ВЕСНЯНА ГРОЗА - ФЕДІР ТЮТЧЕВ - ПОЕЗІЯ ЧИСТОГО МИСТЕЦТВА - РОСІЯ - ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ XIX ст. - посібник-хрестоматія

У Росії з другої половини XIX ст. були напрочуд потужними дві лінії в літературі — революційно-демократична і “чистого мистецтва”. Представники першої (М. Некрасов, М. Добролюбов, Д. Писарєв, М. Салтиков-Щедрін та ін.) вважали, що мистецтво має слугувати відображенню нагальних соціальних і політичних проблем. Вони змальовували важке життя народу, умови праці селян і робітників, бідність і безправність простих людей. На противагу М. Некрасову та його послідовникам, представники “чистого мистецтва” уникали суспільних питань, вони вважали, що сутність мистецтва — служити Красі, виявляти її в різних формах і утверджувати її у світі. Мистецтво як вияв Краси самим своїм існуванням зцілює людську душу й одухотворює світ, вважали поети “чистого мистецтва” (А. Фет, Ф. Тютчев, А. Григор’єв, А. Майков, Я. Полонський, М. Щербина та ін.).

ФЕДІР ТЮТЧЕВ

1803-1873

Федір Іванович Тютчев увійшов в історію світової літератури як поет-філософ і тонкий лірик. Творчість Ф. Тютчева нерідко називають “поезією думки й почуття”. У ліриці Ф. Тютчева домінує філософське сприйняття, а через його призму поет висловлює бачення довколишнього світу, зокрема природи й людини. Тому в ліриці Ф. Тютчева важко виокремити філософські, пейзажні та суто інтимні вірші, бо пейзажі в нього одухотворені, вони відображають стани людської душі, а людські почуття суголосні описам природи. Світ людських емоцій і переживань, зміни в природі викликають у автора глибокі філософські роздуми. Ф. Тютчев вважав, що природа, як і душа людини, — це великий космос, тут вирують стихійні сили. Але хаосу протистоять краса й гармонія, які має оспівувати поет.