КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ У ТВОРЧОСТІ М. ГОГОЛЯ - Тези робіт

Стреляєва Яна Валеріївна

учениця 11 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 м. Мелітополя Запорізької області

Справжній талант ніколи не вкладається в якісь рамки - соціальні, національні, релігійні, політичні. Він всеосяжний, бо торкається найрізноманітніших сторін людського буття. Такий і М. Гоголь - невід’ємна складова українського письменства. Таким його сприймали і сприймають українські культурні величини, бо талант М. Гоголя, виплеканий на українській землі, у середовищі української народної стихії, втілив у собі самобутній дух і характер народу цієї землі, виразив його національну самосвідомість.

У його творчому доробку заслуговує на увагу не лише майстерне володіння словом, а й потужний потенціал основних філософсько-світоглядних ідей, на фундаменті яких побудована оригінальна антропологічна концепція, яку можна вважати соціокультурною репрезентацією української ментальності, що актуалізує тему дослідження.

Предметом дослідження є філософсько-антропологічні інтенції творчості М. Гоголя та їх інтерпретаційні можливості.

Мета роботи полягає у висвітленні основних особливостей розвитку філософської антропології М. Гоголя на основі аналізу творів мислителя .

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- з’ясувати специфіку розуміння природи людини М. Гоголем на основі прочитаних творів;

- розкрити людські цінності та ідеали у творчості письменника;

- обґрунтувати «гармонію єднання» людини і природи у творах мислителя;

- осмислити філософсько-антропологічні інтенції М. Гоголя та їх інтерпретаційні можливості;

- висвітлити погляди М. Гоголя на місце і роль людини у світі та ідеал істинного життя на прикладі життя героїв творів письменника;

- дослідити особливості самовираження людського єства. Методологічну основу дослідження склали праці вітчизняних філософів та літературознавців: Є. Бистрицького, А. Бичко, І. Бичка, В. Горського, О. Забужко, В. Звиняцьковського, В. Малахова, М. Поповича, В. Тобачковського, І. Федорової та ін.

Висновки. Художня творчість М. В. Гоголя обумовлена природою самого мислителя - його способом мислення та світосприйняття. У його світогляді почуття і серце є визначальними елементами духовного світу людини і способу її художнього створення. Засобами художнього аналізу душі М. Гоголь поринає у вир людського буття, окреслює його цінності та ідеали.

У світогляді М. Гоголя відбилися соціально-політичні та духовні складнощі України першої половини ХІХ століття, спричинені суперечностями між національним буттям і національною свідомістю. На формування основних філософсько-світоглядних ідей мислителя досить помітний вплив справили романтичні ідеї. Вивчення народної творчості, звичаїв та обрядів, сприяло утвердженню у світогляді мислителя рис, якими відзначається спосіб світосприйняття українця, що поєднує його з специфічно-українською традицією «філософії серця», в руслі якої, спираючись на власні духовні шукання, М. Гоголь передбачає спектр ідеалів та цінностей, що вплинули на формування його філософської антропології. Звертаючись до визначення природи людини, мислитель через спектр цінностей та ідеалів відтворює шляхи становлення та вдосконалення людини.

Гоголівське відображення внутрішнього світу людини відтворюється через призму живої душі як ідеалу і вищої цінності людини, через етичний потенціал Христового вчення.

У своїх літературних творах М. Гоголь пропонує екзистенційно-антропологічний аналіз гри, випробування, спокуси, шахрайства, а також простежує можливість героїчного шляху і приниження як життєвого принципу.

М. Гоголь засобами іронії показав не тільки все безглуздя зовнішнього світу, але й вказав на релігійно-антропологічний аспект відчуження, як один із шляхів звільнення від гніту зовнішнього світу, суть якого полягає у духовному вдосконаленні особистості, що є формою творення Бога з антропологічної природи людини.

«Серце», «внутрішня людина», «жива душа» - центральні поняття, на яких ґрунтується загальне бачення проблем людини М. Гоголем.

Проблематика кризи індивідуального життя людини, злети і падіння духу - це концентрація всіх душевних сил для усвідомлення і подолання глибокої прірви внутрішньо особистісної суперечності. М. Гоголь звертається до дослідження людської екзистенції у ситуаціях духовної кризи через межові ситуації смерті, страху, нудьги, сміху, любові. Хвилювання духу, постійне шукання себе виявляє людську сутність, стверджує, що у межових ситуаціях людська екзистенція діє в повну силу, вона приходить до усвідомлення себе і світу навколо себе, до свого істинного буття як жива душа.

Посилання на схожі матеріали:

• ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ М.В. ГОГОЛЯ ВСЕСВІТНЬОГО ГЕНІЯ - Тези робіт — Шкільний твір
• НАШ ГОГОЛЬ - Тези робіт — Шкільний твір
• ОБРАЗ РУДОГО ПАНЬКА У ВЕЧОРАХ НА ХУТОРІ ПОБЛИЗУ ДИКАНЬКИ М.В. ГОГОЛЯ - Тези робіт — Шкільний твір
• Рецензія на «Мертві душі» Миколи Гоголя — Рецензія
• Чи виправдана зрада заради кохання? (За повістю М. Гоголя «Тарас Бульба») — Шкільний твір
• Твір на тему: Твори за повістю Миколи Гоголя “Тарас Бульба” — Шкільний твір
• Образ Башмачкіна в повісті М.В. Гоголя «Шинель». Герой повісті як представник типу «Маленької людини» — Розробки уроків
• Образ України у творчості Миколи Гоголя - Твір Зарубіжна література — Шкільний твір
• Проаналізуйте як цикл романтичну збірку повістей М. Гоголя Вечори на хуторі біля Диканьки. Визначте, як розкривається романтика українських легенд та казок в українських повістях Гоголя — Теорія літератури
• Хто винен у смерті Акакія Акакійовича? (За повістю М. Гоголя «Шинель») - шкільний твір — Шкільний твір