ЕСХІЛ (525-456 рр. до н.е.) - ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР - АНТИЧНІСТЬ - Хрестоматія

ЕСХІЛ (525-456 рр. до н.е.)

Есхіла, одного з найвидатніших давньогрецьких трагедіографів, називають «батьком трагедії».

Відомостей про поета збереглось дуже мало. Есхіл народився в 525 до н.е. в сусідньому з Афінами містечку Елевсіні, його батьком був Евфоріон, що належав до стародавньої афінської аристократії. Есхіл воював з персами в Марафонській битві (490 до н.е.), де загинув його брат Кінегір, брав участь також у битві поблизу Саламіни (480 до н.е.) і, ймовірно, поблизу Платей (479 до н.е.). За молодості Есхіла Афіни були малозначимим містом, але йому довелось стати свідком тріумфу демократичного ладу, який вивів Афіни на провідне місце в грецькому світі, що сталося після греко-перських воєн.

Протягом життя Есхіл кілька разів виїздив з Афін до тогочасної грецької колонії Сицилії, правителі якої залюбки приймали в себе поетів, художників і філософів.

Через якісь невідомі причини він, один з героїв битви при Марафоні, був змушений залишити Афіни. Деякі дослідники вважають, що Есхіл не сприйняв демократичних реформ, адже був прихильником традиційних форм управління в Афінах, бо саме вони допомогли вистояти проти перської навали.

Після 458 до н. е. Есхіл знову поїхав до Сицилії, де помер у м. Гелі в 456 р. до н.е. За легендою, Есхіла вбив орел, що скинув черепаху на його лису голову, переплутавши її з каменем, придатним для того, щоб розбити панцир черепахи.

Вважають, що Есхіл сам собі написав епітафію:

Тут, у землі хлібодайної Гели, впокоївсь навіки

Житель афінський — Есхіл, Евфоріона син.

Довговолосі мідійці змогли оцінить його силу,

А марафонські гай і плем’‎я — свідки відваги його.

Після його смерті в Афінах була прийнята ухвала, що всякий охочий поставити п’‎єсу Есхіла «одержить хор» від влади (тобто отримає дозвіл зробити постановку драми на святі Діонісій).

Есхіл написав понад 90 п’‎єс, з яких до нас дійшло лише 7 трагедій («Плакальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») і деякі уривки. У змаганнях трагедіографів Есхіл здобув 13 перемог.

Більшість трагедій Есхіла написані на міфологічні сюжети. У них порушуються проблеми правди, обов’‎язкового покарання злочинця за пролиту кров, родової помсти і прокляття, що тяжіє над родом. У своїх трагедіях Есхіл прославляв силу розуму, незламність людського духу, велич героїв, які повстають проти тиранів.

Найвеличнішою трагедією Есхіла є «Прометей закутий», що входила до трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). З першої та останньої частини дійшли тільки невеликі уривки. Для сюжету п’‎єси Есхіл використав відомий давньогрецький міф про богоборця і захисника людей Прометея, який викрав на Олімпі вогонь і віддав його людям, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напинати вітрила, полювати, приручати тварин, лікувати хвороби, знаходити шлях за зорями і летом птахів, навчив видобувати золото і мідь, користуватися дарами природи. Зевс, розлючений зухвалістю Прометея, велів прикувати його до Кавказької скелі. Щоранку величезний орел викльовував титану печінку, і щоночі вона відростала знову для нових катувань.

Образ Прометея, створений поетом, вражає могутніми пристрастями і думками, на які здатна лише титанічна натура. Він стає уособленням поступальної ходи суспільства, яскравим виявом людської цивілізації. Єдиний з богів, він не тільки прийшов на допомогу людям і врятував їх від загибелі, підготовленої безжальним Зевсом, але й дав їм вогонь пізнання, розум і кмітливість, письменність і рахунок, навчив їх ремесел і наук. Якщо в міфі про Прометея втілені творчі зусилля людини в її боротьбі із силами природи, то в трагедії Прометей перетворюється на борця з тиранією Зевса, невинного страждальця за все те добре, що приніс він людям. У його титанічних рисах відчувається прагнення поета показати невичерпні можливості людини, яка, підкорюючи природу, самоутверджується як особистість.

