Я ПАМ’ЯТНИК СОБІ ВОЗДВИГ НЕРУКОТВОРНИЙ - ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799—1837) - ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ - Хрестоматія
Exegi monumentum
Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний,
Тропа народна там навіки пролягла,
Олександрійський стовп, в гордливості незборний,
Йому не досягне чола.
Ні, весь я не умру, я в лірі жити буду,
Від праху утече нетлінний заповіт, —
І славу матиму, допоки серед люду
Лишиться хоч один піїт.
Про мене відголос пройде в Русі великій,
І нарече мене всяк сущий в ній язик,
І гордий внук слов’ян, і фіни, і нині дикий
Тунгус, і друг степів калмик.
І довго буду тим я дорогий народу,
Що добрість у серцях піснями викликав,
Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу
І за упалих обставав.
Виконуй божеське, о музо, повеління,
Огуди не страшись, вінця не вимагай,
Спокійна завжди будь на кривди й на хваління
І в спір із дурнем не вступай.
Переклад Максима Рильського
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Пригадайте оду Горація «До Мельпоменй». Що спільного й що відмінного в оди і вірша «Я пам’ятник собі поставив незотлінний»? Поясніть, який художній прийом, що закладено в основі поезії, Пушкін запозичив у Горація.
2. Простежте, завдяки яким художнім засобам, використаним поетом, ви відчуваєте урочисте звучання вірша.
3. Порівняйте переклади Миколи Зерова й Максима Рильського з оригіналом і між собою. Який переклад вам більше сподобався?
«Євгеній Онєгін»
Роман у віршах «Євгеній Онєгін» називають «енциклопедією російського життя». У ньому Пушкін створив широку картину життя російського суспільства свого часу, а також типовий портрет сучасника — представника вільнодумної й водночас розчарованої дворянської молоді першої третини XIX ст.