ЗЛОЧИН І КАРА В ЛІТЕРАТУРНІЙ РЕЦЕПЦІЇ М.В. ГОГОЛЯ (ЗА ПОВІСТЮ ТАРАС БУЛЬБА) - Тези робіт

Душкевич Катерина Володимирівна

учениця 9 класу Хмельницької гімназії № 1 ім. В.Д. Красицького

Микола Васильович Гоголь посідає почесне місце в світовій художній літературі, його 200-річний ювілей від дня народження у 2009 році відзначатиме не тільки Україна, а й все прогресивне людство.

Його творчість залишила дуже глибокий слід в історії українського культурного і національного життя. Він був великим співцем Гетьманської України і козацьких традицій.

Хто не зачитувався чудовими творами цього письменника?! Хто, читаючи повість “Тарас Бульба”, не відчував гордості за те, що він є нащадком вільних, сміливих лицарів - українських козаків?! Козацька доба - одна із найдивовижніших сторінок багатовікової історії українського народу. Вона бентежить розум людей, які не байдужі до чаруючої слави козацтва. Бентежила вона і Гоголя.

Головний інтерес повісті “Тарас Бульба” - у зображенні сильних, могутніх, богатирських характерів із народу, що повстав в ім’я незалежності і національної гідності. Саме тому в основу повісті покладена патріотична ідея, ідея самовідданого служіння Вітчизні. А особиста тема, тема кохання, розвивається лише на визначеному етапі оповіді паралельно головній темі як контраст, який виразніше підкреслює велику соціальну ідею.

Читаючи повість, ми замислюємося й над тим, для чого народжується людина і чи має будь-хто право позбавити її життя? Адже Бог дав, і тільки Бог може його забрати! А Тарас Бульба вбиває свого сина і тим самим порушує Божу заповідь “Не вбий”. З огляду на мораль заповіді, цей вчинок - злочин, а той, хто вчинив його, - злочинець. Та хто ж наважиться назвати Тараса Бульбу, який втілює в собі найкращі риси національного характеру, злочинцем?! Як же так сталося, що син його, славний козак Андрій, зрадив козацтво і опинився перед смертоносним дулом рушниці батька?

Ці питання потребують відповіді, тому мета моєї роботи передбачає осмислення ступеня моральності внутрішніх якостей Тараса Бульби та його сина в контексті ставлення до рідної землі, до січового товариства.

На основі визначеної мети основними завданнями є:

- осягнення витоків зради Андрія;

- мотивування правочинності вбивства батьком сина з урахуванням законів козацтва.

М.В. Гоголь поставив перед собою глобальне над-завдання: показати всю міру відповідальності людини за вибір своїх дій перед народом, перед своєю совістю та честю. І щоб створити такий монументальний, правдивий образ Запорозької Січі, автор використав “життєдайні джерела, що б’ють з глибин конкретної дійсності”. Гоголь не побоявся розкрити історичну правду, показуючи всю жорстокість запорозьких козаків щодо іновірців: “Весь польський південний захід став жертвою страху... Все, що мало рятуватись, рятувалося”, бо наступали запорожці. “Пожежі охоплювали села; худобу й коней, яких не гнали з військом, вибивали тут-таки на місці. Здавалося, більше бенкетували вони, ніж здійснювали похід свій. Дибом стало б нині волосся від тих страшних пам’яток лютості напівдикої доби, які рознесли скрізь запорожці. Повбивані немовлята, відрізані груди в жінок, здерті шкіри з ніг по коліна у випущеного на волю, - одно слово, повною мірою сплачували козаки колишні борги”. Вражає читача-естета жорстокість і лютість козаків, але читач-історик розуміє, що доба, коли безперервно точаться війни, не може не бути жорстокою.

І тому, описуючи акт вбивства сина батьком як закономірний, М.В. Гоголь виходить із об’єктивних соціально-історичних обставин, що дозволило йому правильно оцінити своєрідний прояв глибинної суті героя. Якщо не враховувати або заперечувати такий підхід до розуміння убивства батьком рідного сина, тоді Тарас Бульба, дійсно, - жорстокий злодій.

Таким чином, висловлюючи судження про героя, потрібно враховувати моральні закони часу, коли він жив. Тарас Бульба - це соціально-психологічний тип епохи. В його образі концентруються характерні для українського козацтва принципи, кодекс честі і колорит епохи, хоч “грубої і жорстокої”, але лицарської доби, яка вимагала саме такого типу героя.