МІФИ ТРОЯНСЬКОГО ЦИКЛУ - ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ - АНТИЧНІСТЬ - Хрестоматія

МІФИ ТРОЯНСЬКОГО ЦИКЛУ - ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ - АНТИЧНІСТЬ - Хрестоматія

Найвизначнішим циклом давньогрецьких героїчних міфів є троянський, який оповідає про міфологічну історію Троянської війни, приводом до якої стало викрадення Парісом, сином троянського царя Пріама, Прекрасної Єлени, дружини царя Спарти Менелая.

Троянська війна — одна з центральних подій у грецькій міфології. Початок Троянської війни античні джерела пояснюють волею Зевса, який-волів або «зменшити тягар землі», або дати можливість прославитись божественним героям, або зберегти у пам’‎яті нащадків красу своєї дочки Єлени.

Розпочинається троянський цикл міфів розповіддю про весілля Пелея й Фетіди, на яке були покликані всі боги, крім богині розбрату Еріди. Щоб помститись, Еріда підкинула гостям золоте яблуко з надписом «найвродливішій». Між богинями Афіною, Афродітою і Герою спалахнула суперечка про те, кому з них має належати яблуко. Цю суперечку розв’‎язав троянський царевич Паріс, віддавши яблуко Афродіті, яка обіцяла йому в нагороду кохання найпрекраснішої жінки на землі — Єлени, дружини Менелая. Скориставшись гостинністю царя, Паріс зганьбив його: викрав не лише його дружину Єлену, а й захопив зі скарбниці всі коштовності.

Пітер Рубенс. Суд Паріса

Тоді майже з усіх областей і міст Греції зібралися полки царів, які колись претендували на руку Єлени і були зв’‎язані клятвою завжди допомагати тому, чиєю дружиною вона стане. За «Іліадою», в грецькому війську було 100 000 воїнів, 1186 кораблів. Очолив греків брат Менелая Агамемнон, мікенський цар.

Єлена Прекрасна.

Скульптура Антонів Канови

Ахейський флот відплив з Авліди й досяг Трої. Ватажками троянського війська були Менелай, Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр, Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед та ін. У подіях під мурами Трої активну участь брали боги. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про повернення Єлени, але троянці не погодилися віддати красуню. Ахейські війська протягом дев’‎яти років тримали Трою в облозі. Героєм оборони Трої став син Пріама Гектор. Події останнього, десятого, року війни складають зміст «Іліади».

Жрець Аполлона Хріс попросив Агамемнона повернути йому взяту в полон дочку Хрісеїду, але отримав відмову. Аполлон, який допомагав троянцям, наслав на військо ахейців чуму. Щоб умилостивити бога, Агамемнон повернув Хрісові дочку, але взамін відібрав у Ахілла його полонянку Брісеїду. Розгніваний Ахілл відмовився брати участь у війні. Ахейці після відмови Ахілла почали зазнавати численних невдач, чимало героїв було поранено. Лише коли троянці увірвались в ахейський табір і почали загрожувати кораблям, Ахілл поспав у бій свого друга Патрокла, давши йому свої обладунки. Троянці втекли під захист фортечних стін, але Патрокл загинув від руки Гектора. Ахілл, щоб помститись за друга, вступив у бій і вбив Гектора, а потім познущався з його тіла. Батько Гектора, старий Пріам, благав Ахілла повернути тіло сина. Розчулений горем батька, Ахілл віддав тіло Гектора.

Після смерті Ахілла від стріли Паріса ахейцям було провіщено, що Трою неможливо взяти без стріл Геракла і без участі у війні сина Ахілла, Неоптолема. Зброя Геракла була у Філоктета на острові Лемнос. За Фіпоктетом і Неоптолемом було відправлено посольство, яке доставило героїв до стін Трої. Філоктет стрілою Геракла смертельно поранив Паріса. Трою здобули завдяки хитрості Одіссея, пограбувавши і зруйнувавши місто. Усе чоловіче населення було перебите, а жінки взяті в рабство. Із троянців урятувались тільки Гелен, Кассандра, Андромаха й Еней. Ахейці благополучно повернулись на батьківщину.

Історичність Троянської війни підтверджується матеріалами археологічних розкопок, які доводять факт існування міста Трої, яке було зруйноване, можливо, наприкінці XIII ст. до н.е.

Паріс.

Скульптура Антонів Канови

Розповіді про Троянську війну стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Вони лягли в основу поем Гомера «Іліада» й «Одіссея», окремі епізоди Троянської війни були опрацьовані старогрецькими трагіками («Троянки» Евріпіда); у Римі про неї писали Енній, Вергілій («Енеїда») та ін. У літературі нового часу до троянських міфів зверталися Джованні Боккаччо, Жан Жироду, Вільям Шекспір, Леся Українка та ін.

ЄЛЕНА, ДОЧКА ЗЕВСА І ЛЕДИ

Славетний герой Тіндарей правив у Спарті1 з прекрасною дружиною Ледою. Четверо дітей мала Леда. Прекрасна Єлена і Полідевк були дітьми Леди і громовержця Зевса, а Клітемнестра і Кастор — дітьми Леди і Тіндарея.

Прекрасною була Єлена. Жодна зі смертних жінок не могла зрівнятися з нею вродою. Навіть богині заздрили їй. В усій Греції гриміла слава Єлени. Один за одним приходили до палацу Тіндерея женихи свататись, кожен хотів назвати її, найвродливішу з жінок, своєю дружиною. Але чоловіком прекрасної Єлени став Менелай, який після смерті Тіндарея став царем Спарти. Спокійно жив він у палаці Тіндарея, не підозрюючи, скільки лиха принесе йому шлюб з Єленою.