Благородний і непохитний Прометей протистоїть брутальній і жорстокій Владі, підступному прислужникові богів Гермесу, самому Зевсові. Зевс-тиран жодного разу не з’‎являється на сцені, але його присутність відчувається повсякчасно — і у викривальних промовах Прометея, і у словах заляканих Океанід, і в стражданнях бідолашної Іо (за те, що її покохав Зевс, ревнива Гера перетворила її на корову, яку переслідує нещадний ґедзь). Есхіл першим увів у трагедію прийом контрасту (великодушний Прометей протиставляється безжальному і жорстокому Зевсу).

Своєю трагедією Есхіл порушував актуальні питання своєї доби. Він підкреслював, що бурхливий розвиток афінської культури, піднесення філософської думки протистоїть дикому варварству минулих епох. Його Прометей — символ нескореності духу, безкомпромісності; він знає, що на нього чекає в майбутньому, але не відступається від своїх ідеалів.

Прометей відкрив галерею так званих «вічних образів», до яких постійно звертатиметься людство. Прометеївські мотиви знаходимо у творчості Іоганна Вольфганга Гете, Джорджа Гордона Байрона, Персі Віші Шеллі, Олександра Пушкіна, Тараса Шевченка, Лесі Українки. Образ Прометея надихав славетних художників Мікеланджело, Тіціана, Рібейру, композиторів Бетховена, Ліста, Скрябіна.

Есхіл зробив величезний внесок у розвиток трагедії, перетворивши її на важливий суспільний жанр мистецтва, на першорядний за значенням засіб ідейного впливу на співгромадян. Його трагедія не залишилася сталою, застиглою, а постійно розвивалася, ускладнювалася. Есхіл уперше вводить прийоми, що стали надбанням драматургії нових часів. Зокрема, він перший використав формулу трагічного мовчання, пісні хору в його трагедіях часто створюють атмосферу жаху на сцені, тобто чекання чогось страшного і неминучого. Поет почав вживати прийоми контрасту, трагічної іронії. Він уміло використовував пророцтва і віщування, щоб заново створювати напруження на сцені, викликати жах у глядачів. Його мова сповнена архаїзмів і новотворів, епічних порівнянь, поетичних епітетів, яскравих метафор, внутрішніх рим і звукопису. Крім того, вважається, що Есхіл уперше запровадив у театрі декорації, мальовані маски з виразом трагічних настроїв людини, а також котурни.

Українською мовою твори Есхіла перекладали Борис Тен і Андрій Содомора.

КРИЛАТІ ВИСЛОВИ

Прометей — титан, могутній герой давньогрецьких міфів. Його образ та ім’‎я набули поширення в європейських літературах і фразеологізмах. Пожалівши людей, які не знали вогню і були безпорадні у боротьбі з природними стихіями, Прометей викрав у богів полум’‎я і передав його смертним. За це верховний бог засудив титана на страшну муку: його прикували до скелі у Кавказьких горах, і щодня велетенський орел шматував тіло і викльовував печінку. Уночі рани загоювались, і на ранок тіло було готове до нових мук. Згодом могутній Геракл звільнив страдника за наказом Зевса, захопленого витримкою і мужністю Прометея.

Вислів прометеїв вогонь уживають тоді, коли характеризують дух благородства, мужності й таланту, а прометеєві муки — коли йдеться про страждання в ім’‎я високої мети.

Прометеїзм — невгасиме прагнення до свободи, до нових звершень (у науці, мистецтві, суспільній діяльності), невмируща потреба в героїчних вчинках на благо народу.

Титанічний — властивий титанові, величезний, грандіозний.