ГОГОЛЬ І УКРАЇНА

ГОГОЛЬ І УКРАЇНА

(нарис)

Гулюк Лілія Вікторівна

учениця 8 класу Луцького НВК “Гімназія № 14” Волинської області

Кожен із нас має право називатись земляком Гоголя, бо саме тут, в Україні, обвінчалися батько і мати великого письменника, а в невеличкій скромній церковній книзі з’явився запис про народження малюка Миколи. Для росіян він - “Николай Васильевич”, для українців - Микола Васильович, римські друзі називали його “Синьйор Нікколо”, для людства ж він просто Гоголь, великий чародій слова, людина, котра має дар проникати в найпотаємніші глибини душі людської. Погодьтеся, багато що означає бути земляком такого митця, дихати тим же повітрям, яким дихав Гоголь у свої найсвітліші роки, відчувати під собою ту землю, теплу та плодючу, по якій колись бігав малюком і яку, без сумніву, згадував письменник, коли подорожував, як материнську ласку, як найвищий дар буття. Земля України - це вона виростила Гоголя, і притому не тільки фізично, але й духовно, з дитинства оточивши красою поезії, розливом пісенної творчості, епічною величністю душі, фантастикою легенд, казок, яскравою образністю - всіма плодами народного духу.

Свої найкращі роки дитинства і юності Микола Гоголь провів в Україні. Він народився 20 березня за старим стилем (1 квітня за новим) 1809 року в селі Великі Сорочинці колишнього Миргородського повіту Полтавської губернії в тодішній Малоросії, в яку була перетворена колишня Україна. Серед предків майбутнього письменника були й такі, що увійшли в історію. Це козацький гетьман Остап Гоголь, ім’я якого згадується в літописі про визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького. Батько, Василь Панасович Гоголь-Яновський (1777-1825 рр.), був людиною обдарованою: писав вірші, комедії, мав успіх як талановитий оповідач, керував любительським театром свого родича Д. Трощинського, маєток якого знаходився у с. Кибинці. Василь Панасович був не лише актором і режисером, а й українським драматургом і поставив два власні водевілі на сюжети з українського побуту. Батько Миколи Гоголя - це людина, яка виросла і провела все своє життя в скромній сільській місцевості. Він любив усією душею сім’ю та Батьківщину. Гоголь-старший володів даром розповідати цікаво, про що б йому не заманулося, і приправляв свої розповіді вродженим українським комізмом. Довгий час батько Гоголя був на службі в полтавському “Малоросійському поштамті”, в якому дослужився до “губернського секретаря і титулярного радника”. У 1805 р. одружився з молоденькою 14-річною Марією Косяревською, пішов у відставку в чині колезького асесора і з того часу постійно жив з нею в с. Василівці. Батько турбувався про освіту сина. Мати, Марія Іванівна (1791-1868 рр.), отримала хорошу домашню освіту, володіла німецькою і французькою мовами, любила літературу і музику, знала безліч народних легенд і розповідала їх дітям, до виховання яких ставилась відповідально. Друзі і знайомі Миколи Васильовича вважали її жінкою незвичайною. С.Т. Аксаков писав: “Поглянувши на Марію Іванівну...й порозмовлявши з нею декілька хвилин від душі, можна було зрозуміти, що у такої жінки міг народитися такий син... Вона вся сповнена самовіддачі і тихої любові до своїх дітей”.

Початкову освіту Микола Гоголь здобув удома. Восени 1818 р. його віддали на навчання до Полтавського повітового училища, де він провчився лише рік. У Ніжині було відкрито гуманітарну гімназію вищих наук (ліцей), куди, за клопотанням Трощинського, батькові вдалось влаштувати сина. Гоголь набув величезної популярності серед гімназистів і став душею товариства завдяки своєму гумору і акторським здібностям. Коло його друзів - це Іван Нащенко, Микола Прокопович, Олександр Данилевський, Костя Базілі, Євген Гребінка, Григорій Висоцький та інші. Микола Гоголь був душею хлоп’ячої компанії, веселим витівником, природженим коміком.

У гімназії було організовано учнівську бібліотеку, і нею завідував Гоголь; був театр, і Гоголь грав у виставах; всі, хто бачив його на сцені, були впевнені, що він неодмінно стане комічним актором. Гоголь ще в гімназії почав писати в різних жанрах, пробував свої сили в поезії, прозі, драматургії. Гоголь-гімназист виявив себе і як прихильник художньої літератури. Він читав із задоволенням, захоплювався творами як російських, так і українських письменників. Загалом він був мрійливим, з високими та благородними помислами юнаком. Після закінчення гімназії Гоголь переїхав до Петербурга, і через деякий час він зрозумів, що його покликанням є література.

Гоголь часто подорожував, і це допомагало йому в написанні творів. Так, наприклад, поїздка в Київ допомогла в описанні Дніпра (“Страшна помста”), поїздка в Миргород дала матеріал для знаменитої “Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”. Микола Гоголь побував у багатьох містах України і отримав чудові враження.