ПЕЛЕЙ І ФЕТІДА

Коли титан Прометей відкрив велику таємницю, що від шлюбу Зевса з богинею Фетідою має народитись син, який буде могутнішим від батька і скине його з трону, він порадив богам віддати Фетіду в дружини Пелеєві, бо від цього шлюбу народиться великий герой. Так і вирішили зробити боги, поставивши лише одну умову: Пелей повинен був перемогти богиню в єдиноборстві.

Коли бог Гефест повідомив Пелеєві про волю богів, Пелей пішов у грот, у якому часто відпочивала Фетіда, випливаючи з глибини моря. Сховався він у гроті й почав чекати. Ось піднялась з моря Фетіда й увійшла в грот. Кинувся на неї Пелей і обхопив своїми могутніми руками. Намагалась вирватись Фетіда. Вона перетворювалася на левицю, змію, воду, але не випускав її Пелей. Переможена була Фетіда, тепер вона повинна була стати Пелеєвою дружиною.

У просторій печері кентавра Хірона відсвяткували боги весілля Пелея з Фетідою. Розкішним був весільний бенкет. Усі боги Олімпу брали в ньому участь. Гучно лунала золота кіфара Аполлона, під її звуки співали музи про велику славу, що судилась синові Пелея й богині Фетіді. Ори і харити водили під спів муз і гру Аполлона танок, а серед них вирізнялися своєю величною вродою богиня-войовниця Афіна і юна богиня Артеміда, але всіх богинь переважала красою вічно юна богиня Афродіта. Одна тільки богиня розбрату Еріда не брала участі у весільному бенкеті. Самотньо блукала вона біля печери Хірона, глибоко затаївши в серці образу за те, що не покликали її на бенкет. Придумала нарешті богиня Еріда, як помститись богам, як розпалити чвари між ними. Взяла вона золоте яблуко з далеких садів Гесперид; одне тільки слово було написано на цьому яблуку — «найвродливішій». Тихо підійшла Еріда до бенкетного столу і, для всіх незрима, кинула на стіл золоте яблуко. Побачили боги яблуко, підняли й прочитали на ньому напис. Але хто ж з богинь найвродливіша? Зараз виникла суперечка між трьома богинями: дружиною Зевса — Герою, войовницею Афіною і богинею кохання — золотосяйною Афродітою. Кожній з них хотілося отримати це яблуко, жодна не хотіла уступити його іншій. Звернулися до Зевса богині й просили розв’‎язати їхню суперечку. Відмовився Зевс бути суддею. Він узяв яблуко, віддав його Гермесові й звелів йому вести богинь в околиці Трої, на схили високої Іди. Там мав вирішити прекрасний син царя Трої Пріама Паріс, кому з богинь належатиме яблуко, хто з усіх них «найвродливіша». Так весільний бенкет Пелея скінчився суперечкою богинь. Чимало лиха мав принести людям цей спір.

1 Спарта — місто у Греції на півострові Пелопоннес. В античні часи — столиця могутньої спартанської держави (Лаконія), суперник Афін за головування у Греції.

СУД ПАРІСА

Швидко полинули Гермес і три богині на схили Іди до Паріса, Пріамово- го сина, який пас у цей час стада.

Перед народженням Паріса мати його Гекуба бачила страшний сон: пожежа загрожувала знищити всю Трою1. Злякалася Гекуба, розповіла вона свій сон чоловікові. Звернувся Пріам до провісника, а той сказав йому, що в Гекуби народиться син, який буде винуватцем загибелі Трої. Тому Пріам, коли народився в Гекуби син, звелів своєму слузі Агелаєві віднести його на високу Іду і кинути там у лісових хащах. Але не загинув син Пріама — його вигодувала ведмедиця. Через рік знайшов його Агелай і виховав, як рідного сина, назвавши Парісом. Виріс серед пастухів Паріс і став надзвичайно вродливим юнаком. Він вирізнявся серед своїх однолітків силою. Часто рятував він не тільки стада, а й своїх товаришів від нападів диких звірів та розбійників і так прославився серед них своєю силою й хоробрістю, що вони назвали його Александром (захисником мужів). Спокійно жив Паріс серед лісів Іди. Він був цілком задоволений своєю долею.

1 Троя (друга назва Іліон) — в античні часи багате місто на південно-західному узбережжі Малої Азії, завойоване і пограбоване греками, увічнене в «Іліаді» Гомера.

До цього Паріса і з’‎явилися богині з Гермесом. Злякався Паріс, побачивши їх. Він хотів утекти, та хіба міг урятуватись він втечею від швидкого, як думка, Гермеса? Зупинив Паріса Гермес і наказав віддати яблуко найвродливішій богині.

Зніяковів Паріс. Дивиться він на богинь і не може вирішити, яка з них найвродливіша. Тоді почала кожна з богинь умовляти юнака віддати яблуко їй. Вони обіцяли Парісові неабиякі нагороди. Гера обіцяла йому владу над усією Азією, Афіна — воєнну славу й перемоги, Афродіта ж обіцяла йому за дружину найвродливішу зі смертних жінок, Єлену, дочку громовержця Зевса й Леди. Недовго думав Паріс, почувши обіцянку Афродіти: він віддав яблуко їй. Отже, найвродливішою з богинь була визнана Парісом Афродіта. З того часу Паріс став улюбленцем Афродіти, і вона в усьому почала йому допомагати, до чого б він не взявся. А Гера й Афіна зненавиділи Паріса, зненавиділи вони й Трою і всіх троянців і надумали погубити місто й увесь народ.

