних видів мистецтва.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.