ВЕРЕСОВИЙ ТРУНОК - Роберт Льюїс Стівенсон (1850-1894) - ЛІТЕРАТУРНІ БАЛАДИ - БИЛИНИ І БАЛАДИ - Хрестоматія 7 клас

ВЕРЕСОВИЙ ТРУНОК - Роберт Льюїс Стівенсон (1850-1894) - ЛІТЕРАТУРНІ БАЛАДИ - БИЛИНИ І БАЛАДИ - Хрестоматія 7 клас

Із вересового квіту

Пікти варили давно

Трунок за мед солодший,

Міцніший за вино.

Варили і випивали

Той чарівний напій

І в темрявих підземеллях

Долі раділи своїй.

Та ось володар шотландський —

Жахались його вороги! —-

Пішов на піктів оружно,

Щоб знищити їх до ноги.

Він гнав їх, неначе ланей,

По вересових горбах,

Мчав по тілах спогорда,

Сіяв і смерть, і жах.

І знову настало літо,

Верес ізнов червонів,

Та трунок медовий варити

Вже більше ніхто не вмів.

В могилах, немов дитячих,

На кожній червоній горі

Лежали під квітом червоним

Поснулі навік броварі,

Їхав король шотландський

По вересовій землі:

Дзинчали завзято бджоли,

Курликали журавлі.

Та був можновладець похмурий

Думу він думав свою:

«Владар вересового краю —

Чом з вересу трунку не п’‎ю?»

Раптом васал королівський

Натрапив на дивний схов:

В розколині між камінням

Двох броварів знайшов.

Витягли бідних піктів

Миттю на білий світ —

Батько старого і сина,

Хлопця отрочих літ.

Дивився король на бранців,

Сидячи у сідлі;

Мовчки дивились на нього

Ті броварі малі.

Король наказав їх поставить

На кручі й мовив: — Старий,

Ти сина й себе порятуєш,

Лиш тайну трунку відкрий.

Глянули вниз і вгору

Батько старий і син:

Довкола — червоний верес,

Під ними клекіт пучин.

І пікта голос тоненький

Почув шотландський король:

— Два слова лише, володарю,

Тобі сказати дозволь!

Старість життя цінує.

Щоб жити, я все зроблю

І тайну трунку відкрию, —

Так він сказав королю.

Немов горобчик цвірінькав,

Мова лилась дзвінка:

— Відкрив би тобі таємницю,

Боюся лише синка.

Смерть його не лякає,

Життя не цінує він.

Не смію я честь продавати,

Як в очі дивиться син.

Зв’‎яжіть його міцно, владарю,

І киньте в кипучі нурти,

І я таємницю відкрию,

Що клявся повік берегти.

І хлопця скрутили міцно,

І дужий вояк розгойдав

Мале, мов дитяче, тіло,

І в буруни послав.

Крик бідолахи останній

Поглинули хвилі злі.

А батько стояв на кручі —

Останній пікт на землі.

— Владарю, казав я правду:

Від сина чекав я біди.

Не вірив у мужність хлопця,

Який ще не мав бороди.

Мене ж не злякає тортура,

Смерть мені не страшна,

І вересового трунку

Зі мною помре таїна!

Переклад з англійської Євгена Крижевича

HEATHER ALE

From the bonny bells of heather

They brewed a drink long-syne,

Was sweeter far than honey,

Was stronger far than wine.

They brewed it and they drank it,

And lay in a blessed swound

For days and days together

In their dwellings underground.

There rose a king in Scotland,

A fell man to his foes,

He smote the Piets in battle,

He hunted them like roes.

Over miles of the red mountain

He hunted as they fled,

And strewed the dwarfish bodies

Of the dying and the dead.

Summer came in the country,

Red was the heather bell;

But the manner of the brewing

Was none alive to tell.

In graves that were like children’‎s

On many a mountain head,

The Brewsters of the Heather

Lay numbered with the dead.

The king in the red moorland

Rode on a summer’‎s day;

And the bees hummed, and the curlews

Cried beside the way.

The king rode, and was angry,

Black was his brow and pale,

To rule in a land of heather

And lack the Heather Ale.

It fortuned that his vassals,

Riding free on the heath,

Came on a stone that was fallen

And vermin hid beneath.

Rudely plucked from their hiding,

Never a word they spoke:

A son and his aged father —

Last of the dwarfish folk.

The king sat high on his charger,

He looked on the little men;

And the dwarfish and swarthy couple

Looked at the king again.

Down by the shore he had them;

And there on the giddy brink —

«I will give you'life, ye vermin,

For the secret of the drink».

There stood the son and father

And they looked high and low;

The heather was red around them,

The sea rumbled below.

