ВИТОКИ СКУПОСТІ ЯК ПАТОЛОГІЧНОЇ ПРИСТРАСТІ ДО НАКОПИЧЕННЯ У ВІДОМИХ ПЕРСОНАЖІВ ІЗ СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (ГОГОЛЬ, БАЛЬЗАК, КАРПЕНКО-КАРИЙ) - Тези робіт

Стрільчик Богдан Андрійович

учень 10 класу Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості

Образ скупого у світовій літературі - один з найпоширеніших (Шейлок Шекспіра, Гобсек Бальзака, Альона Іванівна Достоєвського, Скрудж Діккенса, Барон Пушкіна, Плюшкін Гоголя та інші).

Збагачення, як другорядна тема ХІХ століття, сьогодні стає все більш актуальною: у боротьбі уявних та справжніх цінностей матеріальне все частіше бере верх.

То невже перелік скупих буде зростати? Будь-який історик зазначить, що майбутнє починається в минулому.

Актуальність дослідження - виявити фактори, які призводять до появи скупості як патологічної пристрасті на прикладі відомих персонажів із світової та української літератури.

Об’єкт дослідження - процес деградації людини у творах М. Гоголя “Мертві душі”, О. Бальзака “Гобсек”, І. Карпенка- Карого “Хазяїн”.

Предмет дослідження - прямі та опосередковані авторські посилання у текстах на фактори “руйнівного” впливу на особистість, що призводять до появи скнар.

Мета пропонованої роботи - шляхом порівняння відомих у світовій літературі образів скупих виявити причини перевтілення людини у скнару.

Методологія - порівняльний аналіз типологічно подібних художніх образів, осмислення категорії художнього простору за Ю.М. Лотманом, сприйняття людини як мікрокосмосу, де діє закон рівноваги (“ніщо не виникає з нічого і не зникає в нікуди”).

Наукова новизна - визначення небезпечних для особистості факторів, що призводять до розвитку скупості, як спроба попередження людству ХХІ століття.

Завдання:

- встановити типологічні відповідності у висвітленні Плюшкіна, Гобсека і Пузиря;

- мотивувати та обґрунтувати перетворення персонажів на скнар;

- виявити та систематизувати причини появи людей-скнар.

Розкриваючи драматичний і динамічний процес деградації,

письменники порушили одну з вічних проблем, з якою стикається людство.

Вони доводять, що капіталіст-землевласник, ненаситний потяг якого до наживи стає самоціллю, перетворюється на моральну потвору, на велике “ніщо”. Починаючи лихварем, в мороці Нічого зникає золотий ідол, філософ, створіння шляхетне і нице - Гобсек. Жива душа Плюшкіна, колишнього сім’янина, “мудрого скупого”, найбагатшого поміщика у творі Гоголя, стає мертвою. Він деградує до найстрашнішої живої людської руїни.

Таким чином, текстуальні порівняння скупих у Гоголя, Бальзака, Карпенка-Карого дають можливість визначити основні причини переродження людини у скнару:

• суспільне середовище;

• виховання, світогляд, система цінностей;

• нехтування суспільною мораллю, загальнолюдськими цінностями;

• хибне життєве кредо;

• негативне смислове навантаження імені;

• спосіб життя (самотність, ізольованість від суспільства);

• професія;

• вік;

• окремі вади людини (наприклад, заздрість, надмірна заощадливість, егоїзм, самозакоханість).

Перелічені причини дають можливість зробити висновок, що поштовхом до переродження людини у скнару може стати чимало факторів, а витоки появи скупих у творах митців не є надуманими.

Культ матеріального найбільше нівечить душу людини. Основні причини духовної деградації - неосмислене безцільне людське буття, проблеми виховання та ринкові суспільні відносини. Інші ж фактори лише прискорюють цей процес, вони супроводжують протягом життя не одне покоління.

Тому Гоголя, Бальзака, Карпенка-Карого можна назвати нашими сучасниками. А ліками від жахливої скупості сьогодні може стати прочитання творів цих митців.