ПАРІС ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ТРОЇ

Після зустрічі з богинями Паріс недовго залишався в лісах Іди. Пріам, бачачи, що дружина його Гекуба сумує за втраченим сином, влаштував багаті ігри на честь загиблого, як думав він, сина. Як нагорода переможцеві призначений був найкращий бик зі стада царя Пріама. Цей бик був саме в тій череді, яку пас Паріс. Шкода було Парісові розлучатися з биком, якого він дуже любив, і він сам повів його до міста. У Трої побачив Паріс змагання героїв. Розпалилося в нім серце жадобою перемоги. У змаганні переміг усіх Паріс, навіть могутнього Гектора.

Відразу зрозуміла Кассандра, хто цей пастух. Зраділи Пріам і Гекуба, що знайшли втраченого сина, і з великим торжеством повели його до палацу. Даремно Кассандра застерігала Пріама, даремно нагадувала вона йому, що доля призначила Парісові бути причиною загибелі Трої. Ніхто не звернув уваги на слова віщої Кассандри. Адже бог Аполлон прирік Кассандру на сумну долю: ніхто не вірив її провіщенням, хоч здійснювалось усе, що вона передбачала.

ПАРІС ВИКРАДАЄ ЄЛЕНУ

Чимало часу збігло відтоді, як повернувся Паріс у дім батька свого Пріама. Здавалось, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й допомогла своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель і відплисти у Спарту, де жила Єлена. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як віддалявся швидкохідний корабель Паріса від рідних берегів. Простерши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:

— О, горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’‎ям священний Іліон, скривавлені лежать повалені в прах його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці заплаканих троянських жон і дів!

Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса.

Радо привітав Менелай Паріса й Енея. На честь гостей приготував він багату трапезу. Під час цієї трапези вперше побачив Паріс прекрасну Єлену. Сповнений захоплення, дивився він на неї, милуючись її неземною вродою.

Паріс теж заполонив красою Єлену, чарівний у своєму багатому східному вбранні. Минуло кілька днів. Менелеєві потрібно було їхати на Крит. Від’‎їжджаючи, просив він Єлену дбати про гостей, щоб нічого їм не бракувало. І гадки не мав Менелай, якої кривди завдадуть йому ці гості.

Коли Менелай поїхав, Паріс зараз же вирішив скористатися з його від’‎їзду. З допомогою Афродіти він умовив ніжними словами прекрасну Єлену покинути дім чоловіка і втекти з ним у Трою. Дала згоду Єлена Парісові. Потай повів Паріс прекрасну Єлену на свій корабель; викрав він у Менелая дружину, а з нею і його скарби. Усе забула Єлена — чоловіка, рідну Спарту і дочку свою Герміону — заради любові до Паріса.

Три дні плив корабель Паріса з багатою здобиччю під охороною Афродіти спокійним морем. Швидко гнав його попутний вітер. Щасливо прибув він до троянських берегів.

МЕНЕЛАЙ ГОТУЄТЬСЯ ДО ВІЙНИ ПРОТИ ТРОЇ

Щойно прекрасна Єлена залишила з віроломним Парісом палац Менелая, боги відразу ж відрядили вісницю богів Іріду до Менелая на Крит. Швидко полинула на своїх райдужних крилах Іріда з Олімпу, умить постала вона перед Менелаєм і сповістила про горе, що спіткало його. Зараз же вирушив Менелай додому. Хутко доплив він до Спарти. Страшенно розгнівався він, побачивши, що зрадила його Єлена і що викрадено його скарби. Зараз поїхав Менелай до свого брата Агамемнона, щоб порадитися з ним, як помститись Парісові за його віроломство. Агамемнон зі співчуттям прийняв свого брата і порадив йому якнайшвидше зібрати усіх тих героїв, які колись заприсягайся всіма силами допомагати йому в нещасті. З цими героями та їхніми військами радив Агамемнон іти війною на Трою. Менелай прийняв пораду Агамемнона і разом з ним вирушив перш за все до старезного царя Нестора в Пілос. Радо привітав Нестор Менелая й Агамемнона, страшенно обурившись на Паріса. Він сам вирішив узяти участь у поході проти Трої й надумав узяти із собою синів своїх Фразімеда та Антілоха. Погодився Нестор об’‎їхати разом з Атрідами й героїв Греції, щоб спонукати їх усіх узяти участь у поході.

Чимало героїв погодилися на цю пропозицію. Одні зробили це через те, що зобов’‎язувала їх присяга, а інші пішли в похід тому, що велика була їх жадоба до воєнних подвигів. Вирішили вирушити проти Трої: цар Аргоса Діомед, мудрий син царя Евбеї Паламед; могутній онук Міноса, цар Криту Ідоменей; друг Геракла Філоктет; йому дав стріли свої перед смертю Геракл. Без цих стріл, як провістив оракул, не можна було здобути Трої. Взяли участь у поході й два Аякси — Аякс Теламонід і Аякс Оїлеїд.

Треба було примусити виступити в похід і царя Ітаки1, хитромудрого Одіссея, Лаертового сина. Не хотілось кидати Ітаки Одіссеєві. Адже він нещодавно одружився з прекрасною Пенелопою, і в них щойно народився первісток Телемах. Невже ж доведеться покинути йому мирне життя, кохану дружину й сина і плисти далеко під мури Трої, може, навіть для того, щоб ніколи не повернутися на батьківщину? Тому, коли Одіссей дізнався, що Менелай з Агамемном, Нестором і Паламедом прибули в Ітаку, він надумав одурити їх. Удавши із себе божевільного, він почав орати свої лани, запрягши в плуг вола й осла, а засівав він поле сіллю. Першим збагнув хитрощі Одіссея Паламед і вирішив змусити Одіссея зізнатись у них. Він узяв сповитого в пелюшки Телемаха і поклав його в борозні, якою йшов Одіссей. Спинився Одіссей. Хоч яке велике було його бажання залишитись на Ітаці, все ж не міг він заради цього згубити свого єдиного сина. Так Паламед виявив, що Одіссей тільки прикидався божевільним, і довелось Одіссеєві залишити рідну Ітаку, дружину й сина і йти на довгі роки аж під мури Трої.

