КОРОЛЬ ЛІР І ЙОГО ДОЧКИ - ФОЛЬКЛОРНІ БАЛАДИ - БИЛИНИ І БАЛАДИ - Хрестоматія 7 клас

КОРОЛЬ ЛІР І ЙОГО ДОЧКИ - ФОЛЬКЛОРНІ БАЛАДИ - БИЛИНИ І БАЛАДИ - Хрестоматія 7 клас

У Англії колись був король Лір

І панував собі на честь і славу,

Мав повагу він і в сусідів мир,

І забезпечену державу.

Між іншими достатками його

Були також три доні гожі,

Прегарні й свіжі, що перевищали

Красою три червоні рожі.

Та королю подобалось старому

Раз їм питання предложити:

«Котра з дочок моїх найбільш

Мене потрафить ублажити,

Потіха старості моєї — ви.

Тож по черзі хай кожда скаже,

Яку найбільшую любов мені

Вона ділами своїми докаже».

Регана з них найстаршая рекла:

«Мій отче, як мені вас не любити?

Якби яка пригода надійшла,

Готова я за вас і кров пролити.

А хоч і серце би моє криваве

На штуки посікти хотіли,

Воліла б я, ніж малась допустить,

Аби яку ви прикрість потерпіли».

«І я, — сказала другая на те, —

Волю хоч би найтяжче бідувати.

Прийняти муки й ганьбу, ніж би ви

Біди якої мали зазнавати.

Я день і ніч готова вам служить,

Стать вам найменшою слугою,

Вільям Ф. Ємес. Корделія

Щоб віку свого ви могли дожить

У радощах та супокою».

«Тепер мені, — король старий сказав, —

Яснішою будучність стала.

Та ще ти, наймолодшая моя.

Свойого слова не сказала». —

«Я рада, — мовила Корделія, —

Свій довг дитячий все сповняти,

Послушна бути вам у всім,

А більш не в силі я нічого вам сказати».

«Так ти, — рік він, — не можеш більш нічого

Дать, ніж повинність повелить дитяча?

То видно, що твоя любов до мене

Не так-то вірна та гаряча.

То ж будь прогнала з мого двору!

Не хочу знать нелюбої дитини.

З мойого царства не дістанеш ти

По моїй смерті ні частини.

Лиш твоїм сестрам, що за мене раді

Хоч голови свої покласти,

Розділю я свою державу й дам

Обом по рівній части.

Дарую їм предківськую корону

І власть, і королівськую подобу,

Аби мене в любві своїй за те

Пропильнували аж до гробу».

Отак дві старші сестри підійшли

Старого короля облесними словами,

Найменшу ж через королівський гнів

Сей час з двора протурено за брами.

Мов сирота, пішла Корделія,

Блукаючи від міста до села,

Ні в Англії в селі, ні в місті жаднім

Собі притулку не знайшла.

Аж як до Франції дісталася,

Скінчилася її недоля;

На кращім грунті запишалася,

Мов гарний цвіт з чужого поля.

Король французький як пізнав її,

Не дбаючи на гнів вітця старого,

За королеву взяв її до себе

На радість королівства свого.

В дочки найстаршої живе

Старий король тим часом;

Що зразу там було мов медове,

Те незадовго стало квасом.

Регана при своїм дворі його

Держати з невеликим почтом мала,

То почет той у скорому часі

Увесь від нього відібрала.

Що двадцять мали перед ним

І день, і ніч стояти до послуги,

Се видалось їй забагом дурним,

Зменшила їх на десять без натуги,

А з десятьох лишила тільки трьох.

Та й того стало їй замного.

Забрала двох, лишився лиш один,

А далі відняла й того одного.

«Чи се ж така твоя заплата

За те, що царство все своє

Я вам віддав? Тепер донька для тата

Й малої дрібки того не дає!

О ні! Ще до своєї Гонореллі,

Сестри твоєї меншої піду.

Вона не буде так, як ти, лукава,

І зглянеться на батькову біду».

Поїхав чвалом він у двір її

Та пожалівся на свою пригоду.

«Так вам і слід! — почув від лютої змії.

Сестра вам жадну не вчинила шкоду.

У мене захисту для вас нема.

Хіба що з слугами на кухні жити

Захочете та теє їсти й пити,

Що не доїм і не доп’‎ю сама».

Почувши се, король заплакав гірко,

Бо голод докучав йому і спрага:

«О най же світ увесь почує, до чого

Веде батьківська нерозвага!

Та верну до Регани я ще раз,

А чей вона людськеє має серце,

Раз відіпхнувши, схаменеться в час

І приязніш прийме мене, як перше».

Та як лише прибув, вона веліла

З двора свойого геть його прогнати

І мовила: «Не ліпший буде він тепер.

Коли вперед не вмів себе тут шанувати».

До Гонореллі знов вернув король.

Згодився з слугами на кухні жити,

І їсти все, що подадуть йому.

Аби лиш вік свій продовжити!

Та надаремно й того він благав.

Чого і жебракам ніхто не відмовляє.

