ГОГОЛЬ І ШЕВЧЕНКО: СПЕЦИФІКА ДІАЛОГУ - Тези робіт

Фахрутдінова Рената Рашитівна

учениця 11 класу Макіївської ЗОШ І— ІІІ ступенів № 92 Донецької області

Гоголь і Шевченко... Геніальні представники слов’янської культури, кожен з них створив оригінальний поетичний світ, відкрив нові шляхи мистецтва слова. І разом з тим в їхній творчості наявні виразні лінії типологічної близькості. Саме дослідженню цих видатних письменників і присвячена ця робота.

Тема “діалогу” обрана невипадково, її варто розуміти в переносному значенні, адже зустріч митців у реальному житті так і не відбулася. В чому ж полягає сутність цього “діалогу”? У виявленні і аналізі типологічно схожих моментів як у житті, так і у творчості Гоголя і Шевченка.

Варто також зазначити, що дана проблема не є штучною. Вона існує вже досить довгий час (перші дослідницькі роботи були датовані початком ХХ століття), і до сьогодення залишається до кінця не розв’язаною, а отже - актуальною. Звернімо увагу на те, що робота не присвячена вивченню впливу одного письменника на іншого, в ній розглядається типологічна схожість життєвого і творчого шляху митців, які виступають кожен як оригінальна творча індивідуальність.

До розгляду пропонуватимуться наступні задачі: порівняння генотипів митців, їхнє розуміння власної національності (проблеми біографічного характеру), твори, що Шевченко присвятив Гоголю, порівняльно-типологічний аналіз певних моментів у “Гайдамаках” Шевченка і повісті “Тарас Бульба” Гоголя, народнопісенна мова письменників.

Мета роботи полягає у проведенні порівняльно-типологічного аналізу життя і творчості Гоголя і Шевченка, виявленні в них спільних і розбіжних моментів.

Методів дослідження було обрано два, а саме: біографічний і порівняльний.

Для ілюстрації викладеного матеріалу після основного тексту роботи представлені додатки.

Робота може зацікавити як пересічного читача, так і дослідника, матеріал викладений доступно і лаконічно.

Висновки. В результаті дослідження життя і творчості великих майстрів слова Миколи Гоголя і Тараса Шевченка та аналізу набутих знань автор зробив наступні висновки:

1. Основна відмінність між Шевченком і Гоголем полягає у їхньому походженні. Це є вихідна точка, з якої починаються розбіжності світобачення митців. Поняття “рід” кожен сприймає по-своєму: Шевченко не особливо цікавився генеалогією, проте завжди шанував предків, а Гоголь був зацікавлений у тому, щоб знати, що його предки - козацька старшина. Щодо національної приналежності, то однозначно можна сказати лише те, що Шевченко був і вважав себе чистокровним українцем. Про Гоголя однозначної відповіді дати не може ніхто.

2. Вірш “Гоголю” Шевченко написав 1844 року у жанрі вірша-звернення. У творі поет піднімає актуальні на той час проблеми пасивності поневоленого народу, починає усвідомлювати власну значимість слова, як рушійну силу, порівнюючи її із силою слова Миколи Гоголя. Мотиви, що спонукали Шевченка до написання вірша-послання достеменно невідомі, але є припущення, що поет наприкінці року (вірш написаний в грудні) хотів підсумувати події, що накопичилися, поговорити із душевно близькою йому людиною. Таким, вважають, і міг бути саме Гоголь

3. Ілюстрація до “Тараса Бульби” була створена 1842 року. На малюнку зображений той момент, з якого починається повість: Тарас Бульба зустрічає своїх синів. Довершене виконання ілюстрації дає змогу побачити всі нюанси героїв з точки зору Шевченка.

4. Повість “Тарас Бульба” і поема “Гайдамаки” мають спільний мотив - мотив синовбивства. ці випадки мають різну основу, але вони схожі між собою своєю непохитністю, деякою мірою жорстокістю, а згодом - розплатою за гріхи.

5. Народнопісенна мова викладу творів була притаманна не лише Шевченку, але й Гоголю. Активне використання фольклорних елементів у ранній творчості зустрічаємо в обох письменників. Фольклор був для них не засобом “екзотичного” прикрашання, а сутністю народу, невичерпною скарбницею людських образів.