Менелай.

Мармурова статуя. Фрагмент

1 Ітака — острів у складі Іонічних островів поблизу західного узбережжя Балканського півострова. В епосі античної Греції — батьківщина й царство легендарного Одіссея.

АХІЛЛ

Ще одного героя повинні були заохотити герої до участі в поході. Це був юний Ахілл, син царя Пелея й богині Фетіди. Провісник Калхас провістив, що тільки в тому разі здобудуть ахейці велику Трою, якщо участь у поході братиме Ахілл. Безсмертну славу судила доля Ахіллові. Він мав бути найбільшим з героїв, які битимуться під мурами Трої. Великими будуть подвиги Ахілла, але не повернеться він живим з-під Трої, загине він у розквіті сил, уражений стрілою.

Знала богиня Фетіда, що судилося її синові. Всіма силами намагалась вона відвернути ту грізну долю. Коли був ще немовлям Ахілл, вона натирала тіло його амброзією і тримала його в огні, щоб зробити сина невразливим і таким чином дати йому безсмертя. Але одного разу вночі, коли Фетіда поклала немовля Ахілла в огонь1, прокинувся Пелей. Вжахнувся він, побачивши, що його син в огні. Вихопивши меч, кинувся він до Фетіди. Злякалась богиня, втекла від страху з Пелейового палацу і заховалась у безодні моря в палаці батька свого Нерея. Ахілла ж Пелей віддав на виховання своєму другові, кентавру Хірону. Вигодував Хірон Ахілла мозком ведмедів і печінкою левів. Виріс могутнім героєм Ахілл. Ще будучи шестирічним, він убивав лютих левів і вепрів та без собак наздоганяв оленів. Не було рівного Ахіллові в умінні володіти зброєю. Навчив його також Хірон грати на солодкозвучній кіфарі й співати. Не забувала і Фетіда свого сина, часто випливала вона з морської глибини, щоб побачитися з ним. Скрізь і завжди піклувалась Фетіда про свого сина.

Фетіда занурює Ахілла у води Стіксу.

Мармурова статуя

1За іншою версією, Фетіда занурювала Ахілла у воду річки Стікс, тримаючи його за п’‎ятку.

Ахілл у царя Лікомеда.

Мармуровий бирельєф. Фрагмент

Коли Ахілл виріс і став прекрасним юнаком, по всій Греції рознеслася звістка, що збирає героїв Менелай у похід на Трою.

Фетіда, знаючи, яка доля загрожує Ахіллові, сховала його на острові Скіросі, у палаці царя Лікомеда. Там жив серед царських дочок Ахілл, одягнений у жіноче вбрання.

Зараз же вирушили в дорогу Одіссей з Діомедом. Одіссей придумав таку хитрість. Під виглядом купців прибули на Скірос Діомед та Одіссей і пішли до палацу Лікомеда. Вони розклали перед царівнами свій крам: розкішні тканини, золоті намиста, обручки, сережки, гаптовані золотом покривала, а між цим крамом поклали вони меч, шолом, щит, поножі й панцир.

Царівни в захопленні розглядали золоті оздоби й розкішні тканини, Ахілл же дивився лише на зброю. Раптом біля палацу залунали воєнні заклики, засурмили сурми й забряжчала зброя. Це супутники Діомеда й Одіссея вдарили мечами у щити і подали воєнний клич. Вжахнувшись, розбіглися цареві дочки, Ахілл же, схопивши меч і щит, кинувся назустріч ворогам. Він думав, що вчинено напад на Лікомедів палац. Так упізнали Ахілла Одіссей і Діомед.

З радістю погодивсь Ахілл брати участь у поході проти Трої. З ним вирушив його вірний друг Патрокл і мудрий старець Фенікс. Пелей же дав своєму синові ту зброю, яку дістав колись у дарунок на своєму весіллі: спис, подарований Хіроном, і коней, одержаних від Посейдона.

ТРОЯ

Велика й могутня була Троя, проти якої зібрались виступити герої Греції, заснована Ілом, праправнуком Зевса. За царювання їла була обнесена муром тільки та частина Трої, яка знаходилась на горбі, а підгірна частина міста була незахищеною. Мур навколо цієї частини міста побудували Посейдон і Аполлон, які, з веління богів, мали служити в царя Трої Лаомедонта, Ілового сина. Незламний мур вивели Посейдон і Аполлон навколо Трої. Тільки в одному місці можна було зруйнувати мур — там, де працював герой Еак, що допомагав богам.

У той час, коли герої Греції збиралися в похід на Трою, в ній правив Ілів онук Пріам; тільки він залишився живий з дітей царя Лаомедонта після того, як здобув Трою Зевсів син Геракл. Багатий був Пріам. Розкішний і величний був палац, у якому жив Пріам зі своєю дружиною Гекубою. Разом з Пріамом жили й п’‎ятдесят його синів та дочок. Серед Пріамових синів особливо славився своєю хоробрістю й силою благородний Гектор.

Могутня була Троя. Неабиякі труднощі мали подолати грецькі герої в боротьбі з войовничими троянцями, проте й велика слава та багатюща здобич чекала на тих, хто переможе троянців і заволодіє Троєю.

