ПАТРІОТИЧНИЙ ПОДВИГ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

ПАТРІОТИЧНИЙ ПОДВИГ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

Гафінчук Сергій Сергійович

учень 11 класу Сокирянської гімназії Чернівецької області

Нема на світі України, Немає другого Дніпра.

Т. Шевченко

У моєму маленькому містечку Сокиряни, здається, і сьогодні живе те незвичайне, гоголівське відчуття української карнавальності. У прекрасний зимовий період різдвяних свят у нас також присутні: переодягання, кожухи навиворіт, дотепні лайки, обжерливість за щедрими святковими столами.

Навколо постаті Миколи Гоголя та його літературної спадщини і в Україні, і в Росії тривалий час ведуться дискусії. Яким був Микола Гоголь за характером? Чому він писав не українською, а російською мовою? Чи зрадив він Україну?

На порозі світової літературної скарбниці славний ювілей - 200-річчя з дня народження класика найвищого ґатунку, українця Миколи Васильовича Гоголя. Не знаю, наскільки важливі відповіді на вищезазначені питання. А, може, вони й зовсім не варті дискусій. Кожна людина у своїх діях залежна від свого характеру, від певних обставин, суб’єктивних і об’єктивних, від поставлених цілей. Якщо Гоголь писав російською, то значить йому так підказувало життя.

Гадаю, не тільки мене цікавить інше. Хто з тих літераторів, які писали українською, краще, ніж Гоголь, розповів світові про Україну? Будучи вхожим у російську інтелектуальну еліту, він пропагував свої переконання про те, що українці - окремий народ і що їхня земля називається Україною.

Якщо не зважати на поему “Ганц Кюхельгартен” - літературний твір вісімнадцятилітнього Гоголя, тираж якого він спалив, то “Вечори на хуторі біля Диканьки” - це перша книга письменника, з якою він відразу “попав у десятку”. Миколу Гоголя помітили і визнали як письменника. І тоді, і сьогодні він розповідає світу про свою Україну, яку дуже любив і все життя тужив за нею, як про казково гарну частинку великої Землі.

Що відчуває читач, перегорнувши сторінки незвичайних оповідок пасічника Панька Рудого? Безмежну любов до української природи, людей. Ми захоплюємось красою українських дівчат і парубків, кмітливістю героїв оповідей, народним гумором, гарними людськими стосунками, багатством української землі.

“Який чарівний, який розкішний літній день у Малоросії! - починається таким описом “Сорочинський ярмарок”... - Смарагди, топази, яхонти ефірних комах сиплються над барвистими городами, обрамованими стрункими соняшниками... Нагнулись від ваги плодів розлогі віти черешень, слив, яблунь, груш; небо, його чисте дзеркало - ріка в зелених гордо піднятих рамах... Яке повне розкоші і солодкої знемоги малоросійське літо!” І відразу відчуваєш лагідність літа, запах саду, голубінь неба. І все тіло обіймає тепло і ніжність, краса і щемний спокій.

“Чудовий Дніпро у тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої... - Це вже із “Страшної помсти”. - Розкішний! Немає рівної йому річки на світі. Чудовий Дніпро і теплої літньої ночі, коли все засинає, і людина, і звір, і птах, а тільки Бог величаво озирає небо і землю, і величаво струшує ризу. Від ризи сиплються зірки...”.

Дивно. Стою на березі Дніпра, а колись же так само, може на цьому місці, мріяв він, Гоголь, і милувався справді великою рікою і її берегами. І, здається, він нас усіх навчив помічати красу навкруги. Я б хотів, щоб усі побачили, яким гарним є наш Дністер. Як на мене, то кращої природи, гарніших пейзажів, краєвидів не знайдете ніде. Наше - найкраще. Хіба не в цьому переконує нас слово письменника Гоголя.

А взимку! “Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небі посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Морозилодужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти”, - “Ніч перед Різдвом”.

На Україні все найкраще - і літня ніч, і Дніпро, і мороз, і... Хіба ми із цим не погодимось?!

І якщо ці рядки прочитав далекий латиноамериканець чи ближчий європеєць, вони також повірять у казкову красу України.

Дуже красивими на Україні є дівчата. “Я віддав би все своє господарство, щоб поцілувати її”, - каже Грицько про Параску у “Сорочинському ярмарку”. “Парубки ганялися за нею юрбами”, - розповідає автор про красуню Оксану, прихильності якої добивається коваль Вакула з оповіді “Ніч перед Різдвом”. Закоханий хлопець готовий на все, щоб тільки Оксана його полюбила.