And up and spoke the father,

Shrill was his voice to hear:

«I have a word in private,

A word for the royal ear.

«Life is dear to the aged,

And honour a little thing;

I would gladly sell the secret»,

Quoth the Piet to the King.

His voice was small as a sparrow’‎s,

And shrill and wonderful clear:

«I would gladly sell my secret,

Only my son I fear.

«For life is a little matter,

And death is nought to the young;

And I dare not sell my honour

Under the eye of my son.

Take HIM, О king, and bind him,

And cast him far in the deep;

And it’‎s I will tell the secret

That I have sworn to keep».

They took the son and bound him,

Neck and heels in a thong,

And a lad took him and swung him,

And flung him far and strong,

And the sea swallowed his body,

Like that of a child of ten; —

And there on the cliff stood the father,

Last of the dwarfish men.

«True was the word I told you:

Only my son I feared;

For I doubt the sapling courage

That goes without the beard.

But now in vain is the torture,

Fire shall never avail:

Here dies in my bosom

The secret of Heather Ale».

Андрій Харшак. Ілюстрація до балади «Вересовий трунок»

Є в історії нашої цивілізації містичні загадки, які стосуються не будь-яких окремих персон або держав, а народу в цілому. Ось, наприклад, сьогодні досі не замовкають суперечки про те, хто такі пікти. Численні археологічні розкопки, що проводяться на території сучасної Шотландії, дозволили дізнатися про існування особливого племені людей, чий зовнішній вигляд трохи відрізнявся від представників сучасного людства. Довге темневолосся, стрункі високі розписані тіла, довгі вузькі голови і ціпком європейська зовнішність — стародавні розкопки дають право припускати, що це був високорозвинений народ, що володів великими знаннями. Римляни назвали їх «рісt», тобто «розмальовані», тому що вони вкривали своє тіло татуюваннями. Цікаво, що назва Британії походить від кельтської назви ліктів: «prydiyn» — «візерунчасті», «розмальовані», звідки Prydain — Британія, яка, таким чином, є «країною ліктів».

Є кілька пам'яток — живих свідків тієї епохи. Це дивовижні могильники і кам'яні статуї, інженерні конструкції яких красномовно говорять про можливості стародавніх будівельників. їхня майстерність викликає непідробну повагу, але не дає відповіді на дуже багато запитань, а лише породжує нові. Сьогодні ніхто з учених не може дати вичерпної інформації про походження ліктів. Цей докельтський народ міг постати і від басків, і від скіфів, але немає сполучної ланки, яка підтверджує ту чи іншу теорію.

Таємничі й легендарні пікти проживали на територіях сучасної Шотландії, були дуже розвиненими, духовно багатими і цілісними людьми. Ним керували кілька сімей королівських династій, які ріднилися між собою, передаючи кермо управління по жіночій лінії. Народ зник назавжди, була втрачена його самобутність і культура після того, як порушилася традиція управління. Сталося це в 843 р., коли корона потрапила до рук Кеннета Макальпіна, який побажав правити одноосібно і знищив всіх членів королівської сім'ї. Через три покоління Макальпіна народ просто зник, його слідів не можуть знайти досі. Зник волелюбний народ, який не змогли до кінця підкорити навіть римляни. Розмальовані люди організовували перші партизанські загони, які вимотували будь-якого супротивника, що переважав піктів за кількістю воїнів. Піктійські війни були тривалими і нещадними. Піктам не вдалося захистити себе, території поступово заповнювалися іншими культурами, які дуже швидко розчинили витоки і традиції найзагадковішого на землі народу.

У графстві Галловей, на південному заході Шотландії, де, як вважали, цей загадковий народ знайшов свій останній притулок, віддавна побутував фольклорний прозовий переказ «Останній із піктів», який і став першоджерелом балади Р. Л. Стівенсона «Вересовий трунок».

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Що вам відомо про піктів?

2. Визначте тему та ідею балади «Вересовий трунок».

3. Хто є головним героєм балади?

4. Чому, на вашу думку, Роберт Льюїс Стівенсон наділяє старого пікта маленьким зростом і тоненьким голоском?

5. Охарактеризуйте піктів, які лишилися в живих.

6. Що захищають пікти — свою власність чи право вважатися вільним народом? Заради чого загинув старий пікт?

7. Що символізує вересовий трунок в однойменній баладі Роберта Льюїса Стівенсона?

8. Король Шотландії винищив піктів фізично. А чи зломив він їх духовно? Свою думку обгрунтуйте.

9. Що оспівує балада Роберта Льюїса Стівенсона «Вересовий трунок»?






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.