ПЕРШІ ДЕВ’‎ЯТЬ РОКІВ ОБЛОГИ ТРОЇ

Зраділи греки, що скінчилось їх довге плавання. Та коли наблизились вони до берегів, то побачили, що їх чекало вже сильне військо троянців під проводом Гектора, могутнього сина старого царя Трої Пріама. Дружно кинулися з кораблів на ворогів греки. Закипів кривавий бій, подалися троянці, кинулися навтьоки і заховалися за неприступними стінами Трої. Наступного дня було укладено між греками і троянцями перемир’‎я, щоб підібрати і поховати загиблих воїнів.

Поховавши всіх убитих, греки почали влаштовувати укріплений табір. Повитягали вони свої кораблі на берег і розташувалися великим табором уздовж моря. З боку Трої вони захистили свій табір високим валом і ровом. Обабіч табору розбили свої шатра Ахілл і Аякс Теламонід, щоб спостерігати за троянцями і не дати їм напасти несподівано на греків. У середині табору підносилось розкішне шатро царя Агамемнона, обраного греками проводирем усього війська. Тут, біля шатра Агамемнона, був і майдан для народних зборів. Мудрий Одіссей поставив своє шатро поблизу цього майдану, щоб у будь-який час мати змогу вийти до зібраних і завжди знати, що відбувається в таборі. Він тепер став лютим ворогом троянців і вимагав, щоб греки за будь-яку ціну здобули і зруйнували Трою.

Коли табір греків був споряджений і укріплений, греки відрядили у Трою царя Менелая і хитромудрого Одіссея для переговорів із троянцями. Довідавшись про прибуття послів, Пріам скликав народні збори, щоб обговорити домагання Менелая. На збори прийшли всі троянці й Менелай з Одіссеєм. Менелай зажадав, щоб повернули йому троянці дружину його Єлену й усі скарби, викрадені Парісом. Після Менелая говорив Одіссей. Заслухались троянці чудовою промовою мудрого царя Ітаки. Він переконував троянців задовольнити вимоги Менелая. Народ троянський ладен був уже погодитись на всі домагання Менелая. Адже й сама прекрасна Єлена каялася у своєму необачному вчинку і шкодувала, що покинула дім героя-чоловіка заради Паріса. Але не хотіли миру з греками сини Пріама, і насамперед, звичайно, Паріс. Невже змусять його віддати Єлену? Невже заберуть у нього всю його здобич? Він не хотів скоритися народному рішенню, а його підтримували в цьому брати. Вагалися народні збори, не знали, яке прийняти остаточне рішення.

Тут устав троянський провісник Гелен, Пріамів син, і сказав, щоб не боялися троянці війни з греками, адже боги обіцяють Трої свою допомогу. Повірили троянці Геленові. Вони відмовилися задовольнити домагання Менелая. Посли греків змушені були ні з чим покинути Трою. Тепер мала початись кровопролитна боротьба троянців з греками.

Замкнулись троянці в неприступній Трої; навіть Гектор не насмілився покидати Трою. А греки почали облогу. Вони тричі намагались здобути штурмом Трою, але це їм не вдавалось. Тоді греки почали руйнувати околиці Трої й завойовували всі міста, які були в союзі з Троєю. Багату здобич у Фівах захопив Ахілл. Він узяв у полон і прекрасну дочку Аполлонового жерця Хріса, Хрісеїду, і прекрасну Брісеїду. Хрісеїду віддали греки цареві Агамемнону.

Усе навколо Трої спустошували греки. Чимало горя довелося зазнати троянцям за дев’‎ять років облоги Трої. Багатьох героїв, що впали в бою, довелося їм оплакувати. Але найтяжчий, десятий рік, був попереду. Попереду було й найбільше горе — падіння Трої.

Чимало перетерпіли й греки за дев’‎ять років війни. Багато й у них було вбитих. Від руки ворога загинуло багато героїв, серед яких були і Патрокл та Архілох, друзі Ахілла.

СМЕРТЬ АХІЛЛА

Страшним гнівом палав Ахілл проти троянців. Він вирішив жорстоко помститися їм за смерть друзів Патрокла й Антілоха. Як розлютований лев, бився Ахілл, кладучи одного за одним героїв Трої. Кинулись поспішно навтьоки троянці, спішили заховатися вони за мурами Трої. Несамовитий Ахілл переслідував їх. Гнала його невблаганна доля на вірну загибель.

Він удерся б і в священну Трою, і вона загинула б, якби не з’‎явився бог Аполлон. Грізно крикнувши, спинив він Ахілла. Але не послухав його Ахілл. Він сам гнівався на бога за те, що багато разів рятував бог-стріловержець від нього Гектора й троянців. Ахілл погрожував навіть Аполлонові, що вразить його списом. Невблаганна доля затьмарила Ахілла. Він готовий був напасти навіть на бога. Розгнівався Аполлон, забув він і те, що обіцяв колись на весіллі Пелея і Фетіди охороняти Ахілла. Повившись темною хмарою, для всіх незримий, скерував він Парісову стрілу, і вразила вона Ахілла в п’‎яту, куди тільки й можна було вразити великого героя. Смертельною була для Ахілла ця рана. Відчув наближення смерті Ахілл. Вирвав він з рани стрілу і впав на землю. Гірко докоряв він богу Аполлонові за те, що той згубив його. Знав Ахілл, що без допомоги бога не міг вбити його ніхто зі смертних. Щодалі слабнув Ахілл. Залишили його останні сили, і впав він на землю. Загримів на ньому його золотий панцир, і здригнулася земля. Помер Ахілл. Але й до мертвого не насмілювались наблизитись троянці. Потроху перебороли вони страх, і запеклий бій закипів навколо тіла найбільшого з героїв. Наймогутніші герої греків і троянців узяли участь у цьому бою. Горами нагромадилися трупи навколо Ахілла, а він лежав, нерухомий, величезний, не чуючи вже бою. Пил вихором кружляв, здіймаючись з-під ніг бійців. Кров лилася рікою.