Стан стрункий і біле личко,

від цариці черевички –

от красуня! Аж у сні

ось наснилася мені!

Ніч із зорями минула:

я - вже я, а не Вакула!

Та Оксана - дивина –

ще всміхається з вікна!

Закриваю знову очі –

до колядки йду охоче:

оксамитом серед всіх

Ані Лорак лине сміх!

Отакої, ну й дівчата –

на красу усі багаті:

брови - пташки рівний злет,

а вуста, неначе мед!

Ой, земля моя, земля,

українськії поля,

зорі, гоголівський світ

всіх дивує стільки літ!

Так і я: не встиг моргнути,

сам потрапив в дивні пута:

ожили всі сторінки,

мов Диканьчині зірки!

І зараз про наших українських дівчат кажуть, що вони найкрасивіші в світі.

А загалом наша нація - нація вродливих людей. І не тільки тілом, а й душею. Ставні, сильні, розумні постають перед царицею Катериною запорізькі козаки. Перехитрив чорта коваль Вакула. Сміливі й спритні пан Данило та парубок Стецько. Наполегливий і міцний, як кремінь, дід, який грав з відьмами у дурня.

Позитивні герої оповідок - дівчата й хлопці, козаки і хазяї - дуже яскраві за своїми характерами, дотепністю, барвистою мовою, кмітливістю, почуттям гумору.

Літературознавці стверджують, що Микола Гоголь прискіпливо ставився до своїх творінь. Він писав, потім надовго відкладав зроблене, знову перечитував, виправляв, переписував. Для нього стало нормою переписувати по вісім разів. Вдосконалював свої сюжети, мову. Може тому, за рядками нам вчувається гомін сорочинського ярмарку, пробігає мороз по шкірі через прохолоду ставка в “Майській ночі”, спалахує перед очима цвіт папороті в ніч напередодні Івана Купала.

У цілому світ “Вечорів на хуторі біля Диканьки” забарвлений оптимізмом і радістю буття. І це найголовніше, чому Гоголя хочеться читати і перечитувати. І здається, що все тільки вчора написано. Бо й нині на Україні в Різдвяні свята водять “козу” в кожусі навиворіт, супроводжують її циган з лицем, вимащеним сажею, парубок у дранті, лікар, що лікує козу, смерть з косою. Коза вмирає, її воскрешають.

Зрозуміло, що нам, юним читачам, найближчі по духу “Вечори на хуторі біля Диканьки” та “Тарас Бульба”, у яких переважають ліризм, романтизм, героїзм, кохання. Особливо подобається те, що Гоголь нас переконує: щоб добитися поставленої мети, треба потрудитись, виявити наполегливість. Так діяв коваль Вакула, дід, Грицько, Левко та ін.

Дохристиянські вірування, язичество, фольклорна та етнографічна захопленість письменника роблять його твори привабливими для учнівства. Вони несуть із собою світло душі, оптимістичний настрій, бадьорість духу.

Саме такого ми любимо Миколу Гоголя. І якби він більше нічого не написав, окрім названих творів, все одно залишився б у світовій скарбниці літератури назавжди, мав би своє почесне місце. Золотими літерами вкарбоване ім’я Гоголя в історію української літератури. Майже відразу після смерті письменника його твори стали перекладати українською. Особливий сплеск гегелівського перекладу припадає на 20-30-ті роки ХХ століття. Перекладали найвідоміші літератори: Леся Українка, Степан Васильченко, Максим Рильський, Григорій Косинка, Остап Вишня, а також актор Микола Садовський. Було чимало перекладів менш відомих. І цим сказано дуже багато. М.В. Гоголь - це літературна глиба, яку нікому і ніколи не зрушити у небуття.

Зірка його творчості надзвичайно сприятливо осяває всю історію російської літератури. Російські письменники - сучасники Гоголя - сповна оцінили його ще за життя. Як поділити, кому віддати як народне надбання творчість Гоголя? Росії чи Україні? Так питання не повинно ставитись.

М.В. Гоголь - українець за походженням і за духом. Про це свідчать його найяскравіші твори. Ми, українці, повинні оцінити його патріотичний подвиг - донесення до світу образу України та її народу, засвідчення рівня високої духовності, моралі, інтелектуальності українства.

Гоголь - наш і він завжди з нами.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.