На березі повноводої річки Псел розкинулося с. Великі Сорочинці. Колись із родового с. Василівка (Янівщина) сюди приїхала мати Гоголя, Марія Іванівна. Саме тут народився письменник, але прожив він у цьому селі лише два тижні. Все дитинство минуло в с. Василівці. Коли ми, читачі ХХІ століття, дивимося на ці старі фотографії, то здається, що відчуваємо атмосферу Василівської садиби. На ній можна побачити широкий ставок і невисокий будинок з білими колонами, вузькими вікнами і клумбою біля входу. Звідси Гоголь виїжджав в Полтаву, Ніжин, Петербург, Москву, за кордон. Сюди з різних міст приходили його листи. “...Бачу все миле серцю, - бачу вас, бачу дорогу Вітчизну, бачу тихий Псел, який іскриться крізь легке покривало”, - писав Микола Васильович батькам з Ніжина. Мене зацікавило те, яким способом Гоголь розводив дерева, облаштовував сад. Після останньої подорожі Гоголя до Василівки з’явилась кленова алея. Данилевський, друг дитинства Гоголя, твердив: “Улюбленим його заняттям було розведення дерев у саду, це приносило йому задоволення в короткі години відпочинку”. Старий дідівський сад, де так любив гуляти Гоголь, облаштований у стилі всіх українських садів. Його дерева високі і гіллясті. По сторонах тінистої доріжки, яка йшла вправо від садового балкона, в останнє Гоголеве перебування тут з’явилися з десяток молодих деревець клена і берези. Далі, на луговій поляні, він посадив декілька жолудів, які дали весною свіжі та сильні побіги. Бажання Гоголя було дивне. Він посадив тільки одну алею на березі ставка, а інші дерева були розкидані. Гоголь не любив симетрії. Він підіймався на гірку або просто ставав на лавку, набирав жменю камінців і кидав їх: де падали камені, там він саджав дерева. До того часу на місці саду був великий луг. Гоголь любив і саджав тільки такі дерева: клен, липу і дуб. Також письменник постійно прагнув поправити і перебудувати будинок, переробити в ньому печі, замінити двері, збільшити вікна і перебрати підлогу. Він брав участь в малюванні стін будинку українськими орнаментами. Микола Васильович відвідував різні культурні місця Полтавщини разом з родичами і другом О. Данилевським в Диканьці, Яреськах, Миргороді. Враження від цих подорожей залишилися в душі письменника на все життя. Картини рідної природи зачаровували, радісно хвилювали, розвивали уяву Гоголя, і пізніше красу української природи Гоголь описав у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. Я отримала незвичайне задоволення, прочитавши “Вечори на хуторі біля Диканьки”.

Немало сторінок життя і творчості Гоголя зв’язано з Чернігівщиною, яка з законною гордістю вважає його своїм земляком. Саме в Чернігові, у Ніжині, проходило навчання Гоголя протягом семи років - з травня 1821 р. - по червень 1828 р. У цьому місті почав формуватись світогляд, естетичний смак, громадянське самопізнання, талант генія української літератури. З Ніжином зв’язані перші літературні починання Гоголя, які він спочатку віддавав на суд друзям. Його твори читали в літературному крузі, і там вони зазнавали успіху. Проте після критики друзів деякі твори письменника знищувалися, як, наприклад, повість “Брати Твердиловичі”, поема “Розбійники”, “Росія під ярмом татар” і “Дещо про Ніжин, або Дурням закон не писаний”, - в останньому висміювалася ніжинська знать. У Ніжині була створена романтична поема “Ганц Кюхельгартен”, яку Гоголь написав під псевдонімом “В. Алов”. Проте цей твір не сприйняли належним чином, і письменник жалів, що надрукував його. В Ніжині створено музей, де зберігається уривок з поеми “Бахчисарайський фонтан”, переписаний одним з учнів гімназії, та багато заборонених колись книг, які читав Гоголь. Важливу роль у житті Миколи Васильовича відіграв театр, засновником, актором і декоратором якого був він сам. Також письменник любив відвідувати ярмарки в передмістях Ніжина, зокрема в Магерках. Свої спостереження він записав у “Книгу всякої всячини, або Кишенькову енциклопедію”. У Гоголя є безліч книг, у яких описано звичаї і традиції Чернігівщини. І це, я думаю, характеризує його як істинного українця, якому не байдуже минуле рідного краю.