Ахілл святкує перемогу над Гектором

Здавалося, ніколи не скінчиться бій. Коли це вдарив грім Зевса, знялася буря і зупинила троянців. Не хотів Зевс, щоб заволоділи троянці тілом Ахілла. Підняв могутній Аякс Теламонід тіло Ахілла і поніс до кораблів, а його захищав Одіссей, відбиваючи троянців, що наступали. Хмара стріл і списів летіла з рядів троянців в Одіссея, але він все ж мужньо стримував їх натиск, відступаючи крок за кроком.

Приніс Аякс Ахіллове тіло до кораблів. Обмили його греки, натерли запашними оліями і поклали на пишно оздобленому ложі. Обступивши ложе, голосно оплакували греки свого найбільшого героя і рвали з горя волосся.

Почула їх плач богиня Фетіда. Піднялася вона з морської глибини зі своїми сестрами нереїдами. Дізнавшись, що загинув її улюблений син, Фетіда видала з вуст такий зойк скорботи, що здригнулися усі греки. Сімнадцять днів оплакували Ахілла. З високого Олімпу спустилися музи. Вони співали на честь померлого похоронний гімн. Оплакували героя і безсмертні боги на Олімпі. На вісімнадцятий день споруджено було похоронне багаття. На ньому спалено було тіло Ахілла. Високу могилу насипали над ним греки, далеко її видно було з моря. А після похорону влаштовані були на честь померлого грища. Коштовні дарунки винесла з моря богиня Фетіда. Вони мали бути нагородою переможцям у грищах. Такі розкішні були ці дари, що самого Ахілла вони захопили б, якби живим був великий герой.

ОСТАННІ ДНІ ТРОЇ

Після смерті Ахілла й Аякса греки уперто вели далі облогу Трої, але не могли силою оволодіти містом. Одного разу Одіссей підслухав із засідки слова провісника Гелена, сина Пріама, і хитрощами взяв його в полон. Таким чином, Одіссей вивідав, що Троя, буде здобута лише в тому разі, якщо до війська греків прибуде Філоктет з отруєними стрілами Геракла і юний син Ахілла Неоптолем. Зараз же вирішив Одіссей вирушити в далеку дорогу за обома героями.

Прекрасний Неоптолем палав жадобою великих подвигів. Негайно вирушив він у путь з Одіссеєм, хоча його слізно умовляла залишитись мати його Дідамія.

Філоктетові до мурів Трої звелів їхати Геракл; там найбільший з героїв обіцяв Філоктетові зцілення від рани і велику славу при здобутті Трої. Скорився волі друга Філоктет. Зійшов він на корабель Одіссея і відплив у Трою, туди, де чекали його великі подвиги.

Багато подвигів учинив Неоптолем, прибувши під мури Трої. Ніхто не міг зрівнятись силою й хоробрістю із сином Ахілла. Чимало троянських героїв загинуло від руки Неоптолема в бою. Незабаром після прибуття до мурів Трої поранив своєю стрілою Філоктет Паріса, винуватця всієї війни. Філоктет завдав йому отруєною стрілою Геракла невигойну рану, від якої в страшних муках мав сконати Паріс. Отрута стріли все глибше проходила в його тіло. Паріс пішов із Трої в ліс і помер там у страшних муках. Він помер там, де колись безпечно жив як звичайний пастух. Знайшли тіло Паріса пастухи. Гірко оплакали вони смерть свого колишнього товариша. Назносили високе вогнище, поклали на нього тіло Паріса і підпалили. Зібрали прах пастухи, поклали в урну і поставили в склеп.

Що не день, то все важче ставало троянцям боронити місто. Все ж не могли відкритою силою оволодіти греки Троєю. Тоді зважився Одіссей на небезпечний подвиг. Він спотворив собі обличчя ударами бича і, одягнувшись у лахміття, ніби жебрак, пішов у Трою, щоб вивідати все, що замишляють троянці. Бачили всі троянці нещасного жебрака, який збирає на багатолюдних вулицях милостиню. Одна тільки Єлена впізнала Одіссея. Покликавши його в дім свій, обмила його тіло і заприсяглась не відкривати троянцям, хто він. Усе вивідав Одіссей і, повбивавши багатьох вартових, щасливо повернувся до табору греків. Ще небезпечніший подвиг виконали вдвох Одіссей і Діомед: вони потай проникли в Трою і прокрались у святилище Афіни Паллади; там стояло дерев’‎яне зображення богині, що впало колись з неба (палладій). Це зображення треба було здобути грекам, бо, поки воно було в Трої, не можна було оволодіти Троєю. З великою небезпекою викрали його хоробрі герої. Дорогою назад перебили вони багато троянців і повернулися до табору.

ПАДІННЯ ТРОЇ

Та все ж ніяк не могли греки оволодіти містом. Тоді Одіссей умовив греків діяти хитрощами. Він порадив спорудити такого величезного дерев’‎яного коня, щоб у ньому могли сховатись наймогутніші герої греків. Все ж інше військо мало відплисти від берега Троади і заховатися за островом Тенедосом. Коли троянці ввезуть коня в місто, тоді вночі вийдуть герої, відчинять браму міста грекам, які таємно повернуться назад.

