ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО - ПОЛЬ ВЕРЛЕН - ФРАНЦІЯ - ПЕРЕХІД ДО МОДЕРНІЗМУ. ВЗАЄМОДІЯ СИМВОЛІЗМУ Й ІМПРЕСІОНІЗМУ В ЛІРИЦІ - посібник-хрестоматія

1844-1896

Поль Верлен — видатний французький поет-символіст, у творчості якого виявилися й імпресіоністичні тенденції (живописність картин, увага до мінливих настроїв, напівтонів і відтінків). За словами Г. Кочура, в українську літературу перший ввів П. Верлена Павло Грабовський: 1897 р. в його перекладі з’явилася “Осіння пісня”, а через рік опублікував свої переклади віршів французького символіста Іван Франко. В українській літературі П. Верлена перекладали досить охоче. Серед перекладачів відомі майстри слова — В. Щурат, М. Вороний, С. Твердохліб, М. Рильський, Михайло Орест (Зеров), М. Драй-Хмара, Г. Кочур, М. Лукаш та ін. Лірика Верлена справила великий вплив на творчість багатьох вітчизняних письменників. Зокрема прихильником французького поета був Василь Стефаник. В одному з листів він писав, що Верленові поезії допомагають йому в години “сумовитості”, а вірш “Осіння пісня” може передати все “журливе й безкінечне, що переповнює душу”.

ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Найперше — музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,

Бо наймиліший спів — сп’янілий:

Він невиразне й точне сплів,

В нім — любий погляд з-під вуалю,

В нім — золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон,

Не барву — барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,

Той ум жорстокий, ниций сміх,

Часник із кухонь тих брудних —

Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути

Та ще як слід приборкай рими:

Коли не стежити за ними,

Далеко можуть завести.

Хто риму вигадав зрадливу?

Дикун чи то глухий хлопчак

Скував за шаг цей скарб, що так

Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики ж всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав — шукати

Нову блакить, нову любов,

Щоб мчав, де далеч непохмура,

Де чари діє вітерець,

Де пахне м’ята і чебрець...

А решта все — література.

(Переклад Григорія Кочура)

ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Музика — над усі закони!

Бери ж із розмірів такий

Розчинний, плинний і легкий,

Що у повітрі тане й тоне.

Слова ти вивіряй щомить:

Найбільше знаджують серця нам

П’яні пісні, в яких з туманом

Ясна зливається блакить.

То за вуалем погляд милий,

То сонця опівденна гра,

То в час, як літо умира,

Зірок тремтіння злотокриле.

Люби Відтінок і Півтон,

Не Фарби, ні! — вони жахають.

О, лиш відтінки наближають

До флейти — ріг, до мрії — сон.

У насміх не вдавайсь лукавий,

Цурайся Дотепів гризьких,

Бо плачуть небеса від них —

Лихої кухні то приправи.

Стару риторику розбий!

Гнуздечки не скидай із Рими:

Куди тебе вона вестиме,

Як догляду не буде їй?

О, хто розкаже рим олживість?

Глухе дитя чи негр-пияк

На дикий підробили смак

Брязкальця дутого красивість?

Музики щоразу і знов!

Нехай летить твій спів крилатий

У небесах нових шукати

Нову красу, нову любов.

Нехай, коли душа похмура,

Над нею з вітром лине він,

Де м’ята польова і кмин...

А інше все — література!

(Переклад Максима Рильського)