Василь Биков (1924-2003) - ЗОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ З РІЗНИХ БОКІВ ЄВРОПИ - БИЛИНИ І БАЛАДИ - Хрестоматія 7 клас

Василь Володимирович Биков — білоруський письменник, автор романів, повістей та оповідань, переважно про німецько-радянську війну. Народився в селі Бичках Вітебської області в 1924 р. У 1941 р., коли Німеччина напала на СРСР, перебував в Україні. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав шанці, потім пішов добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни він продовжував служити в лавах армії й повернувся до СРСР тільки в середині 50-х років. На Батьківщині Биков почав працювати як журналіст для газети «Гродненська правда». Також у цьому десятилітті почали виходити його перші повісті, найвідоміші з яких — «Сотников», «Обеліск», «Піти й не повернутися» та «Дожити до світанку».

Літературні досягнення Бикова полягають у його реалістичних описах боїв німецько-радянської війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. Герої Бикова стикаються з моральними дилемами як щодо їхніх ворогів, так само і в межах їхнього власного радянського світу, обтяженого ідейно-політичними обмеженнями. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це призвело до звинувачень автора в «брехливому гуманізмі» від деяких червонодрмійських генералів. Проте Майкл Гленні написав в американському часопису «Партизан ревю»: «Василь Биков — дуже відважний і безкомпромісний автор, на кшталт Солженіцина». Биков — один з авторів, якими найбільше захоплювалися в колишньому Радянському Союзі. У 1980 р. він був нагороджений почесним званням Народного письменника Білорусі.

За межами його рідного краю Василь Биков — найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду його твори було перекладено на більшість мов світу, хоча майже всі переклади було зроблено російською мовою. Биков писав свої твори рідною білоруською й сам переклав більшість з них на російську мову. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим.

З приходом до влади у Білорусі О. Лукашенка Биков, який виступив з різкою критикою режиму, встановленого в країні, був підданий переслідуванням влади. Його перестали видавати, шельмували в засобах інформації. 1998 р. Василь Биков був змушений виїхати з Мінська, за запрошенням Пен-клубу Фінляндії прожив півтора року в Гельсінкі, у 2000 р. переїхав до Німеччини. В еміграції написав декілька воєнних оповідань та притч, повість «Вовча яма», присвячену наслідкам чорнобильської катастрофи. У 1998 р. закінчив повість «Стіна».

На батьківщину Василь Биков повернувся лише за місяць до смерті. Пам’‎ять про його складне життя та безкомпромісну позицію тільки збільшує його вплив на національне життя Білорусі.

У повісті «Альпійська балада» автор розповів про три дні свободи радянського військовополоненого Івана, який утік з фашистського концтабору, та італійської дівчини Джулії, що опинилася випадково поруч із ним. У нелюдських умовах погоні озвірілих фашистів Іван прийняв на себе відповідальність за чужу дівчину. Ці три доби свободи осяяло коротке, але сліпуче, як блискавка, кохання. Радянський солдат загинув, а «італійська синьйора» через все життя пронесла світлу пам'ять про нього, після війни розшукала його сліди в Білорусі, знайшла його рідних і написала листа односельцям, щоб розповісти правду про подвиг їхнього земляка.