Нарешті погодились греки на пропозицію Одіссея. Знаменитий митець Еней зі своїм учнем, з допомогою богині Афіни-Паллади, спорудив величезного дерев’‎яного коня. В нього увійшли Неоптолем, Філоктет, Менелай, Ідоменей, Діомед, молодший Аякс, Меріон, Одіссей і кілька інших героїв. Усе нутро коня наповнилось озброєними воїнами. Еней так щільно закрив отвір, яким увійшли герої, що не можна було навіть подумати, що в коневі є воїни. Потім греки спалили усі будівлі у своєму таборі, посідали на кораблі й відпливли у відкрите море.

З високих мурів Трої обложені бачили незвичайний рух у грецькому таборі. Довго не могли вони зрозуміти, що там таке діється. Раптом, на велику свою радість, побачили вони, що з табору греків здіймаються густі клуби диму. Збагнули вони, що греки покинули Троаду. Радіючи, повиходили усі троянці з міста й пішли до табору. Табір справді був покинутий, тільки де-неде догоряли ще будівлі. З цікавістю бродили троянці по тих місцях, де стояли недавно шатра Діомеда, Ахілла, Агамемнона, Менелая та інших героїв. Вони були певні, що скінчилася тепер облога, минули всі біди, і можна взятися до мирної праці.

Раптом у здивуванні спинилися троянці: вони побачили дерев’‎яного коня. Дивились вони на нього і ніяк не могли здогадатись, що це за дивовижна споруда. Одні з них радили кинути коня в море, а інші — везти в місто й поставити на акрополі. Почалася суперечка. Тут перед сперечальниками з’‎явився жрець бога Аполлона Лаокоон. Він палко почав умовляти своїх співгромадян знищити коня. Певний був Лаокоон, що в коневі сховані грецькі герої, що це якась воєнна хитрість, вигадана Одіссеєм. Не вірив Лаокоон, що назавжди покинули греки Троаду. Благав Лаокоон троянців не довіряти коневі. Хай там як, а Лаокоон побоювався греків, навіть якби вони приносили дарунки Трої. Схопив величезний спис Лаокоон і кинув ним у коня. Здригнувся кінь від удару, і глухо забряжчала всередині його зброя. Та затьмарили боги розум троянців, — вони все ж постановили везти коня в місто. Мало здійснитись веління долі.

Троянський кінь. Мармуровий барельєф

Ще ж дужче переконало троянців велике диво, послане Афіною Палладою. На морі з’‎явились два дивовижні змії. Швидко пливли вони до берега, звиваючись незчисленними кільцями свого тіла на хвилях моря. Високо здіймались червоні, як кров, гребені на їхніх головах. Очі їх виблискували полум’‎ям. Виповзли змії на берег поблизу того місця, де Лаокоон приносив жертву богу моря Посейдонові. З жаху розбіглись усі троянці, а змії кинулись на двох синів Лаокоона і обвились навколо них. Поспішив на допомогу синам Лаокоон, але й його обвили змії. Своїми гострими зубами терзали вони тіла Лаокоона і його двох синів. Страждання Лаокоона і синів його жахливі. Голосно скрикнув Лаокоон, передчуваючи наближення смерті. Так загинув Лаокоон, бачачи жахливу смерть своїх ні в чому не повинних синів, загинув тому, що хотів, усупереч волі богів, врятувати рідну землю. А змії, зробивши свою жахливу справу, поповзли геть і зникли під щитом статуї Афіни Паллади.

Після загибелі Лаокоона розібрали троянці частину міського муру, бо величезного коня не можна було провезти через браму, і з тріумфом, співами й музикою потягли коня канатами у місто. Чотири рази зупинявся, вдаряючись об мур, кінь, коли тягли його через пролом, і грізно гриміла в ньому від поштовхів зброя греків, але не чули цього троянці. Нарешті притягли вони коня в акрополь. Віща Кассандра вжахнулась, побачивши коня. Вона віщувала загибель Трої, але сміхом відповідали їй троянці, адже її провіщенню ніколи не вірили.

У глибокій мовчанці сиділи в коні герої, пильно прислухаючись до кожного звуку, який доносився ззовні. Нарешті настала ніч. Троя поринула в глибокий сон. Біля дерев’‎яного коня почувся голос Сінона, лазутчика греків, — він дав знати героям, що тепер можуть вони вийти. Сінон устиг уже й розпалити велике вогнище біля брами Трої. Це був знак грекам, які заховались за Тенедосом, щоб поспішили вони до Трої. Обережно, намагаючись не робити шуму зброєю, повиходили з коня герої й розсипались сонними вулицями Трої. Запалали будинки, кривавою загравою освітлюючи палаючу Трою. На допомогу героям з’‎явилися й інші греки. Через пролом вдерлись вони в Трою. Почалася жахлива битва. Троянці захищалися, хто чим міг. Вони кидали в греків горючі колоди, столи, начиння, билися рожнами, на яких щойно смажили м’‎ясо для бенкету. Нікого не милували греки. Із зойками бігали вулицями Трої жінки й діти. Нарешті підступили греки до палацу Пріама. З мужністю відчаю захищалися троянці. Вони перекинули на греків цілу башту. З ще більшою запеклістю пішли на штурм греки. Вибив сокирою браму палацу син Ахілла Неоптолем і перший вдерся в нього. За ним вдерлися до палацу й інші герої та воїни. Сповнився палац Пріама жіночими й дитячими зойками. Біля вівтарів богів зібрались дочки й невістки Пріама, вони думали знайти тут захист. Пріам, озброївшись, хотів оборонити їх або загинути в бою, але благала Гекуба старого царя шукати захисту біля вівтаря. Хіба міг він, немічний старець, боротися з могутніми героями!