Перший раз у Києві Гоголь побував ще в 1827 р., під час весняних канікул, разом з професором Ніжинської гімназії вищих наук Н.Г. Білоусовим. Місто полонило уяву юного Гоголя красою природи, пам’ятками старовини. Особливо покорив 18-річного юнака весняний Дніпро. З цієї першої подорожі Київ став мрією митця, містом його надій, сподівань, з яким він думками зв’язував своє майбутнє життя. Любов до Києва поєднувалась у Гоголя з любов’ю до України. Тому він виявив велике бажання дізнатися більше про це місто і хотів викладати зі своїм другом М. Максимовичем історію в університеті Києва, але ця мрія не здійснилася. Проте Гоголь і далі хотів назавжди залишитись у Києві, купити будиночок. Ми можемо з впевненістю сказати, що через все життя Гоголь проніс любов до Києва, часто згадував його у своїх творах (“Вій”, “Тарас Бульба”, “Страшна помста”).

В останні роки свого життя Гоголь двічі побував в Одесі. Вперше він прибув сюди 16 квітня 1848 р. з Константинополя на кораблі “Херсонес”. Саме тоді в місті ввели карантин через поширення епідемії холери. Під час карантину Гоголь жив у двоюрідного брата матері А.А. Трощинського на Надєждинській вулиці (нині вулиця Гоголя). В Одесі, як нам відомо з біографії письменника, Гоголь познайомився з братом Пушкіна - Львом, який в той час служив на митниці. Вдруге він прибув до Одеси 24 жовтня 1850 року і всю зиму та осінь працював над другим томом “Мертвих душ”. Гоголь любив відвідувати одеський театр. Він часто бував у будинку Кандиби на розі Херсонеської і Торгової вулиць (тепер ріг вулиць Пастера і Червоної Гвардії). У цьому будинку для нього була відведена спеціальна кімната, де він працював над своїм твором. Влітку письменник часто бував на дачі Рєпніних біля Малого Фонтану. Тільки 27 березня 1851 року Гоголь відправився на Полтавщину. Читаємо зі спогадів, що письменник мріяв ще раз приїхати в Одесу, але ця мрія не здійснилася, бо через рік Гоголь пішов із життя.

Мене вражає те, наскільки Гоголь, подорожуючи, цікавився українськими звичаями. А любов до народної творчості, як відомо, йому прищепила мати. Вона знала багато українських пісень, легенд і переказів і вміло та цікаво їх розповідала. Тому Гоголь почав збирати народну творчість ще коли був гімназистом. Усе це знадобилося йому для написання повістей, виданих під назвою “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Ці повісті, написані від імені пасічника Рудого Панька, ввібрали в себе українські народні оповідки й пісні, гомін ярмарку, осяяну сонцем широчінь й аромати рідного краю. Кумедне тут органічно поєднане з жахливим, а слова та поняття, уживані саме українцями, надають творам яскравого колоритного забарвлення. Ці повісті мали величезний успіх. Сам О. Пушкін казав: “Вечори на хуторі біля Диканьки” - ...вони вразили мене. Ось справжня веселість, щирість, невимушена, без манірності”.

Повісті Гоголя зачарували мене своєю свіжою мовою. Письменник чудово знав як розмовну, так і художню мову, володів нею і навіть писав деякі листи друзям. Зроблений Гоголем аналіз українських пісень і досі вражає нас тонкістю, спостережливістю, проникливістю, тією глибиною розуміння, яка, мабуть, дається тільки любов’ю. Микола Васильович зробив багато чого для розвитку української культури. Він ставив досить багато п’єс українською мовою, створив бібліотеку ще в роки юності, багато вивчав історію і традиції країни. В пам’ять про видатного митця в Україні зведено пам’ятники і музеї Гоголя, відвідавши які ми можемо краще пізнати життя письменника.

Микола Гоголь вніс у російську літературу яскраві образи волелюбного українського народу, його легенди та історичну героїку, його життєрадісний гумор і склад мови. Протягом усього життя письменник уважно стежив за фольклорними виданнями, а також сам збирав історичні матеріали, українські народні думи, писав статті на історичні теми. Найважливішим підсумком цієї його праці став твір “Тарас Бульба”, вміщений до збірки повістей під назвою “Миргород”. Перед читачами постала жива, яскрава історія українського народу, його боротьби за національну незалежність. У цій боротьбі гартувались могутні характери, міцні натури українських козаків, які приваблювали Гоголя своїм героїзмом і безмежною любов’ю до рідної землі. У козакові він бачив рідну душу, справжнього патріота Батьківщини.

Вершин реалізму і сатири Гоголь досягає в комедії “Ревізор” і романі-поемі “Мертві душі”. За словами Гоголя, в “Ревізорі” він зібрав докупи все погане в країні і разом посміявся з усього, а єдиною чесною і благородною особою в комедії є Сміх. Ці шедеври Гоголя увійшли в світову літературу. Ім’я письменника стало в один ряд з такими іменами, як Сервантес, Мольєр, Шекспір, Гете, Бальзак, Діккенс. Своїми творами Гоголь прославив Україну. І ця слава й досі не згасла. При одній тільки згадці про Гоголя всі навкруги стають людяніші, в очах іскриться щирість, ніби назустріч йому, живому, запалюються веселою добротою і радістю.

Хіба визнання - це не безсмертя генія?






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.