СОНЕТ 116 - ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР (1564-1616) - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ - СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ - Хрестоматія
Не буду я чинити перешкоди
Єднанню двох сердець. То не любов,
Що розцвіта залежно від нагоди
І на віддаленні згасає знов.
Любов — над бурі зведений маяк,
Що кораблям шле промені надії,
Це — зірка провідна, яку моряк
Благословляє в навісній стихії.
Любов — не блазень у руках часу,
Що тне серпом своїм троянди свіжі —
І щік, і уст незайману красу.
Той серп любові справжньої не ріже.
Як це брехня — я віршів не писав,
І ще ніхто на світі не кохав.
Переклад Дмитра Паламарчука
СОНЕТ 116
Перешкоджати двох сердець єднанню
Не стану я. Не визнає замін
Любов, не підкоряється бажанню.
Їй не страшні ні відстані, ні тлін.
О ні! Вона, мов сонцесяйна мітка,
Яку не згасять бурі і туман,
Немов зоря, мов Аріадни нитка,
Всім, хто в житті бреде серед оман.
Любов не ходить в дурниках у Часу,
Що все стинає, рівня вона з ним:
Хоч щедро тратить дні свого запасу —
Воскреснуть здатна й спомином одним.
Якщо ж це лжа, що в слові залишив, —
То не кохав ще й не писав віршів.
Переклад Віктора Марача