Раптом вдерся Неоптолем; він переслідував смертельно пораненого Прі- амового сина Політа. Ударом списа звалив Неоптолем Політа на землю до ніг батька. Кинув списа в Неоптолема Пріам, але він, як слабка тростинка, відскочив від панцира сина Ахілла. Схопив у гніві Неоптолем Пріама за сиве волосся і встромив йому в груди свій гострий меч. Загинув Пріам у тому палаці, де жив стільки років, правлячи великою Троєю. Не врятувався ніхто із синів Пріама. Навіть онук його, син Гектора Астіанакс, був убитий: його скинули з високих мурів Трої, вирвавши з рук нещасної Андромахи. Убив Менелай у палаці сплячого Деїфоба, дружиною якого після смерті Паріса стала Єлена. У гніві убив би і прекрасну Єлену Менелай, але стримав його Агамемнон. А богиня Афродіта знову пробудила в грудях Менелая кохання до Єлени. З тріумфом повів він її до свого корабля.

Дочка Пріама, віща Кассандра, шукала порятунку в святилищі Афіни Паллади. Там знайшов її Аякс Оїлеїд. Припала Кассандра до статуї Афіни, обійнявши руками зображення богині. Грубо схопив її Аякс і з такою силою рвонув від статуї, що впала священна статуя на долівку храму й розбилась. Розгнівались на Аякса греки, а велика богиня згодом жорстоко помстилась Аяксові.

З усіх героїв Трої врятувався тільки Еней, який виніс на руках із Трої свого старого батька Анхіза й маленького сина Асканія.

Довго палала ще Троя. Клуби диму здіймалися високо до неба. Оплакували боги загибель великого міста. Далеко видно було пожежу Трої. По стовпах диму і величезній заграві вночі дізнались навколишні народи, що Троя впала.

За Миколою Куном. Переклад з російської О. Івченко

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Про які події йдеться в троянському циклі міфів?

2. Що ви дізналися про місто Трою?

3. Якими були міфологічні причини Троянської війни?

4. Скільки років тривала Троянська війна?

5. Хто вирушив завойовувати Трою?

6. На чиєму боці у Троянській війні були боги?

7. Назвіть очільників грецького війська.

8. Назвіть основних героїв троянського циклу міфів. Що ви про них дізналися?

9. Перекажіть міф «Суд Паріса». Розтлумачте значення крилатого вислову «яблуко розбрату».

10. Прочитайте міф про Ахілла, розкажіть про походження героя, його юність і участь у Троянській війні.

11. Яка доля судилася Ахіллові? Розтлумачте крилатий вислів «ахіллесова п’‎ята».

12. Що ви дізналися про Гектора і його сім’‎ю? Який вибір довелося зробити цьому героєві? Чи схвалюєте ви цей вибір?

13. Хто такі Кассандра і Лаокоон? Чому греки не прислухалися до їхніх віщувань? До чого це призвело?

14. Розкажіть про падіння Трої. Яка роль у завоюванні Трої відіграв Одіссей? Розтлумачте значення крилатих висловів «дари данайців», «троянський кінь».

КРИЛАТІ ВИСЛОВИ

Прекрасна Єлена

Героїня старогрецького епосу, дружина спартанського царя Менелая, що славилася надзвичайною вродою. Викрадення її Парісом — сином троянського царя Пріама — спричинило Троянську війну, змальовану Гомером в «Іліаді». Легенда про прекрасну Єлену відображена в багатьох літературних творах, у живописі та музиці. У переносному розумінні — ідеал жіночої вроди.

Яблуко розбрату

За старогрецьким міфом, богиня розбрату Еріда, ображена тим, що її не запросили на весілля Фетіди і Пелея, кинула гостям яблуко з написом «найвродливішій». Гера, Афіна і Афродіта посварилися за це яблуко і звернулися до троянського царевича Паріса з проханням розсудити їх. Паріс віддав яблуко богині кохання Афродіті, яка за це допомогла йому викрасти Прекрасну Єлену. У переносному значенні «яблуко незгоди» — причина суперечок, ворожнечі.

Ахіллесова п’‎ята

За старогрецьким міфом, мати героя Ахіллеса морська богиня Фетіда скупала його у водах священної ріки Стікс, щоб зробити невразливим для ворожих стріл. Але при цьому вона тримала Ахіллеса за п’‎яту, якої не торкнулися води Стікса. Стріла Паріса, спрямована богом Аполлоном,влучила в п’‎яту, і герой загинув. У переносному значенні «ахіллесова п’‎ята» — слабке, вразливе місце.

Дари данайців, троянський кінь

Данайці — грецьке плем’‎я, які називали себе так у пам’‎ять міфічного прабатька ДАная Після тривалої безуспішної облоги Трої збудували за порадою Одіссея величезного дерев’‎яного коня. Усередині коня сховалося декілька воїнів, а решта грецького війська відпливла від міста на своїх кораблях. Троянці повірили в те, що облогу знято, і перенесли коня в місто. З усіх жителів Трої лише жрець Лаокоон і пророчиця Кассандра запідозрили підступництво. Але, як не благали вони не ввозити коня в міські стіни, їх не послухалися, і вночі воїни вийшли з коня і відкрили браму війську, що повернулося. Троя була переможена і зруйнована.

Лаокоон, умовляючи співгромадян бути обережними, наполегливо, але марно повторював їм віщі слова: «Бійтеся данайців, навіть коли вони приносять дарунки». З давніх-давен ці слова стали всюди звучати як заклик до пильності, проти лестощів, лицемірних подарунків і усякого фальшивого запобігання.

Кассандра — людина, яка передбачає нещастя, але не може сама нічого вдіяти і не може переконати інших у тому, що слід вживати якихось заходів.

Троянський кінь — підступний дарунок ворогам, який полегшує перемогу над ними, обманні дії, синонім вислову дари данайців.







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.