Я ПАМ’ЯТНИК СОБІ ВОЗДВИГ НЕРУКОТВОРНИЙ - ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799—1837) - ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ - Хрестоматія

Exegi monumentum

Я пам’‎ятник собі воздвиг нерукотворний,

Тропа народна там навіки пролягла,

Олександрійський стовп, в гордливості незборний,

Йому не досягне чола.

Ні, весь я не умру, я в лірі жити буду,

Від праху утече нетлінний заповіт, —

І славу матиму, допоки серед люду

Лишиться хоч один піїт.

Про мене відголос пройде в Русі великій,

І нарече мене всяк сущий в ній язик,

І гордий внук слов’‎ян, і фіни, і нині дикий

Тунгус, і друг степів калмик.

І довго буду тим я дорогий народу,

Що добрість у серцях піснями викликав,

Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу

І за упалих обставав.

Виконуй божеське, о музо, повеління,

Огуди не страшись, вінця не вимагай,

Спокійна завжди будь на кривди й на хваління

І в спір із дурнем не вступай.

Переклад Максима Рильського

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте оду Горація «До Мельпоменй». Що спільного й що відмінного в оди і вірша «Я пам’‎ятник собі поставив незотлінний»? Поясніть, який художній прийом, що закладено в основі поезії, Пушкін запозичив у Горація.

2. Простежте, завдяки яким художнім засобам, використаним поетом, ви відчуваєте урочисте звучання вірша.

3. Порівняйте переклади Миколи Зерова й Максима Рильського з оригіналом і між собою. Який переклад вам більше сподобався?

«Євгеній Онєгін»

Роман у віршах «Євгеній Онєгін» називають «енциклопедією російського життя». У ньому Пушкін створив широку картину життя російського суспільства свого часу, а також типовий портрет сучасника — представника вільнодумної й водночас розчарованої дворянської молоді першої третини XIX ст.