БАБКА ТА МУРАШКА - Іван Крилов (1769-1844) - МУДРІСТЬ БАЙКИ

БАБКА ТА МУРАШКА - Іван Крилов (1769-1844) - МУДРІСТЬ БАЙКИ

Жвава Бабка степова

Літо красне проспівала;

І незчулась, як настала

Холоднеча зимова.

Снігом поле замітає;

Вже тих світлих днів немає,

Як між листям їй густим

Був готовий стіл і дім.

Зникло все: у дні холодні

Голод, злидні настають;

Співу Бабки вже не чуть:

Та й кому на думку йдуть

Ті пісні в часи голодні!

Зла журба її гризе,

В мурашник вона повзе:

«Не відмов, Мурашко мила!

До весни прожить несила,

Згляньсь на вид нужденний мій,

Нагодуй і обігрій!» —

«Кумо, кинь-бо жартувати:

Влітку чом було не дбати?» —

Відмовля Мурашка їй.

«Та часу недоставало.

В моріжках м’‎яких у нас

Співи, жарти повсякчас,

Що аж душу поривало!» —

«А, так ти...» — «Та я завжди

Те й робила, що співала». —

«Ти співала? Добре дбала:

Потанцюй тепер піди!»

Переклад Ф. Скляра







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.