«Не хтів за першим разом те принять.

Тепер і доступу до мене вже немає!»

Так обі донечки по двічі

його відправили без жадного пардону;

Жебрацький кий узяв у руку той.

Що королівськую носив корону.

Тоді про наймолодшої дочки

Слова згадав і заповіт гарячий:

Завсіди буть послушною йому

І сповняти вірно довг дитячий.

Та він не важився тікать до неї.

Бо королівства мучило похмілля.

Що він ганебно так прогнав її, —

И перемогло його, нарешті, божевілля.

На голові сніжне волосся рвав,

І в груди бивсь, і дер лице до крові,

І на дочок він помсту визивав

За брак у них дитячої любові.

Долинам, горам, рікам виливав

Палкії про невдячність їх промови,

Аж ріки, гори та твердії скали

З ним разом, бачилось, ридали і зітхали.

Нарешті хорого в тяжкій знесилі

Його до Франції прихильні завезли

Й тут у Корделії та короля

І захист, і підмогу ще знайшли.

Дочка, як лиш про горе батька вчула,

Сей час йому з підмогою прийшла,

Свою зневагу давнюю забула,

Йому потіху й радість принесла.

На Аганіппа королівський двір

Його ввела рицарськая дружина,

А перед короля за руку привела

Його найменша, вірная дитина.

І ласкаво прийняв його король,

Велів кликнуть по краю всіх охочих.

Хто для відзискання держави Лірові

Підняться хоче до помочи.

В товаристві Корделії вернув

Король до Англії з дочками воювати,

І вспів собі в недовгім часі

їх із престолів та столиць прогнати.

І Лір прийняв на старості своїй

Знов королівськую корону,

Та в одній битві замордовано

Корделію, його потіху й оборону.

Та скоро про ту передчасну смерть

Корделії до нього вість прийшла,

Що в нерозважнім запалі за нього

Сама у бій пішла,

Впав непритомний і оглушений

На її груди білі

І вмер з тяжким зітханням

Тої самої хвилі.

Вельможі краю серед жалощів

На тіла обоїх гляділи

І обох сестер одноголосно

На кару смерті засудили.

Хто там запанував по них,

У хроніці читайте,

А повість про дитячую невдячність

Собі запам’‎ятайте!

Переклад з англійської Івана Франка

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Що ви дізналися про короля Ліра на початку балади?

2. Що старий король хотів почути від своїх дочок?

3. Чому його не задовольнила відповідь Корделії?

4. Як він учинив із молодшою дочкою? Куди вона вирушила?

5. Як склалася доля короля після вигнання Корделії?

6. Охарактеризуйте Регану й Гонореллю (Гонерілью).

7. Як зустріла батька молодша дочка?

8. Чи пам’‎ятала вона несправедливість батька?

9. Як це характеризує Корделію?

10. Чим закінчилася балада?

11. Яка головна думка балади?

12. Якби ваші батьки запитали, як ви їх любите, що б ви відповіли?

Балади про Робіна Гуда

Балада була одним з найпопулярніших жанрів середньовічного англійського фольклору. Найвідомішими були балади про легендарного Робіна Гуда, записані в XIV столітті. В одній з найповніших збірок англійських балад, опублікованих Френсісом Чайлдом в XIX ст., налічується 40 творів про Робін Гуда.

Робін Гуд (англ. Robin Hood) — ватажок лісових розбійників, який, за переказами, мешкав зі своєю ватагою в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих лицарів і священиків, віддаючи здобич біднякам.

Слово hood англійською означає «каптур, відлога» і вказує на елемент одягу Робіна Гуда. Слово robin перекладається як «вільшанка», але можливо, що ім’‎я героя — результат переосмислення вислову «Rob in hood» — Роб (Роберт) (rob, robber також означає «грабіжник») у каптурі. Так Робіна назвала Меріан, коли він виграв турнір лучників і оголосив її королевою турніру.

За однією з версій Робін був йоменом, тобто вільним ремісником або селянином, в інших версіях він постає несправедливо знедоленим дворянином. Батьківщиною Робіна Гуда називають селище Локслі, за назвою якого іноді називають і самого Робіна. Його лісова армія налічує кілька десятків вільних стрільців. Усі вони — вправні лучники, сміливі, винахідливі і по-своєму шляхетні люди. Найпопулярнішими героями цього епосу поряд із самим Робін Гудом є його помічники Малюк Джон, Брат Тук, Вілл Скарлет, Мач, син мірошника, і дружина Робіна —діва Меріан. Головними супротивниками розбійників є шериф Ноттінгемський і лицар Гай Гісборн.

Робін Гуд — один з небагатьох, поряд із королем Артуром, легендарних героїв англійських балад, що вийшли за рамки фольклору і стали важливою культурною реалією, — на теми балад про нього пишуть літературні твори, ставлять вистави, знімають численні художні та анімаційні фільми.

Луїс Рід. Робін Гуд змагається стрільбі із сером Гаєм

Френк Шуновер. Робін Гуд і Малюк Джон






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.